01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.06.2010 № 2/125
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Шемяткін М.О.,
від відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність” на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009 та
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009
у справі № 2/125 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК Адамант"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Співдружність"
про стягнення 97972,34 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „РГК Адамант” (позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність” (відповідач) 97 747,39 грн. основного боргу за нафтопродукти, що передані згідно з генеральним договором № 44-17ДТ/07-09 поставки нафтопродуктів від 17.07.2009, накладними від 21.07.2009, а також про стягнення 224,95 грн. 3% річних за невиконання грошового зобов'язання. Крім того, позивач просив відшкодувати йому за рахунок відповідача 979,72 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У додаткових письмових поясненнях, позивач зазначав, що товар передавався на підставі видаткових накладних від 21.07.2009, а тому просив не вважати підставою позову укладення генерального договору між сторонами.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009 у справі № 2/125 накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність”, що знаходяться на розрахунковому рахунку 26006300411 в філії Бобровицького відділення Ощадбанку № 3258, МФО 343024, в межах суми 97 747,39грн., або на інших рахунках, що належать ТОВ „Сільськогосподарське товариство „Співдружність”, які будуть виявлені державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009 у справі № 2/125 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 97 747,39 грн. боргу, 184,78 грн. 3% річних, 979,32 грн. держмита, 235,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу про забезпечення позову скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Також відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009, в якій просить вказане рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2009 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність” були прийняті до провадження та їх розгляд здійснено в одному апеляційному провадження з призначенням справи до слухання на 10.12.2009.
Ухвалою суду від 10.12.2009 за клопотанням відповідача призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі № 2/125 зупинено до завершення проведення експертизи та надходження до суду її висновків.
20.05.2010 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернулись без виконання матеріали справи № 2/125, у зв'язку з неоплатою Товариством з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність” вартості експертизи.
Ухвалою суду від 25.05.2010 поновлено апеляційне провадження у справі 2/125 та призначено її розгляд на 08.06.2010.
У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, призначене на 08.06.2010, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 24.06.2010.
У судове засідання 24.06.2010 представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується фіскальним чеком від 17.06.2010 № 8182 та описом вкладення у цінний лист від 17.06.2010.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Зважаючи на те, що Господарським судом Чернігівської області спір вирішено по суті та прийнято рішення, колегія суддів вважає за необхідне спочатку переглянути в апеляційному порядку обґрунтованість позовних вимог, а потім з'ясувати питання про правомірність забезпечення позову.
21.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „РГК Адамант” виписало Товариству з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність” два рахунки-фактури: № СФ-0000091 на оплату дизельного палива у кількості 17910 л на суму 85251,60 грн.; та № СФ -0000090 на оплату бензину А-76 у кількості 4100 л на суму 19 167,50 грн.
21.07.2009 відповідачем видано довіреності серії ЯПГ № 979491 та № 979492 ОСОБА_1 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю „РГК Адамант” цінностей (дизельного палива та бензину А-76) за рахунками-фактурами № СФ-0000091 та № СФ -0000090 від 21.07.2009 (оригінали та копії довіреностей знаходяться в матеріалах справи).
21.07.2009 за видатковими накладними № РН-0000055 та № РН-0000054 позивач передав, а відповідач одержав відповідно 17910 л дизельного палива на суму 85 251,60 грн. та 4100 л бензину А-76 на суму 23 001,00 грн. (оригінали та копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).
Також, 21.07.2009 позивачем (продавцем) виписано відповідачу (покупцю) податкові накладні: № 84 на суму 85 251,60 грн. та № 83 на суму 23 001,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Враховуючи те, що матеріалами справи, а саме довіреностями серії ЯПГ № 979491 та № 979492, за видатковими накладними № РН-0000055 та № РН-0000054 від 21.07.2009, податковими накладними № 84 та № 83 від 21.07.2009 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 108 252,60 грн., та факт отримання відповідачем цього товару від позивача, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами по справі виникли правовідносини купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, в тому числі, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки позивачем виписано рахунки-фактури № СФ-0000091, № СФ-0000090 від 21.07.2009 на оплату вартості товару та у видаткових накладних містяться посилання на ці рахунки, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що вказані рахунки є пред'явленням позивачем вимоги до виконання грошового зобов'язання.
Як слідує із протоколу взаємозаліку № 5 від 03.08.2009, сторони по справі провели взаємозалік на суму 10 505,21 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по рахунку-фактурі № СФ-0000090 від 21.07.2009 становить 12 495,79 грн., а по рахунку-фактурі № СФ-0000091 від 21.07.2009 залишилась незмінною, тобто 85 251,60 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості складає 97 747,39 грн. (108 252,60 грн. - 10 505,21 грн. = 97 747,39 грн.), що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків від 31.07.2009.
На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 97 747,39 грн. основного боргу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України з простроченої суми у розмірі 97 747,39грн. нарахував 224,95 грн. 3% річних за період прострочення з 24.07.2009 по 20.08.2009.
Враховуючи те, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відбулось з 29.07.2009, а не з 24.07.2009, як зазначив позивач, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 29.07.2009 по 20.08.2009 саме у розмірі 184,78 грн.
Щодо вжиття судом першої інстанції заходів по забезпеченню позову необхідно зазначити наступне.
Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність”, що знаходяться на розрахунковому рахунку 26006300411 в філії Бобровицького відділення Ощадбанку № 3258, МФО 343024, в межах суми 97 747,39 грн., або на інших рахунках, що належать ТОВ „Сільськогосподарське товариство „Співдружність”, які будуть виявлені державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій, а у разі недостатності кількості коштів на рахунку - накласти арешт на все майно (рухоме та нерухоме, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність” та буде виявлене державним виконавцем при вчиненні виконавчих дій в межах суми 97 747,39 грн.
Відповідно до ст. 66 Господарського кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з положеннями ст. 67 ГПК України позов може бути забезпечений, зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
У п. 2, п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.1994 № 02-5/611 зазначено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу; умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач вчиняє дії, які спрямовані на ухилення від виконання обов'язку з оплати вартості поставленого товару, а також вчиняє активні дії по продажу майна товариства, тим самим підтверджуючи наміри щодо здійснення ним дій для неможливості виконання рішення суду.
У підтвердження обґрунтування позивач надав лист інспекції державного технічного нагляду по Бобровицькому району від 19.10.2009 № 28 про надання відомостей щодо постановки на облік та зняття з обліку сільськогосподарської техніки, що належала ТОВ СТ „Співдружність”. Згідно з додатком до цього листа 18 та 21 вересня 2009 р. знято з обліку 16 одиниць техніки, що належала відповідачеві.
Оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову - накладення арешту на грошові суми відповідача в межах суми 97 747,39 грн., є обґрунтованим, співмірним та адекватним позовним вимогам і фактичним обставинам справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України).
Проте, в порушення положень ст. 33 ГПК України відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обґрунтованість та правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог та вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність” не підлягають задоволенню, а ухвала Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009 у справі № 2/125 не підлягають скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське товариство „Співдружність” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2009 у справі № 2/125 - без змін.
2. Матеріали справи № 2/125 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді