01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2010 № 22/625
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Мазняк О.Я. - довіреність № 3 від 01.10.2009 року
від відповідача -Грищенко О.М. - довіреність б/н від 01.02.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Тридента Агро"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.01.2010
у справі № 22/625 ( .....)
за позовом ТОВ "Агрофірма "Подолівська"
до ТОВ "Тридента Агро"
про стягнення коштів
В судовому засіданні 28.09.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Подолівська” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” про стягнення 636 061, 36 грн., в тому числі 200 000, 00 грн. суми попередньої оплати, 8 542, 46 грн. процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштами, 427 518, 90 грн. штрафу за прострочення поставки товару, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань щодо своєчасної поставки товару.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано зміни та доповнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідача 749 071, 86 грн., у тому числі: 200 000, 00 грн. - сума попередньої оплати, 14 410, 96 грн. - проценти за безпідставне користування чужими грошовими коштами, 427 518, 90 грн. - штраф за прострочення поставки товару, 107 142, 00 грн. - сума збитків. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у сумі 8 026, 72 грн., у тому числі: 7 490, 72 грн. - державне мито, 236, 00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 300, 00 грн. - вартість послуг з визначення ринкової вартості майна.
Зміни та доповнення позовних вимог судом першої інстанції прийнято до уваги.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу у розмірі позовних вимог, заборони відповідачу відкриття нових рахунків у банківських установах та накладення арешту на все майно, що належить відповідачу.
Зазначену заяву судом було відхилено, оскільки позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.01.2010 року у справі № 22/625 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Подолівська” задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 427 518, 90 грн. штрафу за прострочення поставки товару, 4 404, 23 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 11.01.2010 року у справі № 22/625 в частині стягнення 427 518, 90 грн. - штрафу за прострочення поставки товару, в цій частині відмовити, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 200 000, 00 грн. суми попередньої оплати, 14 410, 96 грн. процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштами, 107 142, 00 грн. збитків рішення залишити без змін. Покласти на відповідача витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи та не отримував від позивача вимоги про сплату штрафу за прострочення поставки товару в розмірі 427 516, 90 грн. за Договором купівлі-продажу № 25 від 04.03.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 02.03.2010 року.
02.03.2010 року позивачем до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив задовольнити апеляційну скаргу в частині зміни рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2010 року у справі № 22/625, скасувати оскаржуване рішення частково - в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 200 000, 00 грн. - суми попередньої оплати, 14 410, 96 грн. - процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштами, 107 142, 00 грн. - суми збитків і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
12.03.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 22/625 до вирішення пов'язаної з нею справи № 54/29-10, яка розглядається Господарським судом Харківської області. На підтвердження обставин, викладених в клопотанні, відповідачем було надано копії ухвал Господарського суду Харківської області від 22.02.2010 року та 02.03.2010 року у справі № 54/29-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Подолівська” про визнання недійсним Договору купівлі - продажу № 25 від 04.03.2009 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року у справі № 22/625 було задоволено клопотання відповідача, зупинено провадження у справі № 22/625 до набрання законної сили рішення Господарського суду Харківської області у справі № 54/29-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Подолівська” про визнання недійсним Договору купівлі - продажу № 25 від 04.03.2009 року.
Згідно з розпорядженнями Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 року змінено склад колегії суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року поновлено провадження у справі № 22/625, оскільки відпали підстави, які зумовили його зупинення, розгляд справи призначено на 28.09.2010 року.
В судовому засіданні 28.09.2010 року представником відповідача було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Подолівська”, з підстав, викладених у клопотанні.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.09.2010 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу в частині зміни рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2010 року у справі № 22/625, скасувати оскаржуване рішення частково - в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 200 000, 00 грн. - суми попередньої оплати, 14 410, 96 грн. - процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштами, 107 142, 00 грн. - суми збитків і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2009 року між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (Продавець) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Подолівська” (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 25 (далі-Договір), яким визначені умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та накладних документах відпуску Товару, що є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо асортименту, кількості і ціни Товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії Договору є його невід'ємною частиною.
В ході виконання Договору сторонами підписано Додатки, у яких визначено найменування товару, погоджено його кількість, ціну, загальну вартість та терміни поставки, та зокрема сума поставки згідно з Додатком № 1 погоджена в розмірі 414 762, 12 грн., підписані також Додаток № 2 на суму 786 600, 72 грн., Додаток № 3 на суму 678 141, 00 грн., Додаток № 4 на суму 1 971 033 грн., Додаток № 5 на суму 424 652, 22 грн.
З урахуванням зобов'язань, що передбачені Договором № 25 від 04.03.2009 року та виникли на його підставі для сторін, останній за правовою природою є договором купівлі-продажу, а відносини, що з нього виникають, врегульовані відповідно до глави 54 розділу 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.
Згідно з положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Терміни поставки товару за Договором визначені у Додатках № 1-5 та є такими, що настали у відношенні виконання зобов'язання для відповідача щодо кожного виду товару, а поставки товару згідно з Додатками № 3, 4, 5, які визначені по строках 14.04.2009 року, 12.05.2009 року, 01.08.2009 року відповідачем не здійснені.
Поставка товару за Договором підтверджується видатковими накладними № РН-СЛ00047 від 26.03.2009 року на суму 14 045, 40 грн., № РН-СЛ00079 від 07.04.2009 року на суму 635 163, 12 грн., № РН-СЛ00090 від 09.04.2009 року на суму 304 430, 40 грн., № РН-СЛ00094 від 13.04.2009 року на суму 96 782, 04 грн., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Як зазначає позивач, в оплату поставленого товару ним перераховано грошових коштів в сумі 1 250 420, 96 грн. згідно платіжних доручень № 352 від 27.03.2009 року на суму 14 045, 40 грн., № 440 від 07.04.2009 року на суму 635 163, 12 грн., № 467 від 09.04.2009 року на суму 300 000, 00 грн., № 496 від 16.04.2009 року на суму 52 000, 00 грн., № 522 від 23.04.2009 року на суму 49 212, 44 грн., № 618 від 29.04.2009 року та враховуючи здійснення поставки на суму 1 050 420, 96 грн. сума передплати, на яку не поставлено товар, складає 200 000, 00 грн.
Згідно з п.п. 5.1, 5.3 Договору Покупець здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в додатках, які є невід'ємною частиною договору; оплата товару проводиться протягом 3 банківських днів з моменту поставки Товару.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що умовами Договору не передбачено здійснення розрахунків по Договору за передплатою, відповідно з урахуванням відсутності здійсненої поставки товару на суму 200 000 грн., строк виконання зобов'язань щодо вказаної суми не настав, а сплачені згідно платіжного доручення № 618 від 29.04.2009 року кошти сплачені безпідставно, оскільки передплата умовами Договору № 25 від 04.03.2009 року не передбачена і сплата вказаної суми не може вважатись виконанням Договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду та його представник в судовому засіданні наполягав на заявлених вимогах про стягнення передплати з урахуванням нарахованих штрафних санкцій з підстав, зазначених у позовній заяві та доповненнях до неї, заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений предметом та підставами, зазначеними позивачем.
Оскільки кошти в розмірі 200 000, 00 грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення № 618 від 29.04.2009 року, не можуть вважатись передплатою виходячи з положень договору № 25 від 04.03.2009 року, є безпідставно отриманими відповідачем, а вимоги про їх повернення відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України перед судом не ставились, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в задоволенні заявлених вимог про стягнення передплати слід відмовити.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 14 410, 96 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, що діяла в періоді, в якому допущено прострочення поставки товару, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що кошти в сумі 200 000, 00 грн. позивачем на користь відповідача перераховані добровільно, обов'язку щодо їх перерахування з договору № 25 від 04.03.2009 року для позивача не виникало.
Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу України, до глави „Виконання зобов'язання” свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу України, глава „Забезпечення виконання зобов'язань”), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу України, глава „Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання”).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем згідно з положеннями ст. 1048 Цивільного кодексу України в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки між сторонами розмір відсотків не погоджувався, таких домовленостей не існує. Не встановлений він в даному випадку і законодавством, оскільки вказані у п. 6 ст. 231, п. 4 ст. 232 Господарського кодексу України проценти є саме штрафними санкціями за порушення договірних зобов'язань між сторонами, тоді як такі відносини між сторонами у зв'язку із здійсненням предоплати в сумі 200 000, 00 грн. відсутні.
Посилання позивача на ст. 1048 Цивільного кодексу України вірно визнані місцевим господарським судом безпідставними, оскільки вказана стаття регулює відносини, що виникли з договору позики (передбачає сплату процентів за договором позики). В даному випадку договірних відносин позики з приводу перерахування грошових коштів в сумі 200 000, 00 грн. між сторонами не існувало, доказів зворотнього суду не представлено.
Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 107 142, 00 грн. обґрунтовуються закупівлею у інших постачальників за вищими цінами гербіцидів, які не були поставлені відповідачем у строки згідно Договору № 25 від 03.04.2009 року.
Як стверджує позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повної поставки товару, позивачем згідно укладених договорів були закуплені гербіциди:
- у ТОВ „Украгроресурс” „Примекстра ТZ Голд 500 SС” у кількості 4500 л за ціною 88,32 грн. з ПДВ, вартістю 397 440, 00 грн. з ПДВ (договір поставки №215-з від 05.05.2009 року, видаткова накладна №РН-0000227 від 06.05.2009 року); „Гезагард 500 FW” у кількості 2400 л за ціною 103, 70 грн. з ПДВ, вартістю 248 880,00 грн. з ПДВ (договір поставки № 215-з від 05.05.2009 року, видаткова накладна №РН-0000228 від 08.05.2009 року);
- у ТОВ „Агрохімічний союз Придніпров'я” „Кратос” у кількості 1000 л за ціною 60,00 грн. з ПДВ, вартістю 60 000,00 грн. з ПДВ (видаткова накладна №РН-080504 від 08.05.2009 року);
- у ТОВ „Агроскоп Україна” „Роллер” у кількості 1480 л за ціною 60, 50 грн. з ПДВ, вартістю 89 545, 92 грн. з ПДВ (видаткові накладні №ХАР-000052 від 07.05.2009 року, №ТЕР-000094 від 07.05.2009 року, №ХМ-0000146 від 07.05.2009 року).
На придбання вказаних товарів позивач витратив кошти в загальній сумі 795 865, 92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №12 від 06.05.2009 року, №14 від 07.05.2009 року, №16 від 07.05.2009 року та № 21 від 07.05.2009 року.
Згідно з розрахунком позивача, в результаті закупівлі в інших постачальників гербіцидів за цінами, значно вищими порівняно з ціною, погодженою позивачем та відповідачем у Додатку №3 до Договору, збитки складають 107 142, 00 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 25 від 04.03.2009 року не може вважатись причиною понесення позивачем витрат за договорами, укладеними з ТОВ „Украгроресурс”, ТОВ „Агрохімічний союз Придніпров'я”, ТОВ „Агроскоп Україна”, оскільки зазначені договори не підтверджують факту понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання ТОВ „Тридента Агро” своїх зобов'язань за укладеним Договором.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, в силу положень ч. 2 вказаної статті розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Договором купівлі-продажу № 25 від 04.03.2009 року поставка гербіцидів „Гезагард 500 FW” у кількості 2400 л, „Кратос” у кількості 1000 л, „Роллер” у кількості 1480 л, витрати по оплаті яких понесені позивачем за договорами укладеними з ТОВ „Украгроресурс”, ТОВ „Агрохімічний союз Придніпров'я”, ТОВ „Агроскоп Україна” не погоджувалась.
В свою чергу, позивач зазначене обґрунтовує тим, що вказані гербіциди „Примекстра ТZ Голд 500 SС”, „Гезагард 500 FW”, „Кратос”, „Роллер” належать до гербіцидів згідно доповнення до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні станом на 01.03.2009 року (Спеціальний випуск журналу „Пропозиція”, Київ, „Юнівест Медіа”, 2009 рік, стор. 24, 42, 57, 62), і замість гербіциду „Примекстра ТZ Голд 500 SС” позивач закупив гербіциди „Гезагард 500 FW”, „Кратос”, „Роллер” (два останні містять діючу речовину ацетохлор) для обробки грунту з посівами соняшника сумішшю з дією, аналогічною дії гербіциду „Примекстра ТZ Голд 500 SС”, в пропорції 2:2, тобто 2 літри „Гезагард 500 FW” та 2 літри ацетохлора („Кратос” або „Роллер”) на 1 га.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Діяльність позивача згідно видів діяльності за довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України полягає у вирощуванні зернових та технічних культур, неспеціалізованій оптовій торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, наданні послуг у рослинництві, облаштуванні ландшафту тощо, відповідно закупівля гербіцидів як у позивача, так і у інших постачальників здійснюється з метою використання їх у підприємницькій діяльності товариства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суд про те, що належних доказів, які б свідчили про наявність збитків позивача у зазначеному розмірі, вини відповідача, допущення останнім порушення яке призвело до завдання збитків позивачу (причинно-наслідкового зв'язку дій відповідача завданим збиткам) суду не надано, а сама по собі закупівля гербіцидів позивачем у інших постачальників, не є доказом понесення ТОВ Агрофірма „Подолівська” у зв'язку з цим збитків.
Що стосується заявлених вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 427 518, 90 грн. за несвоєчасну поставку товару за Договором, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено погоджені Договором строки передачі товару, встановлені у Додатках № 1, 2, 3, 4, 5 до Договору, прострочення поставки підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 8.2 Договору за прострочення поставки Товару Продавець зобов'язаний сплатити на користь Покупця штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого у строк товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Факту прострочення виконання зобов'язань щодо поставки товару по Договору № 25 від 03.04.2009 року відповідачем не спростовано, доказів здійснення поставки товарів у відповідності з положеннями та у строки, встановлені додатками № 1-5 до Договору, суду не подано, у зв'язку з чим, виходячи із здійсненого розрахунку, сума штрафу складає 427 518, 90 грн.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, встановлений законом, може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зазначена норма кореспондується з ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що порушення відповідачем зобов'язань за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, надмірно великий розмір нарахованих штрафних санкцій унеможливить виконання відповідачем своїх зобов'язань, таких як виплата заробітної плати працівникам, які не є учасниками судового процесу, але охоронювані законом інтереси яких може бути порушено, сплата обов'язкових першочергових платежів до бюджету та інші платежі, виконання своїх зобов'язань перед іншими контрагентами, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій та стягнення з відповідача на користь позивача 100 000, 00 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару за Договором купівлі-продажу № 25 від 04.03.2009 року.
Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що подана до суду першої інстанції заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, вірно була залишена місцевим господарським судом без задоволення, оскільки позивачем не було наведено підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено належних доказів, а з матеріалів справи не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на часткове скасування рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2010 року у справі № 22/625 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судові засідання через неналежне повідомлення про час і місце судових засідань, оскільки ухвали про призначення справи до розгляду та про інформування заявника про дату, час та місце розгляду справи № 22/625 не отримувались, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 21.12.2009 року (оригінал знаходиться в матеріалах справи), відповідач знаходиться за адресою: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А. Вказана адреса зазначена позивачем в позовній заяві і всі процесуальні документи у справі № 22/625 також надсилались судом саме на цю адресу.
Оскільки відповідач не надав відзив на позов з документальними запереченнями та не направив свого представника у судові засідання, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Отже відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2010 року по справі № 22/625 підлягає зміні у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”, підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 000, 00 грн. державного мита та 31, 51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 499, 84 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2010 року у справі № 22/625 змінити, пункт 2 резолютивної частини викласти у наступній редакції:
„2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (03038, м. Київ, вул. Ямська 28-А, код ЄДРПОУ 25591321, р/р 26009100280101 в ЗАТ „Сведбанк Інвест” м. Київ, МФО 320650, або з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Подолівська” (64701, Харківська обл., м. Барвінкове, вул. Скрипника 6, код ЄДРПОУ 32414467, р/р 26008010765401 в ЗАТ „Альфа-Банк” м. Київ, МФО 300346) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. штрафу за прострочення поставки товару, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. державного мита та 31 (тридцять одна) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Подолівська” (64701, Харківська обл., м. Барвінкове, вул. Скрипника 6, код ЄДРПОУ 32414467, р/р 26008010765401 в ЗАТ „Альфа-Банк” м. Київ, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (03038, м. Київ, вул. Ямська 28-А, код ЄДРПОУ 25591321, р/р 26009100280101 в ЗАТ „Сведбанк Інвест” м. Київ, МФО 320650) 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 84 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
6. Матеріали справи № 22/625 повернути до Господарського суду м. Києва.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови
підписано 04.10.2010 року
Головуючий суддя
Судді