01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 12/840
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмежною відповідальністю "ПриватАгро-Черкаси"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.07.2010
у справі № 12/840 ( .....)
за позовом Товариства з обмежною відповідальністю "ПриватАгро-Черкаси"
до Фермерського господарства "Степ"
про стягнення 482770,34 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 від 30.07.2010 позов Товариства з обмежною відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» до Фермерського господарства «Степ» про стягнення 482770,34 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що для укладення усного правочину, згідно вимог Статуту, згода засновників не вимагається; суд не застосував положення ст.218 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти вимог викладених у апеляційній скарзі, та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія судді встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розпорядженнями генерального директора ТОВ «Приват агро - Черкаси» Соломки Ю.М. № 522 від І 17.10.2008 року і № 527 від 22.10.2008 року по видатковим накладним № НФ-0001134 від 18.10.2008 року, № НФ-0001135 від 19.10.2008 І року, № НФ-0001136 від 19.10.2008 року, № НФ-000137 від 19.10.2008 року, № НФ-0001147 і № НФ-0001148 від 22.10.2008 року, позивач відпустив, а відповідач отримав товар - цукор виробництва 2008 року загальною кількістю 146,3 тонн по ціні 21,3 т - 2582,33 грн. за тонну, решту - по ціні 2583,33 грн. за тонну, загальною вартістю 453501 грн. 60 коп.
Судом встановлено, що відповідач отримав товар через представника Сторожука В.О. за довіреностями серії ЯПИ № 253867 від 18.10.2008 року і серії ЯПИ № 253878 від 22.10.2008 року. Довіреність серії ЯПИ № 253878 від 22.10.2008 року позивачем, зі слів його представників, втрачена.
На підтвердження поставок товару по вищеназваним видатковим накладним позивач видав відповідачу податкові накладні, відповідно за №№ 41-44, 52, 63, здійснення зазначених господарських операцій відобразив в податковій декларації про наявність податкових зобов'язань, яку подав до ДПІ у м. Черкаси. У видаткових накладних умова продажу товару (цукру) позивачем визначена як «взаєморозрахунки за перевезення буряків», «розрахунки за поставку сировини», в видаткових накладних № НФ-0001147 і № НФ-0001148 від 22.10.2008 року - не зазначена. В податкових накладних умова поставки товару визначена видатковими накладними, форма проведення розрахунків - «оплата з розрахункового рахунку», «бартерна угода», «взаєморозрахунки».
06.04.2010 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою №93 про сплату вартості товару в сумі 453501,6 грн.
09.04.2010 відповідач отримав вказану вимогу, але вимогу не виконав.
17.10.2008 року між позивачем і відповідачем було укладено договір № 117/10 про виготовлення продукції із давальницької сировини, за умовами якого замовник - відповідач доручив виконавцеві - позивачу, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити з наданих замовником цукрових цукрових буряків (давальницької сировини) та передати замовникові цукор, мелясу та жом (готову продукцію). Замовник зобов'язався прийняти виготовлену продукцію і оплатити ціну виконаних робіт.
У відповідності до умов укладеного договору а саме п.п. 3.1., 3.4., 4.1., 5.1., 6.1 договору: замовник поставляє давальницьку сировину з плів на приймальний пункт Бужанської філії позивачса; передача-прийняття давальницької сировини і готової продукції здійснюється за товарними чи товарно-транспортними накладними з посиланням на цей договір; сторони зобов'язались проводити взаємозалік розрахунків по цьому договору щодекадно, про що укладати відповідний акт з посиланням на цей договір; за виготовлення готової продукції, визначеної в цьому договорі, замовник в якості оплати передає виконавцеві давальницьку сировину (цукровий буряк) в кількості, що становить 40% від загальної кількості поставленої за цим договором давальницької сировини в заліковій вазі. До договору сторонами була укладена додаткова угода про визначення умов договору в частині проведення розрахунків, за умовами якої кількість цукру, яка належить замовнику, визначається з розрахунку 75 кг за 1 тонну зданого цукрового буряка у заліковій вазі, жом і меляса залишаються у власності виконавця .
Згідно з актом звірки і відомістю приймання цукрових буряків, станом на 17.10.2008 року, на Набутівську філію позивача від відповідача надійшло 419,9 тонн цукрового буряка в заліковій вазі.
Доказів и підтвердження здійснених розрахунків за виконані транспортні послуги щодо перевезення вантажу як позивачем так і відповідачем у сторін відсутні.
Позивач у судовому засіданні зазначав, що правовідносини за договором № 117/10 від 17.10.2008 року фактично не виникли, по дослідженим товарно-транспортним накладним відповідач завозив цукровий буряк на Бужанську і Набутівську філії позивача не для позивача, а для своїх контрагентів.
Відповідач вказував, що отриманий ним по довіреності серії ЯПИ № 253867 від 18.10.2008 року цукор є розрахунком позивача за надану ним позивачу давальницьку сировину (цукрові буряки) згідно з договором № 117/10 від 17.10.2008 року, будь-які усні угоди між позивачем і відповідачем не укладались.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач - ТОВ «Приватагро - Черкаси», відповідно до свідоцтва і довідки про його державну реєстрацію, як юридична особа зареєстрований 23.11.2004 року. Загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Приватагро - Черкаси»(протокол № 4-П від 27.12.2008 року) затверджено Статут товариства, відповідно до п. 11.3.3.8., 11.3.4.10. якого прийняття рішень про укладення виконавчим органом (директором) правочинів на суму, що перевищує 50000 грн., віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства. Таке рішення представниками позивача не надано через його відсутність.
Рішеннями загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Приватагро - Черкаси», протокол № 5 від 23.05.2005 року, затверджені Положення про Бужанську і Набутівську філії позивача, які є його структурними одиницями, не є юридичними особами і діють від імені підприємства.
В силу ст. ст. 11, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.2ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема і ч. 2 ст. 203 цього Кодексу.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ч.1ст.241ЦК України).
Таким чином, колегія суддів констатує, що відпуск товару директором позивача згідно розпоряджень здійснено з перевищенням повноважень і без наступного схвалення у встановленому порядку.
Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що спірне грошове зобов'язання виникло із усної угоди, правову природу якої позивач не уточнив, відповідач наявність такої угоди, а відповідно і виникнення зобов'язань за нею, заперечує. Згідно з видатковими і податковими накладними, позивач відпустив товар відповідачу на умовах купівлі-продажу або поставки.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
За таких обставин вимоги позивача (з урахуванням поданих уточнень у відповідності до ст.22 ГПК України) про стягнення з відповідача 453501 грн. 60 коп. основного боргу, 23650 грн. 10 коп. неустойки (пені), 2040 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 3577 грн. 92 коп. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 16.04.2010 по 20.07.2010 року, що разом складає 482770 грн. 34 коп., є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами та не підлягають задоволенню.
Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що вони не спростовують обставин викладених у рішенні суду першої інстанції та є необґрунтованими у розумінні ст.34 ГПК України.
Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПриватАгро-Черкаси» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2010 у справі № 12/840 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 12/840 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді