01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
29.09.2010 № 2/121-30/118
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Ковш Д.А.-за довіреністю;
від відповідача - Староста І.І.- за довіреністю;
Клочков В.В.- за довіреністю;
Песоченко В.С.- за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ЗАТ "Теувес Холдинг "Тегра Україна ЛТД"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2010
у справі № 2/121-30/118 ( )
за позовом Дочірнього підприємства ЗАТ "Теувес Холдинг "Тегра Україна ЛТД"
до ТОВ "Біо Агро"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 10194880,30 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2009 у справі 2/121 задоволено позов дочірнього підприємства ЗАТ Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД» (далі - Покупець) та стягнуто з ТОВ «БІО АГРО» (далі - Продавець), 8550000грн.вартості збитків, завданих непоставкою продукції і її вимушеною закупівлею у інших осіб в інший ринковий ціновий період, та 1500000грн.штрафних санкцій за непоставку до 31 жовтня 2008 року по договору №40-02-08-0124 від 01.10.2008 товарної сої врожаю 2008 року у кількості 7500000т на суму 15 млн.грн. Своє рішення суд обґрунтував тим, що до останнього дня виконання договірної поставки Продавець не передавав і не мав для продажу необхідної кількості якісної продукції, що підтверджується актами відбору проб від 31 жовтня 2008 на елеваторах ТОВ «Ера Грейн» та ТОВ «Поділля елеватор» (т.3,а.с.36-37), а також Протоколами випробувань Державного центру експертизи зерна та продуктів його переробки від 06.11.2008 (т.3,а.с.29-35) та іншими матеріалами справи. Встановлено, що Покупцем були акумульовані на своєму рахунку необхідні кошти для оплати продукції (т.1, а.с.151-157) та укладені договори зберігання сої від 28.10.2008 та від 02.10.2008 з елеваторами на яких мала відбутись купівля-продаж продукції (т.1, а.с.147-150). Також встановлено, що за договорами з іншими виробниками і постачальниками товарної сої протягом 4-6 місяців після дати поставки за спірним договором позивач придбав необхідні йому 7500т продукції та витратив 23550000грн., що на 8550000грн. перевищує вартість сої, визначеної в договорі сторін від 01.10.2008 (т.1, а.с.35-146). Суд прийшов до висновку, що в зв'язку з невиконанням Продавцем своїх обов'язків по поставці Покупцю товарної сої останньому завдано збитків, які у відповідності до ст.22, ч.2 ст.612, ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України мають бути відшкодовані зі стягненням також штрафу, у відповідності до п.8.2 договору та ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України.
З висновками суду першої інстанції погодились як колегія суддів Київського апеляційного господарського суду своєю постановою від 15.09.2009 (т.3,а.с.140), так і колегія суддів Вищого господарського суду України постановою від 09.12.2009 (т.3,а.с.165).
Постановою судової палати у господарських справах Верховного суду України від 02.03.2010 (т.4, а.с.59) попередні рішення були скасовані і справа направлена на новий розгляд. Вказаною постановою зазначено:
а) що в порушення ст.43 ГПК України господарські суди без дослідження договорів комісії постачальника з виробниками сої та порядку переоформлення зерна на елеваторах прийшли до передчасного висновку щодо невиконання зобов'язань з поставки товарної сої відповідачем;
б) що без з'ясування причинно-наслідкового зв'язку між понесеними позивачем додатковими витратами та невиконанням відповідачем зобов'язань по поставці товару у господарського суду відсутні правові підстави стягнення збитків з відповідача, нарахованих із різниці в ціні, вказаної у спірному договорі та договорах поставки, укладених позивачем з іншими постачальниками через 4-6 місяців від дати поставки за спірним договором без врахування розумних строків у часі.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2010 (суддя Ващенко Т.М.) відмовлено ДП ЗАТ Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД» у позові до ТОВ «Біо Агро» про стягнення заборгованості за договором поставки №40-02-08-0124 від 01.10.2008 (т.5,а.с.26,42). Необхідно також зазначити, що суд не прийняв до розгляду додатково заявлену 20.04.2010 вимогу позивача про стягнення пені в сумі 1792185грн.04коп., оскільки звернення в межах порушеної справи є новою вимогою, що не відповідає ч.4 ст.22 ГПК України (т.5,а.с.27-28).
Відмову у позові суд першої інстанції мотивував тим, що Продавець в останній день виконання зобов'язання (31.10.2008) в односторонньому порядку (в зв'язку з відсутністю представника Покупця) звернувся до хлібоприймальних підприємств ТОВ «Поділля елеватор» та ТОВ «Ера Грейн» про переоформлення на Покупця товарної сої в кількості 2586,6 т та 21,2 т відповідно, які він отримав у жовтні 2008року для реалізації від різних товаровиробників за договорами комісії, які були укладені відповідно до чинного законодавства.
Другим мотивом відмови у позові місцевий суд вказав на недоведеність того, що укладання позивачем договорів на закупівлю сої з третіми особами у лютому-квітні 2009року, тобто через 4-6 місяців після кінцевого строку поставки (31 жовтня 2008), стало наслідком вини відповідача через невиконання ним взятих на себе обов'язків, оскільки Покупцю і так постійно потрібна соя для переробки.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2010 ДП ЗАТ Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Заявник скарги вказує на те, що і відповідач, і суд не виконали зауважень Верховного Суду України щодо більш ретельного дослідження обставин справи, а виходили з того, що нібито, Верховний Суд України визнав лише наявність договорів комісії у Продавця, як свідчення виконання зобов'язань за спірним договором поставки. Проте, виконання зобов'язання мало б здійснюватись шляхом документальної передачі до 31.10.2008 товарної сої в кількості 7500 т і обумовленої договором якості (зокрема до 12% вологості), а комісіонер об'єктивно міг передати лише частину неякісної продукції і тому складські квитанції на покупця не оформлялись.
Також скаржник наголошує на тому, що технологічний режим виробництва олії та макухи потребує наявності значних запасів якісної сировини з розрахунку 5000-6000 т в місяць. Порушення режиму і навіть короткострокова зупинка виробничих ліній завдає значних збитків втратою часу на розбирання, очистку та збирання 10 екструдерів, а при зупинці більше ніж на годину необхідне повне розбирання обладнання на окремі складові та очистка пресів, що призводить до збільшення енергетичних витрат та випуску некондиційного продукту.
Заперечуючи проти скарги, ТОВ «Біо Агро» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Продавець наполягає на тому, що він був уповноважений та мав можливість передати 31.10.2008 (чи до строку дії договору-07.11.2008) Покупцю у власність комісійну сою на умовах, передбачених договором поставки.
Другим запереченням проти скарги Продавець вказує на відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання по поставці сої, оскільки поставка була не оформлена лише у зв'язку з відсутністю 31.10.2008 представника Покупця на обох елеваторах (т. 5, а.с. 120). Також Продавець, посилаючись на придбання покупцем 7500 т сої у третіх осіб в лютому-квітні 2008року (через 4-6 місяців після спірного договору поставки), не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між недопоставкою і збитками, оскільки: «за цей період вартість зерна сої на ринку суттєво збільшилась» (т.5 а.с. 121)
Розглянувши матеріали справи та додатково надані докази, апеляційну скаргу та заперечення до неї, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
ТОВ «Біо Агро» поряд з іншими видами підприємницької діяльності має здійснювати вирощування, збирання, транспортування, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції.
ДП ЗАТ Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» здійснює підприємницьку діяльність в частині переробки сільськогосподарської продукції тощо.
01.10.2008 року сторони уклали договір (т.1, а.с.15-16) за яким ТОВ «Біо Агро», як Продавець, зобов'язувався здійснити поставку сої товарної врожаю 2008року окремими партіями протягом місяця до 31 жовтня 2008року в об'ємі 7500 т (п.1.1, п.5.1 договору). Проте, терміни передачі продукції окремими партіями протягом місяця в договорі не вказано, крім визначення місця передачі (ТОВ «Поділля елеватор» Хмельницької області та ТОВ «Ера Грейн» Вінницької області). Передача продукції здійснюється шляхом виписки складських квитанцій на вказаних елеваторах та врученням Покупцю рахунку-фактури, податкової накладної, товарної накладної. За таких конкретних умов випливає обґрунтований висновок, що Продавець у довільний, але доказовий спосіб, має повідомити Покупця про день передачі (оформлення) документів по кожній черговій партії продукції в залежності від її готовності, оскільки присутність представників сторін на елеваторах є обов'язковою. В той же час Продавець не повідомляв Покупця про день передачі окремих партій продукції і помилково не вважав себе зобов'язаним це робити протягом місяця. Для виконання зобов'язання за договором Продавець не збирався передавати вирощену ним чи викуплену у інших виробників сою, а обрав інший спосіб виконання зобов'язання і уклав 15 жовтня 2008 року сімнадцять договорів комісії з іншими виробниками сої для її реалізації на вищевказаних хлібоприймальних підприємствах.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з твердженням Продавця про те, що останній може обрати саме такий спосіб виконання зобов'язання, попри і те, що ТОВ «Біо Агро» не став власником продукції і договором не передбачено такого механізму поставки. Але соя товарна за вказаними договорами комісії не обов'язково може бути реалізована конкретному покупцю. Для виконання зобов'язання вирішальне значення має кількість і якість продукції, яка реальна була запропонована в останній день виконання зобов'язання 31.10.2008 року на хлібоприймальних підприємствах.
На запит представників Продавця ТОВ «Поділля елеватор» повідомило, що станом на 31.10.2008 року, відповідно до реєстру накладних за формою №3ХС-3, на зберіганні поклажодавців, з якими ТОВ «Біо Агро» уклало договори комісії від 16.10.2008 року, знаходилась соя товарна в кількості 2586 т 612 кг (т.5,а.с.114). Аналогічно ТОВ «Ера Грейн» повідомило про наявність 821 т 251 кг сої товарної (т.5,а.с.162). Таким чином, по кількості Продавець міг передати Покупцю продукції з 7500 т лише 3407 т 863 кг, тобто менше половини.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду змушена критично оцінити готовність до передачі на 31.10.2008 року і вказаної кількості товарної сої як наявної, оскільки відповідно до наданих елеваторами реєстрів складських документів (т.5.а.с. 116,117,164) і самих складських квитанцій на зерно (т.5, а.с.127-160, 174-202) переважна частина продукції оформлена поклажодавцями на елеватори пізніше, а саме 3 та 4 листопада 2008 року.
За будь-якої неузгоджуванності у механізмі інформування сторін щодо терміну виконання зобов'язання частинами, дата 31 жовтня 2008 року є останнім днем поставки і сторони успішно скористались такою можливістю, направивши своїх представників на визначені хлібоприймальні підприємства.
Твердження суду першої інстанції та Продавця про те, що передачі продукції не відбулось по вині Покупця в зв'язку з неприбуттям 31.10.2008 року на хлібоприймальні підприємства його представників є надуманим і спростовується матеріалами справи. Так, крім наказів і посвідчень на відрядження уповноважених осіб (т.3,а.с.27-34) сам Продавець у відзиві на позов 26.05.2009 року (т.2, а.с.35) стверджує, що 31.10.2008 позивач відмовився підписувати трьохсторонній акт приймання-передачі, який сторони мали б підписати при переоформленні зерна від одного власника до іншого, отже позивач був присутнім. Також представники Покупця разом з представниками Продавця і хлібоприймальних підприємств склали акти від 31.10.2008 року про відбір проб наявної сої для дослідження в Державному центрі сертифікації і експертизи зерна і продуктів його переробки (т.3,а.с.36-37).
Отже, крім відсутності у Продавця необхідної кількості товарної сої до передачі 31.10.2008року, стало питання її якості, визначеної п.2.1 договору. З наданих хлібоприймальними підприємствами складських квитанцій на сою, оформлену на комісію товариству «Біо Агро» і яка мала поставлятись одночасно Покупцю, вбачається, що спірна продукція має значне перевищення показника 12%вологості за договором (т.4,а.с.127-160, 174-202).
Оскільки продукція не відповідала показникам якості, то переоформлення її на Покупця не відбулось за вини ТОВ «Біо Агро». Взяті хлібоприймальними підприємствами за участю сторін 31.10.2008 року проби сої (т.3, а.с.36-37), після дослідження у Державному центрі сертифікації і експертизи зерна та продуктів його переробки, підтвердили невідповідність якості продукції п.2.1 договору не тільки по вологості, але і за показниками сирого протеїну і частково олійної домішки, що викладено у відповідних протоколах випробувань від 06.11.2008 (т.3, а.с.29-35).
Будучи зацікавленим в отриманні сировини для промислової переробки Покупець вимагав її поставки і після закінчення строку виконання договору, проте, ТОВ «Біо Агро» листом від 05.02.2009 повідомило ДП ЗАТ Теувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД», що договір №40-02-08-0124 від 01 жовтня 2008 року закінчив свою дію 10 листопада 2008 року, отже можливість виконати поставку у нього відсутня (т.3,а.с.71).
Особливістю забезпечення технологічного режиму промислової переробки сої на олію і макуху (т. 5, а.с. 114-116) є дотримання відповідної якості сировини та забезпечення безперервної роботи технологічних ліній, що впливає на якість і собівартість продукції, а також строки експлуатації обладнання. Враховуючи, що соя, як сільгоспкультура, є продуктом сезонним, її заготовка у ринкових умовах носить накопичувальний характер для конкретного переробника. Отже, останній мусить придбавати її в кількості для забезпечення річного циклу до нового врожаю. Соя товарна не є індивідуальною річчю і має родову ознаку, тобто не отримавши від ТОВ «Біо Агро» 7500 т сировини відповідної якості, переробник, будучи залежним від кон'юнктури ринку, мав відновити порушений баланс сировини у будь-який час річного циклу до нового врожаю. Така поведінка економічно, а отже і юридично, є розумною з огляду на придбання позивачем (після відмовного листа ТОВ «Біо Агро» від 05.02.2009) у лютому-квітні 2009 року малими партіями відповідної кількості сої у інших виробників.
Є довільним і необґрунтованим зауваження суду першої інстанції, що позивачу «завжди» потрібна соя і тому відсутнім є причинно-наслідковий зв'язок. Закупівля і зберігання сої з надлишком до сировинного річного балансу призводить лише до значних і зайвих витрат на зберігання і зниження якості продукції, тому закупівля з наступних врожаїв безперечно може вказувати на відсутність причинно-наслідкового зв'язку.
Отже, в зв'язку з невиконанням Продавцем своїх обов'язків по поставці Покупцю товарної сої, останньому в зв'язку з придбанням її у інший ціновий період, завдано збитків, які у відповідності ч.2 ст.612, ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України мають бути відшкодовані зі стягненням штрафу у відповідності до п.8.2 договору та ст.611 Цивільного кодексу України.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі
№ 2/121-30/118 скасувати.
2. Позовні вимоги задовольнити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Агро» (01025, м.Київ, вул. Володимирська, 7, оф.1; ЄДРПОУ 34696173) на користь дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдинг «Тегра Україна ЛТД» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, офіс 126 Г; ЄДРПОУ 21670383) 8550000 (вісім мільйонів п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн.збитків, 1500000(один мільйон п'ятсот тисяч)грн. штрафних санкцій за договором поставки №40-02-08-0124, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу, а також 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
5. Справу № 2/121-30/118 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді