01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 22/94
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Сергеєв М.С.,
від відповідача -Стадний Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Автомобільна група „Віпос”
на рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2010
у справі № 22/94 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна компанія "Аеростар"
до Закритого акціонерного товариства „Автомобільна група „Віпос”
про зобов"язання вчинити дії та стягнення заборгованості
за зустрічним
позовом Закритого акціонерного товариства „Автомобільна
група „Віпос”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська
авіаційна компанія „Аеростар”
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська авіаційна компанія „Аеростар” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства „Автомобільна група „Віпос” (відповідач) про зобов'язання прийняти повітряне судно Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17 280,00 грн. та пеню у сумі 1 766,40 грн.
В процесі розгляду справи, ЗАТ „Автомобільна група „Віпос” було заявлено зустрічний позов, відповідно до якого відповідач просив суд зобов'язати ТОВ “Українська авіаційна компанія „Аеростар” усунути недоліки, а саме:
- замінити кріплення лівої фари ПРФ на повітряному судні Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821;
- замінити злам статичного знімателя на за кінцівці лівої плоскості на повітряному судні Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821;
- привести у відповідність кількість консервації мастила на дзеркалі циліндра передньої амортизаційної стійки на повітряному судні Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821;
- встановити заглушку на середній двигун на повітряному судні Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821;
- замінити стінні панелі та обшивки крісел на повітряному судні Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821;
- замінити декоративну обшивку в районі правого аварійного люка на повітряному судні Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821;
- встановити протиугінний пристрій на повітряному судні Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 первісний позов задоволено частково. Зобов'язано ЗАТ „Автомобільна група „Віпос” прийняти від ТОВ “Українська авіаційна компанія “Аеростар” повітряне судно Як-40 UR-VIP, заводський номер 92118213, що передано за договором № 03/2007 про експлуатацію повітряного судна, про що скласти та підписати акт здачі-приймання. Стягнуто з ЗАТ “Автомобільна група “Віпос" на користь ТОВ “Українська авіаційна компанія “Аеростар” 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ЗАТ „Автомобільна група „Віпос” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ЗАТ “Автомобільна група “Віпос”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 30.09.2010.
30.09.2010 через відділ документального забезпечення представником відповідача було подано клопотання про призначення судово-технічної експертизи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 30.09.2010 представника позивача за первісним позовом, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 12.10.2010.
В судовому засіданні 12.10.2010 представник відповідача підтримав заявлене ним клопотання про призначення судово-технічної експертизи, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Представник позивача заперечував щодо клопотання про призначення судово-технічної експертизи.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судово-технічної експертизи по справі № 22/94, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що результати розгляду зазначеної вище експертизи не можуть вплинути на розгляд апеляційної скарги по даній справі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ЗАТ “Автомобільна група “Віпос”.
Представник позивача у виступі просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ “Автомобільна група “Віпос” - без задоволення.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту -ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2007 року між ТОВ “Українська авіаційна компанія “Аеростар” (позивач, виконавець) та ЗАТ “Автомобільна група “Віпос” (відповідач, замовник) було укладено договір про експлуатацію повітряного судна № 03/2007 (а.с. 10-14 т. І), за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає та виконує роботи по організації льотної та технічної експлуатації повітряне судно (ПС) типу Як-40, заводський номер 9211821, яке укомплектоване у відповідності до вимог чинного законодавства України для здійснення чартерних перевезень пасажирів та багажу; виконавець приймає та експлуатує повітряне судно відповідно до вимог договору та чинного законодавства (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача ПС здійснюється в аеропорті базування протягом п'яти робочих днів з дня підписання цього договору та оформлюється актом прийому-передачі, який є невідємною частиною договору. В акті прийому-передачі вказується тезнічний стан ПС на момент його передачі виконавцю.
Відповідно до п. 1.7 договору мета (ціль) експлуатації повітряного судна за договором: виконання робіт по організації льотної та технічної експлуатації повітряного судна на умовах визначених в договорі та чинному законодавстві України.
Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що договір укладений строком на 2 роки та 2 місяці та діє з 01 червня 2007 по 01 серпня 2009, а дія договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п.9.1.1).
На виконання умов договору, замовник передав, а виконавець прийняв літак Як-40, заводський номер 9211821, дата виробництва 31.03.1972, технічний стан - задовільний, що підтверджується актом прийому-передачі повітряного судна від 01.06.2007 (а.с. 17 т. І).
Спір між сторонами виник, оскільки відповідно до заявленого позову ТОВ “Українська авіаційна компанія „Аеростар”, після закінчення терміну, передбаченого договором, відповідачем не прийнято повітряне судно від позивача, відповідний акт між сторонами не підписувався про що викладено, зокрема, у листі № 80 від 09.02.2010 (а.с. 28-29 т. І). Акт прийому-передачі повітряного судна від 11.02.2010 (а.с. 32 т. І) разом із вказаним листом було надіслано на адресу ЗАТ „Автомобільна група „Віпос”, що підтверджується поштовим чеком № 3659 від 09.02.2010 з описом-вкладенням до цінного листа (а.с. 30-31 т. І).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, в якій встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 3.1.5 договору передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти від виконавця повітряне судно згідно акту здачі-приймання у відповідності з п. 2.2 договору, де в свою чергу зазначено, що повернення повітряного судна замовнику здійснюється не пізніше п'яти робочих днів з дня припинення дії договору в аеропорті України визначеному за згодою сторін у стані придатному для польотів та оформлюється актом здачі-приймання, який є невід'ємною частиною договору.
Задовольняючи вимоги позивача про зобов'язання ЗАТ „Автомобільна група „Віпос” прийняти повітряне судно Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821, суд першої інстанції врахував, і з цим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, підтвердженість факту неприйняття ЗАТ „Автомобільна група „Віпос” повітряного судна, що передавалось ТОВ „Українська авіаційна компанія „Аеростар” за договором № 03/2007 від 01.06.2007, закінчення строку вказаного договору та настання для відповідача відповідного обов'язку.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 280,00 грн. та пені у розмірі 1 766,40 грн., то колегією суддів слід відзначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Сума заборгованості в розмірі 17 280 грн. позивачем визначена через несплату відповідачем рахунків № 72 від 27.01.2009, № 184 від 18.03.2009, № 268 від 14.04.2009, які виставлені за роботи по збереженню повітряного судна типу ЯК-40 UR-VIP в січні, лютому, березні 2009 року відповідно до п. 4.2 договору.
Проте, п. 4.2 договору не передбачено оплату робіт по збереженню повітряного судна, а тому відсутні підстави для їх оплати по строку, який визначений вказаним пунктом, а саме протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідних рахунків.
Відповідно до п. 5.1 договору загальна вартість робіт виконавця, що входять до предмету договору, закріпленого у п. 1.1, складається з: затрат виконавця, склад та розмір яких визначений у п. 5.2 договору, та винагороди виконавця за виконання робіт по договору, розмір якої визначений у п. 5.3.
Пунктом 5.2 договору сторони погодили щомісячний розмір відшкодування затрат виконавця, який вміщує відшкодування затрат виконавця на забезпечення стоянки повітряного судна, страхування цивільної відповідальності виконавця перед третіми особами та пасажирами, страхування членів екіпажу, заробітну плату одного екіпажу, витрати на підтримання льотної придатності екіпажу з урахуванням накладних витрат виконавця.
Оскільки п. 3.4.3 договору передбачено право виконавця вимагати від замовника повної та своєчасної сплати всіх платежів належних з нього, в повному узгодженні з вимогами договору, строк оплати інших платежів не є встановленим, а тому має визначатись з врахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Враховуючи, що доказів отримання відповідачем рахунків № 72 від 27.01.2009, № 184 від 18.03.2009, № 268 від 14.04.2009, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було, колегія суддів вважає, що відсутній обов'язок відповідача з оплати вказаних рахунків, а відповідно і пені за прострочення проведення розрахунку.
Що стосується зустрічних вимог Закритого акціонерного товариства „Автомобільна група „Віпос” про зобов'язання ТОВ „Українська авіаційна компанія „Аеростар” усунути недоліки на повітряному судні Як-40 UR-VIP, заводський номер 9211821, то колегія суддів не може погодитися з такою вимогою, враховуючи наступне.
На підтвердження наявності недоліків апелянт посилається на акт перевірки стану повітряного судна Як-40 UR-VIP від 07.06.2010 (а.с. 122 т. І), який складений за участю комісії, до якої входили працівники ЗАТ „Автомобільна група „Віпос”.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції надати відомості щодо оформлення перепусток до місця стоянки повітряного судна для встановлення факту здійснення перевірки щодо якої представлено акт від 07.06.2010, ЗАТ „Автомобільна група „Віпос” було надано листи за № 159 від 01.06.2010, № 153 від 27.05.2010, № 152 від 26.05.2010 (а.с. 136-138 т. І).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що вказані листи не є доказом оформлення перепусток, а підтверджують лише факт складання таких листів, оскільки не містять жодних доказів їх отримання ДП МОУ “Українська авіаційна транспортна компанія”, їх реєстрації в журналі видачі перепусток ДП МОУ “Українська авіаційна транспортна компанія” тощо.
Як вбачається з пояснень позивача за первісним позовом: кріплення лівої фари було зіпсовано ще до моменту виконання останнього рейсу повітряного судна, тобто 08.02.2008, про що зроблено відповідні записи у бортові документи, а заявка на ремонт з боку власника не надавалась; протиугінний пристрій в кабіні пілотів не встановлюється на літаках даного типу і його додаткове встановлення договором не обумовлено; інші недоліки не можуть бути виявлені при візуальному огляді.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист ЗАТ „Автомобільна група „Віпос” від 21.09.2009 № 301, відповідно до якого останній просив ТОВ „Українська авіаційна компанія „Аеростар” з 01.05.2009 продовжувати організовувати тільки стоянку повітряного судна Як-40 UR-VIP, а роботи по збереженню проводити немає необхідності. Також, було зазначено, що претензій до ТОВ “Українська авіаційна компанія “Аеростар” з 01.05.2009 з питань технічного обслуговування повітряного судна Як-40 UR-VIP, ЗАТ “Автомобільна група “Віпос” не має.
Доводи, наведені Закритим акціонерним товариством „Автомобільна група „Віпос” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується апелянта, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить скасувати рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга ЗАТ “Автомобільна група “Віпос” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 у справі № 22/94 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Автомобільна група „Віпос” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 у справі № 22/94 - без змін.
Матеріали справи № 22/94 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді