01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 54/203
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Плюта Р.В. - представник за дов. № ВК-050 від 11.12.2009р.
від відповідача - Гузій Д.М. - представник за дов. б/н від 11.10.2010р.
Жувака О.В. - представник за дов. б/н від 01.01.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Воля-Кабель"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.04.2010
у справі № 54/203 ( .....)
за позовом ТОВ "Воля-Кабель"
до Всеукраїнського об"єднання суб"єктів авторських і суміжних прав "Оберіг"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору недійсним та стягнення 3000,00 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У червні 2009 року ТОВ «Воля-Кабель» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» про визнання договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004 року недійсним та стягнення 3 000,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.04.2010 року (дата підписання - 05.07.2010 року) у справі № 54/203 (суддя - Демченко Т.С.) у позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Воля-Кабель» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що між ТОВ «Воля-Кабель» та Всеукраїнським об'єднанням суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору № 1/02/04/а-М від 05.02.2004 року, а отже, на думку апелянта, є підстави вважати вказаний договір недійсним з моменту укладення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 року у справі № 54/203 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.10.2010 року.
У судове засідання 13.10.2010 року з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні представником відповідача було подане заперечення на апеляційну скаргу, у якому він просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.02.2004 року між Всеукраїнським об'єднанням суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» (організація) та ТОВ «Воля-Кабель» (платник) було укладено договір № 1/02/04/а-М на виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору організація згідно ст. ст. 48-49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та п. 2.3.2 власного статуту надає платникові невиключний дозвіл на повторне публічне сповіщення переданих організації у колективне управління творів і опублікованих без комерційної мети фонограм і/або відеограм та зафіксованих у них виконань та їх примірників на території України. Зазначений дозвіл надається від імені авторів, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм чи їх правонаступників, яких організація представляє на законних підставах.
У п. 1.2 договору закріплено, що платник за використання об'єктів права виплачує на рахунок організації винагороду відповідним суб'єктам прав, а організація збирає (приймає) цю винагороду і здійснює контроль за правомірним використанням об'єктів права, згідно положень цього договору.
Розмір мінімальних ставок зазначеної винагороди визначається постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права». Організація при встановленні ставки враховує положення цієї постанови. Розмір ставок винагороди визначається додатком до цього договору, який є невід'ємною його частиною.
Організація розподілятиме, виплачуватиме відповідні частки винагороди, зазначеної у п. 1.2 цього договору, відповідним суб'єктам права чи іншим належним особам згідно закону (п. 1.3 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачені зобов'язання сторін, зокрема, платник має право використовувати тільки ті об'єкти права, які зазначено у переліку, що є невід'ємною частиною договору (пп. 3.1.3), а організація зобов'язана попереджати платника про вилучення об'єктів права з переліку та письмово повідомляти останнього про включення об'єктів права до переліку протягом 7 дні з дня такого включення (пп. 3.2.5, 3.2.6).
Під об'єктами права у цьому договорі розуміються твори і опубліковані без комерційної мети фонограми і/або відеограми та зафіксовані в них виконання та їх примірники (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 10.1 договору він вступає в силу з моменту його укладання і діє впродовж терміну, поки платник у процесі своєї діяльності здійснює використання об'єктів, зазначених у переліку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом до Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг» про визнання договору недійсним, як такого, що укладений юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії) в порушення приписів ст. 227 Цивільного кодексу України.
Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що положення вищевказаної норми застосовуються лише до правочинів, вчинених за відсутності саме ліцензії, а не інших дозволів, у тому числі і від авторів, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
Як вбачається з свідоцтва про облік організацій колективного управління № 1/2003 від 08.07.2003 року ВОСАСП «Оберіг» є всеукраїнською громадською організацією з управління всіма категоріями майнових прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм.
Відповідно до п. 2.3.2 Статуту ВОСАСП «Оберіг» об'єднання представляє та захищає різноманітні права і законні інтереси своїх членів, інших діячів культури, мистецтва та науки, управляє на колективній основі майновими правами авторів та інших осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права на основі одержання від них повноважень.
В силу ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління.
Відповідно до ст. 47 вказаного Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.
Організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав (ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Статтею 49 вказаного Закону передбачено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень ряд функцій, зокрема, укладати договори про використання прав, переданих в управління, умови яких повинні відповідати положенням статей 31 - 33 цього Закону; збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.
Особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі (ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Згідно приписів ст. 48 вказаного Закону організації колективного управління не мають права займатися комерційною діяльністю чи використовувати будь-яким способом об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, доручених їм для управління. На діяльність таких організацій не поширюються обмеження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.
Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.
Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти (ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
З аналізу вищенаведеного слідує, що ВОСАСП «Оберіг» є всеукраїнською громадською організацією з управління всіма категоріями майнових прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм на підставі свідоцтва про облік організацій колективного управління № 1/2003 від 08.07.2003 року, повноваження якій передаються авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Таким чином, отримання будь-яких інших документів дозвільного характеру, у тому числі ліцензій, для провадження діяльності ВОСАСП «Оберіг», зокрема, для укладання договорів про виплату винагороди за використання об'єктів авторського права і опублікованих без комерційної мети фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення, законодавством України не вимагається.
За таких обставин колегія суддів, погоджуючись з судом першої інстанції, вважає посилання ТОВ «Воля-Кабель» на ст. 227 Цивільного кодексу України, як на підставу визнання спірного договору недійсним, безпідставним.
Крім того, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 вказаного Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Разом з тим, доказів того, що в момент вчинення спірного договору сторонами не були додержані вимоги ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України позивачем надано не було.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання апелянта не те, що спірний договір є неукладеним, а відтак недійсним, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки неукладений договір, тобто такий, який не відбувся, не можливо визнати недійсним.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення господарського суду міста Києва від 30.04.2010 року у справі № 54/203 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель» залишити без задоволення.
3.Матеріали справи № 54/203 скерувати до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя
Судді