01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.09.2010 № 34/137
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Омеляненко Б.В. дов. б/н від 18.01.2010 року
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Конверсбанк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.04.2010
у справі № 34/137 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобуд"
до Публічне акціонерне товариство "Конверсбанк"
про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Екобуд” до Публічного акціонерного товариства “Конверсбанк” про визнання недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України договору № 13 від 22 травня 2008 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 93/980-ЮО від 31.05.2007, згідно з яким розмір процентної ставки за кредитом було збільшено з 18,5% до 25% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний договір був укладений з боку позивача під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки у випадку не підписання цього договору ТОВ “Партнер-Банк” на виконання свого повідомлення № 911, надісланого позивачу 12.05.2008, мав право достроково вимагати повернення суми наданого кредиту. Позивач не мав можливості достроково повернути кредитні кошти, які були вкладені у будівництво, то змушений був підписати оспорюваний договір. При цьому, позивач зазначив, що внаслідок міжнародної фінансової кризи, яка вплинула на ринок іпотечного кредитування та на розвиток будівельної галузі загалом, відбулося суттєве зниження операцій на ринку нерухомості, і діяльність позивача почала бути збитковою. Дострокове повернення кредиту та сплата підвищеної процентної ставки (25%) річних при вказаних обставинах призвела б до неможливості виконання договірних зобов'язань перед фізичними особами -інвесторами будівництва, і як наслідок до банкрутства підприємства позивача.
Ухвалою суду від 22.03.2010 у порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) здійснено заміну ТОВ “Партнер-Банк” його правонаступником Публічним акціонерним товариством “Конверсбанк”(далі -відповідач або Банк).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 р. у справі №34/137 позов задоволено. Визнано недійсним договір № 13 від 22 травня 2008 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 93/980-ЮО від 31.05.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Екобуд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Партнер-Банк”, відповідно до якого розмір процентної ставки за кредитом було збільшено до 25% річних. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Конверсбанк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Екобуд” 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що знаючи внутрішню фінансово-економічну ситуацію підприємства (Товариства) та розуміючи вплив фінансової кризи на обмеження інвестиційних можливостей бюджету та населення внаслідок подорожчання і зменшення доступності кредитних ресурсів, нестабільність грошово-валютної політики, інфляційні очікування та значне зростання цін, внаслідок чого значно зменшився внутрішній попит на будівельні матеріали та збудоване житло, Банк запропонував підвищити процентну ставку по кредиту (укласти кабальний правочин), розуміючи неможливість виконання Товариством умов відмови у його укладанні.
Крім того, відповідач також врахував і те, що виконання умови розірвання Кредитного договору та повернення грошових коштів за кредитом (відмова в укладанні правочину на вкрай невигідних умовах) призведе до неможливості виконання договірних зобов'язань перед фізичними особами інвесторами і як наслідок до банкрутства підприємства.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені обставини з якими закон пов'язує можливість визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України, а саме: тяжкі обставини та вкрай невигідні умови вчинення (укладання) Договору № 13.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 р. у справі №34/137 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що підписання позивачем змін до Договору в частині збільшення процентної ставки, а також виконання ним зобов'язань протягом періоду з 22 травня 2008 року по квітень 2009 року являється підтвердженням досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо збільшення процентної ставки. Тому, з урахуванням відсутності доказів, відповідач жодним чином не вплинув на прийняття позивачем пропозиції банку щодо підвищення процентної ставки за договором.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.08.2010 року.
Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/3 від 22.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Скрипки І.М. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №34/137 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
22.09.2009 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання, в якому останній просить розглянути справу без присутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року у справі №34/137.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
31 травня 2007 року між Товариством (Позичальник) та ТОВ “Партнер-Банк”(Кредитор) було укладено Кредитний договір, відповідно до якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 10 000 000 грн., в рамках якої Банк надає Позичальнику кредит окремими траншами. Кожне надання кредиту в межах кредитної лінії супроводжується оформленням додаткової угоди, яка містить: суму кредиту, валюту кредиту, строк користуванням кредитом, розмір процентної ставки, номер позичкового рахунку, номер рахунку нарахованих процентів. Така додаткова угода є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.1).
Публічне акціонерне товариство “Конверсбанк” є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Партнер-Банк”, яке є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків ТОВ “Партнер-Банк”(пункт 1.1 Статуту Банку, затвердженого наказом № 1 від 21.01.2010 одноосібного акціонера Банку, зареєстрованого Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.02.2010 та погодженого з Національним банком України 15.02.2010).
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Кредитного договору строк дії кредитної лінії: з 31 травня 2007 року до 29 травня 2009 року. Дата повернення Кредиту 29 травня 2009 року.
Пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено, що Банк має право переглядати розмір процентної ставки за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку грошових коштів України, з письмовим повідомленням про це Позичальника за 5 банківських днів. Позичальник зобов'язаний протягом 5 банківських днів від дати отримання повідомлення направити відповідь на пропозицію Кредитора. В разі, якщо Кредитор не отримує відповідь Позичальника протягом 5 банківських днів, умова зміни процентної ставки вважається не прийнятою Позичальником, Кредитор має право вимагати дострокового розірвання цього Договору і повернення Позичальником кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом протягом 15 банківських днів з дати отримання повідомлення від Кредитора щодо зміни процентної ставки.
Пунктом 1.5 Кредитного договору був передбачений розмір процентної ставки за користування кредитом, який складав 18,5 процентів річних в гривні.
04.06.2007, 12.06.2007, 09.07.2007, 09.08.2007, 24.10.2007, 25.10.2007, 20.11.2007, 26.11.2007, 06.12.2007, 26.12.2007, 07.02.2008, 02.04.2008 між Товариством та Банком укладалися додаткові угоди №№ 1-12 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, згідно з якими встановлювалися рахунок для видачі кредиту, продовжувалися строки на повернення кредиту, визначався графік повернення кредиту, порядок та строки сплати відсотків за користування кредитом, змінювався розмір кредитної лінії, змінювався предмет забезпечення виконання зобов'язань.
Відповідно до додаткової угоди № 12 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 02.04.2008 пункт 1.3 Кредитного договору викладено в новій редакції, згідно з якою датою повернення кредиту в сумі 4 289 864,2 грн. у відповідності до графіку повернення кредиту встановлено строк не пізніше 29.05.2009.
12.05.2008 року Банком на адресу позивача було направлено повідомлення № 911, у якому зазначалось, що у зв'язку із зміною кон'юнктури ринку грошових коштів України на підставі пункту 4.3 Кредитного договору Банк має намір підвищити процентну ставку за діючим Кредитним договором до 25% річних. У даному повідомлені також зазначалось, що відповідь зі згодою на підписання відповідного договору про збільшення процентної ставки повинна бути надана Банку протягом 5-ти банківських днів від дати отримання зазначеного повідомлення. У випадку, якщо Банк не отримає відповідь протягом 5-ти банківських днів, умова зміни процентної ставки вважається не прийнятою і Банк згідно з пунктом 4.3 Кредитного договору буде вимагати дострокового розірвання Кредитного договору і повернення позивачем кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом.
22.05.2009 між сторонами було укладено Договір № 13.
За умовами цього оспорюваного Договору № 13 відбулося підвищення процентної ставки за користування кредитом.
Відповідно до пункту 1 цього договору було внесено зміни до пункту 1.5 Кредитного договору, та починаючи з 22 травня 2008 року процентна ставка стала складати 25% річних.
27.08.2008, 24.07.2008, 27.11.2008, 25.05.2009, 26.05.2009 між Товариством та Банком укладалися додаткові угоди №№ 14-19, згідно з якими внаслідок погашення кредиту згідно з графіком змінювався розмір кредитної лінії та предмет забезпечення виконання зобов'язань, а також перенесено дату повернення кредиту до 02.09.2009.
Позивач погашав кредит згідно з графіком та сплачував підвищений розмір відсотків за його користування, про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з клопотаннями від 04.02.2009, вх. №214, від 17.02.2009 вх. № 296, від 24.02.2009 вх. № 392, від 12.03.2009 вх. № 466 про пролонгацію строків погашення процентів за користування кредитом, про подовження строку дії кредитної лінії і дати повернення кредиту та про перегляд розміру процентної ставки користування кредитом по даному договору до первинної процентної ставки, що складала 18,5% річних.
Спір виник з причини того, що Позивач вважає договір № 13 від 22 травня 2008 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 93/980-ЮО від 31.05.2007, згідно з яким розмір процентної ставки за кредитом було збільшено з 18,5% до 25% річних недійсним.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин який має дефект волі й здійснюються за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Дана стаття передбачає можливість визнання недійсними правочинів (договорів), вчинених особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Такі правочини, які в цивілістичній науці одержали назву кабальних, мають ваду волі, оскільки їх формування здійснюється за таких обставин, за яких практично виключається нормальне формування волі, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах.
Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, зокрема, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.
Однак для кваліфікації правочину за ст. 233 необхідна обов'язкова наявність зазначених двох умов.
Кабальний правочин особа вчиняє добровільно (тут немає насильства), більше того, вона сама може бути ініціатором такого правочину, вона також усвідомлює, що вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах (тут нема помилки або обману), але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.
У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду від 28.04.78 року N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" визначено, що збігом тяжких обставин слід уважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба тощо), який змусив укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах. Крім того, необхідно довести факт збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.
Як вже зазначалось вище, пунктом 4.3 Кредитного договору передбачено право Банку переглядати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон'юнктури ринку грошових коштів України, з письмовим повідомленням про це позивача за 5-ть банківських днів.
Облікова ставка НБУ з 30.04.2008 року становила 12% річних. До цього часу облікова ставка була встановлена НБУ на рівні 10% річних. Тобто, на момент укладення оспорюваного договору облікова ставка НБУ була збільшена на 2% у порівняні зі ставкою станом на момент укладання Кредитного договору.
Враховуючи вказану зміну облікової ставки НБУ Банком і було запропоновано збільшення відсоткової ставки за користування кредитом.
Згідно зі ст. 11 ГК України відповідач 12.05.2008 р. звернулося до позивача з пропозицією внести зміни до Договору в частині збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 25% річних.
У зв'язку з чим, 22.05.2008 року між сторонами був укладений додатковий договір №13.
Позивач добровільно підписав даний договір і виконував його станом до квітня 2009 року, сплачуючи проценти у розмірі 25% річних.
Таким чином, виконання позивачем зобов'язань протягом періоду з 22 травня 2008 року по квітень 2009 року являється підтвердженням досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо збільшення процентної ставки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія критично оцінює викладене в рішенні суду першої інстанції щодо внутрішньої фінансово-економічної ситуації підприємства (Товариства) та впливу фінансової кризи на обмеження інвестиційних можливостей бюджету та населення внаслідок подорожчання і зменшення доступності кредитних ресурсів, нестабільності грошово-валютної політики, інфляційного очікування та значного зростання цін, внаслідок чого значно зменшився внутрішній попит на будівельні матеріали та збудоване житло, та неможливості виконання договірних зобов'язань перед фізичними особами інвесторами і банкрутства підприємства, оскільки матеріали справи не містять доказів викладеного.
Крім цього, позивач також не довів суду, а матеріали справи не містять доказів того, що договір укладений між сторонами був вчинений позивачем під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України договору № 13 від 22 травня 2008 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 93/980-ЮО від 31.05.2007, згідно з яким розмір процентної ставки за кредитом було збільшено з 18,5% до 25% річних є не обґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Конверсбанк” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року у справі №34/137- скасуванню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Конверсбанк” задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року у справі №34/137 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким:
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екобуд”(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, к. 414, ідентифікаційний код 31482028) на користь Публічного акціонерного товариства “Конверсбанк” (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, ідентифікаційний код 34353904) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №34/137 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді