01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 18/67
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явились
від відповідача 1 не з'явились
від відповідача 2 не з'явились
від прокуратури Морозов В.Ю. - посвідчення № 227 від 08.07.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.06.2010
у справі № 18/67 ( .....)
за позовом Державної акціонерної холдингової компанії «Енергобуд»
до 1. Районного відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві
2. Державного казначейства України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про відшкодування шкоди у розмірі 2573906,84 грн.
за участю Прокуратури міста Києва
Позов заявлено про стягнення з відповідача 1 збитків в розмірі 2573 906,84 грн. та зобов'язання відповідача 2 списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача вказані збитки.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі № 18/67 позов задоволено частково, з відповідача 1 на користь позивача присуджено до стягнення збитки в розмірі 2 573 906,84 грн. в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено, що внаслідок невиконання відповідачем 1 зобов'язань щодо виконання наказу господарського суду міста Києва у справі № 3/583 позивачеві завдана майнова шкода в розмірі 2 573 906,84 грн., яка становить суму, що підлягала стягненню на його користь за зазначеним наказом господарського суду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі №18/67 в частині задоволення позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в цій частині.
В апеляційній скарзі заступник прокурора міста Києва посилається на те, що спірне рішення в частині задоволення позовних вимог не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить вимогам процесуального права, оскільки судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення не враховано те, що матеріалами справи не доведено склад правопорушення, зокрема, протиправної поведінки посадової особи відповідача 1.
Ухвалою від 19.08.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Ропій Л. М. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням в. о. Голови суду № 01-23/1/5 від 07.09.2010 справу № 18/67 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/1 від 11.10.2010 справу № 18/67 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Ропій Л.М., Синиці О.Ф.
Під час розгляду справи представник прокуратури надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
06.09.2010 до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача 2 на апеляційну скаргу, в яких відповідач 2 просив залишити рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог до відповідача 2 без змін.
В судовому засіданні 29.09.2010 представник відповідача 2 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.
Відповідач 1 представників в жодне судове засідання не направив, про причини неявки представників в судове засідання суду не повідомив.
12.10.2010 до канцелярії суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи в зв'язку з відмовою одного з представників від представлення інтересів позивача в суді і хворобою іншого.
Колегією суддів у задоволенні заяви відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження хворобі представника і не доведено неможливість представляти інтереси позивача у суді іншою особою.
Крім того, в зв'язку з неявкою представників, в тому числі, позивача, у судових засіданнях 08.09.2010 та 29.09.2010 розгляд справи відкладався, і в останньому випадку - за заявою позивача про відкладення розгляду справи з інших причин.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, що явка представників учасників в судове засідання не була визнана обов'язковою, з урахуванням того, що строки розгляду справи у суді апеляційної інстанції обмежені, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача 2, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.02.2002 у справі № 3/583 (а.с.10-13) за позовом Державної акціонерної холдингової компанія «Енергобуд» до Спільного українсько-швейцарського підприємства з іноземною інвестицією у формі Закритого акціонерного товариства «Барі» про стягнення 6247981,76 грн. позовні вимоги позивача задоволено частково: зобов'язано Спільне українсько-швейцарське підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Барі» передати на користь ДАХК «Енергобуд» кредиторську заборгованість відповідача в ДП «Енергоринок» (НДЦ) на суму основного боргу 2 573 906,84 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2002 № 3/583 (а.с.14-15) здійснено заміну відповідача - Спільного українсько-швейцарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Барі» його правонаступником Закритим акціонерним товариством «Барі» та змінений порядок виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2002 у справі №3/583, а саме: з ЗАТ «Барі» на користь ДАХК «Енергобуд» стягнуто 2 573 906,84 грн. основного боргу за електроенергію. На виконання вказаної ухвали 21.11.2002 року виданий наказ № 3/583 (а.с.16).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2002 № 3/583 (а.с.17), в порядку статті 89 ГПК України, внесені зміни до резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 21.12.2002 року.
18.12.2002 на виконання вказаної ухвали виданий наказ № 3/583 (а.с.19).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23.05.2003 у справі № 2-2242/14 (а.с.19-20) за результатами розгляду скарги ЗАТ „Барі” на дії державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві, який відмовив ЗАТ „Барі” у задоволенні заяви про звернення стягнення на його грошові кошти, які знаходяться у інших осіб, на користь ДАХК „Енергобуд”, скаргу задоволено, зобов'язано державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві Філончука А.В. в процесі виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.12.2002 у справі № 3/583 винести постанову про звернення стягнення на майно (в тому числі грошові кошти) ЗАТ „Барі”, які знаходяться у ВАТ «Північний ГЗК» згідно рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області у справі 23/55, в сумі 2573906,84 грн.
Постановою від 07.07.2003 державного виконавця районного ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві Підварко О.В. (а.с.21), з посиланням на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.05.2003 у справі № 2-2242/14, виконавче провадження з примусового виконання наказу № 3/583 від 18.12.2002 закінчено.
Постановою від 07.07.2003 державного виконавця районного ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві Підварко О.В. (а.с. 22) згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.05.2003 у справі № 2-2242/14 звернуто стягнення на майно (в тому числі грошові кошти) ЗАТ «Барі», які знаходяться у ВАТ «Північний ГЗК» в сумі 2573906,84 грн., на користь ДАХК «Енергобуд».
Отже, фактично за рішенням суду відбулася зміна способу та порядку виконання рішення у справі № 3/583 на користь ДАХК „Енергобуд” - шляхом звернення стягнення на майно (грошові кошти) ЗАТ „Барі”, які є предметом стягнення на користь ЗАТ „Барі” з ВАТ «Північний ГЗК» у справі № 23/55.
Наказ господарського суду міста Києва від 18.12.2002, виданий на виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2002 у справі № 3/583, з урахуванням змін, внесених рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23.05.2003 у справі № 2-2242/14 залишився невиконаним.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з районного відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві збитки в сумі 2 573 906,84 грн., посилаючись на те, що внаслідок дій відповідача 1, які полягали у невиконанні наказу господарського суду міста Києва у справі № 3/583, позивачеві завдана майнова шкода у сумі 2 573 906,84 грн., яка становить суму, що підлягала стягненню за зазначеним наказом господарського суду.
Як на доказ своїх вимог позивач послався на лист Головного управління юстиції у м. Києві від 21.04.2008 № 3413 (а.с.23-24), в якому позивачеві повідомлялося, що виконавчий документ (наказу суду у справі № 3/583) був надісланий до виконання до ВДВС Жовтневого РУЮ м. Кривий Ріг; що 17.09.2003 вказаний виконавчий документ повторно надійшов на виконання до районного ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві та був переданий державному виконавцю Підварко О. В.; що відмітки про виконання вищевказаного виконавчого документу в книзі обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю, відсутні; що виконавчий документ на 2004 рік перенесено не було, а відтак, виконавче провадження у даній справі втрачено; що вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності державного виконавця Підварко О.В. не має можливості, оскільки на даний час у ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві зазначена особа не працює.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем належним чином доведена вина відповідача 1 у заподіянні позивачу шкоди, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Як вбачається з зазначених норм закону, підставою для настання відповідальності за заподіяну шкоду є наявність одночасно декількох умов, а саме: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, причинний зв'язок між ними, вину.
Відсутність хоча б одної з вказаних складових виключає застосування відповідальності у вигляді відшкодування завданої шкоди.
Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» визначено, що у розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.
Статтею 34 ГПК України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Незважаючи на тривалий час, протягом якого рішення господарського суду міста Києва у справі № 3/583 не виконувалось, в тому числі відділом ДВС Печерського РУЮ у м. Києві, жодного доказу на підтвердження оскарження бездіяльності посадових осіб органів ДВС України позивачем до матеріалів справи не долучено.
Лист Головного управління юстиції у м. Києві від 21.04.2008 року № 3413, на який в позовній заяві послався позивач, не може розглядатися судом як належний доказ наявності вини саме відповідача 1 у невиконанні спірного наказу.
Крім того, як встановлено судом, на момент винесення державним виконавцем постанови про звернення стягнення на майно ЗАТ „Барі”, що знаходиться у ВАТ „Південний ГЗК”, зазначене майно було предметом стягнення за рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області у справі 23/55, виконавче провадження по виконанню якого тривало.
А відтак, на думку колегії суддів, судове рішення у справі № 3/583 в момент пред'явлення його до виконання в редакції постанови від 07.07.2003, прийнятої державним виконавцем на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.05.2003 у справі № 2-2242/14, фактично не могло бути виконане, оскільки гроші, які мали бути стягнуті на користь позивача згідно наказу № 3/583 від 18.12.2002, виданого на виконання рішення господарського суду міста Києва від 14.02.2002 у справі № 3/583, з урахуванням змін, внесених рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23.05.2003 у справі № 2-2242/14, були предметом стягнення у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області у справі 23/55.
Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року № 04-5/239 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» визначено, що у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.
Матеріали справи не містять доказів того, що за обставин, що склалися, саме від відповідача 1 залежало виконання спірного наказу.
Отже, позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між заявленою позивачем до стягнення сумою збитків і діями районного ВДВС у Печерського РУЮ у м. Києві, з огляду на що, позовна заява в частині стягнення з відповідача 1 збитків в розмірі 2 573 906,84 грн. задоволенню не підлягає за недоведеністю. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи відмову у позові в частині вимог про стягнення з відповідача 1 збитків, підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача 2 списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача вказані збитки задоволенню також не підлягають, оскільки є наслідком задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 збитків, чого в даному випадку не сталося.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що як вбачається з матеріалів справи (листа від 08.10.2009 № 7661/81 ВАТ „Північний ГЗК” на адресу позивача (а.с.32), в ході виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі № 23/55, рішенням в якій з ВАТ «Північний ГЗК» на користь ЗАТ «Барі» стягнуто заборгованість у розмірі 4 497 263,00 грн., між ВАТ «Північний ГЗК» та ЗАТ «Барі» було укладено мирову угоду, і за заявою ЗАТ „Барі” про припинення виконання наказу № 23/55 та повернення виконавчих документів без виконання постановою державного виконавця Тернівського ВДВС Криворізького МУЮ від 18.07.2007 року наказ № 23/55 від 20.01.2001 повернуто ЗАТ „Барі”.
Отже, після 18.07.2007, ВАТ „Північний ГЗК” не має перед ЗАТ „Барі” боргового зобов'язання, з огляду на наявність якого суд змінив порядок та спосіб виконання рішення у справі № 3/583.
А тому, звернення після цієї дати до суду із заявами про поновлення строку для пред'явлення наказу № 3/583 від 18.12.2002 до виконання або про видачу дубліката наказу № 3/583 від 18.12.2002, навіть за умови їх задоволення, не призведе до правового наслідку у вигляді виконання зазначеного судового наказу, оскільки правові підстави для цього відсутні.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі № 18/67 підлягає скасуванню як таке, що прийняте з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, в задоволенні позову відмовляється повністю.
Відповідно до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача, проте враховуючи, що при зверненні до суду з даними позовами державне мито не сплачується, з позивача до державного бюджету України за подачу заступником прокурора міста Києва апеляційної скарги мито не стягується.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року у справі № 18/67 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року у справі № 18/67 скасувати.
3. В позові відмовити.
7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 18/67.
Головуючий суддя
Судді