01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.10.2010 № 54/50
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Нагорна А.В. - представник, дов. б/н від 30.06.2010р.;
від відповідача -Грубська К.В. - представник, дов. № 427 від 29.04.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Торговий Дім "Запчастина-Сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2010
у справі № 54/50 ( .....)
за позовом ДП "Державний міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до ТОВ "Торговий Дім "Запчастина-Сервіс"
про стягнення 10 100,00 грн.
Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запчастина-Сервіс» (надалі відповідач) 10 100,00 грн. - штрафу за порушення з боку відповідача зобов'язання за Договором поставки № 02.2-25.3-48 від 14.07.2009 року, укладеного між позивачем - «замовником» та відповідачем - «постачальником». Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України з огляду на те, що позивач на виконання умов згаданого Договору звернувся до відповідача з заявками на поставку товару, проте, останній товар, визначений у заявках в передбачені Договором строки не поставив.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 року у даній справі позовні вимоги задоволено повністю: з відповідача на користь позивача стягнуто 10 100,00грн. - штрафу. Рішення суду мотивоване приписами статей 611, 665 Цивільного кодексу України та ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України з огляду на доведеність з боку позивача факту невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару згідно Договору № 02.2-25.3-48 від 14.07.2009 року.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запчастина-Сервіс» не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009р. у цій справі просить його скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- заявник зазначає про те, що судом І інстанції в порушення норм процесуального права не було повідомлено його про відкриття провадження у даній справі та призначення її до розгляду на 09.06.2010р., чим позбавив відповідача права на захист своїх прав та інтересів. При цьому, наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження скерування на адресу відповідача документів про призначення справи до розгляду;
- окрім цього, відповідач наголошує на тому, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва прийнято без повного та всебічного дослідження та з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального права, а саме: судом першої інстанції не взято до уваги непередбачувальні обставини, що виникли після укладання Договору, зокрема, набуття чинності наказу Міністерства економіки України № 875 від 12.08.2009р., який регулює питання щодо внесення змін до істотних умов договорів про закупівлю, вплинуло на виконання укладеного між сторонами Договору;
- також, апелянт зазначає про те, що до спливу строку виконання своїх зобов'язань повідомив позивача про настання непередбачувальних обставин та доклав всіх можливих заходів щодо виконання своїх зобов'язань, зокрема, провів корегування цін та листом від 26.08.2009р. № 26/08 просив позивача підписати Додаткову угоду на поставку товару.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запчастина-Сервіс» до провадження та призначено розгляд справи на 21.09.2010р.
Від позивача - Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшов відзив, у якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010р. без змін з мотивів у ньому викладених.
У судовому засіданні 21.09.2010р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.10.2010 року.
У судовому засіданні 14.10.2010 року присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Присутній представник позивача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін з мотивів у ньому викладених.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.07.2009 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - «замовник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запчастина-Сервіс» - «постачальник», укладений Договір поставки № 02.2-25.3-48, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити вузли і деталі до автомобілів (запасні частини до автомобілів та автобусів) на умовах EXW відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2000, виданих Міжнародною торговою палатою під № 560, а замовник прийняти та оплатити поставлений товар в асортименті, кількості та за ціною згідно із Специфікацією, яка наведена в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).
Асортимент товару та кількість вибирається замовником, посилаючись на заплановану суму закупівлі та потребу (1.2 Договору).
Ціна товару становить 202 000,00 грн. з ПДВ. Зміна ціни та інших істотних умов договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених чинним законодавством. Ціна може бути змінена у зв'язку з коливанням офіційно встановленого НБУ курсу іноземних валют між датою подання тендерної пропозиції та фактичними датами здійснення розрахунків з постачальником, за умови надання документів, які підтверджують здійснення постачальником оплати нерезиденту імпортної частини товару, а також за умови, що коливання курсу валют, про яке йдеться у цьому пункті, є більшим ніж 3% (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що позивач протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар перераховує на поточний рахунок відповідача 100 % ціни фактично поставленого товару.
Відповідно до п. 4.2 Договору товар, який відповідає специфікації Додатку № 1 поставляється протягом 2009 року поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками замовника.
Умовами згаданого Договору поставки сторони погодили, що поставка кожної партії товару замовнику здійснюється протягом строку від 1-го до 10-ти робочих днів з дати отримання письмової заявки від замовника (п. 4.5 Договору).
Також судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов згаданого Договору, 11.08.2009 року позивачем на адресу відповідача направлено заявки на поставку товару № 61-291-72 та № 61-291-73, а відповідачем отримано згадані заявки 11.08.2009р. та 12.08.2009р. відповідно, що підтверджується відміткою відповідача (підписом) на примірниках вказаних заявок (а.с. 65-68).
Відповідно до умов Договору, відповідач протягом 10 днів, починаючи з наступного дня після отримання заявки на поставку товару повинен був поставити товар зазначений у Специфікації. Проте, відповідачем вказаний у заявках товар в строки визначені п. 4.5 Договору № 02.2-25.3-48 від 14.07.2009р., тобто до 25.08.2009р., поставлено не було.
В подальшому, позивач не отримавши товар, скерував на адресу відповідача лист № 01-22-3448 від 09.10.2009р., в якому посилаючись на факт неналежного виконання з боку відповідача своїх зобов'язань щодо поставки товару та п. 10.3 Договору поставки від 14.07.2009р. № 02.2-25.3-48 повідомив останнього про розірвання згаданого Договору в односторонньому порядку, у зв'язку з порушенням відповідачем умов п. 4.5 Договору щодо поставки товару. Факт скерування згаданого листа відповідачу підтверджується повідомленням про вручення № 915452 (69 а.с.).
13.10.2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату штрафу у розмірі 5% від ціни Договору, що становить 10 100,00 грн.
Штраф у розмірі 10 100,00 грн. в добровільному порядку відповідачем сплачено не було, що на думку позивача, слугувало підставою для стягнення цих коштів у судовому порядку.
Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними, підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються з боку відповідача.
Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними в рішенні Господарського суду м. Києва у цій справі щодо правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог з огляду на наступне:
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 згаданого кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов Договору поставки, зокрема п. 4.5, сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо поставки товару заявленого у заявках, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору заявлений товар вчасно не поставив.
Окрім цього, як вірно встановив місцевий господарський суд, у Договорі чітко встановлений строк виконання зобов'язання щодо поставки товару, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у Договорі строк, тобто протягом строку від 1-го до 10-ти робочих днів з дати отримання письмової заявки від замовника.
Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 10.3 Договору поставки від 14.07.2009р. № 02.2-25.3-48 сторони погодили, що у разі, якщо прострочення терміну поставки, зазначеного у п. 4.5 Договору, перевищить 30 календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє постачальника. При цьому, протягом десяти календарних днів з доти отримання повідомлення про розірвання договору постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 5% від ціни позову.
Зважаючи на викладене та враховуючи п. 10.3 Договору поставки від 14.07.2009р. № 02.2-25.3-48, за умови встановлення факту порушення з боку відповідача зобов'язання щодо поставки товару, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача 10 100,00 грн. штрафу та визнає хибними доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для неоплати з його боку цієї суми.
Посилання відповідача на залучені під час апеляційного провадження листи від 26.08.2009р. за № 26/08 та від 27.10.2009р. за № 27/10, які були скеровані на адресу позивача з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору поставки від 14.07.2009р., якою змінити ціну Договору, не звільняють останнього від зобов'язання сплатити штраф за порушення умов п. 4.5 Договору, оскільки останнім днем поставки товару замовнику є 24.08.2009р., а згадані листи були скеровані відповідачем вже після спливу 10-ти денного строку від дня отримання заявки на поставку товару.
Стосовно доводів відповідача про те, що у зв'язку із зміною конюктури ринку та набуттям чинності наказу Міністерства економіки України № 875 від 12.08.2009р., потрібно внести зміни до умов укладеного між сторонами Договору поставки, апеляційна інстанція зазначає наступне:
З 14.07.2009 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. № 697 «Про внесення змін до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», якою передбачено заборону зміни істотних умов договору про закупівлю після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків, зменшення сторонами ціни договору про закупівлю.
Міністерство економіки України у листі від 11.08.2009р. № 3303-27/708 «Роз'яснення щодо зміни істотних умов договору» зауважує наступне: порядок зміни істотних умов договору про закупівлю затверджений наказом Мінекономіки від 30.01.2009р. N 62. За загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Також згідно зі статтею 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.
Згадана Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. № 697 «Про внесення змін до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» не містить норму щодо зворотної дії в часі цієї постанови.
При цьому, апеляційною колегією враховано наступний порядок зміни істотних умов договорів про закупівлю, а саме:
1. Зміна істотних умов договору про закупівлю до набрання чинності Постанови може здійснюватись з дотриманням вимог Положення та Порядку.
2. Якщо до набрання чинності Постанови був укладений договір (або було прийнято рішення про акцепт тендерної (цінової) пропозиції), зміна істотних умов укладеного договору після набрання чинності Постанови може здійснюватись, коли в самому договорі та/або тендерній документації, запиті щодо цінових пропозицій відповідно був безпосередньо передбачений механізм (умови, випадки, порядок) зміни його істотних умов, який відповідав законодавству в сфері державних закупівель (у тому числі Порядку), що діяло на дату рішення про акцепт або дату укладення договору про закупівлю відповідно. При цьому у даному випадку зміна істотних умов договору здійснюється відповідно до зазначеного механізму (умов, випадків, порядку).
У разі коли договір про закупівлю (тендерна документація, запит щодо цінових пропозицій) містили лише посилання на Порядок без деталізації умов і випадків зміни істотних умов договору, з дати набрання чинності Постанови істотні умови такого договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків, зменшення сторонами ціни договору про закупівлю.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір поставки № 02.2-25.3-48 було укладено після набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. № 697 «Про внесення змін до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Пунктом 2.3 згаданого Договору сторони погодили, що ціна договору може бути змінена у зв'язку з коливанням офіційно встановленого НБУ курсу іноземних валют між датою подання тендерної пропозиції та фактичними датами здійснення розрахунків з постачальником, за умови надання документів, які підтверджують здійснення постачальником оплати нерезиденту імпортної частини товару, а також за умови, що коливання курсу валют, про яке йдеться у цьому пункті, є більшим ніж 3%.
Доказів скерування позивачеві документів, які підтверджують здійснення постачальником оплати нерезиденту імпортної частини товару, за умови, що коливання курсу валют є більшим ніж 3%, відповідачем надано не було.
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на порушення судом І інстанції норм процесуального права, апеляційна інстанція визнає їх необґрунтованими з огляду на наступне:
Пред'являючи позов, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зазначило в позовній заяві адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запчастина-Сервіс»: 02222, м. Київ, вул. Драйзера, буд. 20-а, кв. 208.
За вказаною адресою господарським судом і направлялась ухвала про порушення справи і призначення її до розгляду.
Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 із змінами та доповненнями, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.
Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.
В матеріалах справи знаходиться повідомлення за № 09546719 та конверт Господарського суду міста Києва з ухвалою про порушення провадження у справі від 30.04.2010р. відправлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запчастина-Сервіс»: 02222, м. Київ, вул. Драйзера, буд. 20-а, кв. 208, в яких зазначено, що згадана ухвала повернута до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.05.2010 року, місцезнаходженням ТОВ «Торговий дім «Запчастина-Сервіс»: є: вул. Драйзера, буд. 20-а, кв. 208 у м. Києві (02222).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» викладено правову позицію, згідно якої до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Отже, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Окрім цього, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010р., яке було направлено на ту ж саму адресу, що і ухвала про призначення справи, ним отримано.
Отже, з урахуванням викладеного, відповідач був належно повідомлений про час та місце розгляду призначеної на 09.06.2010р. справи № 54/50, і відповідно, не був позбавлений можливості прибути в судове засідання та скористатись правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши справу у відсутності відповідача, повідомленого належним чином, суд не порушив статті 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також принципу змагальності, і відповідно відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду, згідно вимог п. 2 ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запчастина-Сервіс» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 року у справі № 54/50 - без змін.
3. Справу № 54/50 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.10.10 (відправлено)