01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.09.2010 № 32/101
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Мурашко О.А. ( за довіреністю), Козік О.А. -керівник ,
від відповідача: представник не з'явився,
від третьої особи 1: представник не з'явився,
від третьої особи 2: представник не з'явився,
від третьої особи 3: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Агро-Дніпро"
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2010
у справі № 32/101 ( .....)
за позовом ТОВ "Агро-Дніпро"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"
третя особи Відділ державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції головного управління юстиції у Київській області
Приватний нотаріус Слободян Володимир Михайлович
Приватна науково-дослідна та комерційно-консультативна фірма "Конкорд-Гей"
про визнання виконавчого напису № 2376 таким, що не підлягає виконанню
У лютому 2010 року ТОВ (позивач) „Агро-Дніпро” звернувся до ТОВ„Українська лізингова компанія” (відповідач) з позовом до господарського суду міста Києва про визнання виконавчого напису №2376 таким, що не підлягає виконанню.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний напис вчинений на підставі договору фінансового лізингу № 01-08/08-обл від 07.02.2008, укладеного між позивачем та відповідачем. Позивач стверджує, що виконавчий напис вчинений з порушенням ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 87 Закону України «Про нотаріат», п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідач надав до суду першої інстанції відзив на заявлений позов, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог з огляду на те, що право вилучити об'єкт лізингу передбачено п. 8.1 загальних умов договору лізингу, якщо прострочення становить більше 30 днів. У лізингоодержувача перед відповідачем виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів, при цьому прострочення по сплаті поточних лізингових платежів перевищувало 30 днів, що і стало підставою для вчинення виконавчого напису.
Приватний нотаріус Київського міського округу Слободян Володимир Михайлович у відзиві зазначив, що документи, які підтверджують безспірність заборгованості і відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, як того вимагають положення статті 87 та 88 Закону України «Про нотаріат». Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Подання будь - яких інших документів, що підтверджують безспірну заборгованість нормативно -правовими актами не передбачено. Таким чином виконавчий напис був здійснений з дотриманням усіх вимог чинного законодавства.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2010 року у справі № 32/101 в задоволенні позовних вимог ТОВ „Агро-Дніпро” було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва у справі №32/101 від 21.04.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги.
В своїй апеляційній скарзі , позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи. Крім того, апелянт зазначає , що виконавчий напис вчинений з порушенням ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 87 Закону України «Про нотаріат», п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Представник відповідача та представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача та третіх осіб, за наявними у справі доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників позивача, колегія суддів встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, 07.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» (лізингодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро» (лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу за № 01-08/08-обл .
Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець, на підставі договору купівлі-продажу, зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до Договору) , а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Згідно з розділом 3 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. 3 загальних умов (додаток № 4 до Договору). Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (3.1 Договору).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було придбано у Приватного науково-дослідного та комерційно-консультативної фірми «Конкорд-Гей», за договором купівлі-продажу від 07.02.2008 № 06-14/08-обл, предмети лізингу, які були отримані відповідачем за актами приймання-передачі від 14.03.2008 та 20.03.2008р.
Тобто, власником майна, що є предметом лізингу, є лізингодавець.
В специфікації зазначено, що предметом лізингу є трактор CLAAS Атлес 946, 2008 року випуску, вартістю 797 137,50 грн. (без ПДВ), компактна дискова борона АMAZONE Катрос 6001-2, 2008 року випуску, вартістю 242 022,63 грн. (без ПДВ) та сівалка AMAZONE D/9-40, 2008 року випуску вартістю 117 145,62 грн. (без ПДВ).
Відповідно до п. 1.1 загальних умов приймання та передача предмета лізингу оформлюється актом приймання-передачі за формою, наведеною в додатку № 3 до Договору.
14.03.2008 та 20.03.2008 актом приймання-передачі предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу.
В порушення умов договору позивач не сплатив відповідачу лізингові платежі в період з листопада 2008 по жовтень 2009 року, на загальну суму 427659,61 грн. Тобто, прострочення сплати становить більше 30 днів. Дана обставина позивачем та відповідачем не оспорюється.
07.12.2009р. лізингодавець звернувся із заявою до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро»лізингового майна, переданого у тимчасове володіння та користування за Договором фінансового лізингу від 07.02.08 № 01-08/08-обл. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис № 2376.
Листом від 08.12.2009 № 1656 лізингоодержувача було повідомлено про вчинення нотаріального напису, яке отримане ним 10.12.2009, що підтверджується копією листа з повідомленням про врученням та описом, які наявні в матеріалах справи.
Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат»та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 (далі -Інструкція).
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»та п. 282 Інструкції, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з п. 284 Інструкції, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р.
Відповідно до п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису нотаріусу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу надається: оригінал договору лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Для вчинення виконавчого напису відповідачем було надано нотаріусу наступні документи: заяву про вчинення виконавчого напису, оригінал Договору, копії рахунків, направлених відповідачем позивачу з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення, оригінал письмово повідомлення про отримання лізингоодержувачем письмово повідомлення та рахунків-фактур.
07.12.2009р. нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободян Володимиром Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 2376, згідно з яким було запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»майно -трактор CLAAS Атлес 946, 2008 року випуску, вартістю 1026563,25 грн. (з ПДВ), компактну дискову борону АMAZONE Катрос 6001-2, 2008 року випуску, вартістю 310604,20 грн. (з ПДВ) та сівалку AMAZONE D/9-40, 2008 року випуску вартістю 151975,30 грн. (з ПДВ), переданого в користування на умовах фінансового лізингу за договором фінансового лізингу від 07.02.2008 № 01-08/08-обл за невиплачену в строк заборгованість за період з 05.08.2008 по 11.11.2009 у розмірі 377659,61 грн.
Порядок вилучення предмету лізингу передбачено ст. 8 загальних умов Договору (додаток № 4 до Договору).
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 загальних умов Договору, лізингодавець має право вилучити предмет лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в загальних умовах.
Наслідком несплати лізингових платежів (частково або в повному обсязі), в силу п. 8.2 ст. 8 загальних умов Договору, є право лізингодавця направити лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмету лізингу. Лізингодавець зобов'язаний за свій рахунок протягом 10 робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги повернути предмет лізингу лізингодавця. Примусове вилучення предмету лізингу здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.
Отже, дані положення загальних умов Договору встановлюють порядок безспірного повернення об'єкту лізингу, надаючи право лізингодавцю на власний вибір застосувати один з визначених шляхів: повернення за спільною згодою або примусово вилучити відповідного до законодавства України.
Порядок примусового вилучення у безспірному порядку регламентовано Законом України «Про фінансовий лізинг». Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Положення ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»є імперативними.
Отже, умова Договору про примусове вилучення об'єкта лізингу відповідно до законодавства є бланкетною, що підлягає застосуванню з імперативними приписами ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», і в сукупності дані норми передбачають безспірний порядок повернення об'єкту лізингу.
З огляду на викладене, твердження позивача про те, що Договір не передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, є не обґрунтованими.
Крім того, в силу імперативності ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»право на повернення предмету лізингу за договором лізингу на підставі виконавчого напису нотаріусу, незалежно від умов договорі лізингу, ґрунтується на приписах даного Закону.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З метою вчинення виконавчого напису відповідач подав нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису, до якої додав документи, що підтвердили суму заборгованості та факт звернення лізингодавця з вимогою про добровільне повернення майна, що передано в лізинг.
Виконавчий напис було вчинено, оскільки подані нотаріусу документи (оригінал договору, рахунки-фактури) підтверджували безспірність заборгованості боржника перед стягувачем (відповідачем) та встановлювали прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, колегія прийшла до висновку, що місцевим судом вірно було встановлено, що виконавчий напис вчинено з додержанням Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами та умов, передбачених Договором.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі. Позивачем не надано доказів неправильності зазначених у виконавчому написі вимог.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2010р. у справі №32/101 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Арго-Дніпро” залишити без задоволення.
3.Матеріали справи №32/101 повернути до господарського суду міста Києва.
4.Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України .
Головуючий суддя
Судді