01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 05-5-22/3338 (22/751)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури - Греськів І.І.- посвідчення № 214 від 24.06.2010;
від позивачів - 1. Бобошко В.М.- представник, дов. № 516 від 01.10.2010;
2. не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
від третіх осіб - не викликались та не з'явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМИ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.03.2010
у справі № 05-5-22/3338 (22/751) ( .....)
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі
Міністерства освіти і науки України,
Київського оптико-механічного технікуму
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМИ"
третя особа Закрите акціонерне товариство "Київ-Код"
Дочірнє підприємство "ЛД-Україна"
ТОВ "ЛД-Інтернешнл"
про витребування майна та визнання права державної власності
Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2010 № 01-23/1/5, від 21.06.2010 № 01-23/1/5, від 05.07.2010 № 01-23/1/3, від 05.10.2010 № 01-23/1/3 склад колегії суддів змінювався.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги 25.05.2010, 22.06.2010 відкладався на 22.06.2010 та 06.07.2010, відповідно.
06.07.2010 справа передана до Голови Київського апеляційного господарського суду для розгляду заяви про відвід колегії суддів.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2010 заяву про відвід колегії суддів відхилено, у зв'язку з чим 08.07.2010 розгляд апеляційної скарги призначено на 16.07.2010.
У зв'язку з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2010, 21.07.2010 справа № 22/751-ухв.№ 05-5-22/3338 у порядку ст. 109 ГПК України надіслана до Вищого господарського суду України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.09.2010 у справі № 22/751(05-5-22/3338) відмовлено у прийнятті касаційної скарги ЗАТ "Київ-Код" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2010 у справі № 22/751(05-5-22/3338).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 № 05-5-22/3338 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМИ" повернуто без розгляду з підстав, передбачених ст. 60, п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що вимоги за зустрічним і первісним позовом є пов'язаними лише виникненням спорів по одному приміщенню, однак спільний розгляд обох позовів у одному провадженні перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору; відсутні підстави вважати, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись відповідно до ст. 601 ЦК України; вимоги про стягнення вартості поліпшень нежитлового приміщення своїм предметом не можуть бути зустрічними по відношенню до вимог первісного позову про визнання права державної власності на нежитлове приміщення.
Скаржник в апеляційній скарзі просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 № 05-5-22/3338 скасувати з підстав порушення норм процесуального права, невідповідності висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи; прийняти зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМИ" у справі № 22/751 для спільного розгляду з первісним позовом, справу передати на розгляд суду першої інстанції.
В якості доказу наявності заборгованості та її розміру, скаржник зазначає рішення місцевого суду загальної юрисдикції, його преюдиціальне значення при розгляді даної справи, те, що встановлені у вказаному рішенні суду факти та обставини, позивач не повинен доводити знову, подавати будь-які підтверджуючі документи тощо.
Скаржник посилається на обгрунтованість та законність вимог за зустрічним позовом, тому що у розумінні ст. 388 ЦК України є добросовісним набувачем і таким чином, враховуючи приписи ст. 390 ЦК України, має всі підстави вимагати від другого позивача відшкодування вартості поліпшень нерухомого майна, здійсненого за час, з якого, на думку другого відповідача, нерухоме майно вибуло із володіння останнього поза його волею.
Скаржник стверджує, що як відповідач у справі № 22/751 має право подати, а суд повинен розглянути зустрічний позов спільно з первісним позовом у справі № 22/751 з огляду на те, що вони безсумнівно пов'язані об'єктом, підставою виникнення правовідносин, обґрунтуванням позовних вимог та доказами, що містяться в матеріалах справи; тому цей зустрічний позов не може розглядатися окремо від первісного.
У відзиві на апеляційну скаргу перший позивач заперечує проти доводів скарги посилаючись, зокрема, на те, що оскільки позов є віндикаційним, то у такій справі зустрічних позовних вимог бути не може; що оскільки предметом розгляду позову є вимога про витребування (повернення) нерухомого майна та визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, то можливості пред'явлення до позивача (неволодіючого власника) зустрічних позовних вимог про стягнення збитків чи інших вимог, цивільне законодавство не передбачає, тому свої майнові інтереси відповідач, у разі задоволення цього віндикаційного позову, може захистити лише шляхом пред'явлення самостійного позову до осіб, які були відчужувачами спірного майна на користь відповідача.
Другий позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що доводи скаржника не спростовують встановлених господарським судом обставин, якими мотивована резолютивна частина ухвали від 26.03.2010.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури, першого позивача, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Заступником прокурора міста Києва подано до суду першої інстанції позов з вимогами визнати право державної власності на нежитлове приміщення загальною площею 688,7 кв.м, розташоване у будівлі № 6 літ. А на вул. Аніщенка в м. Києві за Міністерством освіти і науки України; витребувати у відповідача нежитлове приміщення загальною площею 688,7 кв.м, розташоване у будівлі № 6 літ. А на вул. Аніщенка в м. Києві, повернувши його другому відповідачу.
Підставами позову вказано вчинення правочинів щодо зазначеного приміщення нікчемними в розумінні ст. 228 ЦК України, положення ст. 16, ч.ч. 1, 2 ст. 203, ст.ст. 215, 216, п.3 ч.1 ст. 388, ст. 392 ЦК України, ст. 63 Закону України "Про освіту".
Відповідачем подано до суду першої інстанції зустрічний позов у справі № 22/751з вимогами, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 60 ГПК України, прийняти зустрічний позов у справі № 22/751 для спільного розгляду з первісним позовом; стягнути з Київського оптико-механічного технікуму вартість невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень першого поверху будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Аніщенка, 6, у сумі 1 800 000,00 грн.
Підставами зустрічного позову вказано положення ст. 390 ЦК України, те, що позивач за зустрічним позовом на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна не знав і не міг знати, що придбаває майно у особи, яка не мала права його відчужувати, внаслідок чого у розумінні ст. 388 ЦК України є добросовісним набувачем; те, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.06.2007 встановлено, що вартість ідентифікованих невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень першого поверху будівлі по вул. Аніщенка, 6 становить 1 800 000,00 грн.; те, що позивач за зустрічним позовом придбав нежитлові приміщення загальною площею 614,7 кв.м першого поверху будівлі по вул. Аніщенка, 6 за договором купівлі-продажу, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛД-Інтернешнл-Клуб" 02.07.2008 із вказаними поліпшеннями, сплативши в складі вартості нерухомого майна і вартість здійснених раніше поліпшень.
Статтею 60 ГПК України встановлено, що відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; зустрічний позов повинен бути взаємопов'язаний з первісним.
Як свідчать вищевикладені обставини, підстави позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Київського оптико-механічного технікуму та підстави зустрічного позову є різними, також є різними докази, якими обгрунтовуються позовні вимоги у зазначених позовах.
Зміст позовних вимог позовів свідчить про відсутність можливості зарахування вимог за цими позовами.
У позовній заяві за зустрічним позовом не вказано відповідних обставин, на яких грунтується позовна вимога за зустрічним позовом у справі № 22/751, доказів, що підтверджують ці обставини.
Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (за підставами цих позовів таабо поданими доказами; можливістю зарахування вимог за усіма позовами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову, тощо), а так само докази, що підтверджують ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК); якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 та статтю 60 ГПК (п.16 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 ).
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.
Посилання на встановлення фактів рішенням суду є безпідставним, оскільки ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.07.2008 рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.06.2007 скасовано і справу передано на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва, яку ухвалою Верховного Суду України від 17.12.2008 залишено без змін. Як вказано в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 15.01.2009, ухвалою цього суду 20.10.2008 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2. та ЗАТ "Київ-Код" про визнання недійсним договору оренди залишено без розгляду, та вищезгаданою ухвалою суду від 15.01.2009 провадження по цивільній справі закрито.
Оскільки підставою для прийняття судом зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом є те, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним, то доводи щодо обґрунтованості та законності вимог за зустрічною позовною заявою, не впливають на визначення щодо того, чи є зустрічний позов пов'язаний з первісним позовом.
Твердження скаржника про те, що первісний та зустрічний позови пов'язані підставою виникнення правовідносин, обгрунтуванням позовних вимог та доказами, що містяться в матеріалах справи, є такими, що не відповідають матеріалам справи № 22/751.
Також наявність у первісному позові та зустрічному позові різних позовних вимог, з різними підставами та доказами, стосовно одного нежитлового приміщення, не надають підстав для висновку, що зустрічний позов є взаємно пов'язаним з первісним.
Твердження скаржника, що заявлений зустрічний позов не може розглядатися окремо від первісного, є безпідставним та необґрунтованим.
Доводи скаржника про порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 22/751-ухв.№ 05-5-22/3338 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Матеріали справи № 22/751-ухв.№ 05-5-22/3338 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.10.10 (відправлено)