01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 30/374-3/171
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Білецький Д. О. - представник за довіреністю від 01.03.2010 року
Кривенко С. А. - представник за довіреністю № 011-09/2974 від 30.08.2010 року
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг+»
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2010
у справі № 30/374-3/171 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг+»
до Головне управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа позивача
третя особа відповідача Київська міська рада
про визнання договору оренди недійсним
Позов заявлено про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва від 01.03.2008 року з підстав укладення його під впливом помилки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2010 року у справі № 30/374-3/171 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином не доведено, що при укладенні спірного договору він помилився щодо обставин, які мають істотне значення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 30/374-3/171 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що висновки суду першої інстанції про те, що позивачу було добре відомо про технічний та санітарний стан спірного об'єкта, що виключило можливість помилки при укладенні спірного договору, є помилковими та повністю необґрунтованими, оскільки вказані недоліки позивачем були виявлені лише незабаром після фактичної передачі йому приміщень за спірним договором.
Ухвалою від 22.09.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг+» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/1 від 11.10.2010 року справу № 30/374-3/171 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Ропій Л.М., Синиці О. Ф.
Третя особа представників в судове засідання не направила, про причини неявки суду не повідомила.
Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.
В судовому засіданні 13.10.2010 представник відповідача повідомив суду про те, що згідно рішення Київської міської ради № 805/4243 від 27.05.2010 року відповідача реорганізовано у Головне управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на доказ чого надав для залучення до матеріалів справи копії вказаного рішення, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 551 від 23.07.2010 року, свідоцтва про державну реєстрацію № 624433 та довідки з ЄДРПОУ № 2399954 від 05.08.2010 року.
Статтею 25 ГПК України встановлено наступне:
- в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив (ч. 1);
- правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2).
За таких обставин, колегія суддів вважає за доцільне замінити відповідача - «Головне управління культури та мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» його правонаступником «Головним управлінням культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а спірне рішення скасувати, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
01.03.2008 року позивач як Орендар та відповідач як Орендодавець уклали договір оренди нерухомого майна нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач на підставі рішення Київради від 15.03.2007 року № 272/933 передає, а позивач приймає в оренду нерухоме майно (приміщення), яке належить до Головного управління комунальної власності територіальної громади м. Києва, за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 3 для розміщення кафе (без реалізації горілчаних виробів).
Відповідно до п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 182,6 кв. м., в т. ч. в підвалі 182,6 кв. м.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить визнати Договір недійсним як такий, що укладений під впливом помилки, посилаючись на те, відповідач не повідомив його про властивості об'єкта оренди, внаслідок наявності яких після фактичної передачі спірного приміщення почались виявлятись недоліки в якості приміщення, зокрема, висока вологість і, як наслідок, вкриття стін пліснявою.
На підтвердження зазначених обставин позивач залучив до матеріалів справи копію Акту обстежень нежилих приміщень від 01.09.2008 (т.1 а.с.12), складеного представниками Головного управління комунальної власності, яким встановлено, що спірний об'єкт оренди не використовувався позивачем на момент перевірки, тобто станом на 01.09.2008 року, і станом на вказану дату через надмірну вологість непридатний для розміщення закладу громадського харчування та не відповідає санітарним нормам.
Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно пункту 4.1 Договору відповідач зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору з додатками передати, а позивач прийняти по акту приймання -передачі об'єкт оренди.
Відповідно до ст. 767 ЦК України:
- наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
- наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.
- наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що опис технічного стану об'єкта оренди на дату передач його позивачу, його склад зазначається в акті приймання - передачі об'єкту оренди, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 2).
Як слідує з акту прийому -передачі орендованого нежилого приміщення площею 182,60 кв. м. (т. 1 а.с. 31), 07.03.2008 року на виконання умов Договору відповідач передав, позивач прийняв в орендне користування спірне нежиле приміщення. Вказаним актом не встановлено жодних зауважень позивача щодо технічного та санітарного стану спірного об'єкта оренди.
Отже, підписуючи 07.03.2008 року акт приймання - передачі приміщення, яке є предметом оренди за Договором, без жодних зауважень, позивач підтвердив той факт, що вказане приміщення передано йому в належному стані.
Актом обстежень нежилих приміщень від 01.09.2008 року, на який посилається позивач і обґрунтування законності своїх вимог, зафіксовано те, що спірне приміщення перебуває у незадовільному стані саме на дату складення такого акту (01.09.2008 року), тому факт його перебування в такому стані на дату укладення Договору вказаним актом підтверджено бути не може.
Крім того, в матеріалах справи наявний договір оренди нерухомого майна нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва № 7 від 01.01.2004 року (т. 2 а.с. 25), за умовами якого спірне приміщення було орендовано позивачем строком до 23.12.2006 року, а також акт прийому -передачі до вказаного договору від 01.01.2004 року (т. 2 а.с. 30), з яких вбачається, що саме позивач орендував спірне приміщення з метою розміщення кафе і що саме він на дату укладення спірного Договору займав це приміщення на правах оренди.
При цьому, представники сторін підтвердили, що з дати передачі спірного приміщення позивачу за умовами договору № 7 від 01.01.2004 року згідно акту прийому - передачі від 01.01.2004 року і по дату укладення спірного Договору спірним майном на правах оренди користувався лише позивач.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, укладаючи спірний Договір, був обізнаний про технічний і санітарний стан приміщень, що є об'єктом оренди за його умовами.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 229 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено, що при укладенні спірного Договору він помилився щодо дійсного стану приміщення, що є об'єктом оренди за умовами цього договору.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачеві у вимогах визнати недійсним договір оренди нерухомого майна нежилого приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва від 01.03.2008 року.
Рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 30/374-3/171 від 12.08.2010 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
При цьому, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що у випадку завдання йому збитків внаслідок неможливості використання спірного приміщення за призначенням, він не позбавлений у встановленому законодавством порядку звернутися до суду із відповідною позовною заявою до винною в цьому особи.
Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Варяг+».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Замінити відповідача - «Головне управління культури та мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» його правонаступником «Головним управлінням культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варяг+» на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 30/374-3/171 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 30/374-3/171 залишити без змін.
4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 30/374-3/171.
Головуючий суддя
Судді