01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 42/202
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гаркавенко С.В. - представник за дов. №Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010р.;
від відповідача -Мазурок Я.В. - представник за дов. №155/1/23-2065 від 31.05.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2010
у справі № 42/202 ( .....)
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
до КП "Київжитлоспецексплуатація"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 88141,25 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” (далі - позивач) у травні 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 79583,93 грн. основного боргу, 2827,83 грн. інфляційних, 731,42 грн. 3% річних, 4998,07 грн. пені, 881,42 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2010р. у справі № 42/202 позов задоволено частково. стягнуто з відповідача на користь позивача 48173,61 грн. боргу, 950,45 грн. інфляційних, 307,88 грн. 3% річних, 2103,87 грн. пені, 515,36 грн. державного мита та 137,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010р. у справі № 42/202 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010р. у справі № 42/202 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 12.10.2010р. відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010р. по справі № 42/202 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, 12.10.2010р. представник відповідача в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду надав додаткові пояснення до відзиву №155/23-34 від 03.09.2010р. на апеляційну скаргу, в якому зазначав, що судом першої інстанції при винесенні спірного рішення жодного порушення норм матеріального та процесуального права зроблено не було.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 01.08.2002р. між позивачем (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Абонент) було укладено договір №821184 на постачання теплової енергії у гарячій воді, (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.2.1 енергопостачальна організація зобов'язується поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Абонент, в свою чергу зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 - договору).
Згідно п.п. 8.1, 8.4 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2002р., договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів) встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами позивачем відповідачу у спірний період було поставлено теплової енергії згідно наданих розрахунків у розмірі 109583,94 грн.
Згідно з указами Президента України відповідно № 1199/2008 від 24.12.2008р., № 65/2009 від 03.12.2009р. та №76/2009 від 09.12.2009р. розпорядження Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25.12.2008р., 127, 128 від 05.02.2009р. за якими позивач протягом грудня 2008 - лютого 2009 років визначив вартість поставленої енергії, були скасовані як такі, що суперечать Конституції та законам України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та Законами України.
Згідно ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи до 01.12.2008р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007р. Розпорядження Київської міської державної адміністрації №1662 від 27.11.2008р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007р. скасоване.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №230 від 02.03.2009р. з 10.02.2009р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007р. в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007р.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування плати за теплову енергію для потреб нежилих приміщень спожиту протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007р. Отже, вартість поставленої протягом грудня 2008 року - листопада 2009 року теплової енергії становить 23627,96 грн. Таким чином, із суми проведених у квітні та жовтні 2008 року платежів позивач був в праві зарахувати 23627,33 грн. в рахунок оплати енергії, поставленої до 01.11.2009р., а залишок у розмірі 31410,33 грн. підлягає зарахуванню в рахунок оплати енергії, поставленої у спірний період.
Так, загальний розмір проведених відповідачем оплат за теплову енергію. Поставлену позивачем протягом листопада 2009 року - квітня 2010 року становить 61410,33 грн.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково розрахувався за спожиту теплову енергію.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню 48173,61 грн. основного боргу (109583,94 грн. - 61410,33 грн.)
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму пені, інфляційних та 3 % річних погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення пені, інфляційних та 3% річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягає задоволенню в сумі 2103,87 грн. пені, 950,45 грн. інфляційних та 307,88 грн. 3% річних.
Інші доводи наведені Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2010р. у справі № 42/202 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 42/202 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді