01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.10.2010 № 24/207
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з'явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином,
від відповідача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)-Дубашидзе М.Г.- пред. за дов. № б/н від 23.09.2009 р. № б/н;Скринник О.М.- пред. за дов. № 03.04.2009 р. № б/н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Імпульс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.02.2010
у справі № 24/207 ( )
за позовом ЗАТ "Імпульс"
до ТОВ "Даванті"
про стягнення 9201,13 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті"
до Закритого акціонерного товариства "Імпульс"
про стягнення 6371,00 грн. та розірвання договору
Суть рішення і апеляційної скарги:
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Імпульс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" про стягнення заборгованості у розмірі 9201,13 грн. за договором поставки № 17307/07 від 17.03.2008 р.
До прийняття рішення у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Даванті" у відповідності до статті 60 Господарського процесуального кодексу України подало зустрічну позовну заяву до Закритого акціонерного товариства "Імпульс" про стягнення 6371,00 грн. суму коштів, яка була сплачена за комплект меблів, та розірвання договору поставки № 17307/07 від 17.03.2008 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2010 р. у справі № 24/207 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, розірвано договір поставки № 17307/07 від 17.03.2008 р., стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Імпульс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" 6371,00 грн. основного боргу, 187,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що судом першої інстанції встановлено факт порушення продавцем зобов'язання щодо передачі товару належної якості та повернення сплаченої покупцем суми.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2010 р. у справі № 24/207 скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт вказує на те, що акт від 20.04.2009 р. безпідставно прийнятий місцевим господарським судом, в якості належного доказу, оскільки останній складений з порушенням чинного законодавства та особами, які не мають відповідні знання та повноваження щодо визначення якості товару, а також даний акт не містить чіткий висновок про причини виникнення недоліків. Крім того, апелянт вказує на те, що лист № 53 від 25.03.2009 р. також не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки останній не відповідає вимогам п. 17 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою № П-7 від 25.04.1966 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2010 р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Імпульс" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2010 р.
11.05.2010 р. представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" надали пояснення на апеляційну скаргу, просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.02.2010 р. у справі № 24/207 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року розгляд апеляційної скарги було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року відповідно до статті 41, частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України було призначено по справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
До Київського апеляційного господарського суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у якому зазначено, що попередня оплата не проведена, а тому ухвала та матеріали справи повертаються на адресу суду без виконання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 р. було поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2010 р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 р. № 01-23/1/6 у зв'язку з перебуванням судді Кондратової І.Д. на ВКК, внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скаргу у справі № 24/207 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ропій Л.М., судді: Коротун О.М., Попікова О.В., яка здійснила розгляд справи заново та прийняла постанову.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" через загальний відділ документального забезпечення подав пояснення на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 р., зазначивши, що ТОВ "Даванті" не отримувало документи для проведення послуг експертів. Крім того, представник ТОВ "Даванті" вважає, що витрати на проведення експертизи мають бути покладені на ЗАТ "Імпульс", оскільки заінтересованою стороною є дана особа.
Представник Закритого акціонерного товариства "Імпульс" в судове засідання апеляційної інстанції 05.10.2010р. не з'явився, на адресу суду надіслав телеграму, в якій виклав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з хворобою представника скаржника.
Колегія суддів, розглянувши клопотання заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи, дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, суд відкладає розгляд справи в тому разі, коли спір не можливо розглянути в даному засіданні, а тому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. В свою чергу, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті, навіть, якщо було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що викладені у клопотанні обставини не є поважною причиною для відкладення розгляду справи та не перешкоджають розгляду поданої апеляційної скарги, оскільки хвороба представника юридичної особи, з огляду на положення статті 28 Господарського процесуального кодексу України, не позбавляє права скаржника направити в судове засідання для представлення своїх інтересів іншого представника. Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що позивачем за первісним позовом не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені в поданому клопотанні.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача за первісним позовом.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" в судовому засіданні 05.10.2010 р. просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.02.2010 р. у справі № 24/207 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті", Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного договору 1703/07 від 17.03.2008 року (надалі - договір), за умовами якого Закрите акціонерне товариство "Імпульс" (надалі - продавець) зобов'язувався поставити меблі (надалі - товар), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Даванті" (надалі - покупець) - прийняти та оплати вартість поставленого товару.
Виходячи з того, що сторони договору є господарюючими суб'єктами, та враховуючи поняття договору поставки, що міститься в частині 1 статті 265 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення визначено й у статті 712 Цивільного кодексу України.
Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі за первісним позовом стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з покупця основного боргу в сумі 7000,00 грн., 383,17 грн. - 3 % річних та 1817,96 грн. - збитків від інфляції, нарахованих позивачем за первісним позовом в зв'язку із простроченням покупцем здійснення оплати за поставлений товар, а також за зустрічним позовом - питання щодо наявності правових підстав для розірвання договору поставки та повернення сплачених за договором кошти в сумі 6371,00 грн.
Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що продавцем порушено зобов'язання щодо передачі товару належної якості.
Однак судова колегія вважає, що прийняте судове рішення не відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи та є помилковим, а місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення первісних позовних вимог з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли та існували зобов'язальні відносини відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України).
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1.1 договору сторони погодили, що продавець зобов'язується поставити меблі, асортимент, кількість та ціна якої вказується в накладній № 029777-К від 17.03.2008 р. та рахунку-фактурі № 006796-К від 17.03.2008р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору постачальник поставив покупцю меблі на суму 12371,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 029777-К від 17 березня 2008 року, які підписана уповноваженими представниками сторін.
Виходячи зі змісту заявлених та зустрічних позовних вимог, колегією суддів встановлено, що між сторонами виник спір щодо якості поставленого товару, внаслідок чого покупець відмовляється сплачувати вартість поставленого товару та вимагає від постачальника повернути сплачені кошти за поставлений товар.
Згідно частини 1, 4 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Відповідно до пункту 5.2 договору сторони погодили, що якість переданих меблів на момент їх здачі покупцю відповідає технічним вимогам, які є обов'язковими для останнього. Меблі відповідають ДСТУ 16371 "Меблі. Загальні технічні умови".
Згідно сертифікату якості та відповідності товару, технічного паспорту меблі для вітальні "Сакура" відповідають вимогам ДСТУ 16371-93 "Меблі. Загальні технічні умови". При цьому, твердження покупця, що він не отримав зазначені документи, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів того, що він не отримав відповідні товаросупровідні документи або скористався своїм правом, передбаченим статтею 666 Цивільного кодексу України, щодо витребування у продавця необхідних документів та правом відмови прийняття товару за вказаним договором через відсутність необхідних документів на нього.
Згідно з частиною 5 статті 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Частинами першою та другою статті 269 Господарського кодексу України встановлено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Стандартами, технічними умовами або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами.
У відповідності до пунктів 5.1, 5.4 договору сторони погодили, що гарантійний термін на меблі складає 18 місяців, за умови додержання правил їх експлуатації, з якими покупець ознайомлений. Претензії по кількості та якості приймаються протягом 3-х днів з моменту одержання товару, а по виробничому браку протягом гарантійного терміну - 18 місяців.
Статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
В даному випадку істотним порушенням постачальником умов договору, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) вважає поставку товару з виробничим браком, який був виявлений при експлуатації товару. В обґрунтування зустрічного позову та відзиву на первісний позов, покупець посилається на акт від 20.04.2009 р., який складений представниками ТОВ "Даванті", ТОВ "Торговий дім Ерготек" та ФОП ОСОБА_1
Відповідно до акту від 20.04.2009 р. утвореною покупцем комісією зазначені наступні недоліки товару : "на колонах кутових ламінована плівка червоно кольору, якою оздоблені меблі відклеїлась від основи, що суттєво псує зовнішній вид виробу; на одній з кутових колон від меблевої основи МДФ відклеїлась ламінована чорна плівка та задня панель виробу; на бар'єрі від основи відклеїлась чорна та червона ламінована плівка". Члени комісії, які складали та підписували акт, дійшли висновку, що вказані недоліки є виробничим браком, можливою причиною виникнення якого є порушення технологічного процесу нанесення ламінованої плівки на меблеву основу.
Суд першої інстанції визнав даний акт від 20.04.2009 р. належним доказом істотного порушення постачальником умов договору. Колегія суддів вважає даний висновок передчасним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Зокрема, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України, у зв'язку з чим до спірних правовідносин застосовується Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджену відповідно постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 N П-7 (надалі - Інструкція N П-7), з огляду на те, що сторони не визначили у договорі інший порядок приймання-передачі продукції (п. 1 Інструкції N П-7).
Колегією суддів встановлено, що зазначений акт не відповідає вимогам Інструкції N П-7.
Відповідно п. 9, 33 Інструкції N П-7 прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, у процесі монтажу, випробування, використання і збереження продукції. Акт про приховані недоліки складається в порядку, передбаченому Інструкцією.
Зокрема, відповідно до п.п. 9, 19 Інструкції N П-7 акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що знайшов приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Якщо для участі у складанні акту викликається представник виробника (відправника), до встановлено п'ятиденного строку додається час, який необхідний для його прибуття.
Представник виробника (відправника) з іншого міста зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж триденний строк після отримання виклику, не враховуючи час, який необхідний для його прибуття на місце.
Суд апеляційної інстанції встановив, що недоліки товару вже були виявлені покупцем 25.03.2009 р. (лист № 53 від 25.03.2009 р.), виклик у складанні акту постачальник отримав 03.04.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення, а відповідно в строк до 13.04.2009 р. покупець зобов'язаний був скласти акт про недоліки. Разом з тим акт на підтвердження виробничого браку був складений лише 20.04.2009 року, тобто з пропуском строку, який встановлений Інструкцією № П-7.
Крім того, за змістом п. 20 Інструкції N П-7 в разі неявки представника виробника (постачальника) по виклику отримувача у встановлений строк, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. В разі відсутності таких в місці знаходження отримувача тощо, перевірка здійснюється за участю компетентного представника іншого підприємства або громадськості у встановленому порядку.
При цьому, згідно підп. "г" п. 31 Інструкції N П-7 передбачено, що до акту має бути доданий документ, який підтверджує повноваження представника, направленого для участі приймання продукції. Акт від 20.04.2009 р. складений був за участю представників інших підприємств, проте до акту не додані жодні докази на підтвердження повноважень зазначених представників. Крім того, покупцем не доведена належними засобами доказування неможливість здійснити перевірку якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.
Колегією суддів також встановлено, що в акті чітко не визначена та не встановлена причина виникнення недоліків поставленою продукції. Особи, які склали акт вказали, що можливою причиною виробничого браку є порушення технологічного процесу нанесення ламінованої плівки на меблеву основу. Тобто, акт містить лише припущення щодо причин виникнення недоліків та про можливе порушення виробником технологічного процесу нанесення ламінованої плівки на меблеву основу.
В розумінні статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Для з'ясування дійсної якості поставленого товару, встановлення причин, характеру та часу виникнення виникнення недоліків товару (до моменту передання товару покупцеві або виникли після його передання покупцеві), а також встановлення наявності істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01 червня 2010 р. була призначена судова товарознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, при цьому, витрати на проведення експртизи покладено на покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю "Даванті", оскільки останній оспорює якість поставленого товару та посилається на виявлені недоліки, як на підставу заявлених зустрічних вимог щодо розірвання договору та повернення сплаченої суми попередньої оплати.
Належна судова товарознавча експертиза проведена не була, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Даванті" не оплатило вартість проведення експертизи, що підтверджується листом КНДІСЕ № 4565/10-16 від 02.09.2010 р.
Колегія суддів відзначає, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона (в даному випадку - Товариство з обмеженою відповідальністю "Даванті", оскільки тягар доказування щодо наявності виробничого браку покладений на дану особу). У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів (аналогічна правова позиція викладена у пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998 р. N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що покупцем не надані належні докази, які б підтверджували істотне порушення постачальником вимог щодо якості товару, а також не використано право на проведення належної судової експертизи для підтвердження факту поставки товару з виробничим браком. В свою чергу, продавцем на підтвердження якості товару надані сертифікат якості та відповідності, технічний паспорт на меблі для вітальні "Сакура".
Вказані обставини не були досліджені судом першої інстанції належним чином, що призвело до неправильного висновку щодо прав і обов'язків сторін у справі, а також до прийняття помилкового рішення про задоволення зустрічного позову, яке не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідження обставин справи, та, як наслідок - неправильному застосуванні та порушенні норм матеріального та процесуального права.
Крім того, колегія суддів відзначає, що задовольняючи зустрічні позовні вимоги про розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не зазначив, в чому полягає істотне порушення відповідачем за первісним позовом договору, по-друге, невірно застосував при цьому частину 2 статті 678 Цивільного кодексу України, приписами якої передбачено право покупця за своїм вибором у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару, ототожнивши право на відмову від договору з його розірванням. В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що покупцем не доведена належними засобами доказування наявність обставин, які встановлені частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України та з якими закон пов'язує право покупця відмовитись від договору та вимагати повернення сплаченої суми, а відтак відсутні підстави для зобов'язання постачальника повернути сплачену покупцем суму попередньої оплати в розмірі 6371,00 грн., а також для звільнення покупця від обов'язку виконати зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару.
За приписами пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.2 договору сторони погодили, що розрахунок за меблі проводиться - оплатою в розмірі 100 % від вартості шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно видаткової накладної № 029777 від 17.03.2008 р. до 16.04.2008 р. (через 30 днів після отримання товару).
Колегією суддів встановлено, що відповідачем за первісним позовом не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження проведення розрахунку у строки, які встановлені договором, з позивачем за первісним позовом за отримані меблі за накладною № 029777-К від 17.03.2008 р. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача 7000,00 грн. заборгованості позивачем за первісним позовом доведені належними доказами та ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню, в свою чергу рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову - скасуванню.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи дану норму матеріального права, а також те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судова колегія вважає, що первісні позовні вимоги про стягнення інфляційних в сумі 1817,96 грн. за період квітень 2008 року - квітень 2009 року та 3 % річних в сумі 383,17 грн. за період з 17.04.2008 р. по 18.05.2009р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 103, частини 1 статті 104, частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні та порушенні норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, та є підставою для скасування такого рішення.
З огляду на встановлені обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Імпульс" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2010 року у справі № 24/207 - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі та відмову у задоволенні зустрічного позову.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Даванті".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Імпульс" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2010 року у справі № 24/207 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
3. Первісний позов Закритого акціонерного товариства "Імпульс" задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" (01024, м. Київ, Печерський р-н, вул. Академіка Богомольця, будинок 6, код 33941024) на користь Закритого акціонерного товариства "Імпульс" (58005, м. Чернівці, вул. Головна, 124 код 14272771) суму боргу у розмірі 7000,00 грн., 1817,96 грн. - інфляційні, 383,17 грн. - 3% річних, 102,00 грн. - державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" відмовити повністю.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Даванті" (01024, м. Київ, Печерський р-н, вул. Академіка Богомольця, будинок 6, код 33941024) на користь Закритого акціонерного товариства "Імпульс" (58005, м. Чернівці, вул. Головна, 124 код 14272771) 51,00 грн. державного мита з апеляційної скарги.
7. Доручити господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.
8. Матеріали справи № 24/207 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
11.10.10 (відправлено)