01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2010 № 44/78
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2010
у справі № 44/78 ( .....)
за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
про стягнення 10141,56 грн.
У січні 2010 року ВАТ „Укртелеком” в особі Інформаційно - розрахункового центру Київської міської філії (позивач) звернувся до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача на користь позивача 10141,56 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
02.03.2010 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої, позивач зазначає, що за період з вересня 2009 року по листопад 2009 року боржник додатково отримав послуги на суму 480,32 грн. Отже станом на 02.03.2010 р. відповідач має заборгованість перед позивачем за телекомунікаційні послуги в сумі 9 980,56 грн. (412,07 грн.- пені, 80,53 грн. - 3% річних, 148,89 грн. - індекс інфляції.) разом сума боргу складає 10 621,88 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 44/78 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі №44/78 від 15.03.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. .
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме: при винесенні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що договір оренди скінчився у червні 2009 року, отже і телефоном після цього відповідач вже не користувався.
Позивачем було надано письмовий відзив на апеляційну скаргу в якому позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважаючи їх не обґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності, вважає рішення господарського суду м. Києва від 15.03.2010р. у справі №44/78 законним, об'єктивним і таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а тому просить залишити рішення суду без змін, а подану на нього апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2006р. між сторонами було укладено Договір № 2861118 про надання телекомунікаційних послуг, за умовами якого позивач, як підприємство зв'язку, зобов'язався забезпечувати відповідачу, як споживачу, безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, а відповідач - прийняти та своєчасно сплачувати вартість наданих послуг на умовах, викладених в договорі.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.
Згідно розділу 4 договору відповідач оплачує послуги електрозв'язку за авансовою системою оплати з поданням рахунків.
Відповідно до ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг, відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг, встановлених НКРЗ та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Згідно ст.. 33 Закону України “Про телекомунікації” встановлений обов'язок споживача своєчасно сплачувати за отримані телекомунікаційні послуги.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору надавав відповідачу послуги електрозв'язку, забезпечував працездатність каналу зв'язку, що підтверджується матеріалами справи та пред'явленими доказами щодо обліку виконання послуг.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України, передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з уточнення позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції, у період з вересня по листопад 2009року відповідачу було додатково надано послуги на суму 480, 32 грн.
Отже, на день розгляду справи в суді першої інстанції відповідач має заборгованість за телекомунікаційні послуги 9 980,56 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 412,07 грн., 3 % річних в сумі - 80,53 грн. та інфляційні збитки в сумі - 148,89 грн. Разом сума боргу складає 10 621,88 грн.
Згідно п. 5.8 Договору, у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки платежу.
Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації”, у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 1 статті 230 ГПК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, що був прийнятий судом першої інстанції та вважає його обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.
Враховуючи, що факт прострочення виконання зобов'язання встановлено господарським судом міста Києва, то вимоги позивача про нарахування пені правомірно були визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача у розмірі 412,07 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апелянт має сплатити 148,89 грн. - інфляційних збитків та 80,53 грн. -3% річних.
Згідно з положеннями ст.. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2010р. у справі №44/78 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
3.Матеріали справи №44/78 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України
Головуючий суддя
Судді