01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 22/153
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Тугашев Р.А. - представник за довіреністю від 25.03.2010
від відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Нова епоха»
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.07.2010
у справі № 22/153 ( .....)
за позовом Малого приватного підприємства «Нова епоха»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Машинері»
про стягнення грошових коштів та штрафних санкцій
Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 77848,40 грн., яка складається із основного боргу в сумі 37510 грн., курсової різниці в сумі 15755 грн., штрафу в сумі 6827 грн. та пені в сумі 14756,40 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3000 грн. витрат, пов'язаних із наданням юридичних послуг.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2010 року, повний текст якого підписаний 27.07.2010 року, у справі № 22/153 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що за договором № 1735 від 04.09.2008 року на відповідача були покладені обов'язки по поставці позивачу обладнання та гідролінії, які відповідач своєчасно не виконав, проте положення спірного договору не передбачають обв'язку відповідача повернути грошові кошти в разі непоставки гідроліній на певну дату, не містять строку для виконання зобов'язань з повернення передплати, а відтак, виходячи зі встановлених обставин справи щодо відсутності відповідних умов в договорі та ненадання доказів звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення проведеної оплати у зв'язку з відмовою від прийняття виконання за договором, вимоги позивача з підстав, зазначених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.
Відмову в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу суд першої інстанції ґрунтує на пропуску позивачем річного строку позовної давності для звернення до суду із вказаними вимогами, про що відповідачем у відзиві на позов зроблено відповідну заяву.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2010 у справі №22/153 в повному обсязі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37510 грн.
Отже, зі змісту апеляційної скарги слідує, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 37510 грн. грн., проте, враховуючи приписи ч. 2 ст. 101 ГПК України, згідно якої апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, оспорюване рішення підлягає перегляду в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що спірне рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно трактував умови спірного договору, визначивши що відповідно до договору відповідач не зобов'язаний повернути передплачені позивачем грошові кошти.
Ухвалою від 30.08.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Нова епоха» прийнято до розгляду, порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 21.09.2010 року.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/1 від 10.10.2010 апеляційну скаргу у справі № 22/153 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Ропій Л.М., Синиці О.Ф.
Під час розгляду справи представник позивача надав пояснення по суті спору, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі
Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки представника в судове засідання суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
04.09.2008 року позивач як Покупець та відповідач як Постачальник уклали договір поставки № 1735 (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) відповідач зобов'язався передати у власність, а позивач прийняти та оплатити екскаватор JS 240LC (далі екскаватор) та гідролінію виробництва фірми JCB -Англія, 2008 року випуску (далі гідролінія) загальною вартістю 835 454,21 грн., в тому числі ПДВ 139242, 37 грн., що еквівалентно 97000 GBP (англійських фунтів стерлінгів), з яких 792 389,56 грн. (92 000 GBP) - вартість екскаватора, 43 064,65 грн. (5 000 GBP) - гідролінії.
Вказана в п. 1.1 Договорі сума договору в гривнях розрахована по офіційному курсу GBP по відношенню до української гривні, встановленому НБУ на дату підписання цього договору, - 1 GBP дорівнює 8,61293 гривень.
Відповідно до 1.2 Договору відповідач постачає обладнання у відповідності зі Специфікацією № 1, яка є додатком до Договору та його невід'ємною частиною.
Згідно п. 2.2 Договору Постачальник здійснює поставку Обладнання (за винятком гідролінії) протягом семи календарних днів від дати перерахування попередньої оплати суми, передбаченої п. 3.1.1 даного договору. Гідролінії поставляються, монтуються, підключаються на Обладнання не протязі двадцяти п'яти робочих днів від дати перерахування попередньої оплати згідно пункту 3.1.1 силами і за рахунок Постачальника.
Згідно п. 3.1.1 Договору не пізніше трьох банківських днів від дати підписання Договору Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника 85% вартості обладнання, що становить еквівалент 82450 GBP.
Згідно п. 3.1.2 Договору не пізніше трьох банківських днів після постачання обладнання позивач перераховує на поточний рахунок відповідача 15% вартості обладнання (без урахування вартості гідролінії) що становить еквівалент 13800 GBP; не пізніше трьох банківських днів після постачання гідролінії позивач перераховує на поточний рахунок постачальника 15% вартості гідролінії що становить 750 GBP.
Згідно з п. 3.2 Договору позивач здійснює оплату за офіційним курсом GBP на день платежу, але не нижче курсу GBP діючого на дату підписання Договору.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору платіжним дорученням № 233 від 08.09.2008 (а.с.13) позивач перерахував відповідачу 710 140,00 грн. з призначенням платежу: за екскаватор згідно Договору, що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті складає 82 450,00 GBP (85% вартості обладнання станом на дату укладення Договору) (офіційний курс гривні до англійського фунту стерлінгу, встановлений НБУ станом на 08.09.2008, дорівнює 8,539398, тому еквівалент визначається виходячи з курсу на дату укладення Договору - 8,61293).
Отже, позивач на виконання умов договору перерахував 85% вартості екскаватора і гідро лінії, а відтак, до 18.09.2008 відповідач мав поставити екскаватор, а до 14.10.2008 - поставити, змонтувати та підключити гідро лінію на обладнання.
10.09.2008 за Актом № РН-0001915 приймання-передачі обладнання (а.с. 17) згідно видаткової накладної № РН-0001915 від 10.09.2008 (а.с. 18) відповідач передав позивачу екскаватор вартістю 792 389,56 грн.
Гідролінію у встановлені Договором строки відповідач позивачу не поставив, не змонтував і до обладнання не підключив.
18.09.2008 платіжним дорученням № 253 (а.с.15) позивач перерахував відповідачу 119 755,00 грн. з призначенням платежу: за екскаватор згідно Договору, що в грошовому еквіваленті в іноземній валюті складає 13 800,00 GBP.(офіційний курс гривні до англійського фунту стерлінгу, встановлений НБУ станом на 08.09.2008, дорівнює 8,677865).
Загальна сума, перерахована позивачем за умовами Договору, дорівнює 829 895,00 грн. (710140 + 119755), що дорівнює 96250,00 GBP (82450,00 + 13800,00) (в заяві про уточнення позовних вимог та в апеляційній скарзі позивачем зазначено 96 355,00 GBP, що не відповідає дійсним обставинам справи).
Враховуючи, що вартість екскаватора за умовами Договору дорівнює 792 389,56 грн. в рахунок оплати гідролінії позивачем відповідачу сплачено 37 505,44 грн. (829895,00 - 792 389,56) (в заяві про уточнення позовних вимог та в апеляційній скарзі позивачем зазначено 37 510,00 грн., що не відповідає дійсним обставинам справи).
З урахуванням того, що гідролінію у встановлені Договором строки відповідач позивачу не поставив, не змонтував і до обладнання не підключив, позивач наполягає на поверненні йому сплачених відповідачу за гідролінію коштів з урахуванням курсової різниці в сумі 15 755,00 грн., посилаючись на те, що на сьогодні вже не зацікавлений у її придбанні.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Станом на дату розгляду справи в суді гідролінія позивачу відповідачем не поставлена.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Умовами Договору сторони не передбачили права покупця вимагати повернення попередньої оплати у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання в частині поставки обладнання. Умовами Договору на такий випадок сторони передбачили застосування у вигляді штрафних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно статті 220 ГК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків з поставці гідролінії, позивач відповідно до приписів законодавства має право відмовитись від прийняття гідролінії та вимагати повернення попередньої оплати.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо повернення відповідачем попередньої оплати, здійсненої за умовами Договору, та строків такого повернення, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Як на доказ повідомлення відповідача про вимогу повернути спірні грошові кошти позивач посилається на лист № 119 від 28.12.2009, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 19), в якому зазначено, що з причини зміни обставин, придбання гідролінії для позивача вже недоцільне, у зв'язку з чим позивач просить відповідача повернути перераховану передплату за гідролінію у розмірі 4250 GBP з перерахунком по офіційному курсу НБУ на день перерахування.
Проте зазначений лист не може бути прийнятий як належний доказ на підтвердження такого звернення позивача до відповідача, оскільки позивачем не надано доказів направлення такого листа на адресу відповідача (фіскальний чек, опис вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо).
Ухвалами від 11.05.2010 та від 07.06.2010 суд першої інстанції зобов'язував позивача надати такі докази, проте позивачем вказана вимога суду не виконана, а враховуючи заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позов, проти отримання вказаного листа, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність матеріалах справи належних доказів повідомлення відповідача про відмову позивача від прийняття виконання ним договірного обов'язку з поставки гідролінії.
Враховуючи, що вимоги повернути передоплату відповідач від позивача не отримував, і, відповідно, у задоволенні його вимоги не відмовляв, не можна вважати порушеними права позивача відносно повернення передоплати за Договором.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист відповідача (а.с. 45), в якому останній повідомляє позивача про те, що спірна гідролінія готова до відвантаження за складу відповідача та просить повідомити адресу постачання та надати довіреність для отримання матеріальних цінностей. На доказ направлення позивачу вказаного листа до матеріалів справи залучено копії фіскального чеку № 6512 від 11.03.2010 та повідомлення про вручення поштового відправлення № 03683101 з відміткою позивача про його отримання 11.03.2010.
Позивач з позовом звернувся до суду 20.04.2010, тобто після одержання зазначеного листа відповідача, що свідчить про те, що на дату звернення позивача до суду між сторонами існував договірний спір щодо виконання відповідачем і прийняття позивачем зобов'язання з поставки гідролінії.
Відповідно до п 7.2 Договору він набуває чинності від дня підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Матеріали справи не містять доказів розірвання Договору або припинення його дії у порядку, встановленому законом, а відтак, станом на дату розгляду справи в суді Договір є чинним, і вирішувати спір, що виник з його умов, сторони повинні в рамках цього Договору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини. На які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Позивачем не доведено обставин, на які він послався як на підставу своїх вимог, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 77848,40 грн., яка складається із основного боргу в сумі 37510 грн. та курсової різниці в сумі 15755 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідач штрафу в сумі 6827 грн. та пені в сумі 14756,40 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.
Позивач, завертаючись до суду з даними позовними вимогами, посилається на п. 4.3 Договору, згідно якого у випадку порушення термінів постачання обладнання або гідроліній, передбачених Договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення та штраф у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, як слідує з умов Договору та положень ст. 549 ЦК України, визначений Договором вид неустойки, незважаючи на назву «штраф», за своєю правовою природою фактично є пенею.
Тобто фактично, умовами Договору за несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов'язків з постачання обладнання передбачено подвійне стягнення пені за різними ставками.
Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6827 грн. задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 14 756,40 грн. задоволенню також не підлягають з огляду на наступне.
За правилами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня не може бути нарахована більше, ніж за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором, тобто в даному випадку за період з 14.10.2008 по 14.04.2009.
Позивач нараховує пеню за 562 дні, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано безпідставним, адже умовами Договору сторонами не передбачено нарахування пені за період, більший, ніж встановлений законом.
Крім того, згідно ст. 256 ЦК України з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у межах строку позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно ст. 258 ЦК України, застосовується позовна давність в один рік.
Таким чином, строк позовної давності в один рік для стягнення пені, встановлений ст. 258 ЦК України, є строком, в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Отже, перебіг строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені починається для позивача 14.10.2008 закінчується 14.10.2009.
Як слідує з матеріалів справи, а саме з позовної заяви, з позовом до суду позивач звернувся 20.04.2010 (вхідний штамп канцелярії господарського суду міста Києва).
Отже, вимоги про стягнення з відповідача пені заявлені позивачем після спливу встановленого Цивільним кодексом України річного строку позовної давності.
Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У письмових запереченнях проти позову (а.с. 27-28) відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 14 756,40 грн. задоволенню не підлягають як такі, що заявлені після спливу строку позовної давності.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 22/153 від 19.07.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Мале приватне підприємство «Нова епоха».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Нова епоха» на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2010 у справі № 22/153 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2010 року у справі № 22/153 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 22/153.
Головуючий суддя
Судді
18.10.10 (відправлено)