01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2010 № 2/81
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерське господарство "Виробничо-торгова фірма "Борзна-Агросервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2010
у справі № 2/81 ( .....)
за позовом Фермерське господарство "Виробничо-торгова фірма "Борзна-Агросервіс"
до Борзнянська міська рада
про визнання права власності
На розгляд господарського суду Чернігівської області передані вимоги Фермерського господарства «Виробничо-торгова фірма «Борзна- Агросервіс» до Борзнянської міської ради про визнання за фермерським господарством права власності на вантажний автомобіль ЗИЛ-ММЗ 554, державний номер НОМЕР_1 за набувальною давністю (позовні вимоги з урахування клопотання про уточнення позовних вимог).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.11.2000р. між ЗАТ „Борзнянське дорожнє ремонтно-будівельне управління № 5" та ОСОБА_1. був укладений договір оренди вантажного автомобіля ЗИЛ-ММ3554, державний номер НОМЕР_1 та зареєстрований у встановленому законом порядку в Бахмацькому МРЕВ ДАІ; термін договору становив 7 років з можливістю подальшої пролонгації ще на три роки. Розпорядженням Борзнянської райдержадміністрації від 14.04.2003р. № 124 скасована державна реєстрація ЗАТ „Борзнянське ДРБУ № 5" за рішенням власників. Згідно п. 11 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу право власності припиняється у разі припинення юридичної особи, тобто автомобіль ЗИЛ-ММ3554, державний номер НОМЕР_1 став безхазяйним майном, але знаходився та по даний час знаходиться у добросовісному володінні позивача, який продовжує відкрито, безперервно володіти даним автомобілем протягом останніх дев'яти років. При цьому посилається на статтю 344 ЦК України.
Звернення з позовом до Борзнянської міської ради позивач пояснив тим, що відповідно до ч. 2 ст. 335 ЦК України даний автомобіль став безхазяйною річчю і повинен перейти до місцевої територіальної громади, органу місцевого самоврядування Борзнянської міської ради, на території якої було розміщено дане рухоме майно.
Згідно з листом від 31.05.2010р. відповідач повністю визнав позовні вимоги.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2010 р. у справі №2/81 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2010 р. у справі №2/81 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Чернігівської обалсті прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що у відповідності до цивільного законодавства України, однією з умов виникнення прав і обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності повинно опиратись на правовстановлюючий документ. Правовстановлюючим документом за цім позовом про визнання права власності на вантажний автомобіль ЗИЛ-ММЗ може бути тільки рішення суду. Ця норма закону чітко закріплена ч.4 ст.344 Цивільного кодексу України згідно якої право власності за набувальною давністю на транспортні засоби набувається за рішенням суду.
Висновок суду про те, що норми ст. 344 ЦК України направлені лише на захист набутого права власності та у разі його порушення, є хибним. Суд мав переконатись, що єдиним можливим способом визнання права власності за Фермерським господарством ВТФ “Борзна-Агросервіс" на вказаний транспортний засіб, мало бути звернення до суду з позовом про визнання права власності на це рухому майно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2010 року.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 07.09.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю суддів Іваненко Я.Л., Моторного О.А. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №2/81 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Чорна Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року прийнято справу №2/81 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Чорна Л.В.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку задоволенням клопотання позивача та нез'явленням у судове засідання 08.09.2010 року представника відповідача, колегією суддів ухвалою від 08.09.2010 року розгляд справи було відкладено на 22.09.2010 року.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 22.09.2010 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.09.2010року за відсутності представників позивача та відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном (автомобіль є рухомим майном) протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на транспортні засоби набувається за рішенням суду.
Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю.
Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину).
В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).
Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що, посилання на договір оренди виключає можливість твердження про незаконне заволодіння майном, а також про те, що позивач не знав і не міг знати про володіння чужою річчю.
Тому відсутні підстави для застосування частини 1 ст. 344 ЦК України.
Правила набуття права власності за набувальною давністю у разі заволодіння майном на підставі договору викладені в частині третій ст. 344 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на рухоме майно через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Листом №487 Бахмацьке відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи підпорядковане ВДАІ при УМВС України в Чернігівській області повідомило, що на автомобіль ЗИЛ-ММЗ 554 НОМЕР_2, який зареєстрований за ЗАТ Борзнянським ДРБУ-5 м. Борзна, пр. Урицького, 22 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 23.04.1998р., фермерському господарству 27.12.2002р. та 20.12.2007р.видавались тимчасові талони терміном дії відповідно до 14.11.2007р., 26.06.2048р. (лист від 02.07.2010р. № 487). Також повідомляється, що копій документів, що стали підставами для видачі 27.12.2002р. фермерському господарству тимчасового талону, надати немає можливості, оскільки всі матеріали знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
З названого листа Бахмацького відділення РЕР вбачається, що підставою для видачі 20.12.2007р. тимчасового талону фермерському господарству був договір оренди автомобіля від 26.06.2001р.
Позивач оригіналів договору оренди вантажного автомобіля ЗИЛ ММЗ-554 № НОМЕР_1 від 14.11.2000р. та акту приймання-передачі цього автомобіля від 14.11.2000р. до суду не надав.
За відсутності оригіналів договору оренди вантажного автомобіля ЗИЛ ММЗ-554 №НОМЕР_1 від 14.11.2000р. та акту приймання-передачі цього автомобіля від 14.11.2000р., копії даних документів не можуть бути письмовими доказами.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довів факту заволодіння автомобілем на підставі договору оренди вантажного автомобіля від 14.11.2000р. за актом приймання передачі від 14.11.2000р.
Право зміни підстав позову (фактичних обставин, на яких ґрунтується вимога), відповідно до ст. 22 ГПК України, належить виключно позивачеві.
За позовом має відповідати особа, яка допустила порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається або в інтересах якої звертаються до суду з позовом.
Стаття 344 включена до глави 24 ЦК України „Набуття права власності" і є підставою для первинного набуття особою права власності на певну річ. Норми цієї статті не направлені на захист права власності, адже захистити можна лише набуте право (у разі його порушення). Борзнянська міська рада не може відповідати у цій справі, оскільки не допустила порушень або оспорювань прав і охоронюваних законом інтересів позивача. За таких обставин у позовних вимогах слід відмовити.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив в задоволенні вимоги позивача про визнання за фермерським господарством права власності на вантажний автомобіль ЗИЛ-ММЗ 554, державний номер НОМЕР_1 за набувальною давністю.
За таких обставин, рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2010 р. у справі №2/81 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Фермерського господарства «Виробничо-торгова фірма “Борзна - Агро сервіс”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Виробничо-торгова фірма “Борзна - Агро сервіс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2010 р. у справі №2/81 залишити без змін.
Матеріали справи № 2/81 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді