01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 22/247
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Мандзюк Ю.В. - юрист
від відповідача Бурячек Г.О. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2010
у справі № 22/247 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"
до Акціонерне товариство "Українська автомобільна корпорація"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 у справі № 22/247 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» було задоволено частково.
Вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» 504 711, 02 гривні основного боргу та 5 249, 83 гривні судових витрат.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 у справі № 22/247 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2010 у справі № 22/247 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» без задоволення.
Розгляд скарги неодноразово відкладався колегією суддів для надання можливості сторонам надати суду апеляційної інстанції всі можливі та необхідні докази і заперечення стосовно виникнувшого спору.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї та надані письмові пояснення, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
01 січня 2008 року між АТ «Українська автомобільна корпорація» та ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» укладено договір № 20290, предмет якого визначений сторонами у розділі 1 договору, та згідно з яким:
- постачальник (відповідач у справі) постачає і передає у власність метро (позивач у справі), а метро приймає та оплачує товари згідно з замовленнями метро та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину договору (додаток № 2) на умовах договору (п. 1.1);
- метро надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до договору (п. 1.2).
Як, встановлено в процесі розгляду справи, договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору поставки, такі і договору про надання послуг. Відносини сторін що виникають по договору з приводу надання послуг регулюються положеннями глави 63 розділу 3 Цивільного кодексу України, у параграфі 3 глави 54 Цивільного кодексу України врегульовані відносини з приводу поставки.
Спір у справі виник через наявну заборгованість відповідача за надані позивачем послуги, та зокрема згідно акту перевірки розрахунків станом на 30.04.2010 заборгованість відповідача становить 506 685, 62 гривень.
Згідно з умовами договору (пункт 3.3) метро має право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на суму штрафів, вартість товарів повернених постачальникові, наданих йому послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з договором та додатками, які складають невід'ємну частину договору шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством; залік зустрічних вимог проводиться метро без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, тощо).
Як зазначено у відповіді АТ «Українська автомобільна корпорація» за вих. № 838 від 03.09.2009 на лист позивача, щодо суми боргу в розмірі 1 014 845, 24 грн. застосуванню підлягають положення договору, зокрема п. 3.3 щодо проведення заліку зустрічних вимог, тому відповідно при врахуванні відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за поставлені товари згідно договору № 20290 від 01.01.2008 після проведення заліку зустрічних вимог, позивач стверджує про несплачений борг за надані послуги в розмірі 506 685, 62 грн., що підтверджується наданими до справи актами приймання (рахунками до сплати) наданих послуг частково підписаними та частково не підписаними відповідачем.
В процесі розгляду справи колегією суддів було перевірено розрахунок суми заборгованості відповідача та встановлено наступне:
На аркуші справи № 43 міститься наданий позивачем «Реєстр неоплачених актів приймання наданих послуг».
Як, вбачається з даного реєстру, відповідач не оплатив позивачу 58 актів приймання (рахунків) до сплати наданих послуг на загальну суму 1 426 359,00 грн.
З них 34 акти на загальну суму 1 359 225,33 грн. відповідач підписав, а 24 акти на загальну суму 67 133,67 - не підписав і не надіслав своїх мотивованих письмових зауважень щодо них.
Докази надсилання відповідачу актів на підпис - реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції за 21.08.2009 поштовий чек №4398, поштове повідомлення про вручення, містяться на аркушах справи №№ 139-141.
Підстава виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати актів, які він не підписав узгоджена сторонами в абзаці 3 пункту 1.11 Додатку № 1 до Договору (Угода стосовно умов торгівлі).
Копії усіх неоплачених відповідачем актів долучені до справи, підписані - на аркушах №№ 69-138, не підписані - на аркушах №№ 44-68.
Таким чином, сума заборгованості відповідача розрахована, як сума його заборгованості перед позивачем за надані та прийняті послуги (1 426 359,00 грн.), зменшена на суму вартості поставлених відповідачем позивача товарів (919 673,38 грн.), оплачених Позивачем шляхом проведення взаємозаліку (реєстр міститься в матеріалах справи): 1 426 359,00 - 919 673,38 = 506 685,62 грн.
Підстава проведення взаємозаліку - погодженні та визначені сторонами в п.3.3 Договору.
Документальне оформлення взаємозаліку та його результати відображаються в акті звірки розрахунків, окремий документ не складається (п.3.3 Договору).
Акт перевірки розрахунків сторін за період з 01.08.2003 по 30.06.2010 долучений до матеріалів справи - на аркуші справи №№ 184-223.
Також, при розгляді справи встановлено, що підписання документів від імені позивача здійснював Майкл Кайзер, який займає посаду директора із закупівель товарів ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» та діє на підставі Статуту позивача, зокрема п.10.4., (витяг залучено до матеріалів справи) та Протоколу Позачергових Загальних зборів Учасників ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» № 01/10 від 11.01.2010.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача, щодо відсутності правових підстав для стягнення грошових коштів з нього, оскільки на його думку договір було розірвано, виходячи з наступного.
Відповідно до умов пунктів 4.1, 4.5 Договору він є розірваним в односторонньому порядку відповідачем. При цьому, відповідно до умов п.4.3 Договору, зобов'язання відповідача, не виконані до дати його розірвання, є чинними та підлягають повному виконанню.
В процесі розгляду справи позивач підтвердив чинність та правомірність складання усіх документів, підписаних уповноваженими особами позивача та надісланих, як відповідачу так і суду по даній справі, незалежно від способу вчинення даних підписів. Доказом цього є посвідчення даних підписів основною печаткою підприємства, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання якої, а також законності користування нею несе керівник підприємства.
Також визначено, що підставою для підписання документів від імені позивача для ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» була Угода про надання послуг в сфері закупівельної діяльності від 05.05.2008 та Довіреність № 13-09 від 04.11.2008 від позивача на ім'я ТОВ «МЕТРО Груп Байінг Україна» (копія довіреності в матеріалах справи).
Позивач в даному випадку не передавав третій особі ні своїх зобов'язань за Договором -отримувати товар, оплачувати його, надавати відповідачу рекламні, маркетингові, інформаційні та логістичні послуги, ні своїх прав - вимагати поставки товару в строк, згідно замовлень і т.ін. та отримувати оплату за надані позивачем послуги.
Послуги щодо надсилання в інтересах позивача документів контрагентам по договорам, є такими ж самими послугами, як юридичні, на представництво інтересів, для надання яких не потрібна згода іншої сторони, оскільки права та обов'язки за основним договором в обох випадках не передаються.
Відповідачем не надано суду апеляційної інстанції належних доказів на спростування вищевказаного та зазначеної суми заборгованості і неправомірності стягнення її судом першої інстанції з нього, а тому враховуючи докази наявні в матеріалах справи та пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів приходить до висновку про законність рішення суду першої інстанції в даній справі та не приймає до уваги доводи і заперечення викладенні в поданій апеляційній скарзі, як такі що не підтвердженні належним способом доказування.
В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно із частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Положення частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого передбачено можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем не надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження доводів викладених в поданій апеляційній скарзі.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 у справі № 22/247 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 у справі № 22/247 залишити без змін.
Матеріали справи № 22/247 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді