01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.10.2010 № 37/223
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Іваненко І.П. - представник, дов. № Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010р.;
від відповідача - Фесюн Т.В. - представник, дов. № 112/8-445 від 12.10.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2010
у справі № 37/223 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка Національної академії наук України
про стягнення 1574450,32 грн.
Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка Національної академії наук України (надалі відповідач) 1 480 922,60 грн. заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521216 від 01.10.2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем. На зазначену заборгованість на підставі п. 3.5 Додатка № 4 до Договору відповідачеві нарахована пеня в сумі 47 660,25 грн., а також згідно статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 6 974,67 грн. - 3% річних, 38 892,80 грн. - збитків від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України з огляду на неналежне виконання відповідачем у період з 01.11.2009р. по 01.02.2010 року своїх зобов'язань щодо оплати використаної теплової енергії на загальну суму 1 480 922,60 грн. згідно умов згаданого Договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 6 974,67 грн. - 3% річних, 38 892,80 грн. - збитків від інфляції та 476,60 грн. - пені. Рішення мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов'язань за Договором № 521216 від 01.10.2003 року, що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за період з 26.12.2009р. по 25.01.2010р., з 26.11.2009р. по 25.12.2009р. та з 26.10.2007р. по 25.11.2007р. та обліковою картою відповідача за період з листопада 2009р. по січень 2010р. та визнав доведеним факт прострочення з боку відповідача оплати поставленої теплової енергії. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 480 922,60 грн. основного боргу припинено, оскільки відповідачем після порушення провадження у даній справі було погашено заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 2 500 000,00 грн. При цьому, з огляду на приписи статті 233 Господарського кодексу України суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій (пені), і відповідно задовольнив пеню у розмірі 476,60 грн.
Позивач - АЕК «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у цій справі просить його скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення штрафу та прийняте нове рішення, яким в задовольнити його позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- заявник наголошує на тому, що судом першої інстанції в порушення норм статті 125 Конституції України та статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно та неправомірно зменшено розмір пені на 99,1%, чим порушив його права на захист своїх інтересів;
- також, апелянт зазначає про те, що через систематичне невиконання споживачами електричної та теплової енергії своїх зобов'язань за Договорами, у позивача виникла заборгованість перед контрагентами за спожитий природний газ.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 року було прийнято апеляційну скаргу АЕК в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» до провадження та призначено розгляд справи на 21.09.2010р.
Відповідачем - Національним ботанічним садом ім. М.М. Гришка Національної академії наук України, 21.09.2010р. через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін з мотивів у ньому викладених. При цьому, відповідач наголошує на тому, що він є державною, неприбутковою, науково-дослідницькою установою і здійснює свою діяльність відповідно до отриманого бюджетного фінансування та згідно затвердженого кошторису видатків.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.10.2010р.
У судовому засіданні 14.10.2010 року представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Присутній представник відповідача усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2003 року між АЕК «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» - «постачальник» та Національним ботанічним садом ім. М.М. Гришка Національної академії наук України - «абонент», був укладений Договір № 521216, відповідно до умов якого «постачальник» зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного Договору (п. 2.2.1 Договору).
Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку (п. 5.1 Договору).
Згідно п. 5.3 Договору абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни передбачені у Додатку № 1 до даного Договору.
Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до Договору, дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, подання звіту в МРВТ-5 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 та № 4 до Договору визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Пунктом 2 Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 5 за адресою: м. Київ, вул. Товарна, 1, розрахункова група, тел. 269-88-93, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з п. 3 Додатку № 4 до Договору, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Пунктом 3.1 Додатку № 4 до Договору визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору), то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.
Згідно з п. 3.2 Додатку № 4 до Договору абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи телповикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
При цьому, апеляційною інстанцією приймається до уваги наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно вимог статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (стаття 275 Господарського кодексу України).
Приписами ч. ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом І інстанції, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується наявними відомостями обліку споживання теплової енергії за період з 26.11.2009р. по 25.12.2009р., з 26.12.2009р. по 25.01.2010р., згідно яких відповідачем було спожито 3 430,80 Гкал на загальну суму 1 480 922,60 грн., підписаними сторонами без зауважень.
Відповідач, в свою чергу, власні зобов'язання за Договором № 521216 від 01.10.2003р. щодо оплати використаної теплової енергії належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 01.02.2010р. у останнього виникла заборгованість у розмірі 1 480 922,60 грн.
На момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 1 480 922,60 грн. Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією доведеними, підтверджуються матеріалами справи та не заперечується і з боку відповідача.
Після порушення провадження у даній справі, відповідачем було сплачено позивачу заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.11.2009р. по 01.02.2010р. у сумі 2 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 27.07.2010р. та Актом звірки взаєморозрахунків від 09.08.2010р. станом на 01.08.2010р., підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.
І відповідно, судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 480 922,60 грн.
Разом з тим, відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно умов п. 3 Додатку № 4 до Договору № 521216 від 01.10.2003р., сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати використаної теплової енергії, а саме: сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи того факту, що відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем в період з 01.11.2009р. по 01.02.2010р. послуг з постачання теплової енергії належним чином не виконував, а саме: не сплатив вартість використаної енергії у повному обсязі та у встановлений договором строк, апеляційна інстанція визнає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 38 892,80 грн. та трьох відсотків річних в сумі 6 974,67 грн.
Стосовно заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 47 660,25 грн., апеляційна інстанція зазначає наступне:
Згідно вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно п. 3.5 Додатка № 4 до Договору № 521216 від 01.10.2003р. у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 Додатку № 4) енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 3.5 Додатка № 4 до Договору, позовні вимоги в частині стягнення пені є правомірними та обґрунтованими. Період та строки нарахування вірні.
Приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, у виняткових випадках, зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Апеляційна інстанція врахувала можливість суду першої інстанції, на підставі приписів ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України за наявності правових підстав зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 476,60 грн. (0,9 % від заявленої суми пені), з огляду на те, що зобов'язання боржника щодо оплати спожитої теплової енергії є виконаним, підприємство боржника є неприбутковою установою та має бюджетне джерело фінансування.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010 року у справі № 37/223 залишити без змін.
3. Справу № 37/223 скерувати до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.10.10 (відправлено)