01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.10.2010 № 1/222
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
Представники сторін:
позивача: Костерний Д.О., довіреність № 5 від 22.06.2010;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Изобилия"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010
у справі № 1/222 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Изобилия"
про стягнення 102 901,66 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» про стягнення 102901, 66 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 у справі № 1/222 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Трейд» 44756,96 грн. основного боргу, 9236,70 грн. 3% річних, 3936,58 грн. індексу інфляції, 4618,14 грн. процентів за користування чужими коштами, 1030,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Трейд» в задоволенні позову повністю.
Скарга мотивована тим, що судом не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені та неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 1/222. Розгляд скарги призначений на 11.10.2010 о 10:45.
Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» 10.10.2010 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подане клопотання про відкладення розгляду справи на три тижні в зв'язку з неможливістю з'явлення в судове засідання належного представника.
Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача виходячи з наступного.
Відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) та ст. 244 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
06.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» укладено Договір № 18з купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору позивач продає а відповідач купує та оплачує товар на
умовах та в порядку, визначеним умовами Договору.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що позивач зобов'язаний відвантажувати товари згідно специфікації.
Згідно з п. 5.3. Договору відповідач зобов'язаний оплатити вартість товару згідно кожної товарної накладної, переданої позивачем, не пізніше 30 календарних днів з моменту відвантаження (передачі) такої партії товару відповідачу.
З матеріалів справи вбачається та було встановлено судом першої інстанції, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, поставив відповідачу товар на суму 107256,96 грн., підтвердженням чого є видаткові накладні та довіреності, копії яких додані до матеріалів справи.
Також з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось відповідачем, що в порушення умов Договору, за отриманий товар розрахувався лише частково у розмірі 2З500,00 грн. Таким чином борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» за Договором складав 83756,96 грн.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги поставлення товару позивачем без відповідних заявок Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия».
Але відповідач в тій же апеляційній скарзі визнає свою заборгованість та вказує на бажання виконати взяті на себе зобов'язання за Договором.
Таким чином можна зробити висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» не вважає грубим порушенням Договору зазначену вище обставину, так-як вона не впливає на виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару.
Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В п. 6.6. Договору зазначено, якщо відповідач прострочив оплату товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від відповідної вартості товару, за кожен день прострочення.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При поданні позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 102901,66 грн. боргу, а саме: 8З756,96 грн. - основного боргу, 9236,28 грн. - пені, 1353,70 грн. - 3% річних, З936,58 грн. - індексу інфляції.
Але підчас розгляду справи судом першої інстанції позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог в зв'язку з сплатою відповідачем частини боргу, тому просив суд стягнути з відповідача 63901,66 грн. боргу, а саме: 44756,96 грн. - основного боргу, 9236,28 грн. - пені, 1353,70 грн. - 3% річних, 3936,58 грн. - індексу інфляції, 4618,14 грн. процентів за користування чужими коштами.
На підставі викладеного вище можна зробити висновок, що Господарським судом міста Києва було правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 63901,66 грн. боргу, а саме: 44756,96 грн. - основного боргу, 9236,28 грн. - пені, 1353,70 грн. - 3% річних, 3936,58 грн. - індексу інфляції, 4618,14 грн. процентів за користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки Господарським судом міста Києва було задоволено позовні вимоги в повному обсязі, то судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу. Але помилково стягнено державне мито в розмірі 1030,00 грн. замість 639,01 грн., так-як ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" передбачено, що із позовних заяв майнового характеру державне мито сплачується в розмірі 1 відсотоку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 у справі № 1/222 підлягає зміні в частині стягнення з відповідача державного мита в розмірі 1030,00 грн.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 у справі № 1/222 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
“Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Трейд» 44756,96 грн. основного боргу, 9236,70 грн. 3% річних, 3936,58 грн. індексу інфляції, 4618,14 грн. процентів за користування чужими коштами, 639,01 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи № 1/222 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
14.10.10 (відправлено)