01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 6/359-46/27
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури- Лиховид О.С. (посвід. № 210 від 24.06.2010 р.);
від позивача - 1-Власенко В.П. (дов. № 43/9/10-114 від 14.01.2010 р.);
від позивача - 2 - Наталич А.А. (дов. № 2803-09/16 від 10.09.2010 р.);
від відповідача - Любченко О.М. (дов. № 8-01-16/665 від 07.04.2010 р.);
від третьої особи- 1- Онашко Є.М. (дов. № 05-04/7-63 від 11.01.2010 р.);
від третьої особи - 2-Онашко Є.М. (дов. № 18-22/298-1056 від 21.01.2010 р.);
від третьої особи- 3- не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.08.2010
у справі № 6/359-46/27 ( .....)
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва та Міністерства фінансів України
до Національної телекомпанії України
третя особа позивача Головне управління Державного казначейства у м.Києві Державне казначейство України
третя особа відповідача Державний комітет телебачення і радіомовлення України
про стягнення 19246915,98 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від16.08.2010 р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Національної телекомпанії України в дохід Державного бюджету України 26 262 560 японських єн боргу, що еквівалентно 2 250 176,14 грн., 10 484 доларів 80 центів відсотків за кредитом, що еквівалентно 969 795 японським єнам або 83 092,04 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням прокурор та позивач-1 звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Прокурор в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Прокурор зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції, відмовляючи у частковому задоволенні позовних вимог, виходив з того, що внаслідок ненадання розрахунку ціни позову та не підтвердження отримання з бюджету коштів на погашення зазначеної заборгованості заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу по кредиту стосовно суми 810 766 795 японських єн та відповідно пені, що нарахована на прострочену суму, не були доведені належним чином, а розмір та правильність зазначених сум не підтверджені документально.
При частковому задоволенні позову суд дійшов висновку про відсутність між сторонами розбіжностей щодо сум боргу за весь прострочений період з кредиту, який надавався на умовах повернення.
Однак прокурор зазначає, що у 2008 р. звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва та Міністерства фінансів України до Національної телекомпанії України про стягнення заборгованості за кредитною угодою у розмірі 19 246 915,98 грн., що включає в себе частину суми неповернутого основного боргу, заборгованість по відсоткам, пеню та боргу за відсотками по кредиту.
Після розгляду апеляційною та касаційною інстанцією даної справи позовні вимоги прокурора були задоволені в частині стягнення з відповідача 53 850 465 японських єн основного боргу, 969 795 японських єн відсотків по кредиту, а в іншій частині стягнення заборгованості по бюджетній частині у розмірі 67 535 012 японських єн та 13 107 665,36 грн. пені відмолено, та справу направлено на новий розгляд.
Прокурор вважає, що судом першої інстанції при новому розгляді даної справи було безпідставно повторно частково задоволено позовні вимоги.
Відповідно до укладеної кредитної угоди розмір кредиту складає 1 140 413 330 японських єн, тому за таких обставин вказані грошові кошти, що надавались відповідачу під державні гарантії, підлягають обов'язковому поверненню в повному обсязі.
Позивач-1 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Позивач-1 зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права. Предметом кредитної угоди від 16.10.1996 р., що була укладена між Міністерством фінансів України, Національною телекомпанією України та Державним експортно-імпортним банком України, є надання Міністерством фінансів України відповідачу кредиту, який останній зобов'язувався повернути.
В суді першої інстанції було встановлено, що відповідачем не заперечувалось неналежне виконання ним зобов'язань за цією угодою.
Також, позивач-1 вказує, що припинення грошових зобов'язань відповідно до умов договору не ставилося сторонами в залежність від недофінансування відповідача і не передбачалося звільнення відповідача від обов'язку повернення коштів до Державного бюджету за відсутності державних коштів.
Позивач-1 не погоджується з прийнятим рішення в частині відмови у задоволенні позову про повернення бюджетної позики та у відмові в стягненні пені.
Представник відповідача надав відзив на апеляційні скарги, в якому зазначає, що прийняте рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Всупереч наведених доводів прокурора та позивача-1 суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно відмови в частині задоволення стягнення бюджетної частини заборгованості, що відповідає чинному законодавству.
Представник зазначає, що відповідно до укладеної угоди передбачено обов'язок відповідача повернути лише самоокупну частину кредиту, що становить 530 895 947 японських єн, а станом на сьогоднішній день становить 23 924 711 японських єн.
Слід врахувати, що самоокупна частина кредиту по угоді весь час зменшується, оскільки відповідач здійснює дії з метою погашення відповідної заборгованості.
Крім того, судом правомірно було відмовлено в частині задоволення стягнення з відповідача пені, оскільки відсутня вина відповідача у несплаті бюджетної частини кредитної угоди.
Представник позивача-2 надав відзив на апеляційні скарги, в якому просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.
Позивач-2 зазначає, що підтримує апеляційні скарги в повному обсязі та вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань, у зв'язку із цим у нього виникла прострочена заборгованість, яку слід з нього стягнути.
Представник третьої особи-3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлений належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 16.09.2010 р. про прийняття апеляційних скарг до провадження та ухвали від 30.09.2010 р. про відкладення розгляду апеляційних скарг з відміткою про відправку документа, причин неявки представника у судове засідання не надано. Неявка представника не перешкоджає подальшому розгляду апеляційних скарг, подальше відкладення розгляду апеляційних скарг призведе до затягування її розгляду.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1, позивача-2, відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2, апеляційний господарський суд встановив наступне.
У серпні 2008 р. заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом в інтересах Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва та Міністерства фінансів України про стягнення з Національної телекомпанії України 19 246 915,86 грн. заборгованості за кредитною угодою від 16.10.1996 р. № 08/06-134, яка складається з 6 094 566,73 грн. боргу з самоокупної частини кредиту, 44 683,89 грн. відсотків за користування кредитом, та 13 043 408,86 грн. боргу з бюджетної частини кредиту і 64 246,50 грн. пені.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 р. у справі 6/359 позов заступника прокурора м. Києва задоволено частково та стягнуто з відповідача до Державного бюджету України 53 850 465 японських єн основного боргу, 969 795 японських єн відсотків по кредиту, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 р. рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 р. у справі 6/359 скасовано, позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з відповідача 19 246 915,98 грн. заборгованості за кредитною угодою від 16.10.1996 р. № 18/06-134.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 р. скасовано, рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 р. в частині, що стосується відмови у задоволенні позову, скасовано і в цій частині передано на новий розгляд, а в іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 р. залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2009 р. справу № 6/359 прийнято до провадження та присвоєно № 6/359-46/27.
В суді першої інстанції було збільшено позовні вимоги, та прокурор просив стягнути з відповідача 23 973 503,68 грн. заборгованості.
Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Національної телекомпанії України в дохід Державного бюджету України 26 262 560 японських єн боргу, що еквівалентно 2 250 176,14 грн., 10 484 доларів 80 центів відсотків за кредитом, що еквівалентно 969 795 японським єнам або 83 092,04 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Встановлено, що 28.12.1995 р. державою Україна в особі Міністерства фінансів України та Експортно-імпортним банком Японії було укладено угоду про позику, яка була ратифікована в порядку Закону України „Про ратифікацію Угоди про позику між Україною та Експортно-імпортним банком Японії щодо надання експортного кредиту в сумі, еквівалентній 50 млн. дол. США” від 26.03.1996 р.
Постановою Верховної Ради України „Про використання кредиту Експортно-імпортного банку Японії” № 239/96-ВР від 07.06.1996 р. частину вищевказаного кредиту на загальну суму 1 млрд. 341,6 млн. японських єн було вирішено використати Національною телекомпанією України на проведення розрахунків згідно з зовнішньоекономічними контрактами купівлі-продажу телевізійного обладнання, укладеними з „Соні корпорейшн” та „Іточу корпорейшн”.
27.08.1996 р. Кабінетом Міністрів України винесено розпорядження № 539-р, в якому встановлено порядок обслуговування та погашення частини наданого Японією кредиту, зокрема, встановлено, що відповідач за рахунок надходжень від власної господарської діяльності здійснює погашення 530 895 947 японських єн основного боргу та відповідних відсотків і комісій. Погашення решти суми в обсязі 810 766 795 японських єн основного боргу та відповідних відсотків і комісії покладено на Міністерство фінансів України за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті на щорічне фінансування підприємств та організацій Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
Згідно п. 2 вказаного розпорядження на Міністерство фінансів України покладено обов'язок передбачити починаючи з 1997 р. в проектах Державного бюджету України у складі коштів на фінансування підприємств та організацій Державного комітету телебачення і радіомовлення України витрати на погашення та обслуговування зазначеного кредиту з урахуванням здійснення авансового платежу.
Відповідно до п. 4 розпорядження № 539-р на Міністерство фінансів України, Укрексімбанк та Національну телекомпанію України покладено обов'язок опрацювати порядок погашення та обслуговування кредиту та укласти відповідну угоду на виконання даного розпорядження.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.1996 р. між Міністерством фінансів України в якості кредитора та Національною телекомпанією України в якості позичальника, і Державним експортно-імпортним банком України було укладено кредитну угоду № 18/06-134.
Відповідно до п. 2.2 укладеної кредитної угоди кредитом є грошові кошти в сумі 1 140 413 330 японських єн, які надаються шляхом оплати 85 відсотків вартості контрактів, з яких 530 895 947 японських єн надаються на умовах повернення, строковості та оплатності.
Згідно п. 2.4 даної кредитної угоди № 18/06-134 відсотками за кредит є платіж на користь кредитора за надання частини кредиту в розмірі 530 895 947 японських єн на умовах повернення, строковості та оплатності, який складається з відсотків, що визначені угодою про позику від 28.12.1995 р., в розмірі 2,6 відсотків річних від непогашеної частини кредиту, що надається на умовах повернення, строковості та оплатності; з відсотків, які сплачуються кредитору в доларах США в розмірі 0,5 відсотка від суми непогашеної заборгованості по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності, починаючи з дати першої оплати контрактів у календарному році до повного виконання зобов'язань за угодою, виходячи з року, умовно прийнятого рівним 365 дням, та фактичної кількості днів у місяці.
Як передбачено п. 2.5 кредитної угоди № 18/06-134, відсотками банку є відсотки, які сплачуються на користь банку у розмірі 0,5 відсотка від суми непогашеної заборгованості по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності, починаючи з дати першої оплати контрактів у календарному році до повного виконання зобов'язань за угодою, виходячи з року, умовно прийнятого 365 дням, та фактичної кількості днів у місяці. Відсотки по частині кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності сплачуються позичальником два рази на рік разом з погашенням основного боргу.
Відповідно до п. 3 укладеної кредитної угоди кредитор надає, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, а банк надати банківські та інші послуги щодо здійснення пов'язаних з цим розрахунків на умовах передбачених угодою.
Згідно з п.п 5.1-5.2 кредитної угоди № 18/06-134 кредитор зобов'язується надати кредит шляхом сплати вартості контрактів на умовах, які визначаються угодою. Кредитор має право у разі невиконання позичальником умов угоди розірвати угоду та достроково стягнути суму кредиту з оплатою штрафу у розмірі 20 відсотків від неї.
Відповідно до п. 5.3 даної кредитної угоди № 18/06-134 від 16.10.1996 р. позичальник зобов'язується повернути частину кредиту, яка надається на умовах повернення, строковості та оплатності, шляхом десяти рівних платежів у валюті кредиту кожні шість місяців 5 травня та 5 листопада, починаючи з 5 травня 1997 р. на рахунок та сплатити відсотки по ньому два рази на рік з поверненням суми кредиту; на вимогу кредитора відшкодувати йому всі витрати, які він здійснив на виконання угоди про позику в частині, що припадає на кредит; оплачувати банку надані банківські та інші послуги відповідно до наданих банком рахунків; сплатити комісію інобанку; не пізніше 31.12.1996 р. відшкодувати кредитору частину суми, компенсованої Ексімбанку Японії на підготовку та укладення кредитних угод від 28.12.1995 р., яка визначається шляхом множення відношення 85 відсотків суми кредиту, до суми кредиту по угоді про позику на суму 9 500 000 японських єн; достроково погасити кредит.
Як передбачено п.п. 5.5.1-5.5.2 кредитної угоди № 18/06-134 банк зобов'язується не пізніше 18.10.1996 р. відкрити акредитиви на суми 291 741 633 та 848 671 697 японських єн на користь „Іточу корпорейшн” на умовах, визначених позичальником, скласти графік повернення кредиту та відсотків, який є невід'ємною частиною угоди, вести облік заборгованості позичальника по угоді та сповіщати кредитора про її стан на перше число кожного місяця не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1.3 укладеної угоди передбачено, що відповідач погашає кредит у розмірі 530 895 947 японських єн, відповідно до умов угоди, за рахунок надходжень від власної господарської діяльності, та решту кредиту за рахунок щорічного бюджетного фінансування підприємств та організацій Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
Доказами доведено, що станом на дату винесення рішення від 16.08.2010 р. розмір заборгованості по самоокупній частині угоди становив 26 262 560 японських єн боргу та 969 795 японських єн відсотків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 26 262 560 японських єн боргу та 969 795 японських єн відсотків, оскільки за умовами укладеної угоди відповідач прийняв на себе зобов'язання по сплаті тільки самоокупної частини кредиту.
Зазначена заборгованість відповідає умовам угоди та вказана заборгованість визнається відповідачем.
В листах Міністерство фінансів України зазначало, що асигнування для здійснення платежів з погашення кредиту за укладеною кредитною угодою з розрахунку щодо суми 810 766 795 японських єн передбачалися в установленому порядку в законах про державний бюджет на 1996-1999 р.р. в повному обсязі, але у 2000-2001 р.р. такі асигнування передбачені не були, а в наступні роки частково.
Відповідачем була надана довідка про його недофінансування з державного бюджету, яка знаходиться в матеріалах справи.
Вбачається, що системне недофінансування із Державного бюджету України через Державний комітет телебачення і радіомовлення України призвело до виникнення заборгованості по бюджетній частині укладеної кредитної угоди, вини відповідача у несплаті бюджетної частини угоди не встановлено.
За таких обставин судом першої інстанції було правомірно частково задоволено позов, стягнуто з Національної телекомпанії України в дохід Державного бюджету України 26 262 560 японських єн заборгованості по самоокупній частині кредитної угоди і 969 795 японських єн відсотків за кредитом та відмовлено в задоволенні вимог стосовно стягнення заборгованості по бюджетній частині кредиту в сумі 810 766 795 японських єн та пені, оскільки суду надані переконливі докази про неналежне державне фінансування відповідача, та відсутність вини відповідача у несплаті бюджетної частини угоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та з урахуванням вказівок касаційної інстанції. Доводи прокурора та позивача-1, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Підстав для задоволення апеляційних скарг немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
Рішення Господарського суду м.Києва від16.08.2010 р. у справі №6/359-46/27 залишити без змін, апеляційні скарги заступника прокурора міста Києва та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва без задоволення.
Справу № 6/359-46/27 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
15.10.10 (відправлено)