01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2010 № 41/110
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: представник - Козак О.Д. - за довіреністю,
від відповідача: Смикалова Г.В. - директор,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2010
у справі № 41/110 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
до ТОВ "Маг-Хауз ЛТД"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 3944,42 грн.
В березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Maг-Хауз ЛТД» про стягнення 3 223,85 грн. грн. - основного боргу, 215,07 грн. - пені, 31,44 грн. - 3% річних, 122,53 грн. - збитків та 351, 53 грн. - штрафу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати щомісячних лізингових платежів за надане в користування майно відповідно до Договору № 080123-28/ФЛ-Ю-О фінансового лізингу від 23 січня 2008 року.
У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року у даній справі позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маг-Хауз ЛТД” на користь позивача 40,89 грн. курсової різниці, 351,53 грн. штрафу, 25 коп. пені, 04 коп. 3% річних, 10,16 грн. державного мита та 23,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що місцевим господарським судом неправомірно відмолено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу, в зв'язку з тим, що оплата лізингових платежів здійснюється в сумах, визначених за графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), а сума збільшення лізингового платежу згідно з п.п.3.4.1 -3.4.5 Договору сплачується лише після направлення відповідних рахунків-фактур на зазначене збільшення.
Натомість, як стверджує апелянт, даний висновок суду не відповідає дійсним обставина справи, оскільки згідно з умовами Договору розмір лізингового платежу на дату сплати розраховується відповідачем самостійно за формулою, наведеною в п.3.4.1 Договору.
У відзиві відповідач вимоги апеляційної скарги визнав, просив її задовольнити повністю, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року у даній справі - змінити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Хауз ЛТД» (лізингоодержувач, відповідач) був укладений Договір фінансового лізингу № 080123-28/ФЛ-Ю-О (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого предметом даного Договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) - далі за текстом Договору -"Майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Розділом 2 Договору сторони узгодили, що строк користування Лізингоодержувачем Майном становить 25 (двадцять п'ять) місяців з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майна згідно пункту 4.3. даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Майном за цим Договором. В разі дострокового розірвання цього Договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення Майна, лізингоодержувач зобов'язаний повернути Майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти Майно у лізингоодержувача.
Відповідно до пункту 3.1 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору, лізингові платежі включають: - платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна. -винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 Договору.
Пунктом 3.4.2 Договору сторони узгодили, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1. цього Договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу відрізняється від курсу гривні до долару США (кількість гривень отриману від продажу одного долару США), за яким Банківська Установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна для його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.
Згідно з пунктом 8.2.1 Договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (Додаток № 3 до цього Договору).
На виконання умов Договору фінансового лізингу позивач передав відповідачу монітор LCD з сенс. пан. Xerox ХАЗ - 17 п (рік випуску - 2007) в комплекті з зчитувачем MSR (MR 2000U - С) (рік випуску - 2007), ЕККР «Марія - 301 МТМ» (ао) версія ПО «М301ТЗ+» (рік випуску - 2007) в комплекті з грошовим ящиком з 2-м кліпом (рік випуску - 2007) та принтер SRP-350, RS (рік випуску) на загальну суму 8 788,20 грн., що засвідчується актом прийому - передачі майна в користування за договором № 080123-28/ФЛ-Ю-О фінансового лізингу від 23 січня 2008 року від 08.02.2008 року.
Як встановлено, відповідач несвоєчасно здійснював лізингові платежі за передане в користування майно, у зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3 223,85 грн. - основного боргу, 215,87 грн. - пені, 31,44 грн. - 3% річних, 122,53 грн. - збитків понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів, 351,53 грн. - штрафу та судові втрати.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всі обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне.
Позивач нарахував та просить стягнути заборгованість по лізинговим платежам за період з серпня 2008 року по січень 2010 року на загальну суму З 223,85 грн., посилаючись на рахунки - фактури: № СФ-921157 від 29 січня 2010 року на суму 530,33 грн., № СФ-919328 від 29 грудня 2009 року на суму 551,45 грн., № СФ-917790 від 27 листопада 2009 року на суму 560,45 грн., № СФ-916323 від 29 жовтня 2009 року на суму 579,41 грн., № СФ-914646 від 29 вересня 2009 року на суму 587,88 грн., № СФ-912884 від 28 серпня 2009 року на суму 594,25 грн., № СФ-921235 від 29 січня 2010 року на суму 7,10 грн., № СФ-916270 від 28 жовтня 2009 року на суму 19,67 грн., № СФ-919420 від 29 грудня 2009 року на суму 14,12 грн.
Як вбачається з наданих рахунків, до загальної суми рахунку входить періодичний платіж та комісія, строк оплати по яким визначено в додатку № 1 до Договору, та комісія лізингодавця у зв'язку з зміною курсу долара США, порядок оплати якої визначено в п. 3.4.1. Договору.
З наданих відповідачем платіжних доручень вбачається, що ним в повному обсязі сплачено рахунки позивача в частині періодичних платежів та комісії згідно графіку платежів (додаток № 1) та не оплачена комісія, у зв'язку з зміною курсу долара США.
Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні суми основного боргу, в зв'язку з тим, що оплата лізингових платежів здійснюється в сумах визначених по графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), а сума збільшення лізингового платежу згідно п. 3.4.1-3.4.5 Договору сплачується лише після направлення відповідних рахунків-фактур на зазначене збільшення.
Зокрема, як на підставу обов'язку позивача направляти рахунки-фактури, місцевий господарський суд послався на абз. 6 п. 3.4.1 Договору, де зазначено, що у випадках коли за даними довідки Банківської Установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару СІЛА) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату укладання цього Договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар СІЛА (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього, Договору. У цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання довідки Банківської Установи та виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.
Однак, судовою колегією встановлено, що зазначений вище висновок суду не відповідає умовам Договору, якими передбачено, що розмір лізингового платежу на дату сплати розраховується відповідачем самостійно за формулою, наведеною в п. 3.4.1 Договору.
Згідно з пунктом 3.4.1 Договору лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Сума (Sn), що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином за формулою: (Sn*Kn)/Ko, де Kn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору), Ko - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання Майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (надалі Банківська Установа).
Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка Банківської Установи).
Лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи.
До моменту отримання вищевказаної довідки Банківської Установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару СІЛА встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору.
У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару СІЛА), встановлений Національним Банком України, перевищуватиме курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіка сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою, використавши в якості Кп курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.
Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.
Як вбачається з наведених умов Договору, відповідач самостійно повинен розраховувати розмір лізингових платежів за формулою наведеною в п. 3.4.1 Договору та своєчасно їх сплачувати, позивач не зобов'язаний надсилати рахунки - фактури на сплату чергових лізингових платежів.
Договором передбачено право позивача, а не обов'язок, надсилати відповідачу рахунки - фактури лише в певному випадку, однак, не на сплату чергового лізингового платежу, а на різницю в розмірах лізингового платежу, яка виникла в результаті зміни Кп на дату сплати по графіку і дату фактичної оплати (надходження грошових коштів на рахунок позивача) відповідачем лізингового платежу.
Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, а до відносин пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати щомісячних лізингових платежів за надане в користування майно відповідно до Договору № 080123-28/ФЛ-Ю-О фінансового лізингу від 23 січня 2008 року.
Враховуючи зазначені вище обставини та зважаючи на те, що відповідач визнав позовні вимоги повністю, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3223,85 грн. основного боргу за договором № 070102-4П від 02.01.2007р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судова колегія також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 215,07 грн. - пені, 31,44 грн. - 3% річних, 122,53 грн. - збитків та 351, 53 грн. - штрафу, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В частині 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 11.2.3 Договору за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його відповідно до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору, порушення умов пункту 14.7. цього Договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.
За умовами п. 8.2.1. Договору відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами.
Згідно з пунктом 11.2.1 Договору за порушення з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані зі збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингоодержувач у термін 5 (п'яти) банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.
Позивач, керуючись п. п. 11.2.1 та 11.2.3 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 215,07 грн. за період з 18.08.2009 року по 16.02.2010 року та штраф у розмірі 351,53 грн.
Як встановлено вище, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за Договором та не надав суду доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем пені в розмірі 215,07 грн. та штрафу в розмірі 351,53 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
В силу положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 31,44 грн. та інфляційні втрати в сумі 122,53 грн., які в позовній заяві помилково зазначає як збитки, понесені у зв'язку із знеціненням грошових коштів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю відповідно до розрахунку, наданого позивачем.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Натомість рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року у даній справі винесено при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю, рішення суду першої інстанції слід змінити, позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.49 ГПК України судові витрати за подання позову та державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” на рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2010 року у справі №41/110 змінити.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
„Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маг-Хауз ЛТД” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.12-14, підвал літ.”А”, код ЄДРПОУ 35333082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”(04119, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Дегтярівська, буд..21, літера „Г”; код ЄДРПОУ 33880354) основного боргу в розмірі 3223 (три тисячі двісті двадцять три) грн. 85коп, пені у розмірі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 07 коп., №% річних у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 44 коп., інфляційних втрат у розмірі 122 (сто двадцять дві) грн. 53 коп., штраф у розмірі 351 (триста п'ятдесят одна) грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн.00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.”
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Маг-Хауз ЛТД” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.12-14, підвал літ.”А”, код ЄДРПОУ 35333082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”(04119, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Дегтярівська, буд.21, літера „Г”; код ЄДРПОУ 33880354) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн. 00 коп.
4. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
5. Матеріали справи №41/110 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
14.10.10 (відправлено)