01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 18-02/526
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Сінніс, ЛТД"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.08.2010
у справі № 18-02/526 ( .....)
за позовом Акціонерне товариство "Укрінбанк"
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1
ТОВ "Сінніс, ЛТД"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 370068,87 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22 квітня 2010 року позовні вимоги Акціонерного товариства "Укрінбанк" задоволено повністю та стягнуто солідарно із фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Укрінбанк" Дніпровської філії акціонерного товариства "Укрінбанк" борг по кредиту в сумі 289 191 грн. 40 коп., 35 347 грн. 56 коп. процентів, 45 529 грн. 91 коп. пені, 1 861 грн. 44 коп. витрат на сплату державного мита, 118 грн. 71 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та із Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінніс ЛТД" на користь Акціонерного товариства "Укрінбанк" Дніпровської філії акціонерного товариства "Укрінбанк" борг по кредиту в сумі 289 191 грн. 40 коп., 35 347 грн. 56 коп. процентів, 43 311 грн. 37 коп. пені, 1 839 грн. 25 коп. витрат на сплату державного мита, 117 грн. 29 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
На виконання даного рішення Господарським судом Черкаської області 07 травня 2010 року було видано відповідний наказ.
15 липня 2010 року Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), а саме наказу господарського суду Черкаської області зі справи №02/526.
Не погодившись із вказаною постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, позивач звернувся із скаргою до Господарського суду Черкаської області, в якій просив суд визнати недійсною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 15.07.2010 та зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду в справі №02/526 на підставі наказу, виданого господарським судом Черкаської області 07 травня 2010 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.08.2010 скаргу Акціонерного товариства "Укрінбанк" на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції було задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінніс ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.08.2010 повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволені скарги відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Іншими учасниками судового процесу не використано право передбачене статтею 96 ГПК України та не надано суду своїх письмових відзивів на подану апеляційну скаргу.
Учасники судового процесу у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача1 і відповідача2.
Дослідивши наявні матеріали справи, докази які містяться в ній та перевіривши доводи викладені в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення скарги Акціонерного товариства "Укрінбанк" на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції і не приймає до уваги твердження та доводи викладені в поданій апеляційній скарзі, виходячи з наступного.
Статтею 121 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Пунктом 23 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121 ГПК є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.
15 липня 2010 року Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області №02/526 від 07 травня 2010 року.
Свою відмову державна виконавча служба мотивувала тим, що відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.
Крім того, при прийнятті зазначеної постанови орган державної виконавчої служби керувався п. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом, та також вважає вищезазначені дії Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Так, згідно статей 124, 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Зазначені норми Конституції України кореспондується зі ст. 115 ГПК України, в якій вказано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 23 ГПК України позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.
Водночас, слід мати на увазі, що коли має місце процесуальна співучасть на стороні позивача чи відповідача, видається один наказ на стягнення всієї суми.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, що передбачено ч. 1 ст. 543 ЦК України.
Процесуальна співучасть на стороні боржника може виникнути з норм ЦК України, зокрема зі ст. 554 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Оскільки між сторонами по справі було укладено договір поруки №2006-79 від 27 грудня 2006 року, в даному випадку існує процесуальна співучасть на стороні боржника, та як наслідок видається один наказ на примусове виконання рішення.
Статтею 20 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувану.
Крім того, в пункті 48 листа Вищого господарського суду України від 29 вересня 2009 року № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вказано, що якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми, - але саме один, а не декілька.
Таким чином, під час прийняття оскаржуваної постанови, державною виконавчою службою було невірно застосовано ст.116 ГПК України, а також п. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Інших належних доказів на підтвердження доводів викладених в апеляційній скарзі колегії суддів надано не було.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.08.2010 у справі № 18-02/526 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.08.2010 у справі № 18-02/526 залишити без змін.
Матеріали справи № 18-02/526 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді