01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 31/61
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватний підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2010
у справі № 31/61 ( .....)
за позовом Гостомельська селищна рада Київської області
до Приватний підприємець ОСОБА_1
третя особа позивача
третя особа відповідача Об"єднана державна податкова інспекція в м. Ірпінь
про дострокове розірвання договору оренди та повернення майна - 74286,92 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки № 21 від 14.05.2001р. та повернення ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2009 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Об'єднану державну податкову інспекцію в місті Ірпінь.
Від відповідача 17.03.2010 р. у справі № 31/61 надійшла зустрічна позовна заява до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання недійсним та скасування рішення № 1217-46-V від 19.11.2009 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. у справі № 31/61:
- первісний позов задоволено;
- розірвано з ініціативи орендодавця договір оренди землі від 14.05.2001 р., укладений між Гостомельською селищною радою Київської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та зареєстрований за № 21 та (із змінами, внесеними додатковою угодою № 21/1 від 01.12.2005 р.) - предметом якого є земельна ділянка площею 0,4000 га по АДРЕСА_1;
- зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,4000 га по АДРЕСА_1 та повернути її Гостомельській селищній раді Київської області;
- у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю;
- стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 15.04.2010 р. у справі № 31/61 за позовом Гостомельської селищної ради Київської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, третя особа Об'єднана державна податкова інспекція в м. Ірпіні про дострокове розірвання договору та повернення майна задоволено, яким в зустрічному позові ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання недійсним та скасування рішення від 19.11.2009 р. № 1217-46-V відмовлено у повному обсязі;
- постановити нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за зустрічним позовом до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання недійсним та скасування рішення від 19.11.2009 р. №1217-46-V задовольнити у повному обсязі, а у задоволені первісного позову Гостомельській селищній раді Київської області відмовити у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що:
- позивач здійснив ряд необхідних дій, спрямованих на використання та освоєння орендованої ним земельної ділянки. За дорученням ФОП ОСОБА_1 було розроблено та погоджено в різні роки дозвільну документацію для будівництва комплексу, тому рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 19.11.2009 р. № 1217-46-V (про розірвання договору оренди землі) суперечить чинному законодавству України, порушує та ущемляє права та законні інтереси ФОП ОСОБА_1;
- Рішення суду є незаконним, оскільки викладені судом у рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи, адже 17.03.2010 р. відповідач за первісним позовом сплатив позивачу 2.500,00 грн., а 14.04.2010 р. додатково - 21.000,00 грн., тому на час прийняття рішення у справі були відсутні обставини, які вказували на наявність у відповідача за первісним позовом боргу по орендній платі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 і порушено апеляційне провадження у справі № 31/61.
Представник позивача за невірним позовом у судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив відмовити у її задоволені.
Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням виконавчого комітету Гостомельської селищної ради № 116 від 14.05.2001 р. Приватному підприємцю ОСОБА_1 надано в тимчасове користування строком на 25 років земельну ділянку площею 0,4000 га по АДРЕСА_1 для розміщення комплексу соцпобутобслуговування.
На підставі вищевказаного рішення 14.05.2001 р. було укладено договір оренди земельної ділянки між Гостомельською селищною радою Київської області та Приватним підприємцем ОСОБА_1, який 21.05.2001 р. зареєстрований у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів за № 21.
За умовами договору оренди № 21 від 14.05.2001 р. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку яка знаходиться в АДРЕСА_1, площею 4 000 кв. м. Земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для будівництва комплексу соцпобутобслуговування (п. 2.1).
Договір укладається на термін до 14.05.2026 р., починаючи з дати його реєстрації (п. 2.2). В пункті 2.3 договору оренди сторони погодили, що орендна плата за землю складає 2.400,00 гривень за рік і вноситься рівними частками 200,00 гривень до 15 числа наступного за звітним місяця.
Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
На суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором, нараховується пеня в розмірі 0,3 % від суми недоїмки за кожен день прострочення.
Орендар зобов'язаний (п. 3.4) використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п. 2.1 договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі; згідно з пунктом 2.3. цього договору своєчасно вносити оренду плату.
Сторони 01.12.2005 р. уклали Угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстровану за № 21/1 від 10.03.2006 р. Відповідно до п. 4 Угоди про внесення змін до договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 168.790,00 грн. Орендна плата вноситься рівними частками 1.406,59 грн. до 15 числа наступного за звітним місяця (п. 10 Угоди).
В п. 14 та п. 15 Угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки сторони обумовили, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва комплексу соцпобутобслуговування; цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських догорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частина восьма ст. 93 Земельного кодексу України передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України “Про оренду землі” право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно з п. “в” ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частина перша ст. 24 Закону України “Про оренду землі” встановлює, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частина перша ст. 32 Закону України “Про оренду землі” встановлює, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п. “д” частини першої ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно з частиною п'ятою ст. 17 Закону України “Про плату за землю” несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.
Апелянт зазначає, що викладені місцевим судом у рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки 17.03.2010 р. відповідач за первісним позовом сплатив позивачу 2.500,00 грн., а 14.04.2010 р. додатково сплатив 21.000,00 грн., тому на час прийняття рішення у справі були відсутні обставини, які вказували на наявність у відповідача за первісним позовом боргу по орендній платі.
Як вбачається з наданих позивачем за первісним позовом доказів (розрахунок суми заборгованості по орендній платі за договором станом на 01.12.2009 р., на 03.02.2010 р.), відповідач, в порушення п. 2.3. договору та вимог чинного законодавства, не здійснював сплату орендної плати за землю протягом червня 2006 - грудня 2006 року, червня 2009 -січня 2010 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 19.680,12 грн.
Згідно з довідками Гостомельської селищної ради № 340 від 03.02.2010 р. та № 899 від 15.03.2010 р. в період з 05.06.2009 р. по 15.03.2010 р. кошти від відповідача за первісним позовом по договору оренди землі від 14.05.2001р. на рахунки Гостомельської селищної ради не надходили.
Апеляційним судом не приймається до уваги квитанція від 14.04.2010 р. про сплату відповідачем за первісним позовом суми заборгованості за договором оренди, оскільки квитанцією підтверджується лише відсутність заборгованості станом на 14.04.2010 р., проте не спростовуються факти існування систематичної заборгованості раніше та несплати ФОП ОСОБА_1 орендної плати протягом шести місяців підряд двічі.
Позивач належним чином довів суду, що відповідач по справі припустився систематичного порушення термінів сплати за оренду землі, у тому числі і протягом шести місяців підряд, тому суд вважає, що вимоги Гостомельської селищної ради Київської області про дострокове розірвання договору № 21 (з урахуванням змін, внесених угодою № 21/1) такими, що ґрунтуються на вимогах Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про оренду землі”, Закону України “Про плату за землю”, є правомірними , обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про землеустрій” цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про землеустрій” до повноважень селищних рад у сфері землеустрою на території селищ, належить, зокрема, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності.
Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень) (ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороню земель”).
Згідно зі ст. 15 Закону України “Про оренду землі” умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору.
Пунктом 2.1. договору № 21 сторони встановили умови використання земельної ділянки - будівництво комплексу соцпобутобслуговування.
В Акті № 73 від 15.04.2003 р., складеному депутатом Гостомельської селищної ради, встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка передана в оренду відповідачу, за призначенням не використовується.
Позивачем 27.03.2007 р. за первісним позовом складено Акт обстеження земельної ділянки, площею 0,40 га за адресою: АДРЕСА_1, яким також встановлено, що земельна ділянка не використовується за призначенням згідно договору оренди № 21 від 14.05.2001 р., будівництво комплексу соцпобутобслуговування не ведеться.
В Акті обстеження земельної ділянки від 08.04.2010 р., складеному членами постійної депутатської комісії з питань землекористування, будівництва та архітектури, землевпорядниками, архітектором встановлено, що на земельній ділянці площею 0,4000 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, комплекс соцпобутобслуговування не побудовано; будівельні роботи з будівництва комплексу соцпобутобслуговування на земельній ділянці не проводяться; ФОП ОСОБА_1 - Орендар - умови Договору оренди земельної ділянки від 14.05.2001 р., Угоди про внесення змін до договору оренди від 01.12.2005 р. щодо використання землі за цільовим призначенням не виконує; ФОП ОСОБА_1 - Орендар - використовує земельну ділянку площею 0,4000 га, по АДРЕСА_1 не за цільовим призначенням.
Таким чином, непроведення робіт з будівництва комплексу соцпобутобслуговування по АДРЕСА_1, в період з 2001 по 2010 роки підтверджує факт невиконання відповідачем за первісним позовом умов договору оренди щодо використання землі за цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про оренду землі” орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Статтею 25 Закону передбачено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
З огляду на викладене, місцевим судом вірно встановлено, що відповідач за первісним позовом порушив цю вимогу закону, що документально доведено позивачем.
Позивач за первісним позовом також вказував на те, що відповідачу була передана в оренду земельна ділянка для будівництва комплексу соцпобутобслуговування, оскільки в цьому районі селища будь-якого іншого комплексу немає, та розраховував на ефективне використання земельної ділянки з метою поліпшення інфраструктури селища Гостомель, задоволення потреб та інтересів територіальної громади селища.
Внаслідок порушення відповідачем за зустрічним позовом умов договору оренди позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладені договору оренди. Невиконання відповідачем умов договору оренди призвело до порушення прав та інтересів територіальної громади селища Гостомель.
Згідно зі статями 610-611 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, наявними у справі доказами доведено, що відповідач за первісним позовом користувався переданою йому в оренду земельною ділянкою з порушенням умов договору 21 від 14.05.2001 р. (з урахуванням змін, внесених угодою № 21/1).
Стаття 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення договору оренди земельної ділянки передбачає, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Частиною 1 ст. 143 Земельного кодексу України передбачено примусове припинення у судовому порядку прав на земельну ділянку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є порушенням умов договору оренди та є підставою для його дострокового розірвання на підставі ст. 143 Земельного кодексу України та ст. 32 Закону України “Про оренду землі”.
Розділом 4 Договору оренди № 21 передбачено, що договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання. Підставою розірвання договору є вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2008 р. (вих. 1221) Гостомельська селищна рада направила ФОП ОСОБА_1 пропозиції про розірвання договору оренди землі від 14.05.2001 р. відповідно до статті 188 Господарського кодексу України.
Відповідач за первісним позовом пропозицію позивача про розірвання договору оренди землі не прийняв, а звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Голови Гостомельської селищної ради Кириченка А.І., Гостомельської селищної ради про визнання незаконними дії щодо висунення та надсилання пропозиції про розірвання договору оренди землі від 14.05.2001р. та визнання незаконним і скасування рішення 31 сесії V скликання Гостомельської селищної ради № 31 від 27.06.2008 року про прийняття рішення щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки від 14.05.2001р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2009 р. у справі № 2-а-2679/09/1070 позовна заява ФОП ОСОБА_1 залишена без розгляду.
Позивач за первісним позовом 09.06.2009 р. знову надіслав відповідачу пропозицію № 2911 про розірвання договору оренди землі від 14.05.2001 р., яку відповідач залишив без відповіді.
Згідно з абз. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях селищної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Відсутність такого рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені українського народу на управління землями.
До матеріалів справи надано рішення сорок шостої сесії п'ятого скликання Гостомельської селищної ради Київської області за № 1217-46-V від 19.11.2009 р. про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,4000 га, розташованої по АДРЕСА_1, в селищі Гостомель Київської області, укладеного між Гостомельською селищною радою Київської області та приватним підприємцем ОСОБА_1
З огляду на вищевикладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги Гостомельської селищної ради Київської області про дострокове розірвання договору оренди землі від 14.05.2001р., укладеного з ФОП ОСОБА_1, є доведеними та підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 34 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором.
В п. 2.4 договору оренди сторони обумовили, що в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Відповідно до частини 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
З огляду на розірвання договору оренди землі від 14.05.2001 р., укладеного між Гостомельською селищною радою Київської області та ФОП ОСОБА_1, останній втратив правову підставу користування об'єктом оренди - земельною ділянкою площею 0,4000 га по АДРЕСА_1.
За таких обставин, вимоги Гостомельської селищної ради Київської області про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,4000 га по АДРЕСА_1 та повернути її позивачу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 19.11.2009 р. № 1217-46-V “Про розірвання договору оренди землі від 14.05.2001р.” задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що орендована ним земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, оскільки на виконання своїх зобов'язань за Договором оренди земельної ділянки від 14.05.2010 р. та з метою освоєння земельної ділянки за дорученням ФОП ОСОБА_1 було розроблено та погоджено в різні роки дозвільну документацію для будівництва комплексу соцпобутобслуговування у зв'язку з чим вважає, що рішенням відповідача за зустрічним позовом від 19.11.2009 р. № 1217-46-V (про розірвання договору оренди) суперечить чинному законодавству України, порушує та ущемляє права та законні інтереси ФОП ОСОБА_1
Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем за зустрічним позовом дозвільних документів щодо будівництва комплексу соцпобутобслуговування, строк дії цих документів закінчився, зокрема: Картки об'єкту будівництва в якій зазначено, що строк початку та закінчення будівництва квітень 2003 - травень 2005р.; Архітектурно-планувальне завдання, строк дії якого встановлено до 14.04.2004 р.; Дозвіл на виконання будівельних робіт № 25 від 23.02.2007 р., строк дії якого закінчився 23.02.2008 р.
До матеріалів справи позивач за первісним позовом також надав фотознімки земельної ділянки по вул. Дачні, 69-а, датовані 2008р. з яких вбачається, що на земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали (цегла, блоки та щебінь) жодних будівельних робіт не здійснено, комплекс соцпобутобслуговування не побудовано.
Відповідач за зустрічним позовом надав Акт обстеження земельної ділянки по вул. Дачні, 69-а від 08.04.2010 р., до якого додано фотознімки цієї земельної ділянки, з яких також вбачається, що земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані, до цього часу будівельні роботи з будівництва комплексу соцпобутобслуговування не здійснені, комплекс соцпобутобслуговування не побудовано.
Згідно з умовами Договору оренди від 14.05.2001 р. та Угоди про внесення змін до договору оренди від 01.12.2005 р. позивач за зустрічним позовом отримав земельну ділянку в оренду для будівництва комплексу соцпобутобслуговування; цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору (ст. 15 вказаного Закону).
Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України землекористувач зобов'язаний забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 24 Закону України “Про оренду землі” орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Відсутність проведення робіт з будівництва комплексу соцпобутобслуговування по АДРЕСА_1, з 2001 по 2010 роки, підтверджує факт невиконання позивачем за зустрічним позовом умов договору оренди від 14.05.2001р. щодо використання землі за цільовим призначенням.
Складені відповідачем за зустрічним позовом Акти обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, в сел. Гостомель від 15.04.2003 р. від 27.03.2007 р. та від 08.04.2010 р. підтверджують використання позивачем за зустрічним позовом земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою. У разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку (п. “а” ст. 143 цього ж Кодексу).
Згідно зі статями 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюються відповідні ради.
Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Таким чином, рішення Гостомельської селищної ради від 19.11.2009р. № 1217-46-V “Про розірвання договору оренди землі від 14.05.2001р.” у зв'язку з систематичною несплатою орендарем - ФОП ОСОБА_1 орендної плати та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, а судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. у справі № 31/61 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. у справі № 31/61 - без змін.
2. Матеріали справи № 32/61 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді