01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 41/368
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Пастушенко О.І. (дов. № 1 від 20.01.2010р.),
Брушковський А.В. (дов. від 11.10.2010р.),
Проценко М.М. (дов. від 11.10.2010р.),
від відповідача - Шишкарьов В.С. - генеральний директор,
Зозовський В.П. - головний інженер,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.04.2010
у справі № 41/368 ( )
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайленс"
до ТОВ "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1"
про стягнення 128520,30 грн. та розірвання договору № 20/5 від 20.05.03
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2010р. у справі № 41/368 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче товариство “Енерго-Сервіс-1” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайленс” 112803,00 грн., 15717,30 грн. збитків, 1285,20 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, розглянувши питання про призначення у справі судової експертизи.
Ухвалою від 13.08.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче товариство “Енерго-Сервіс-1”.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 17.09.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 41/368 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Іваненко Ю.Г.
21.09.2010р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 12.10.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 11.10.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 41/368 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.
Позивачем надано відзив, в якому він заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче товариство “Енерго-Сервіс-1”, “Виконавець” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайленс", “Замовник” був укладений договір № 20/5 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок по виконанню робіт по проектуванню виробу “Пробка горілчана”, проектуванню та виготовленню шести прес-форм на виріб “Пробка горілчана”.
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору виконавець проектує виріб, проектує та виготовляє прес-форми, направляє замовнику технічну документацію та прес-форми в строки у відповідності зі Специфікацією 1 Додатку 1 даного Договору.
Пунктом 12.1 Договору сторони погодили, що він вступає у силу з дня його підписання сторонами та отримання авансу виконавцем.
Згідно з пунктом 12.2 Договору строк дії даного Договору - грудень 2003 року.
Пунктом 1.2 Додаткової угоди від 14.11.2003 року пункт 12.2 виклали в наступній редакції: “Строк дії даного Договору - до повного виконання взаємних зобов'язань сторонами”.
Згідно з пунктом 3.2 Договору кількість виробів постачається у відповідності зі Специфікацією 1 Додатку 1 даного Договору та в строки у відповідності з п.2.2 даного Договору.
Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що якість деталей виробу повинна відповідати узгодженним еталонним зразкам або технічній документації.
Розділом 4 Договору сторони узгодили, шо виконавець постачає виріб на склад замовника (умови поставки - самовивіз). Сроки поставок та узгоджень: поставка конструкторської документації та прес - форм замовнику здійснюється згідно Специфікації 1 Додатку 1 даного Договору. Зміна строків можлива лише тільки за письмовою згодою.
Відповідно до пункту 5.1 Договору ціни зазначаються в гривнях України та наведені в Специфікації 1 Додатку 1 даного Договору.
Згідно з пунктом 5.2 Договору загальна вартість Договору складає 178 005,грн., крім того, ПДВ 35 601 грн., всього - 213 606, 00 грн.
Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що розрахунок за продукцію між замовником та виконавцем здійснюється поетапно:
1-й етап здійснюється у розмірі 10% передплати від загальної вартості робіт згідно Договору за проектування креслення виробу «Дозатор» та проектування прес - форм;
2-й етап здійснюється у розмірі 40% передплати від загальної вартості робіт згідно Договору за виготовлення оздоблення, з остаточним розрахунком після приймання його замовником та підписанням акту приймання - передачі робіт.
Згідно з пунктом 7.3 Договору при прийманні виробів випробування здійснюється на обладнанні виконавця. Після випробувань складається акт приймання - передачі робіт. У випадку вмотивованої відмови від приймання прес - форм сторони зобов'язані в 5-денний термін скласти двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань, із зазначенням строків виконання.
Пунктом 8.1 Договору сторони узгодили, що виконавець гарантує відповідність прес - форм вимогам ДСТУ 27358-87 при дотриманні умов експлуатації, зберігання та транспортування.
Якщо в процесі гарантійного строку будуть виявленні дефекти в деталях форм, то виконавець зобов'язується за вимогою замовника без додаткової оплати доопрацювати дефектні деталі протягом 30 днів після надходження рекламації або поставити натомість їх якісні, (п. 8.4 Договору)
Відповідно до пункту 10.1 Договору у випадку, якщо строки поставки, які зазначені в п.2.2 Договору, не дотримані виконавцем, сторони передбачили відшкодування збитків за кожний повний тиждень прострочення в розмірі 1%) від загальної вартості Договору, але не більше 10% від загальної вартості Договору.
Додатковою угодою від 12 січня 2004 року сторони погодили, що початок робіт - 12 січня 2004 року, кінець робіт - 09 лютого 2004 року, решта вимог у відповідності до Договору №20/5 від 20.05.2003 року.
Додатковою угодою від 15 травня 2004 року сторони узгодили, що початок робіт - 19 травня 2004 року, кінець робіт - 15 липня 2004 року, решта вимог у відповідності до Договору №20/5 від 20.05.2003 року.
Крім того, в подальшому сторони неодноразово корегували вимоги до виробу та завдання на проектування, виготовлення та випробування прес -форм, шляхом укладення Додаткових угод до Договору № 20/5 від 20.05.2003 року.
Позивач на виконання умов Договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 112803,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 29.05.2003 року на суму 21360,60 грн., від 12.08.2003 року на суму 85442,40 грн. та від 22.11.2005 року на суму 6000,00 грн. та актом звірки взаєморозрахунків за період з 28.03.2003 року по 09.10.2008 року.
Відповідач роботи по проектуванню виробу “Пробка горілчана”, проектуванню та виготовленню прес-форм на виріб “Пробка горілчана”, які б відповідали вимогам технічного завдання та наданими позивачем зразкам, пункту 2.2 Договору, належним чином не виконав.
Відповідно до п. 2.3. ДСТУ 27358-87 відповідність кожної прес-форми даному стандарту здійснюється шляхом дослідження відформованих на них деталях.
З метою встановлення відповідності державним стандартам та технічній документації наданих відповідачем зразків виробу «Пробка горілчана» та прес - форм, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2009 року було призначено комплексну судову експертизу проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Матеріали справи № 41/368 повернуто до Господарського суду м. Києва без виконання у зв'язку з відсутністю відповідних фахівців.
На запит суду першої інстанції від 26.02.2010 року Акціонерне товариство “Росса” надало акт тестування наданих судом зразків пробки за підписом інженера по якості, яким встановлено, що надані зразки містять недоліки, які унеможливлюють їх функціональне використання.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на зазначену норму процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач свої зобов'язання по Договору належним чином не виконав, оскільки виготовлені за допомогою виконаних відповідачем прес-форм пробки горілчані містять недоліки, які унеможливлюють їх використання.
Додатковою угодою від 15 травня 2004 року сторони узгодили, що початок робіт - 19 травня 2004 року, кінець робіт - 15 липня 2004 року, решта вимог у відповідності до Договору №20/5 від 20.05.2003 року.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивач направив лист № 29 від 16.06.2007 року, у якому просив повернути передплату в сумі 112 803,00 грн. та відшкодувати збитки у відповідності до п. 10.1 Договору, що засвідчується фіскальним чеком № 3356 від 18.06.2007 року.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Разом з тим, частиною 2 статті 852 Цивільного кодексу України установлено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про розірвання Договору з 18.06.2007р. з огляду на відмову позивача від договору, оскільки такої відмови у листі № 29. від 16.06.2007р. останнім не заявлялось.
При цьому, встановивши невиконання відповідачем умов Договору, що полягає у не переданні результатів робіт, належить зробити висновок про наявність підстав для розірвання Договору в судовому порядку, як-то передбачено ст. 651 ЦК України та застосуванню наслідків, що обумовлені статтею 653 ЦК України.
Отже позовні вимоги про розірвання Договору визнаються апеляційним господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню, прийняттю нового рішення про задоволення вимог та розірвання спірного Договору.
Відповідно до ст. 653 ЦК України У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зобов'язання сторін є припиненими, доказів виконання робіт відповідачем не надано, передплата в розмірі 112803,00 грн., яка була сплачені позивачем по Договору № 20/5 від 20.05.2003 року перебуває у відповідача без достатньої правової підстави, а отже підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 15717,30 грн. (10% загальної вартості Договору) за прострочення виконавцем виконання свої зобов'язань, які обраховані на підставі 10.1 Договору.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, серед іншого, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (частина 1 статті 225 Господарського кодексу України).
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідальність у вигляді відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання передбачена Господарським кодексом України як універсальний спосіб захисту прав, який дозволяє суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, відшкодувати всі майнові витрати, викликані цим порушенням.
Відповідальність у формі відшкодування збитків забезпечує будь-які господарські зобов'язання, оскільки застосовується у всіх сферах господарських відносин: договірних і позадоговірних відносинах, у випадку будь-якого господарського правопорушення, якщо інше прямо не передбачено законом.
Відповідно до частини 3 статті 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. Тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин саме право на відшкодування збитків.
У Господарському кодексі України акцент зроблений на обов'язку учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Відповідно до пункту 10.1 Договору у випадку, якщо строки поставки, які зазначені в п. 2.2 Договору, не дотримані виконавцем, узгоджено відшкодування збитків за кожний повний тиждень прострочення в розмірі 1% від загальної вартості Договору, але не більше 10% від загальної вартості Договору.
Колегія суддів вважає, що зазначеним пунктом Договору сторони погодили розмір неустойки у вигляді пені, як спосіб забезпечення своєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором, а не розмір збитків, які можуть бути завдані позивачу.
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з урахуванням змінених строків виконання робіт встановлених Додатковою угодою від 15 травня 2004 року, прострочення відповідача настало з 16.07.2004 року, а отже заявлені до стягнення 15717,30 грн. збитків підлягають стягненню на користь позивача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 85,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 - 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче товариство “Енерго-Сервіс-1” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2010р. у справі № 41/368 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
3. Прийняти в цій частині нове рішення.
4. Позовні вимоги про розірвання договору № 20/5 від 20.05.2003 року задовольнити.
5. Розірвати договір № 20/5 від 20.05.2003 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче товариство “Енерго-Сервіс-1” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сайленс”.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче товариство “Енерго-Сервіс-1” (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15, код ЄДРПОУ 24094649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, код ЄДРПОУ 22954177) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2010р. у справі № 41/368 залишити без змін.
6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 41/368 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді