01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.10.2010 № 51/156
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Поляк О.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Шокал А.Д., довір у справі
від відповідача -Алексенко В.Ю., довір.у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Інтелбуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2010
у справі № 51/156 ( .....)
за позовом ТОВ "Інтелбуд"
до Комунальне підприємство "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання дійсним договору
У червні 2010 р. до господарського суду м. Києва звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтелбуд”- до відповідача- Комунального підприємства “Фінансово-розрахунковий центр “Дніпровський” Дніпровської районної у м. Києві ради- з позовом про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна, площею 641,40 кв.м. , з устаткуванням та інвентарем , загальною вартістю 2 051 408, 86 грн. ,яке перебувало на балансі відповідача і належало до майна і територіальної громади Дніпровського району м. Києві ( комунальної власності).
Посилаючись на ті обставини, що між сторонами узгоджено усі істотні умови договору оренди , підписано тексту договору та складено акт прийому-передачі, однак відповідач , не зважаючи на направлений йому лист позивачем про необхідність нотаріально посвідчити договір , від вчинення цих дій ухилився , позивач на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, просив суд першої інстанції визнати укладений договір дійсним .
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на неотримання ним від позивача листів про нотаріальне посвідчення договору.
Рішенням господарського суд м. Києва від 18.08.2010р. у задоволенні позову відмовлено.
Умотивовуючи свій висновок, місцевий господарський суд виходив з того, що нікчемний договір не може бути визнаний дійсним.
З мотивами прийнятого судом рішення та його висновками не погодивя позивач і звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою від 17.09.2010 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : Коротун О.М., головуючий , суддів Кропивна Л.В. (доповідач), Поляк О.І. апеляційну скарги прийняв до провадження та призначив її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18.10.2010 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги , заслухавши пояснення представників сторін, які взяли участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як правильно зазначив суд першої інстанції на підставі аналізу частини 3 статті 640 цього Кодексу , договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Укладення договори оренди стосовно державного та комунального майна здійснюється з дотриманням положень спеціального закону - Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який регулює відповідно до ст. 1 закону організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Зазначеним Законом не встановлено обов'язкового нотаріального посвідчення договорів оренди комунального майна.
Поряд із цим згідно із Законом України від 20 грудня 2006 року N 501-V “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору найму будівлі” (Закон набув чинності з 10 січня 2007 року), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації у випадку його укладення на строк 3 роки і більше . Відповідні зміни внесені у ч. 2 ст. 793 та у ч. 1 ст. 794 ЦК України.
Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві ради від 19.02.2010 р. № 110-Р “Про надання дозволу на переукладення договору оренди нежитлового приміщення” відповідачу надано дозвіл на переукладення договору оренди з позивачем на нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 672,6 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Карбишева, 12 для розміщення продовольчого магазину, терміном на п'ять років. У цьому ж розпорядженні вказано ,що воно втрачає чинність , якщо у двохмісячний строк сторони не вчинять дій, пов'язаних з укладенням договору.
16.04.2010 року сторонами у простій письмовій формі був підписаний договір № 1553/1 оренди нерухомого майна (надалі -договір), за умовами якого відповідач на підставі рішення № 129 від 25.06.07 р. Дніпровської районної у м. Києві ради та виданого у встановленому порядку розпорядження № 110 -р від 19.02.2010 р. Дніпровської районної у м. Києві ради зобов'язався передати в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та окреме індивідуально визначене майна, а позивач -прийняти в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 641,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Карбишева, буд. 12.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 16.04.2010 р. до 15.04.2015 р. включно.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції інстанції, нотаріальне посвідчення , та, відповідно , державна реєстрація вказаного правочину не здійснювалися, поскільки така реєстрація здійснюється на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів , затвердженого КМУ від 26 травня 2004 р. N 671.
За змістом цього Порядку реєстраторами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі - нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
Відповідно до пунктів 1 та 6 Порядку державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ) шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру право чинів і проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.
16.04.2010 року сторони підписали акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна (копія -у матеріалах справи), відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв вказане вище майно.
Листом від 11.05.2010 р. № 26-05 позивач запропонував відповідачу підготувати та надати суду документи для проведення дій з нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору від 16.04.2010 р. № 1553/1 та письмово повідомити про час, в який відповідач матиме змогу виконати зазначені дії.
За умовами підписаного між сторонами договору оренди, договір підлягав нотаріальному посвідченню. ( п. 8.3 договору).
На розгляд суду фактично передано вирішення питання, чи є юридичним фактом , укладений у простій формі договір оренди комунального майна строком на 5 років.
Місцевий господарський суд , ретельно проаналізувавши вимоги закону, переконливо довів негативну відповідь на поставлене питання. З мотивами прийнятого рішення судом першої інстанції та його висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.
Водночас, згідно з положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України , господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених господарським кодексом. Зазначене застереження міститься і в частині 6 Статті 283 ГК України щодо відносин оренди.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, у порушення наведених вимог закону сторони підписали договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого позивачу передавалося в оренду нерухоме майно комунальної власності , площею 641,40 кв.м. , розташоване у будинку № 12 по вул.. Карбишева у м. Києва, строком на 5 років , у простій письмовій формі, наслідком чого є нікчемність даного договору в силу приписів частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України .
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Заснованим на законі і таким, що відповідає п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", листі Верховного Суду України від 24.11.08 р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними слід вважати висновок місцевого господарського суду про те, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін .
Акт прийому-передачі, складений сторонами на підтвердження передачі нерухомого майна у користування орендарю на виконання нікчемного , не надає останньому ознак юридичного факту , який є підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків , про що зазначено у ч. 1 ст. - нікчемний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, відтак, дійсним визнаний бути не може.
За таких обставин справи, та зважаючи на те, що положення частини 2 ст. 220 ЦК України не поширюються на договори, момент вчинення яких пов'язаних з їх обов'язковим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацію, обраний позивачем спосіб захисту прав був невірним ,а тому позов про визнання дійсним нікчемного правочину не підлягав задоволенню.
Доводи апелянта законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, ці доводи були детально розглянуті судом першої інстанції і їм надано належної юридичної оцінки.
У зв'язку з викладеним, рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, сплачені апелянтом за розгляд апеляційної скарги, покласти на нього..
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2010р. у справі № 51/156 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелбуд” - без задоволення .
2. Матеріали справи № 51/156 повернути місцевому господарському суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді Поляк О.І.
19.10.10 (відправлено)