01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 8/97
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Душин А.В. - дов. №11 від 11.10.2010р.,
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Аграрій"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2010
у справі № 8/97 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Салті-Брок-2000"
до Дочірнє підприємство "Аграрій"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 169 218,00 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.08.2010р. у справі №8/97 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ДП „Аграрій” на користь ТОВ „Салті-Брок-2000” 103482 грн. боргу, 1034,82 грн. державного мита та 144,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ДП „Аграрій” в доход державного бюджету 500 грн. штрафу.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ „Салті-Брок-2000” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 65736 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ДП „Аграрій” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Салті-Брок-2000” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Чернігівської області залишити в частині часткового задоволення позовних вимог без змін.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
01 квітня 2010 року між ТОВ „Салті-Брок-2000” (виконавець) і ДП „Аграрій” (замовник) укладено договір про надання послуг складу тимчасового зберігання №14/СТЗ (далі - договір), за умовами якого відповідач розміщує товари на склад позивача, що знаходиться за адресою: м. Ніжин, Борзнянський шлях, 57 Г, умови постачання - СІР - по правилах Інкотермс -2000, а позивач приймає товар на зберігання під митним контролем та надає замовникові прості складські послуги.
Замовник зобов'язався надати виконавцеві належними чином оформлені в митному відношенні товарно-транспортні документи, рахунки, і у разі потреби - дозвіл на ввезення (вивіз) товару до (з) України; компенсувати всі понесені виконавцем витрати, пов'язані з виконанням даного договору, своєчасно і належним чином здійснити розрахунок з виконавцем за надані послуги і виконану роботу.
Виконавець взяв на себе зобов'язання приймати товар замовника в асортименті, кількості місць, вказаних в товарно-траспортних документах та розмістити товар на складі в робочий час; здійснювати необхідні навантажувально-розвантажувальні роботи; забезпечити умови зберігання товару, що виключає пошкодження, порушення упаковки.
Замовник сплачує виконавцеві винагороду за надані послуги згідно цього договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Розмір винагороди визначається за тарифом, затвердженим виконавцем. Якщо вантаж забирається з складу повністю - остаточний розрахунок проводиться в день відвантаження останньої партії товару. При тривалому зберіганні розрахунки проводяться щотижня згідно рахунків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, оскільки поєднує в собі елементи двох договорів: договору про надання послуг та договору зберігання, що не суперечить ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було надано позивачем послуг складу тимчасового зберігання на загальну суму 214416,40 грн. (акти здачі-прийняття робіт а.с.21-52, рахунки-фактури а.с.11, 14, 17, 20, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59).
Аналіз актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) свідчить, що всі акти підписані відповідачем та скріплені його печаткою, крім актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001365 від 31.05.2010р., №1-00001403 від 08.06.2010р., №1-00001464 від 14.06.2010р., №1-00001587 від 22.06.2010р.
Проте, як вбачається з гарантійного зобов'язання №б/н від 07.06.2010р. (а.с. 61), відповідач визнав наявність заборгованості за послуги складу тимчасового зберігання, в обсязі та на суму, визначені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001365 від 31.05.2010р., на оплату яких виставлений позивачем рахунок №1-00000582 від 31.05.2010р. та гарантував погасити заборгованість за отримані по цьому акту послуги в термін до 14.06.2010р. Таким чином місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивачем були фактично надані, а відповідачем прийняті послуги, визначені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001365 від 31.05.2010р.
Тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив суму боргу в розмірі 103482 грн.
Докази надання послуг складу тимчасового зберігання, визначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001403 від 08.06.2010р., №1-00001464 від 14.06.2010р., №1-00001587 від 22.06.2010р. в матеріалах справи відсутні.
З вищевказаних документів не можливо встановити, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги складу тимчасового зберігання саме у обсязі та вартістю, що зазначені у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001403 від 08.06.2010р., №1-00001464 від 14.06.2010р., №1-00001587 від 22.06.2010р.
Разові перепустки для в'їзду на територію ВМК ТОВ „Салті-Брок-2000” та акти про розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ, є документами, які фіксують прибуття автомобілів з вантажем відповідача, проведення огляду та передачу вантажу уповноваженому представнику позивача для зберігання, однак вони не є підтвердженням надання позивачем послуг за договором №14/СТЗ від 01.04.2010р., в обсязі вказаному у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001403 від 08.06.2010р., №1-00001464 від 14.06.2010р., №1-00001587 від 22.06.2010р.
Як вбачається з абз. 2 розділу 3 договору розмір винагороди виконавцю визначається за тарифом, затвердженим виконавцем. Відповідно до затверджених позивачем тарифів на послуги вантажномитного комплексу, які діють з 01.02.2010р., вартість послуг із зберігання товару на СТЗ складає 35 грн. /м.кв добу або 0,1% від вартості вантажу, але не менше 69 грн. /добу. З пояснень позивача вбачається, що при визначенні вартості послуг за зберігання вантажу враховувалися розмір площі складського приміщення, яку займав вантаж відповідача (4,82м.кв.), та тривалість перебування вантажу на складі. Жодні докази, які б підтвердили правомірність застосування позивачем саме таких тарифів та показників площі, зайнятої вантажем відповідача на складі позивача та часу перебування вантажу на складі, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 65736 грн.
З матеріалів справи вбачається, що суд тричі зобов'язував відповідача надати відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують викладені у ньому обставини, а також тричі зобов'язував сторони провести звірку взаєморозрахунків, надати суду належним чином оформлений акт звірки, ініціативу проведення якої поклав на відповідача. Відповідач, в свою чергу вимоги суду не виконав: не надав відзив на позов та не вчинив дій, направлених на проведення звірки взаєморозрахунків, про поважність причин неможливості виконання вимог суду не повідомив. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 500 грн. в порядку п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги ТОВ „Салті-Брок-2000” і ДП „Аграрій” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 12.08.2010р. у справі №8/97 - без змін.
Справу №8/97 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
15.10.10 (відправлено)