01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2010 № 41/172
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Цурко Н.О. дов. №Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010 року
від відповідача: Шевченко В.М. дов. від 16.07.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Явір-Житлобуд-2"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2010
у справі № 41/172 ( .....)
за позовом АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до ТОВ "Явір-Житлобуд-2"
про стягнення 99 040,50 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Явір-Житлобуд-2” про стягнення 99 040,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію не виконав в повному обсязі.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 р. у справі № 41/172 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір - Житлобуд - 2» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 23004 (двадцять три тисячі чотири) грн. 42 коп. основного боргу, 5249 (п'ять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 1373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 34 коп. З % річних, 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 18 коп. державного мита та 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір - Житлобуд - 2» заборгованості в розмірі 52591, 28 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 р. у справі №41/172 та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 23004,42 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що Відповідач повністю виконав свій обов'язок за договором № 811653 від 03 листопада 2008 року. 30 червня 2010 року між Позивачем та Відповідачем підписано АКТ , яким підтверджується, що дійсно станом на 01 червня 2010 року борг Відповідача складав 23004,42 грн., в червні 2010 року Відповідач сплатив 20300,00 грн. із урахуванням спожитої у червні теплової енергії і таким чином станом на 01 липня 2010 року сальдо розрахунків складає 11 4745,34 грн. , а станом на 22 липня 2010 року, сума була сплачена Відповідачем, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями : платіжне доручення № 416 від 13 липня 2010 року на суму 2704,42 грн., платіжне доручення № 445 від 22 липня 2010 року на суму 2040,92 (додаються)
Таким чином, Відповідачу стало відомо про прийняте рішення по справі вже тоді, коли предмет спору був відсутній, адже Відповідач повністю виконав свій обов'язок за Договором. Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу Господарський суд припиняє провадження по справі, якщо відсутній предмет спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2010 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року у справі №41/172 скасувати, прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 23004,42 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2010 року у справі №41/172.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
03.11.2008 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір Житлобуд 2» (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 811653 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.3.1, 2.3.5 позивач зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із «Споживачем» (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими «Споживачем» величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.
Щомісячно оформляти для споживача:
- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком «Споживача» за розрахунковий період (місяць);
- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;
- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;
- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого «Споживачем» акта за підписом повноваженого представника «Постачальника»).
Сповіщати «Споживача» в 5- денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.
Відповідач зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ПОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок «Постачальника» за теплову енергію, спожиту орендарями.
Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, в п п., 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття «Споживачем» показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця.
У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії розрахунковому періоді визначається:
- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія:
- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 4 оформлену «Постачальником» платіжну вимогу-доручення на саму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник «Постачальнику» протягом двох днів з моменту їх одержання.
Споживач щомісячно:
- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ПОЦ КМДА;
- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка к використовується орендарями, на рахунок «Постачальника» згідно з його розрахунком.
На виконання вказаного договору, за період з 01.11.2008 р. по 01.03.2010 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 212 214, 90 грн..
Відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 122 000, 00 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 90 214, 90 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви табуляграмами за спірний період, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.
Також судом встановлено, що частина боргу в сумі 14 619, 20 грн. погашена до звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується, довідкою позивача про надходження коштів за спожиту теплоенергію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір - Житлобуд - 2», яка міститься в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, станом на день звернення з позовом до суду, сума боргу відповідача перед позивачем складала 75 595, 70 грн. (90 214, 90 грн. -14 619, 20 грн.).
Також, під час розгляду справи в господарському суду м. Києва, відповідач погасив заборгованість в частині основного боргу на суму 52 591, 28 грн., що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір -Житлобуд - 2» в рахунок погашення боргу за спірний період, яка долучена до матеріалів справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, сума боргу відповідача перед позивачем станом на день звернення з позовом до суду складала 75 595, 70 грн. (90 214, 90 грн. -14 619, 20 грн.).
Вже після порушення провадження у справі, відповідач погасив заборгованість в частині основного боргу на суму 52 591, 28 грн., що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір -Житлобуд - 2» в рахунок погашення боргу за спірний період, тому суд першої інстанції правомірно у відповідності до п. 1-1. ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження по справі в цій частині.
Враховуючи викладене, господарський суд міста Києва дійшов цілком вірного висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 23 004, 42 грн. (75 595, 70 грн. - 52 591, 28 грн.). нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню, а в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14619,20 грн. правомірно відмовлено.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в розмірі 7452, 26 грн. та 3 % річних в розмірі 1373, 34 грн.
Позивачем вірно здійснено розрахунок 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача 3% річних у розмірі - 1373, 34 грн.
Також судом першої інстанції вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5249, 01 грн. (перерахунок здійснено в межах розрахунку позивача).
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва суду від 11.06.2010 року по справі №41/172 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача(апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Явір-Житлобуд-2” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 року по справі №41/172 залишити без змін.
Матеріали справи № 41/172 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді