01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 46/231
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кендзерський П.Р. - представник за дов. б/н від 05.04.2010р.
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Завод "Ленінська кузня"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2010
у справі № 46/231 ( .....)
за позовом ТОВ "Альппром"
до ВАТ "Завод "Ленінська кузня"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 76759,14 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Альппром” (далі - позивач) у травні 2010 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 54651,60 грн. основного боргу, 10000,95 грн. пені, 9743,84 грн. інфляційних, 2362,75 грн. 3% річних, 767,60 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2010 р. по справі № 46/231 позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 54651,60 грн., 9743,84 грн. інфляційних збитків, 2362,75 грн. 3% річних, 667,58 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2010р. у справі № 46/231 в частині стягнення інфляційних збитків, та просить викласти п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: “стягнути......9126,82 грн. інфляційних збитків....”.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, а саме суд взяв до уваги розрахунки позивача, які були частково помилковими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. у справі № 46/231, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 12.10.2010р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня”, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2010р. по справі № 46/231 без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” - без задоволення.
Відповідач в засідання Київського апеляційного господарського суду 12.10.2010р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. та поштовим повідомленням № 287848.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.
Ст. 102 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 12.10.2010р. Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції 01.10.2008р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір №011082 (далі - договір) предметом якого відповідно до розділу 1 договору є зобов'язання замовника доручити, а виконавця здійснити ремонтно-штукатурні та монтажні роботи, в об'ємі, порядку і строках, передбачених цим договором та додатком №1, що є невід'ємною частиною цього договору, на об'єкті за адресою: м. Київ вул. Електриків, 26, а замовник зобов'язується надати підряднику територію (фронт робіт), своєчасно прийняти закінчені роботи та оплатити їх.
Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору замовник зобов'язується своєчасно проводити оплату в строки, вказані в даному договорі. Підписувати надані виконавцем акти або надавати мотивовану відмову від їх підписання протягом 3-х календарних днів з моменту їх отримання. Жодна із сторін не вправі безпідставно відмовитися від підписання актів виконаних робіт.
Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору загальна вартість робіт по договору складає 100303,20 грн. оплату робіт виконавця замовник здійснює шляхом перерахування авансу в розмірі 50% від загальної суми, що вказана в п. 3.1 договору. Решту суми замовник перераховує в 3-х денний термін після підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.1 договору передбачені цим договором роботи виконавець зобов'язаний розпочати протягом 3-х календарних днів з моменту отримання від замовника суми авансу в розмірі 50% від загальної вартості робіт, вказаної в п. 3.1 даного договору, і виконати ці роботи на протязі 30 робочих днів.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивач належним чином виконав свої обов'язки за спірним договором на суму 104803,20 грн. що підтверджується актом виконаних робіт № 24 від 01.12.2008р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Відповідач в свою чергу, за виконані роботи розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спірним договором в сумі 54651,60 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 54651,60 грн. підлягають задоволенню.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Так, відповідач в суді першої інстанції заявив про застосування позовної давності до стягнення пені, в зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимог в частині стягнення пені в сумі 10000,95 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму інфляційних та 3 % річних погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення інфляційних та 3% річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягає задоволенню в сумі 9743,84 грн. інфляційних та 2362,75 грн. 3% річних.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суду не погоджується з твердженням апелянта, що судом першої інстанції при розрахунку інфляційних були взяті до уваги розрахунки позивача, які були частково помилковими, оскільки скаржник сам в апеляційній скарзі наводить невірний порядок застосування індексів інфляції.
Інші доводи наведені Акціонерним товариством “Завод “Ленінська кузня” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що апелянт при зверненні до суду з апеляційною скаргою надмірно сплатив 332,80 грн. державного мита. Відповідно до ст. 8 Декрету КМ України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Рішення оскаржувалося в частині стягнення 617,02 грн. інфляційних. Отже, апелянт повинен був сплатити державне мито в сумі 51,00 грн., а фактично сплатив 383,80 грн. Тому надлишково сплачене державне мито підлягає поверненню.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2010р. у справі № 46/231 залишити без змін.
3. Повернути з державного бюджету України Акціонерному товариству “Завод “Ленінська кузня” (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 14312364) надмірно сплачене державне мито в розмірі 332,80 грн., згідно платіжного доручення № 1533 від 16.07.2010р. (наявне в матеріалах справи).
4. Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 46/231 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді