01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 7/140
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Драган Ю.О., дов. № 169 від 01.07.2010 року
від відповідача - Авілова А.П., дов. № 278 від 01.04.2010 року,
Мозгова В.А., дов. № 354 від 29.04.2010 року
від третьої особи -Гусєва Д.І., дов. № Д07/2010/06/25-3 від 25.06.2010 року,
Комісар С.П., дов. № Д07/2010/01/01-8 від 04.01.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.05.2010
у справі № 7/140 ( .....)
за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Комунальне підприємство "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві ради
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмрі 462979,85 грн.
В судовому засіданні 12.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 7/140 позов Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” до Комунального підприємства „ЖЕО-111” Голосіївської районної в місті Києві ради про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 462 979,85 грн. задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 436 810,20 грн. основного боргу, 100,00 грн. пені, 9 735,86 грн. - індексу інфляції, 2 097,93 грн. - 3% річних, 4 629,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП „ЖЕО-111” Голосіївської районної в місті Києві ради звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 26.05.2010 року вих. № 413 (вх. № 02-4.2/4396 від 09.06.2010 року), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 7/140 та прийняти нове, яким частково відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що згідно з укладеним договором останньому мали бути надані послуги лише з постачання холодної води та приймання стічних вод, а постачання холодної води на підігрів договором не передбачалось, а отже, у сторін відсутні зобов'язання стосовно постачання води для виготовлення гарячої.
При цьому, апелянт зауважує, що готовий продукт у вигляді гарячої води отримує від АЕК „Київенерго”, в собівартість якої включені витрати на холодну воду, а з урахуванням того, що обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності, позивач повинен виставляти рахунки за холодну воду, яка йде на підігрів (за відсутності договору) балансоутримувачу бойлера та виробнику гарячої води, яким є АЕК „Київенерго”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року у справі № 7/140 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2010 року о 10 год. 40 хв.
В свою чергу позивач, на спростування доводів апелянта, у запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що між ним та АЕК „Київенерго” не існує договірних відносин, відповідно до яких АЕК „Київенерго” купувало б у ВАТ „АК „Київводоканал” питну воду, яка в подальшому використовувалась для виготовлення гарячої води та її продажу, а отже, АЕК „Київенерго” здійснює лише нарахування за використані для підігріву води Гігакалорії (Гкал) і виставляє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання, і лише на підставі укладених договорів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 року було відкладено розгляд справи на 27.07.2010 року в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача.
В судовому засіданні 27.07.2010 року оголошено перерву до 14.09.2010 року.
В судовому засіданні від представників сторін надійшло письмове клопотання про продовження строку розгляду справи № 7/140.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги, що подана у справі № 7/140.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року було залучено Акціонерну енергопостачальну компанію „Київенерго ” до участі у справі № 7/140 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 28.09.2010 року.
В судовому засіданні 28.09.2010 року колегія суддів відхилила клопотання Комунального підприємства „ЖЕО-111” Голосіївської районної в місті Києві ради про зупинення провадження у даній справі до вирішення Шевченківським районним судом м. Києва пов'язаної справи № 2а-851/2010 про визнання протиправними та скасування ряду Розпоряджень КМДА, зважаючи на те, що фактичні обставини справи встановлені у повному обсязі, а відтак - викладена заявником обставина не перешкоджає розгляду даної справи та не може бути підставою для застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, представники третьої особи в судовому засіданні на виконання вимог ухвали апеляційної інстанції від 14.09.2010 року надали суду письмові пояснення для долучення до матеріалів справи, в яких зазначили, що між ВАТ „АК „Київводоканал” та АК „Київенерго” не існує договірних відносин, відповідно до яких АК „Київенерго” купувало б у ВАТ „АК „Київводоканал” питну воду, яка в подальшому використовувалася б АК „Київенерго” для виготовлення гарячої води та її продажу.
Це, зокрема, суперечило б положенням статуту АК „Київенерго”, відповідно до якого головною метою діяльності Компанії є задоволення суспільних потреб споживачів в електричній та тепловій енергії, а одним із напрямків предмету діяльності - виробництво, транспортування, передача, розподіл та постачання електричної й теплової енергії на основі відповідних ліцензій. Іншими словами, у ВАТ „АК „Київводоканал” відсутні правові підстави для нарахування та виставлення АК „Київенерго” рахунків за питну воду, яка використовується для приготування гарячої води.
При цьому, АК „Київенерго” здійснює реалізацію, зокрема, теплової енергії (відповідно до статті 1 Закону України „Про теплопостачання” теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу) на основі укладених зі споживачами договорів, предметом яких є постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води у будь-якому її вигляді.
Водночас, АК „Київенерго” не має правових підстав проводити нарахування за питну воду, що використовується для приготування гарячої води, і здійснює нарахування (виставляє рахунки) лише за використані для підігріву води Гігакалорії (Гкал), тобто АК „Київенерго” виставляє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання, і лише на підставі укладених договорів.
Так, відповідно до договору № 9196024 від 01.09.2004 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладений між АК „Київенерго” і КП „ЖЕО-111” Голосіївської районної в м. Києві ради, предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата спожитої теплової енергії за гарячу воду.
Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами підтверджується діями сторін: АК „Київенерго” здійснює постачання теплової енергії у гарячій воді та через Комунальне підприємство „Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації” (КП „ГІОЦ”) щомісяця надсилає споживачу (КП „ЖЕО-111” Голосіївської районної в м. Києві ради) платіжні документи (рахунок) на сплату за спожиту енергію, а споживач здійснює оплату виставлених рахунків.
Крім того, КП „ЖЕО-111” Голосіївської районної в м. Києві ради не проводяться оплати АК „Київенерго” послуг з постачання холодної води, яка в подальшому використовується останнім для підігріву. За питну воду, яка використовується для приготування гарячої води, КП „ЖЕО-111” Голосіївської районної в м. Києві ради, на думку третьої особи, повинно сплачувати ВАТ „АК „Київводоканал”, а не АК „Київенерго”.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” надання послуг питного водопостачання здійснюється на основі договору.
Разом з тим, оскільки КП „ЖЕО-111” Голосіївської районної в м. Києві ради є споживачем послуг питного водопостачання, що надаються ВАТ „АК „Київводоканал” відповідно до договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.02.2006 року № 06368/2-01, нарахування за питну воду, що в подальшому використовується КП „ЖЕО-111” Голосіївської районної в м. Києві ради у вигляді (для приготування) гарячої води, здійснюються ВАТ „АК „Київводоканал” на основі укладеного договору та відповідно до вимог чинного законодавства України.
В судовому засіданні 28.09.2010 року оголошено перерву до 12.10.2010 року.
В судове засідання 12.10.2010 року з'явилися повноважні представники сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства „ЖЕО-111” про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 462 979,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 06368/2-01 від 10.02.2006 року не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши позивачу 436 810,20 грн. за період з 01.07.2009 року по 01.12.2009 року.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 436 810,20 грн. - основного боргу, 9 735, 86 грн. - інфляційних втрат, 2 097, 93 грн. - 3 % річних, 14 335, 86 грн. - пені, а також понесені позивачем по справі судові витрати - 4 629,80 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Як встановлено місцевим господарським судом, 10.02.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 06368/2-01 (далі по тексту - Договір).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Договір укладається у відповідності із Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”.
За цим Договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів й приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994року, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.
Сторони у п.п. 2.1.4 - 2.1.6 Договору домовилися, що кількість вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 правил користування та місцевих правил приймання; абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню постачальника.
Порядок оплати послуг відповідачем за договором встановлений п. 2.2 Договору:
2.2.1. постачальник щомісячно направляє банківській установі Абонента платіжні документи (в електронному вигляді -дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів;
2.2.2. у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу;
2.2.4. у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору позивач зобов'язався забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 „Вода питна” до його водопровідного вводу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем у період з 01.07.2009 року по 01.12.2009 року було надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 988 348,90 грн.
Разом з тим, господарським судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, сплативши 551 538, 70 грн., внаслідок чого за період з 01.07.2009 року по 01.12.2009 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 436 810,20 грн.
Відповідач заперечив щодо обсягів поставленої йому питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання.
При цьому, суд першої інстанції визнав доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку по оплаті на користь позивача вартості питної води для потреб гарячого водопостачання та послуг з відведення обсягів такої води такими, що суперечать вимогам п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 року безпідставними.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем не було подано доказів того, що за наявності заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг він у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направив повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. За таких обставин відповідно до умов п. 2.2.4 Договору дані позивача є прийнятими.
Доказів належної оплати за договором суми боргу у розмірі 436 810,20 грн. суду не надано.
В контексті викладеного, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 436 810,20 грн. є нормативно та документально доведені, а тому в цій частині позову підлягають задоволенню.
Пунктом 4.2. Договору передбачено за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Враховуючи, що відповідач припустився прострочення платежу, позивач, на підставі п. 4.2 Договору, просив суд стягнути з Комунального підприємства „ЖЕО-111” Голосіївської районної в місті Києві ради пеню в сумі 14 335,86 грн.
Втім, місцевий господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив суму пені, заявлену позивачем до стягнення, до 100 грн.
Крім того, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, місцевий господарський суд на підставі ст. 625 ЦК України задовольнив позовну вимогу позивача про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 9 735,86 грн. та 3 % річних за весь час прострочення платежу у розмірі 2 097,93 грн.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.02.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06368/2-01, згідно умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 року.
На підставі розділу 7 вказаного договору строк його дії встановлений протягом одного року і договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.
На підставі п. 3.1.1 даного договору постачальник зобов'язався забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТу 2874-82 „Вода питна” до його водопровідного вводу та приймати від абонента стічні води на умовах цього договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників абонента, кількість наданої абоненту води та прийнятих від нього стоків в міську каналізаційну мережу (п. 3.1.2 вказаного договору).
Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується постачальником і є невід'ємною частиною договору (п. 1.3 цього договору).
Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника (п. 2.1.1 даного договору).
Згідно умов договору абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору (п. 3.3.5 цього договору).
Пунктом 2.2.1 вказаного договору встановлено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді -дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.
Абонент зобов'язався здійснювати оплату вартості послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента (п. 2.2.2 цього договору), а в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент зобов'язався здійснювати оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п.2.2.3 даного договору.).
Відповідно до п. 2.2.4 вказаного договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Згідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На виконання умов договору № 06368/2-01 від 10.02.2006 року на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.02.2006 року позивачем було надано відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, що підтверджується платіжними вимогами - дорученнями за період з період з 01.07.2009 року по 01.12.2009 року; маршрутними картами та розшифровками рахунку абонента, дебетово - інформаційних повідомлень, проте, останній, в порушення умов зазначеного договору, зобов'язання по своєчасному проведенню розрахунків за надані послуги не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 436 810,20 грн.
У відповідно до п. 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 436 810,20 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 9 735,93 грн. та 3% річних у розмірі 2 097,93 грн. за поставлену питну воду та приймання стічних вод через приєднані мережі по договору № 06368/2-01 від 10.02.2006 року та на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив заявлену до стягнення пеню до 100,00 грн.
Разом з цим, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що згідно з укладеним договором останньому мали бути надані послуги лише з постачання холодної води та приймання стічних вод, а постачання холодної води на підігрів договором не передбачалось, а отже, у сторін відсутні зобов'язання стосовно постачання води у виготовлення гарячої, колегія судів вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ст. 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Статтею 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Так, зокрема, згідно п. 1.1 Договору на послуги водопостачання та водовідведення укладеного сторонами у справі, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.
Правила користування є нормативно-правовим актом, який запроваджує порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначає взаємовідносини між підприємством питного водопостачання ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал” та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України, отже, Правила користування є єдиним чинним нормативно-правовим актом, що встановлює механізм проведення розрахунків за холодну воду, яка використовується для виготовлення гарячої води.
Відповідно до п. 1.2 Правил користування їх дотримання є обов'язковою вимогою для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їх відомчої належності і форми.
Пунктами 12.3, 12,17 зазначених Правил користування встановлено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються безпосередньо з підприємствами, які споживають воду.
Згідно п. 3.13 Правил користування встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.
Матеріалами справи, дослідженими апеляційною інстанцію, встановлено, що між АЕК „Київенерго” (як енергопостачальною організацією) та Комунальним підприємством „ЖЕО-111” Голосіївської районної в місті Києві ради (як абонентом) укладено договір № 9/96024 від 01.09.2004 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору).
Згідно п. 2.2.1 вказаного Договору АЕК „Київенерго” (як енергопостачальна організація) зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи, досліджених колегією суддів апеляційної інстанції , станом на час спірних правовідносин відповідач перебував у договірних відносинах з АЕК „Київенерго”, яким у відповідності до умов договору здійснювалось постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання.
Таким чином, третя особа здійснює реалізацію саме теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води у будь - якому її вигляді, та здійснює нарахування лише за використані для підігріву води гігакалорії.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що діяльність по централізованому питному водопостачанню та водовідведенню здійснює ВАТ “АК “Київводоканал”.
При цьому, третю особу - АЕК „Київенерго” можна розглядати лише як підприємство, яке користується централізованим питним водопостачанням безпосередньо для власних потреб і не може використовувати холодну питну воду для наступного виробництва та постачання гарячої води іншим споживачам. Тим більше, що вид водопостачання має залежати не тільки від наявності у позивача споруд або пристроїв для забору води безпосередньо з водного об'єкта, а також від способу подачі гарячої води споживачам.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що третя особа - АЕК „Київенерго” не укладало з житлово-експлуатаційною організацією договору про надання послуг безпосередньо з гарячого водопостачання, оскільки останнім укладений з житлово - експлуатаційною організацією договір на постачання теплової енергії лише для потреб опалення та гарячого водопостачання.
Таким чином, АЕК „Київенерго” надає послуги з теплової енергії, яка використовується для виробництва гарячої води, але останній не є виробником або виконавцем послуг з гарячого водопостачання, оскільки в силу ст.13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” централізоване постачання холодної та гарячої води визначено як один з видів житлово-комунальних послуг, який не можна розділити окремо на постачання холодної та постачання гарячої води.
При цьому, предметом регулювання відносин між позивачем та відповідачем за Договором від 10.02.2006 року № 06368/2-01 є постачання саме питної води, а не питної холодної чи питної гарячої води, незалежно від подальшого використання відповідачем цієї питної води в якості холодної води чи підігріву цієї води і використання в якості гарячої води.
Враховуючи наведене, оскільки ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал” є виробником та постачальником послуг центрального питного водопостачання, а Комунальне підприємство „ЖЕО-111” Голосіївської районної в місті Києві ради відповідно до договору є споживачем таких послуг та враховуючи те, що АЕК „Київенерго” здійснює нарахування тільки за використані для підігріву води гг/калорії й не здійснює нарахування за питну воду, що використовується для виготовлення гарячої , колегія судів апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач зобов'язаний оплачувати отримані послуги, оскільки останнім була спожита питна вода, в тому числі і питна вода використана для виготовлення гарячої води.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку докази надані позивачем належними засобами доказування не спростував, колегія вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 року у справі № 7/140 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „ЖЕО-111” Голосіївської районної в місті Києві ради - без задоволення.
2. Матеріали справи № 7/140 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді
20.10.10 (відправлено)