01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 03/1447
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
-
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємство ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2010
у справі № 03/1447 ( .....)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 39058,71 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.08.2010 позов Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця -ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця - ОСОБА_2 на користь Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 36 058 грн. 71 коп. в тому числі 35 688 грн. боргу, 370 грн. 71 коп. 3% річних, 390 грн. 58 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просив змінити рішення суду в частині стягнення боргу, та просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 25688грн.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що з рахунків - фактури №СФ-0000067 та СФ - 0000089 не вбачається, що вони мають відношення до договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом №09/02/10-01 від 03.02.2010 та №03/02/10 від 09.02.2010; також у актах здачі прийняття робіт за №ОУ-67 та №ОУ-89 відсутні посилання на вказані договори; порушено правила об'єднання позовних вимог у позовній заяві; борг відповідача становить 25688грн.
В судове засідання призначене на 05.10.2010 представники позивача та відповідача не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином про свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №08798430, №08798392 відІЗ.09.2009. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Враховуючи строки розгляду справи, належне повідомлення представників сторін про час та місце розгляду справи, а також те, що сторони не скористалися правом з'явитись у судове засідання для захисту своїх прав, в ухвалі суду про порушення провадження у справи, сторін було попереджено, що нез'явлення в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегією суддів було встановлено.
03.02.2010 між Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_1 (відповідач) та Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_2 (позивач) було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом за № 03/02/10-01 у відповідності з яким позивач (перевізник) зобов'язався виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом м. Антверпен (Бельгія) -м. Кременчук (Україна), а відповідач (експедитор) зобов'язався оплатити за надані послуги (вартість перевезення еквівалент 1900 євро).
09.02.2010 сторони уклади аналогічний договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом за № 09/02/10-01 у відповідності з яким позивач (перевізник) зобов'язався виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за маршрутом м. Антверпен (Бельгія) - м. Кременчук (Україна), а відповідач (експедитор) зобов'язався оплатити за надані послуги (вартість перевезення еквівалент 1900 євро).
У договорах сторони передбачили, а саме у п.13 вищевказаних договорів сторони визначили, що експедитор (відповідач) зобов'язаний розрахуватися з перевізником (позивачем) на протязі 20 банківських днів після отримання оригіналів CMR, рахунка, акта виконаних робіт, податкової накладної (для платників ПДВ).
Відповідно до частини 1 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Відповідно до частини 2 статті 306 ГК України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно частини 2 статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.
Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам від 19.05.1956 (далі - Конвенція) (з послідуючими змінами, до якої Україна приєдналася у
2
встановленому порядку) містить зокрема такі положення: ця Конвенція застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце завантаження і місце доставки вантажу, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких, хоча б одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін, які заключили договір.
При застосуванні цієї Конвенції під «транспортними засобами »слід розуміти автомобілі, автомобілі з напівпричепами, причепи і напівпричепи так, як вони визначені в ст. 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 р.
Договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної не відображаються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються правила цієї Конвенції.
Накладна складається в трьох екземплярах, підписаних відправником та перевізником, причому ці підписи можуть бути відпечатані типографським способом або замінені штампами відправника та перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язався виконати перевезення вантажу за встановленим маршрутом, м. Антверпен (Бельгія) - м. Кременчук (Україна).
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору, позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджуюється належними доказами, а саме міжнародними товаро - транспортними накладними (CMR) № 58908774 від 09.02.2010 та № 58908727 від 16.02.2010;
- рахунком-фактурою № СФ-0000067 від 09.02.2010;
- рахунком-фактурою № СФ-0000089 від 24.02.2010;
- актами здачі-прийняття робіт № ОУ-67 та № ОУ-89, які підписані підприємцями, затверджені та скріпленими печатками сторін;
- гарантійним листом відповідача від 10.06.2010, в якому відповідач гарантує здійснити оплату за надані транспортні послуги згідно вищезазначених рахунків до 30 червня 2010 року;
Поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 152493 від 18.02.2010 та № 227060 від 01.03.2010 підтверджується отримання відповідачем 22.02.2010 та 03.03.2010 вищевказаних документів, визначених п. 13 вищезазначених договорів.
Гарантійний лист відповідача від 10.06.2010 та факт перерахування ним коштів позивачу у розмірі 5805 грн. суд розцінює як доказ прийняття та виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів у міжнародному сполученні (згідно копій платіжних доручень від 10.06.2010 № 46 на суму 1805 грн.; від 10.06.2010 № 46 на суму 1805 грн., від 15.07.2010 № 60 на суму 1000 грн., від 06.08.2010 № 80 на суму 2000 грн., від 09.08.2010 № 86 на суму 1000 грн., що містяться у матеріалах справи).
Колегія погоджується з висновком суду про те, що в частині стягнення 5 805 грн. боргу предмет спору відсутній, і в цій частині провадження у справі підлягає припиненню. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з врахуванням вищевикладених обставин, та з огляду на те, що відповідач сплатив після. порушення провадження у справі по рахунку №ФС 0000067
платіжним дорученням №80 від 06.08.2010 сплатив 2000грн. платіжним дорученням №60 від 09.08 сплатив 1000грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35 688,00 грн. боргу є обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно пункту 1 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, з врахуванням наявності заборгованості у відповідача, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних, яка складає 370,71 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про те, що відповідачем сплачено на користь позивача 16.08.2010 згідно платіжного доручення №97 - 5000грн., та 20.08.2010 згідно платіжного доручення 5000грн., тому станом на 20.08.2010 борг відповідача перед позивачем складає 25688грн. не приймаються колегією суддів до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату прийняття рішення, предмет спору між сторонами у справі існував, а отже судом першої інстанції було прийнято рішення про стягнення 35 688 грн. заборгованості та 3% річних у сумі 370,71грн, яке відповідало фактичним обставинам та матеріалам справи.
Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни рішення суду першої інстанції.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
,. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2010 у справі
№03/1447 залишити без змін.
Матеріали справи 03/1447 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді