01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2010 № 34/461
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Ларьков В.І. (за дов.),
від відповідача: Населівська М.О. (за дов.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2010
у справі № 34/461 ( .....)
за позовом Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк"
до Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
про стягнення 5396672,56 грн.
В лютому 2010 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача (з врахуванням Заяви про збільшення позовних вимог від 02.06.2010 вх.№06.37/19768, (том 2, а.с. 11-14)) про стягнення 6 951 782, 16 грн., з яких: 5 211 900, 00 грн. - заборгованості за Договором №11 від 11.03.2009 про встановлення кореспондентських відносин, 521 190, 00 грн. - пені за несвоєчасне виконання платежу, 505 554, 30 грн. - інфляційних, 158 927, 25 грн. - 3% річних та 554 210, 61 грн. - сума штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2010 у справі № 34/461 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 211 900, 00 - боргу, 521 190, 00 грн. - пені за несвоєчасне виконання платежу, 474 282, 90 грн. - інфляційних, 158 070, 50 грн. - 3% річних, 25 500, 00 грн. - державного мита та 326, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У решті позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у стягненні пені за несвоєчасне виконання платежу, інфляційних та 3% річних.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідач посилається на пункт 4.2. Договору та зазначає, що відповідач не несе відповідальності за невиконання платіжних доручень та розпоряджень Кореспондента (позивача у справі) у випадку, якщо сума платіжного доручення з урахуванням комісійної винагороди, яку належить Кореспонденту сплатити банку в строки та в розмірах, визначених в Тарифах, перевищує залишок коштів на рахунку Лоро.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
11.03.2010 між ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива») (Банк) та ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк») (Кореспондент) був укладений Договір №11 про встановлення кореспондентських відносин між ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» та ВАТ «Родовід Банк» (далі - Договір), відповідно до пункт 1.1. якого Банк (відповідач) відкрив Кореспонденту (позивач) мультивалютний кореспондентський рахунок типу «Лоро» №160090100131 у валютах, що вказані в заяві Кореспондента, за яким сторони здійснюють міжбанківські перекази з метою проведення безготівкових розрахунків між Сторонами, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями сторін.
Міжбанківські перекази здійснюються на підставі міжбанківських розрахункових документів - документів на переказ, сформованих Сторонами на підставі поданих клієнтами розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також доручень на договірне списання, передбачене в договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками.
Сторони в ході здійснення міжбанківських переказів керуються чинним законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ, а також цим договором.
Основним каналом зв'язку для передачі міжбанківських розрахункових документів, виписок за рахунком та повідомлень про зарахування коштів на рахунок Лоро, що передаються Банком Кореспонденту і навпаки є система S.W.I.F.T., додатковим - телекс (пункт 3.6. Договору).
13.03.2009 року відповідно до постанови Правління Національного банку України №138 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «Родовід банк», у останнього введено тимчасову адміністрацію строком на один рік.
26.05.2009 позивач за допомогою системи S.W.I.F.T. направив відповідачу для виконання платіжне доручення № МТ202, яким ініціював списання суми коштів в розмірі 5 211 900 грн. з особового рахунку, для подальшого зарахування їх на рахунок з реквізитами: МФО 321712, ЄДРПОУ 14349442, рахунок: № 15000000000051 ВАТ «Родовід банк».
У зв'язку з тим, що відповідачем не було здійснено списання вищевказаної суми, 05.06.2009 позивач направив відповідачу вимогу № 70.3-04-7142/12358, відповідно до якої повідомив відповідача про суму заборгованості в розмірі 5 211 900,00 грн. та суму пені в розмірі 37 697,03 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Невиконання відповідачем договірного зобов'язання перед позивачем щодо здійснення міжбанківського переказу не заперечується і самим відповідачем, що вбачається з його відзиву на позовну заяву (том 2, а.с. 40-41).
ПАТ «Родовід банк» було надано довідку № 83-11-2394/25321 від 24.12.2009, з якої вбачається, що станом на 26.05.2009 залишок коштів на кореспондентському рахунку НОСТРО № 160090100131, відкритому ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» становить 5 211 900 грн. Станом на 24.12.2009 залишок коштів на вищезазначеному кореспондентському рахунку становить 5 211 900 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
Пунктом 8.4. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Згідно з пунктом 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.
Обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника (пункт 22.6 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
10.02.2010 Господарським судом міста Києва у справі № 32/756 за наслідками розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання платіжного доручення недійсним в задоволені позову було відмовлено повністю.
Даним рішенням було встановлено, що у платіжному дорученні МТ 202, яким було ініційовано списання з рахунку ПАТ «Родовід Банк» суми в розмірі 5 211 900 грн. для поповнення власного кореспондентського рахунку в Національному банку України, були наявні всі необхідні реквізити для формування ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» міжбанківського розрахункового документу та перерахування коштів у відповідності до інструкцій, які містились у зазначеному платіжному дорученні.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2010 у справі №32/756 апеляційна скарга ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2010 у справі № 32/756 - без змін.
Таким чином, суд, на підставі вищезазначених фактів, дійшов висновку, що платіжне доручення МТ 202, на підставі якого відповідач мав провести міжбанківський переказ коштів в розмірі 5 211 900 грн. містило всі необхідні реквізити для виконання останнім договірного зобов'язання.
Відповідно до пункту 22.7. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, платіжне доручення МТ 202 про міжбанківський переказ грошових коштів в розмірі 5 211 900 грн. відповідачем виконано не було та не було повернуто позивачу. Про причини невиконання договірного зобов'язання відповідач позивача не повідомив.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт невиконання платіжного доручення № МТ202 від 26.05.2009, пояснивши цей факт відсутністю на рахунку позивача з якого мало бути здійснено договірне списання грошових коштів в розмірі 5 211 900 грн. суми необхідної для оплати послуг Відповідача за переказ грошових коштів в розмірі 1,00 грн., які були затверджені Протоколом № 12 Тарифного комітету ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» від 28.10.2008.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вищезазначене посилання відповідача не звільняють останнього від відповідальності за невиконання договірного зобов'язання, яке виникли на підставі Договору № 11 про встановлення кореспондентських відносин між ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» та ВАТ «Родовід банк», з огляду на наступне.
Відповідно до затверджених Протоколом № 12 Тарифного комітету ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» від 28.10.2008 тарифів ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» по обслуговуванню банків-кореспондентів та банків-контрагентів, на які посилається відповідач, переказ коштів у інші банки (міжбанківський платіж) не тарифікується. У зв'язку з чим, позиція відповідача є необґрунтованою та недоведеною.
Згідно з пунктом 3.11. Договору кореспондент (позивач) має право самостійно розпоряджатися коштами, що знаходяться на рахунку Лоро, у всіх випадках, що передбачені чинним законодавством України. Кореспондент має право отримувати інформацію про виконання розрахункових документів, що стосуються його та його клієнтів (пункт 3.12 Договору). Банк зобов'язаний своєчасно та точно виконувати розрахункові документи Кореспондента та повідомлення за умови відповідності їх чинному законодавству України та нормативно-правовим актам НБУ (пункт 3.13. Договору ).
Платіжне доручення позивача відповідало вимогам законодавства, сума для його виконання була достатньою для перерахування грошових коштів.
Як вбачається з пункту 3.19 Договору, операційний час відповідача становить з 9:00 годин до 17:00 годин за київським часом (у передсвяткові та передвихідні дні з 9:00 годин до 17:00 годин). Платіжні доручення Кореспондента, отримані Банком протягом операційного часу, здійснюються датою валютування в той же операційний день. Платіжні доручення Кореспондента, отримані Банком після операційного часу, здійснюються датою валютування не пізніше наступного операційного дня.
Враховуючи те, що платіжне доручення позивача про списання грошових коштів в розмірі 5 211 900 грн. не містить інформації про час його прийняття до виконання відповідачем, керуючись пунктами 3.11., 3.12., 3.13., 3.19. Договору та пунктами 8.1., 8.2., 8.4. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач мав виконати міжбанківський переказ коштів на підставі платіжного доручення позивача протягом 26.05.2009 та 27.05.2009.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, позовна вимога щодо стягнення 5 211 900, 00 грн. заборгованості за Договором №11 від 11.03.2009 про встановлення кореспондентських відносин є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 521 190, 00 грн. - пені за несвоєчасне виконання платежу, 505 554, 30 грн. - інфляційних, 158 927, 25 грн. - 3% річних та 554 210, 61 грн. - сума штрафних санкцій.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України..
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
Тобто, відповідач є таким, що прострочив викання зобов'язання за договором з 28.05.2009.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Розглянувши позовну вимогу про стягнення суми пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 32.1. статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом4.3. Договору сторони погодили, що у разі порушення Банком умов, зазначених у пунктів 3.19 та 3.21 цього Договору, Банк сплачує Кореспонденту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, але не більше 10% суми переказу грошових коштів, при цьому Банк звільняється від такої відповідальності у випадку, якщо невиконання платіжного доручення Кореспондента сталося через вихідні або святкові дні в платіжній системі країни - емітента валюти невиконаного платіжного доручення
Таким чином, Договором встановлено обмеження щодо розміру пені за прострочення виконання зобов'язання в розмірі не більше 10% від суми переказу грошових коштів, проте не встановлено іншого ніж визначено в частині 6 статті 232 Господарського кодексу України строків нарахування штрафних санкцій.
Отже, пеня за прострочення виконання зобов'язання може бути стягнута з відповідача за період шість місяців з дати прострочення, але не більше 10% від суми переказу грошових коштів.
З врахуванням викладеного та встановлено судом прострочення боржника, з відповідач на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором в розмірі 521 190 грн. за розрахунком здійсненим судом першої інстанції.
Позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені в розмірі облікової ставки Національного банку України за увесь час користування чужими коштами задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як убачається із матеріалів справи, зокрема з пункту 4.3 Договору, інший розмір відсотків передбачений даним пунктом Договору.
Відповідно до частини 1 статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Виходячи із змісту заявлених позовних вимог, судом було покладено на відповідача відповідальність за порушення договірних зобов'язань між сторонами, шляхом стягнення суми пені в розмірі передбаченому Договором, а саме в сумі 521 190,00 грн.
Подвійне притягнення відповідача до відповідальності з застосуванням до нього фінансових санкцій в розмірі облікової ставки НБУ зазначеної у частині 6 статті 231 Господарського кодексу України є порушенням норм Конституції України та чинного законодавства України, що є неприпустимим.
У зв'язку з зазначеним, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені позовної вимоги про стягнення з відповідача пені на підставі частини 6 статті 231 Господарського кодексу України (у розмірі облікової ставки НБУ, що зазначена у даній нормі).
Щодо стягнення інфляційних та 3% річних судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За перерахунком суду першої інстанції, перевіреним судом апеляційної інстанції, розмір інфляційних збитків та 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 474 282, 90грн. та 158 070, 50 грн., відповідно.
В іншій частині стягнення інфляційних та 3% річних слід відмовити.
Апеляційна скарга не спростовує висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2010 по справі № 34/461 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м .Києва від 14.07.2010 у справі № 34/461 залишити без змін.
Матеріали справи № 34/461 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова вступає в силу з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді