01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 40/344-41/298
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Укрнафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2010
у справі № 40/344-41/298 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра"
до ВАТ "Укрнафта"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 77142,31 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Багатоцільова фірма “Міра” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” про стягнення 73.148,95 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3.993,36 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 р., позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 р. у справі № 40/344 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2005 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В процесі нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 18.478,67 грн. за період з лютого 2003 року по квітень 2006 року та 3 % річних в сумі 5.293,70 грн. за період з 28.12.2002 р. по 22.05.2006 р., розрахунок яких здійснив на суму заборгованості, що виникла по Договору, та, крім того, просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 744,01 грн. за період з липня 2005 року по квітень 2006 року та 3% річних в сумі 347,57 грн. за період з 04.06.2005 р. по 22.05.2006 р., розрахунок яких здійснив на суму заборгованості за товар, що був поставлений за накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 2, а.с. 36).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2006 р. призначено судову бухгалтерську експертизу та судову технічну експертизу, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі. Матеріали справи № 40/344-41/298 19.03.2007 р. повернуто до Господарського суду міста Києва без виконання у зв'язку з неоплатою проведення експертного дослідження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2010 р. у справі № 40/344-41/298 (далі - Рішення суду) позов задоволено частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Несторівський пров., 3 - 5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багатоцільова фірма “Міра” (місцезнаходження: 61036, м. Харків, Комінтернівський р-н, вул. Морозова, 1, к. 169, код ЄДРПОУ 21188746) 64.608 (шістдесят чотири тисячі шістсот вісім) грн. 09 коп. - основного боргу, 19.216 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 03 коп. - інфляційних втрат, 5.634 (п'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 30 коп. - 3% річних, 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн. 58 коп. - державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 98 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що відповідно до п. 3.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару. Оскільки сторони таких актів не підписували, то, на думку апелянта, строк оплати товару не настав. Отже, у відповідача відсутня заборгованість, що в свою чергу також виключає можливість нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3 % річних.
Крім того апелянт стверджує, що Господарським судом міста Києва з ВАТ "Укрнафта" були стягнуті кошти за поставлену продукцію на підставі листів № 1307 від 31.10.2002 р., № 1622 від 27.12.2002 р., № 1314 від 26.12.2002 р. та накладних №1109 від 08.11.2002 р. (на суму 1360,80 грн.), № 1120 від 20.11.2002 р. (на суму 3628,80 гри.), № 1229 від 28.12.2002 р. (на суму 2276,90 грн.), № 110 від 14.01.2003 р. (на суму 4850 грн.) без укладення відповідного договору. Вищезазначені листи, на підставі яких, нібито, проводилась поставка продукції, були підписані заступником начальника та головним бухгалтером НГВУ „Охтирканафтогаз", які не мали належних на те повноважень. Дана Угода в подальшому не була схвалена уповноваженою особою ВАТ "Укрнафта".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” і порушено апеляційне провадження у справі № 40/344-41/298.
Представник скаржника у судовому засіданні 12.10.2010 р. підтримав вимоги апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Позивач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 12.10.2010 р. не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.
Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як підтверджено матеріалами справи, 11.12.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Багатоцільова фірма “Міра”, далі - “Продавець” (позивач), та Відкритим акціонерним товариством “Укрнафта” в особі НГВУ “Охтирканафтогаз”, далі - “Покупець” (відповідач), був укладений договір купівлі-продажу № 1375-МТР (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію (далі - товар), відповідно до специфікацій, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 3.1 Договору умови постачання товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікаціях, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 3.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару.
Пунктом 3.4.3 Договору сторони узгодили, що протягом двох днів після відвантаження продавець направляє покупцю оригінали рахунку-фактури, накладної, податкової накладної, дублікат залізничної накладної.
Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору ціна товару встановлюється у національній валюті України та вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений чинним законодавством України і вказується в специфікаціях, що додаються до Договору є його невід'ємною частиною.
Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю поставленого товару відповідно до специфікацій, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною (п. 4.3 Договору).
Пунктами 5.1 та 5.2 Договору сторони узгодили, що засобом платежів є національна валюта України - гривня. Покупець проводить оплату поставленого товару протягом 10 днів із дати його поставки шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни товару, зазначеної в специфікаціях, що додаються до цього Договору.
Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 3.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, а також те, що обома сторони такі актів не підписані.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується наступне.
Відповідно до пункту 1 Специфікації загальна вартість товару, що постачається за специфікацією, складає 95.325,30 грн.
Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 95.325,30 грн., що засвідчується накладною № 1216 від 17.12.2002 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯДЯ № 118767 від 13.12.2002 р.
У свою чергу позивач частково розрахувався за поставлений по Договору товар, на доказ чого надано банківську виписку від 28.12.2002 р. на суму 42 834,11 грн., в графі “Призначення платежу” якої міститься посилання на Договір № 1375-МТР від 11.02.2002 р.
Решту заборгованості відповідач не сплатив, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 52.491,19 грн.
Крім того, позивач на підставі наданих відповідачем гарантійних листів № 1314 від 26.12.2002 р. на суму 4 850,40 грн., № 1622 від 27.12.2002 р. на суму 2 276,90 грн., № 1307 від 31.10.2002 р. на суму 4 989,60 грн. поставив відповідачу деталі трубопроводів на загальну суму 12 116,90 грн., що підтверджується накладними № 1109 від 08.11.2008 р. на суму 1 360,80 грн., № 1120 від 20.11.2002 р. на суму 3 628,80 грн., № 1229 від 28.12.2002 р. на суму 2 276,90 грн., № 110 від 14.01.2003 р. на суму 4 850,40 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯДЯ № 118186 від 30.10.2002 р., серія ЯДЯ № 118468 від 20.11.2002 р., серія ЯДЯ № 118802 від 18.12.2002 р., серія ЯДЯ № 119043 від 13.01.2003 р., в свою чергу відповідач товар по вищезазначених накладних не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 12.116,90 грн.
Позивач 04.06.2005 р. направив на адресу відповідача претензію № 604 з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була вручена останньому 07.06.2005 р., що засвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи). Проте вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.
Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем, відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням існуючої заборгованості по Договору та по неоплачених накладних становить 64.608,09 грн. (52.491,19 грн. + 12.116,90 грн.)
На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 21.03.2006 р. ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. сторін було зобов'язано надати первинні бухгалтерські документи (платіжні доручення, банківські виписки) на підтвердження факту часткової сплати за поставлений товар, а також, зобов'язано відповідача надати положення про НГВУ “Охтирканафтогаз”, довіреності на керівника цього підрозділу та осіб, що підписали гарантійні листи, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 26.04.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2010 р. направив на адресу НГПУ “Охтирканафтогаз” службову записку № юр-65, відповідно до якої просив останнє надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту часткової оплати заборгованості за поставлений товар та довіреність на керівника НГВУ “Охтирканафтогаз” № 3 від 04.01.2002 р., відповідно до якої керівник був уповноважений на підписання Договору № 1375-МТР від 11.12.2002 р. та на підписання гарантійних листів №1314 від 26.12.2002 р., № 1622 від 27.12.2002 р. та № 1307 від 31.10.2002 р.
НГВУ “Охтирканафтогаз” 11.05.2010 р. надіслало лист № 24-юр-1/4353, відповідно до якого повідомило відповідача, що довіреність № 3 від 04.01.2002 р. на право підписання Договору № 1375-МТР від 11.12.2002 р., видана ВАТ “Укрнафта” та ім'я ОСОБА_1, відсутня у зв'язку зі спливом значного проміжку часу, а платіжне доручення № 9966 від 29.12.2002 р. було списано згідно з актом від 10.01.2006 р. “Про виділення до знищення справ, що не підлягають зберіганню”.
Позивач в судовому засіданні 28.05.2010 р. надав банківську виписку на доказ часткової оплати відповідачем поставленого за Договором товару.
Зважаючи на той факт, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар, апеляційний суд дійшов висновку, що вищезазначений договір в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України є схваленим, а, відтак, відхиляє посилання апелянта на підписання вищевказаних первинних документів з боку ВАТ „Укранафта” неуповноваженими особами. Будь-яких належних і допустимих доказів на спростування вказаного висновку суду відповідачем не надано.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (замовника) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві (замовникові) товар (товари), а покупець (замовник) зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 688 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, в повному обсязі не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 64.608,09 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5 293,70 грн. за період з 28.12.2002 р. по 22.05.2006 р. та 18 478,67 грн. - інфляційних втрат за період з лютого 2003 року по квітень 2006 року, які розраховані на суму заборгованості за Договором в розмірі 52 491,19 грн., а також, просить стягнути 347,57 грн. 3% річних за період з 04.06.2005 р. по 22.05.2006 р. та 744,01 грн. інфляційних втрат за період з липня 2005 року по квітень 2006 року, яка виникла на підставі накладних.
Відповідно до пункту 5.2 Договору покупець проводить оплату поставленого товару протягом 10 днів із дати його поставки шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни товару, зазначеної в специфікаціях, що додаються до цього Договору.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, які розраховані на заборгованість за Договором, з урахуванням дати поставки (17.12.2002 р.), дати часткової оплати поставленого по Договору товару (29.12.2002 р.), прострочення у сплаті грошового зобов'язання, а також з урахуванням визначених позивачем періодів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 5.293,70 грн., перерахунок яких здійснено за період з 28.12.2002 р. по 22.05.2006 р., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в розмірі 18.476,90 грн., перерахунок яких здійснено за період з 01.02.2003 р. по 30.04.2006 р.
Вказані розрахунки місцевого суду перевірені колегією суддів та відповідають положенням законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, претензія з вимогою оплатити заборгованість за товар, що був поставлений на підставі накладних, була вручена відповідачу 07.06.2005 р., а тому з урахуванням семиденного строку для виконання зобов'язання від дня її вручення прострочення у сплаті заборгованості розпочалось з 15.06.2005 р.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням встановленої дати прострочення (15.06.2005 р.), суми прострочення у сплаті грошового зобов'язання (12 116,90 грн.) та визначених позивачем періодів, місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних по накладних підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 340,60 грн. за період з 15.06.2005 р. по 22.05.2006 р. та інфляційні втрати в сумі 739,13 грн. за період з липня 2005 року по квітень 2006 року.
Вказані розрахунки місцевого суду перевірені колегією суддів та відповідають положенням законодавства України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2010 р. у справі № 40/344-41/298 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2010 р. у справі № 40/344-41/298 - без змін.
2. Матеріали справи № 40/344-41/298 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді