01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 44/135
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Полякова Т.І. - представник за дов. № 860 від 07.07.2010р.;
від відповідача - Андрієнко П.В. - представник за дов. б/н від 01.08.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська філія "Королівський замок" ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.07.2010
у справі № 44/135 ( .....)
за позовом ВАТ "Київметробуд"
до Київська філія "Королівський замок" ВАТ "Агропромислова група "Закарпатський сад"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору недійсним
Відкрите акціонерне товариство «Київметробуд» (далі - позивач) у лютому 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської філії «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору № 2 від 01 серпня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем з моменту його укладання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2010р. у справі № 44/135 позов задоволено повністю: визнано недійсним з моменту укладення договір № 2 від 01 серпня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Київметробуд» та Київською філією «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 91, 203, 227, 228 та 234 Цивільного кодексу України з огляду на відсутність у відповідача відповідних повноважень на виконання робіт (ліцензії, дозволу, довіреності, яка б підтверджувала повноваження директора філії на підписання договору з позивачем), що також вказує на відсутність у відповідача ліцензії на виконання робіт, передбачених договором № 2 від 01.08.2010р., на виконання комплексу послуг з підсилення перекриття до відмітки нуль ТРК «Троїцький» за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 53/55, та повноважень директора філії на підписання договору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2010р. у справі № 44/135 і прийняти нове рішення, яким в позові Відкритому акціонерному товариству «Київметробуд» відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарським судом міста Києва при винесенні рішення не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи; порушено норми матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначив, що позов заявлений до Київської філії «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад»; Положення про філію надає право його директору укладати договори на підставі довіреності; Відповідачем було виконано роботи за договором, які були здані Позивачем Головному управлінню капітального будівництва м. Києва без жодних заперечень; 31 липня 2008 року Відповідач уклав договір комісії із ТОВ «МАК ДЕВІД», яке має ліцензію на будівельну діяльність від 19.01.2007р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. у справі № 44/135 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Крім того, відповідачем у судовому засіданні 12.10.2010р. були надані письмові пояснення до апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 12.10.2010р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2010р. по справі № 44/135 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні 12.10.2010р. позивачем був наданий уточнений відзив на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Київської філії «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
31 липня 2008 року Головне управління капітального будівництва міста Києва виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації) (замовник), Відкрите акціонерне товариство «Київметробуд» (підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юджин» (власник) уклали договір № 1/001 (надалі - Договір № 1/001), відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є виконання робіт з демонтажу наземної частини об'єкту незавершеного будівництва офісно-ділового та торговельно-розважального центру на Троїцькій площі у м. Києві поблизу НСК «Олімпійський» та заходи зберігання підземної частини, пов'язаних з організацією та проведенням міжнародних заходів проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи по футболу 2012 року (об'єкт). Власник об'єкту дозволяє, Замовник замовляє та оплачує, а Підрядник на свій ризик зобов'язується виконати власними та залученими силами роботи, згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, виданою Замовником до виконання робіт у термін визначений проектом робіт.
Пунктом 4.2.2 Договору № 1/001 Позивачу надано право залучати за власним вибором до виконання визначених обсягів робіт субпідрядні спеціалізовані будівельні та інші організації. Отже, Позивач по справі є генеральним підрядником будівельних робіт із демонтажу наземної частини об'єкту незавершеного будівництва офісно-ділового та торговельно-розважального центру на Троїцькій площі у м. Києві поблизу НСК «Олімпійський» та заходів збереження його підземної частини.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції, 01 серпня 2008 р. було укладено договір № 2 (надалі - Договір № 2) між Відкритим акціонерним товариством «Київметробуд» (замовник) та Київською філією «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» (виконавець), відповідно до якого Відповідач зобов'язався за завданням Позивача виконати комплекс послуг з підсилення перекриття до відмітки нуль ТРК Троїцький за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 53/55.
Що стосується доводів Відповідача про виконання Договору № 2, то колегія зазначає наступне. Договір № 2, укладений на виконання Договору № 1/001 за своєю природою є договором підряду між генеральним підрядником (Позивач) та субпідрядником (Відповідач). Відповідно до ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Відповідно до ст. 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.
Отже, в силу вищенаведених положень чинного законодавства України обов'язковою та необхідною умовою виконання договору на капітальне будівництво є передача проектно-кошторисної документації та передачі будівельного майданчику.
Як правильно встановлено судом першої інстанції Договором № 2 не передбачений склад і зміст проектно-кошторисної документації і не визначено, в який строк Позивач зобов'язаний надати відповідну документацію Відповідачу.
Сторонами у п. 1.2 Договору № 2 погоджено, що обсяг, характер і вартість послуг визначаються робочим завданням замовника. За твердженням Позивача, він не надав робочого завдання Відповідачу, в тому числі проектно-кошторисної документації, та не передав будівельного майданчику. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач заперечує проти того, що йому не передавалося завдання, в тому числі проектно-кошторисна документація та будівельний майданчик, проте не надав під час судового розгляду справи жодного доказу, що спростовує відповідні доводи Позивача та доводять вчинення відповідних дій останнім.
Згідно із ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Як свідчать матеріали справи Відповідач одноосібно склав локальний кошторис, який одноосібно і підписав, що не відповідає умовам договору та вищенаведеним нормам Цивільного та Господарського кодексів України, а отже не може доводити факт виконання ним Договору № 2.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія встановила, що між Відповідачем та Позивачем в особі начальника Будівельно-монтажного управління № 3 Позивача Кочегаровим Ю.В. були складені акт приймання виконаних послуг за серпень 2008р. без дати та номеру та акт № ОУ-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) про виконані Відповідачем роботи на суму з ПДВ в розмірі 5 996 471,62 грн. Сторонами складено та підписано акт № 02 звірки взаєморозрахунків, сплачено позивачем відповідачу кошти в сумі 600 000,00 грн. Колегія суддів приймає до уваги, що жоден із вищезазначених актів не містить посилань на Договір № 2.
Зазначені вищі обставини стали предметом розгляду в Господарському суді міста Києва по справі № 42/630 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» до Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на суму 7 698 807,84 грн. Вказаний позов відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» було задоволено в повному обсязі рішенням від 13.01.2010р., яке було переглянуто та залишено без змін Київським апеляційним господарським судом 22.03.2010р. Проте, на момент апеляційного розгляду цієї справи постановою Вищого господарського суду України від 05 серпня 2010 р. у справі № 42/630 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2010 р. у справі № 42/630 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Отже, фактичне виконання умов Договору № 2 доводиться у даній справі лише первісними документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У ст. 9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, акт приймання виконаних послуг за серпень 2008р. без номеру, підписаний Позивачем та Відповідачем, не містить всіх реквізитів первинного документу, зокрема, дату складання та посилання на Договір № 2, а тому не може бути прийнятим в якості допустимого доказу по справі.
Згідно із Розрахунком загальновиробничих витрат до акту КБ-2в № 1 на Вспом. демонт. (а.с. 99-102), складеним та підписаним Відповідачем без дати, номеру та вказівки на Договір № 2, його витрати на матеріали, вироби та конструкції по об'єкту «Підсилення перекриття до відмітки нуль» (разом по Розділу 4) склали 3 591 583,90 грн. (без ПДВ). До того ж вказано, що Відповідач оплатив вартість енергоносіїв, зокрема електроенергії в кількості аж 94 144,531 кВт/год. Витрати Відповідача зафіксовані також в Акті приймання виконаних послуг за серпень 2008 р. без дати та номеру, посилання на Договір № 2 і складаються з наступних витрат на:
- товстолистовий гарячекатний прокат в листах з обрізними кромками, товщина 9-12 мм, ширина понад 1400 до 1500 мм, сталь марки С 235 в кількості 32,072 т.,
- товстолистовий гарячекатний прокат в листах з обрізними кромками, товщина 9-12 мм, ширина понад 1400 до 1500 мм, сталь марки С 245 в кількості 219,54 т.,
- електроди, діаметр 5 мм, марка Э42 в кількості 1,781706 т.,
- електроди, діаметр 6 мм, марка Э42 в кількості 3, 94251 т.,
- круги армовані абразивні зачисні, діаметр 180х6мм в кількості 55,6783 шт.,
- сталь кругла в кількості 3,131 т.,
- швелери № 16-24 із сталі марки 18сп в кількості 5,323 т.,
- болти будівельні з гайками та шайбами у кількості 0,30327 т.,
- труби сталеві електрозварні прямошовні із сталі марки 20, зовнішній діаметр 159 мм в кількості 308,137 т.,
- труби сталеві електрозварні прямошовні із сталі марки 20, зовнішній діаметр 219 мм в кількості 308,137 т.,
- шпали просочені для залізниць широкої колії, обрізні та необрізні хвойні (крім модрини), тип ІІІ в кількості 909,81 шт.,
- пропан-бутан технічний в кількості 154,395 метрів кубічних,
- кисень технічний газоподібний в кількості 819,302 метрів кубічних,
- поковки з квадратних заготовок, маса 1,8 кг, в кількості 2,12289 т,
- дріт сталевий низьковуглецевий різного призначення чорний, діаметр 3 мм в кількості 0,030327 т.,
- мастильні матеріали - 975,102 кг,
- бензин - 2601,833 літри,
- дизельне паливо -3799,225 літрів,
- гідравлічна рідина -89,085 кг,
- електроенергія -94 144, 531 кВт/год,
- використання установки для зварювання ручного дугового (постійного струму) - 6405,062 маш-год,
- використання перетворювачів зварювальних з номінальним зварювальним струмом 315-500А -3897,481 маш-год,
- використання верстатів свердлильних -2616,88 маш-год.,
- використання лебідок електричних, тягове зусилля до 19,62 кН (2т) -2823,4437 маш-год,
- використання термопеналів з масою завантажувальних електродів не більше 5 кг -3897,481 маш-год,
- використання машин шліфувальних електричних -167,0349 маш-год.,
- використання апарату для газового зварювання і різання -1638,6036 маш-год.,
- використання дрилів електричних -111,3566 маш-год., тощо.
Відповідачем не було надано первинних документів як-от платіжних доручень Відповідача, рахунків контрагентів Відповідача, які відповідають вимогам чинного законодавства України та підтверджували б факти здійснення господарських операцій щодо придбання відповідних матеріалів та факти сплати рахунків постачальників, в тому числі електроенергії.
Посилання Відповідача на те, що факт виконання ним Договору № 2 підтверджується проведеними Позивачем із ним розрахунками, апеляційний суд відхиляє, оскільки надані Відповідачем виписки з банківського рахунку останнього свідчать, що у призначенні платежу Позивачем було вказано: «Сплата за надані послуги по будівництву в серпні згідно акту № 1 від 30.08.08р.» (а.с. 64). Разом з тим колегія приймає до уваги той факт, що матеріали справи не містять акту № 1 від 30.08.2008р., складеного та підписаного Сторонами по справі, а тому у суду відсутні правові підстави вважати, що платіж із призначенням «Сплата за надані послуги по будівництву в серпні згідно акту № 1 від 30.08.08р.» стосується відносин, що виникли у Сторін на підставі Договору № 2, а також вважати, що він доводить часткове виконання Позивачем Договору № 2.
З огляду на вищезазначене, колегія вважає, що Відповідачем не було належним чином доведено виконання ним Договору № 2.
Колегія суддів приймає також до уваги той факт, що на вимогу надати Позивачу оригінали первинних документів, що підтверджували б фактичне виконання Договору № 2, Відповідачем не було надано відповідних документів.
Колегія відхиляє посилання Відповідача, викладене в апеляційній скарзі, про те, що факт наявності виконання ним Договору № 2 підтверджується результатами планової виїзної перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, перевірки Київської транспортної прокуратури, а також актом № 02 звірки взаєморозрахунків від 24.12.2008 року з огляду на наступне:
У ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до доказів, а саме: господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до повноважень органів державної податкової служби відноситься під час проведення перевірок з'ясування своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів) платника податку (ст. 111), повноважень щодо встановлення обставин виконання правочину органам державної податкової служби не надано.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, засобами письмових доказів.
У ст. 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із ст. 43 Господарського кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач посилається в обґрунтування своєї апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не було надано оцінку факту здійснення планової виїзної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Позивача.
Дослідивши матеріали справи, колегія встановила, що Відповідачем було надано суду першої інстанції лише копії 1 та 23 сторінок акту від 19.05.09 № 778/23-02/01387413, складеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, «Про результати планової виїзної перевірки Будівельно-монтажного управління № 3 Відкритого акціонерного товариства «Київметробуд», код за ЄДРПОУ 01387413 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.06 по 31.12.08, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06р. по 31.12.08» (а.с. 70-71).
Вказані сторінки акту не містять відомостей щодо предмету перевірки господарської діяльності Позивача, а тому з них не вбачається чи стали предметом перевірки Договір № 2 та розрахунки сторін за цим Договором.
З огляду на вищевикладене, надані Відповідачем копії першої та двадцять третьої сторінки акту від 19.05.09 № 778/23-02/01387413, складеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства України до письмових доказів, тобто не є належним чином засвідченою копією письмового доказу та не є витягом із нього. За таких обставин копії сторін вказаного акту не є належними та допустимими доказами обставин, що мають значення для справи, а тому у суду першої інстанції не було жодних правових підстав надавати оцінку факту проведення планової виїзної перевірки Позивача.
Що стосується посилання Відповідача на реєстр суб'єктів господарювання, з якими БМУ-3 ВАТ «Київметробуд» перебувало у господарських відносинах (а.с. 72), то колегія враховує наступне. Відповідач у своїй скарзі вказує на той факт, що вказаний реєстр є додатком до від 19.05.09 № 778/23-02/01387413, складеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва. Проте, реєстр суб'єктів господарювання, з якими БМУ-3 ВАТ «Київметробуд» перебувало у господарських відносинах, не містить відповідної вказівки на те, що він є додатком до відповідного акту. Крім того, у рядку 40 реєстру суб'єктів господарювання, з якими БМУ-3 ВАТ «Київметробуд» перебувало у господарських відносинах, немає вказівки на те, що кредиторська заборгованість виникла із Договору № 2. Колегія приймає до уваги також той факт, що реєстр суб'єктів господарювання, з якими БМУ-3 ВАТ «Київметробуд» перебувало у господарських відносинах, не містить відомостей про те де, коли й ким він був складений, тобто не є в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України належним та допустимим доказом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Відповідача, що реєстр суб'єктів господарювання, з якими БМУ-3 ВАТ «Київметробуд» перебувало у господарських відносинах, засвідчує факт наявності заборгованості Позивача перед Відповідачем саме за Договором № 2.
Прокуратура України відповідно до Закону України «Про прокуратуру» здійснюється прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами (ст. 1 Закону). Отже, прокуратурі також не надано повноважень встановлення обставин виконання договорів. Водночас, Відповідач обґрунтовує свої твердження запитом Київської транспортної прокуратури щодо надання переліку документів, проте доказів надання цих документів та результатів перевірки він не надав суду.
Що стосується посилання на Акт № 02 звірки взаєморозрахунків від 24.12.2008р., то суд відхиляє цей доказ, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства України щодо складання первинних документів, оскільки не містить підпису керівника Позивача, а містить лише підпис бухгалтера Юрченко Л.П. Суду не було надано доказів того, що Юрченко Л.П. була належним уповноважена від імені Позивача або його структурного підрозділу ВАТ БМУ-3 складати та підписувати будь-які документи, що містять відомості щодо обов'язків Позивача. Крім того, Акт № 02 звірки взаєморозрахунків від 24.12.2008р. не містить посилання на Договір № 2, а отже цей акт не може доводити наявність заборгованості Позивача перед Відповідачем за Договором № 2.
Апеляційний суд погоджується з доводами Відповідача в апеляційній скарзі про те, що Молодова Ангеліна Володимирівна на момент укладення Договору № 2 мала повноваження укладати від імені Київської філії «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» правочини, в тому числі Договір № 2, оскільки вона діяла на підставі довіреності від 14.02.2007р. (а.с. 56).
Згідно із п. 3.3 Договору № 2 виконавець зобов'язався виконувати послуги за цим Договором своїми трудовими ресурсами, механізмами й інструментами. При необхідності Виконавець може користуватися засобами Замовника. А у п. 3.4 Договору сторони погодили, що виконавець має право залучити до виконання послуг, передбачених даним Договором, спеціалізовані організації (субвиконавців).
Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
У ст. 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, та порядок їх ліцензування. Згідно з частиною другою статті 2 вищезазначеного Закону ліцензування, зокрема, у будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цій сфері.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. № 1396. Відповідно до пункту 2 та абзаців першого та другого пункту 3 зазначеного Порядку юридична особа та фізична особа (підприємець) - суб'єкти господарської діяльності, що мають намір провадити будівельну діяльність, повинні отримати ліцензію згідно з цим Порядком. Ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами. Кваліфікаційні, організаційні та інші вимоги щодо провадження господарської діяльності у будівництві встановлюються ліцензійними умовами провадження такої діяльності, які затверджуються в установленому законодавством порядку.
Перелік робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, зазначено у додатку до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13 вересня 2001 року № 112/182.
Відповідно до п. 1.3 зазначених Ліцензійних умов Ліцензійні умови є обов'язковими для суб'єктів господарювання, які виконують види робіт, визначені у додатку.
Роботи, що передбачені Договором № 2, що мав виконувати Відповідач, вказані в Додатку до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) за № 3.01.04.04 підсилення розділу 3.00.00 БУДІВЕЛЬНІ ТА МОНТАЖНІ РОБОТИ.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Чинне законодавство України, яке врегульовує відносини підряду, передбачає, що у разі ліцензування певних видів робіт субпідрядник для укладення правочину підряду (субпідряду) та виконання цих видів робіт має одержати ліцензію.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт; ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; суб'єкт господарювання - зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - підприємець.
У ст. 14 вищезазначеного Закону орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв та виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої ліцензії. Копія ліцензії видається у порядку, передбаченому статтями 10, 11 цього Закону та цією статтею для видачі ліцензії. У разі створення у ліцензіата нової філії, іншого нового відокремленого підрозділу, які провадитимуть вид господарської діяльності, згідно з отриманою ліцензією, ліцензіат повинен подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також документи відповідно до статті 10 цього Закону.
Отже, на момент укладення Договору № 2 Відкрите акціонерне товариство «Агропромислова група «Закарпатський сад» мало одержати у встановленому чинним законодавством України порядку ліцензію на провадження будівельної діяльності, а також копію відповідної ліцензії, яка надавала б право Київській філії «Королівський замок» здійснювати господарську діяльність у сфері будівництва, в тому числі укладати договори будівельного підряду (субпідряду).
Колегія дослідила матеріали справи та заслухала пояснення сторін і встановила, що на момент укладення Договору № 2 Відкрите акціонерне товариство «Агропромислова група «Закарпатський сад» не одержувало ліцензії на провадження будівельної діяльності, а отже й не одержувала копії відповідної ліцензії для Київської філії «Королівський замок».
Згідно із ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
Обов'язок одержання ліцензії на провадження будівельної діяльності встановлений чинним законодавством України, а тому Відповідачу було відомо, що при укладенні Договору № 2 Відкрите акціонерне товариство «Агропромислова група «Закарпатський сад» та його Київська філія «Королівський замок» не мали достатнього обсягу цивільної правоздатності для укладення Договору № 2 через відсутність відповідної ліцензії. Таким чином, на момент укладення Договору № 2 Відповідачу було відомо про його незаконність та відсутність у нього права укладати цей Договір.
Таким чином, встановлені юридичні факти, за наявності яких Договір № 2 підлягає визнанню недійсним в судовому порядку відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначав, що таку ліцензію має Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак Девід», яке начебто виконало роботи за Договором № 2 як субпідрядник Відповідача. При цьому ТОВ «Мак Девід» діяло на підставі договору комісії від 31 липня 2008 року. Апеляційний суд відхиляє зазначені посилання з огляду на наступне:
по-перше, Договір № 2 був укладений сторонами 01 серпня 2008 року, а договір комісії від 31 липня 2008р. Враховуючи той факт, що 31 липня 2008 року Відповідач не мав обов'язку із виконання комплексу послуг із підсилення перекриття до відмітки нуль ТРК «Троїцький» за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 53/55, то Відповідач не мав правових підстав для укладення будь-яких правочинів на виконання Договору № 2;
по-друге, право залучення третіх осіб до виконання робіт, які є предметом Договору № 2, Відповідач набув лише 01 серпня 2008 року, а отже останній не міг та не мав права залучати до робіт, передбачених Договором № 2, ТОВ «Мак Девід» 31 липня 2008 року;
по-третє, Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (а.с. 38) зазначив, що роботи за Договором № 2 були фактично виконані саме ним, на підтвердження чого він посилався на акти приймання-передавання робіт за формою КБ-2 за № 1 про виконанні роботи за серпень 2008 року та № ОУ 0000001 від 30 серпня 2008 року. На самостійне виконання робіт за Договором № 2 Відповідач посилався також й під час судового розгляду справ Господарського суду міста Києва № 21/38 та № 42/630. Проте у апеляційній скарзі Відповідач вказав, що роботи за Договором № 2 були начебто фактично виконані як субпідрядником ТОВ «Мак Девід» (стор. 4 апеляційної скарги). Отже, доводи апеляційної скарги Відповідача суперечать фактам, встановленим судами раніше на підставі пояснень Відповідача та наданих ним доказів;
по-четверте, на підтвердження доводів про виконання робіт, визначених Договором № 2, Відповідачем разом із апеляційною скаргою були надані докази, які не подавалися під час розгляду справи в суді першої інстанції: договір комісії від 31 липня 2008 року, копія ліцензії серії АВ № 195990 на провадження будівельної діяльності, видана ТОВ «Мак Девід»; копія акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 29.08.2008р.; копія зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва від 01.08.2008р.; копія локального кошторису № 3-1-1 на підсилення перекриття до відмітки «нуль» фундаментні роботи станом на 01.08.2008р.; копія розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису № 3-1-1 на Підсилення перекриття до відмітки «нуль» без дати; копія довідки форми № КБ-3 про вартість виконаних підрядних робіт від 29.08.2008р.; копія договірної ціни на будівництво Реконструкцію незавершеного будівництва ТДК «Троїцький» перед НСК «Олімпійський», що здійснюється у 2008 році від 01.08.2008р.; копія відомості ресурсів до локального кошторису №3-1-1 на Підсилення перекриття до відмітки «Нуль» за формою № 4а без дати. Зазначені докази Відповідачем не надавалися ні під час розгляду Господарським судом міста Києва справ № 21/38 та № 42/630, ні під час розгляду цієї справи судом першої інстанції. Згідно із ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач обґрунтовував неможливість подання доказів під час розгляду справи судом першої інстанції тим, що суд належним чином не повідомив апелянта про час та місце судового засідання. Колегія відхиляє зазначені доводи обґрунтування неможливості подання доказів як безпідставні, оскільки матеріали справи містять відзив на позовну заяву із додатками (а.с. 37); протокол судового засідання від 09.03.2010р., в якому представника було повідомлено про час та місце наступного судового засідання (а.с. 83); клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи (а.с. 85-87), розписка про оголошення перерви в судовому засідання до 11.05.2010р. з підписом про повідомлення представника Відповідача (а.с. 116); клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 20.07.2010р. (а.с. 128), які доводять, що Відповідачу було відомо про час та місце проведення усіх судових засідань у даній справі. Водночас, Відповідач не був позбавлений надати докази суду першої інстанції не у судовому засіданні через канцелярію суду. За таких обставин, під час судового розгляду справи Господарським судом міста Києва не існувало жодних обставин, що перешкоджали б Відповідачу надати суду першої інстанції докази, які він додав до апеляційної скарги. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги докази, додані Відповідачем до апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
З огляду на вищенаведене, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання недійсним Договору № 2 з моменту його укладення.
Апеляційний суд відхиляє посилання Відповідача на часткову сплату Позивачем робіт за договором № 2 в обґрунтування безпідставності висновку суду про недійсність Договору № 2, оскільки недійсність договору не залежить від виконання чи невиконання такого договору сторонами.
Колегія відхиляє також доводи Відповідача про розгляд справи з порушенням територіальної підсудності. так, у ст. 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Водночас, ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції встановив, що Київська філія «Королівський замок» при укладенні Договору № 2 діяла як уповноважений представник Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», при цьому відповідні повноваження Київській філії «Королівський замок» надані безпосередньо Положенням про Київську філію «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», затвердженим Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» від 09.06.2006р., протокол № 4 (а.с. 45-51). Так, у п. 3.3 встановлено, що філія здійснює зовнішньоекономічну та господарську діяльність від імені Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад». Крім того, у п. 3.2 цього ж Положення передбачено, що директор філії має право укладати угоди купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, будь-якого відчуження рухомого та нерухомого майна, землі, безоплатного користування майном, інші угоди, що не суперечать законодавству України, від імені філії Товариства та в межах повноважень, наданих довіреністю. Згідно із п. 6.1 Положення керівництво філією здійснюється директором, який діє в межах повноважень на підставі довіреності, виданої Товариством. Відповідно до протоколу засідання Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» від 04.06.2008р. (а.с. 54-55) повноваження директора Київської філії «Королівський замок» Молодової А.В. були продовжені на період з 10.06.2008р. по 09.06.2009р.. В матеріалах справи також наявна довіреність від 14.02.2007р. без номеру, якою Відкрите акціонерне товариство «Агропромислова група «Закарпатський сад» уповноважила директора Київської філії «Королівський замок» Молодову А.В. представляти інтереси Товариства і вести справи в усіх органах державної влади, податкових установах, організаціях, на всіх підприємствах, укладати договори (а.с. 56). Сторонами не було надано належних та допустимих доказів того, що на момент укладення Договору № 2 зазначена довіреність була скасована у встановленому чинним законодавством України порядку.
Колегія також враховує, що спір у даній справі виник саме з діяльності Київської філії «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», а не із діяльності безпосередньо юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад».
Таким чином, Київська філія «Королівський замок» є уповноваженим представником Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» у відносинах, що виникли у зв'язку із Договором № 2, а отже територіальна підсудність справи має визначатися в порядку ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням відокремленого підрозділу Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» - Київської філії «Королівський замок».
Зазначена вище правова позиція суду апеляційної інстанції щодо територіальної підсудності справ відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній:
у п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 28.07.94р. № 02-5/492 «Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб», згідно із яким підсудність справи визначається відповідно до розділу III Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням уповноваженого відособленого підрозділу, а не юридичної особи (частина четверта статті 15 ГПК);
а також у п. 27.1 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», в якому зазначено, що визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з такого: територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу позовні матеріали або справа надсилається за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.
Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Київської філії «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» є безпідставною та необґрунтованою, відтак відмовляє у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 р. залишає без змін
Статтею 103 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.
Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону. Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. У задоволені апеляційної скарги Київської філії «Королівський замок» Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад» відмовити повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 року у справі № 44/135 залишити без змін.
2. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді