01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2010 № 38/371
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача: Носік Ю.В. дов. від 06.09.2010 року
Орищенко Л.І. дов. №147 від 21.07.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Далгакиран компресор Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2010
у справі № 38/371 ( .....)
за позовом ТОВ "Променергопостач"
до ТОВ "Далгакиран компресор Україна"
про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 16.03.09р. до договору купівлі-продажу № 11-Ч/06/08 від 26.06.08р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Променергопостач” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна” про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 16.03.09р. до договору купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна додаткова угода є недійсною, оскільки була підписана невідомою особою, а не директором Позивача Бірюком І.В.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.10.09р. у справі 38/371 було призначено експертизу, провадження у справі зупинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.10р. ухвала Господарського суду міста Києва від 29.10.09р. залишена без змін.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 р. у справі №38/371 позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду №3 від 16.03.09р. до договору купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р., підписану між Товариством з обмеженою відповідальністю “Променергопостач”(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; код 32982693) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна”(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А; код 33399780). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Променергопостач” державне мито в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що 28.04.10р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз був складений висновок №2176/10-11 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №38/371, відповідно до якого підписи від імені Бірюка І.В. в графі “Покупець” у договорі купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р. між Позивачем та Відповідачем і двох примірниках додаткової угоди №3 від 16.03.09р.до цього договору, що містяться на а.с. 143-146, 65, 68, виконані однією особою, але не Бірюков І.В., а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису Бірюка І.В.
Отже, спірна додаткова угода була підписана з боку Позивача невстановленою особою, яка не була уповноважена укладати правочини від імені Позивача, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а додаткова угода №3 від 16.03.09р. до договору купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р. належить визнати недійсною на підставі ст.203, 207, 215 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 р. у справі №38/371 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не дав оцінку тій обставині, що Договір купівлі-продажу від 26.06.2008 № 11-ч/06/08 /надалі-Договір/, Додаткова угода № 1 від 01.12.2008 р., Додаткова угода № 2 від 01.12.2008 р. та Додаткова угода № 3 від 16.03.2009 р. зі сторони позивача були підписані однією тією ж самою особою.
Основний Договір та всі Додаткові угоди до нього укладені у письмовій формі, підписані зі сторони Позивача, а підписи особи скріплені печаткою ТОВ «Променергопостач», що відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду господарським судом м. Києва спору по справі № 14/224 за позовом ТОВ «Далгакиран компресор Україна» до ТОВ «Променергопостач» про стягнення заборгованості за Договором, Позивач не заперечував проти укладення ним Договору купівлі-продажу № 11-Ч/06/08 від 26.06.2008.
Вимогу щодо визнання недійсним Договору ТОВ «Променергопостач» у зв'язку з підписання Договору не уповноваженою особою Позивач не заявляв.
Більше того, ТОВ «Променергопостач» виконував Договір, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.06.08 № 25263109 та від 07.08.08 № 82 про перерахування відповідачу 412074,00 грн., що встановлено рішенням господарського суду м.Києва по справі № 14/224, яке набрало законної сили.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2010 року.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/3 від 08.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Моторного О.А.. при розгулі інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №38/371 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 року прийнято справу №38/371 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Іваненко Я.Л.
У зв'язку з нез'явленням у судове засідання 09.09.2010 року представників позивача та відповідача, розгляд справі відповідно до приписів ст. 77 ГПК України відкладено на 22.09.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/5 від 21.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Іваненко Я.Л. при розгулі інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №38/371 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 року у справі №38/371 скасувати, прийняти нове рішення, у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Представник позивача в судове засідання 22.09.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.09.2010року за відсутності представника позивача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
26.06.2008 р. між сторонами укладено Договір купівлі-продажу № 11-ч/06/08 (надалі -Договір), відповідно до умов якого Продавець (відповідач) зобов'язався продати, а Покупець ( позивач) оплатити та прийняти охолоджувач рідини за ціною, зазначеною в п. 2 Договору.
Відповідно до п. 2.1. загальна сума Договору складає 1 030 185 грн., в тому числі ПДВ.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що Покупець повинен здійснити авансовий платіж у розмірі 40 % від загальної суми Договору, що складає 412 074 грн., протягом трьох банківських днів з дня підписання Договору.
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору Продавець зобов'язався поставити товар на склад Покупця в м. Прилуки протягом 45 робочих днів після здійснення авансового платежу Підприємством.
27.06.08р. та 07.08.08р. Позивач сплати Відповідачу попередню оплату в сумі 412074,00 грн.
27.10.08р. Відповідач на виконання умов укладеного договору передав, а Позивач прийняв товар на загальну суму 1030185,00 грн., що підтверджується видатковою накладною.
В подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 та № 2 від 01.12.2008 р. та Додаткову угоду № 3 від 16.03.2009 р. до зазначеного Договору.
Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 Продавець має право змінювати розміри платежів, визначених пунктами 2.2.-2.4. Договору в залежності від зміни курсу євро по відношенню до гривні.
Між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 та № 3.
16.03.09р. була підписана між Позивачем в особі директора Бірюк І.В. та Відповідачем в особі директора Динкова В.Ф. додаткова угода №3 до договору купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р.
Відповідно до Додаткової угоди №3 пункт 2.1 договору купівлі-продажу №11-Ч/06/08 викладено в наступній редакції “Загальна сума даного договору складає 1463405,00 грн., в тому числі ПДВ -243900,83 грн. Вказана угода підписана та скріплена печатками юридичних осіб.
28.04.10р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз був складений висновок №2176/10-11 судово-почеркознавчої експертизи.
Відповідно до вказаного висновку підписи від імені Бірюка І.В. в графі “Покупець”у договорі купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р. між Позивачем та Відповідачем і двох примірниках додаткової угоди №3 від 16.03.09р. до цього договору, що містяться на а.с. 143-146, 65, 68, виконані однією особою, але не Бірюком І.В., а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису Бірюка І.В.
Спір виник з причини того, що Позивач вважає додаткову угоду №3 від 16.03.09р. до договору купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р. недійсною, а Відповідач проти цього заперечує.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом ( п. 7 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, надалі -Постанова ВСУ).
Враховуючи заперечення позивача щодо підписання ним додаткової угоди №3 від 16.03.09р. до договору купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р., суд першої інстанції за клопотанням останнього, з яким також погодився відповідач, призначив судово-почеркознавчу експертизу.
Відповідно до висновку №2176/10-11 від 28.04.2010р. судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Київським НДІ судових експертиз, підписи від імені Бірюка І.В. в графі “Покупець” у договорі купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р. між Позивачем та Відповідачем і двох примірниках додаткової угоди №3 від 16.03.09р. до цього договору, що містяться на а.с. 143-146, 65, 68, виконані однією особою, але не Бірюком І.В., а іншою особою з наслідуванням справжньому підпису Бірюка І.В.
Проте, встановивши, що додаткова угода №3 від 16.03.09р. до договору купівлі-продажу №11-Ч/06/08 від 26.06.08р., на якій ґрунтуються позовні вимоги, була підписана з боку позивача невстановленою особою, яка не була уповноважена укладати правочини від імені позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність визнання спірної угоди недійсною на підставі ч.3 ст.203 ЦК України у зв'язку з відсутністю вільного волевиявлення та внутрішньої волі позивача на вчинення даного правочину.
Так, важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв -волевиявлення. Наявність угоди свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерна для угоди, оскільки не відповідність внутрішній волі і волевиявлення означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.
Доказом наявності волевиявлення позивача при підписанні спірної додаткової угоди є наявність печатки ТОВ «Променергопостач» на Додатковій угоді № 3 від 16.03.2009 р.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи № 38/371, органом юридичної особи позивача (ТОВ «Променергопостач»), уповноваженим набувати цивільних прав і обов'язків у договірних відносинах, є директор.
Відповідно до Статуту ТОВ “Променергопостач” поточне керівництво діяльністю товариства здійснюється директором, який діє самостійно, виходячи зі своїх повноважень на підставі установчих документів (розділ 8 Статуту ).
Відомості про прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).
Цей Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців створено з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості з Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців директором ТОВ «Променергопостач» є Бірюк Ігор Валентинович, який без будь-яких обмежень має право вчиняти правочини від імені ТОВ «Променергопостач» без довіреності.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Отже, печатка згідно п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.
З матеріалів справи вбачається, що спірна додаткова угода № 3 від 16.03.2009 р. скріплена печаткою ТОВ «Променергопостач» (позивача) та ТОВ “Далгакиран компресор Україна”.
Щодо тверджень позивача про те, що печатка на спірній додаткові угоді поставлена невідомою особою, колегією суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Печатки і штампи підприємства повинні зберігатись в сейфах або металевих шафах, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також за законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності (п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N17).
Матеріали справи не містять доказів звернення керівника позивача з заявою про викрадення або втрату печатки до органів Внутрішніх справ України.
Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень
Отже, за наявності печатки ТОВ «Променергопостач» на Додатковій угоді № З від 16.03.2009 р. позивач не може посилатися на незаконність дій щодо підписання цієї додаткової угоди.
Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що у травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна” звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Променергопостач” про стягнення 1 211 001,31 грн., в тому числі 1 051 331 грн. основного боргу, 73 170,25 грн. пені, 73 853,76 грн. інфляційних, 12 646,30 грн. річних, у зв'язку з належним невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо розрахунків за поставлений позивачем товар згідно умов договору купівлі-продажу № 11-ч/06/08 від 26.06.2008 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2009 р. у справі №14/224, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009 р., позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2010 року у справі №14/224 рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009 р. залишено без змін.
Таким чином, судами вже надавалась оцінка спірного договору, та було стягнуто заборгованість в розмірі 1 051 331 грн.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Встановлені фактичні обставини справи свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 р. у справі №38/371.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна” задовольнити повністю.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 року у справі №38/371 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким:
1) Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Променергопостач” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; код 32982693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Далгакиран компресор Україна” (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А; код 33399780) державного мита у розмірі 42,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи №38/371повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді