01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2010 № 17/96
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Білий В.С., дов. № 691-1/14 від 25.03.2010 року
від відповідача -не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Київської філії "Сіті"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2010
у справі № 17/96 ( .....)
за позовом ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Київської філії "Сіті"
до ТОВ "Київ-Автотранс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 3 169,10 грн
В судовому засіданні 06.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2010 року у справі № 17/96 позов Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Київської філії “Сіті” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київ-Автотранс” (далі-відповідач) задоволено повністю.
З відповідача на користь позивача стягнуто матеріальну шкоду в сумі 3 169, 10 грн., державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Крім того, стягнуто з позивача в доход Державного бюджету м. Чернігова 800 грн. штрафу.
Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою ( вх. 02-4.2/7598 від 15.09.2010 р.), в якій просив суд рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2010 року у справі № 17/96 скасувати в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Київської філії “Сіті” в доход Державного бюджету м. Чернігова 800 грн. штрафу, в іншій частині - залишити без змін. Апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, при неповному встановленні обставин, які мають істотне значення для справи. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що витребувані судом першої інстанції у позивача документи не були необхідні для вирішення спору і ненадання їх (з поважних причин) суду не перешкоджало вирішенню спору, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав застосовувати до позивача, як сторони судового процесу, норми статті 83 ГПК України.
Також не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою ( вх. 02-4.2/7504 від 09.09.2010 р.) , в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2010 року у справі № 17/96 у зв'язку з тим, що при розгляді справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, це призвело до прийняття неправильного рішення, та направити справу на новий розгляд в іншому складі суду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було витребувано документи, які мають значення для розгляду даної справи, а саме, довідки з відділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району м. Києва щодо адміністративних матеріалів про скоєння ДТП 22.02.2008 року на водія ОСОБА_1 та прийнято оскаржуване рішення без дослідження вищезазначених документів.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 року зазначені апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2010 року. Крім того, зобов'язано відповідача надати письмові уточнення вимог, викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання 06.10.2010 року з'явився представник позивача та підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання 06.10.2010 року не з'явився та не виконав вимоги ухвали суду від 20.09.2010 року, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови, та те, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
06.02.2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" було укладено Договір добровільного страхування автотранспорту, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом № 19G-0123243, відповідно до якого застраховано автомобіль "DAEWOO LANOS TF 69Y", реєстраційний НОМЕР_1
22.02.2008 року у м. Києві на Набережному шосе відбулося зіткнення зазначеного вище застрахованого автомобіля та автомобіля ДАФ, реєстраційний НОМЕР_2 з напівпричепом реєстраційний НОМЕР_3, який належить ТОВ "Київ-Автотранс", під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого застрахований автомобіль отримав пошкодження.
Згідно довідки Відділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 06.05.2008 року дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.13.3. Правил дорожнього руху України. Як вбачається з даної довідки, на водія ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення, який разом з матеріалами ДТП відповідно до ст. 276 КУпАП переданий до Куликівського районного суду Чернігівської області.
Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 24.06.2008 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито.
Згідно з попередньою калькуляцією № 0400-К від 29.02.2008 року вартість ремонтних робіт складала 3234, 27 грн., а згідно рахунку-фактури № ЮНЗ-00930 від 03.03.2008 року вартість ремонту застрахованого автомобіля становила 3 275, 50 грн.
01.09.2008 року позивачем було складено страховий акт № 8867, відповідно до якого вказана подія визнана страховою, а розмір збитку визначено в сумі 3 169, 10грн.
04.09.2008 року позивачем було сплачено згідно рахунку-фактури № ЮНЗ-00930 від 03.03.2008 року вартість запчастин та робіт з відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у сумі 3169, 10 грн. (за мінусом франшизи 106, 40 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 11495.
Цивільно-правова відповідальність власника напівпричіпу, реєстраційний НОМЕР_3, була застрахована у філії ВАТ "Гарантія" згідно полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності № ВВ/1356794 від 19.04.2007 року.
Разом з тим, ОСОБА_3 не зазначений у полісі обов'язкового страхування цивільної відповідальності № ВВ/1356794 від 19.04.2007 року як особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована цим полісом, тому ВАТ "Гарантія" не відшкодовує шкоду, завдану власнику застрахованого автомобіля внаслідок вищевказаної ДТП.
24.04.2009 року позивачем була надіслана відповідачу претензія № 8867-08 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою на суму 3275, 50 грн., яка була отримана останнім 28.04.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 2108424.
Відповідачем надана відповідь на вищевказану претензію від 21.05.2009 року № 05-05, в якій зазначено, що оскільки постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 24.06.2008 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, винність вищевказаної особи у скоєнні ДТП не доведена, тому претензія про відшкодування шкоди не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, позивач подав позов до господарського суду про стягнення з відповідача 3 169, 10 грн. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.
В суді першої інстанції представник відповідача зазначав, що висновки ДАІ, викладені у довідці Відділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 06.05.2008 року та протоколі про адміністративне правопорушення від 22.02.2008 року, не відповідають фактичним обставинам ДТП. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього руху складався не тільки на ОСОБА_3, а ще й на водія автомобіля "DAEWOO LANOS TF 69Y", реєстраційний НОМЕР_1 - ОСОБА_1
Пунктом 6 частини.4 ст. 6 Закону України „Про страхування” страхування наземного транспорту є одним із видів добровільного страхування. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.”
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: а) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; б) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; в) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування.
Згідно з п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України: особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 ст.1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Як вбачається з постанови Куликівського районного суду Чернігівської області від 24.06.2008 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням передбачених ст.38 КУпАП строків для накладення адміністративного стягнення, без винесення будь-якого рішення про наявність чи відсутність вини ОСОБА_3 у скоєнні вчиненого правопорушення.
Разом з тим, з довідки Відділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 06.05.2008 року та протоколу про адміністративне правопорушення від 22.02.2008 року вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення внаслідок порушення п.13.3. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складений саме на водія ОСОБА_3
При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій ОСОБА_3 22.02.2008 року в 11-40 на мосту Метро-Набережне шосе керуючи автомобілем ДАФ реєстраційний НОМЕР_2 з напівпричепом реєстраційний НОМЕР_3 при повороті праворуч не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем "DAEWOO LANOS TF 69Y", реєстраційний НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1
В матеріалах справи відсутній протокол про адміністративне правопорушення внаслідок порушення Правил дорожнього руху України на водія автомобіля "DAEWOO LANOS TF 69Y", реєстраційний НОМЕР_1, ОСОБА_1
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.07.2010 року за клопотанням відповідача було зобов'язано Відділ ДАІ по обслуговуванню Печерського району надати письмове пояснення з наданням відповідних доказів: чи складався 22.02.2008 року протокол про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього руху України на водія автомобіля "DAEWOO LANOS TF 69Y", реєстраційний НОМЕР_1 ОСОБА_1 по факту вищевказаного ДТП. Вищевказаною ухвалою було уповноважено відповідача надати ухвалу до Відділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві для виконання та отримати відповідь з вищевказаного питання. Однак, відповідь відповідач суду не надав, а в судовому засіданні 26.08.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи до отримання відповідних матеріалів з органу внутрішніх справ.
Вищевказане клопотання судом першої інстанції залишено без задоволення, оскільки відповідачем не доведені власні доводи про складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення Правил дорожнього руху України і на водія автомобіля "DAEWOO LANOS TF 69Y", реєстраційний НОМЕР_1 ОСОБА_1 по факту вищевказаного ДТП.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, незалежним від сторін компетентним державним органом, а саме, Відділом Державтоінспекції по обслуговуванню Печерського району, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, було зроблено висновок про винність у скоєному ДТП саме водія ОСОБА_3
Крім того, згідно протоколу огляду місця ДТП з відповідною схемою ДТП та довідки Відділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві автомобіль ДАФ, реєстраційний НОМЕР_2 мав потертості на двох колесах напівпричепа та пластмасового крила з правої сторони.
Також наявність потертостей на двох шинах напівпричепа з правої сторони підтвердив і водій ОСОБА_3 в письмових поясненнях, даних при оформленні ДТП.
Зазначене підтверджує як факт зіткнення двох машин, так і механізм зіткнення, викладений в письмових поясненнях водія ОСОБА_1, даних при оформленні ДТП.
Дані, які випливають із протоколу огляду місця події ДТП, підтверджують обґрунтованість висновку працівників ДАІ, що водій ОСОБА_3 22.02.2008 року в 11-40 на мосту Метро-Набережне шосе керуючи автомобілем ДАФ реєстраційний НОМЕР_2 з напівпричепом реєстраційний НОМЕР_3 при повороті праворуч не дотримався безпечного бокового інтервалу, фактично заїхавши напівпричепом більше ніж на метр на чужу смугу руху , що призвело до зіткнення з автомобілем "DAEWOO LANOS TF 69Y", реєстраційний НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1
Місцевим господарським судом було зобов'язано відповідача надати: письмове пояснення з наданням відповідних доказів: в чому саме не відповідають Правилам дорожнього руху та фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди висновки ДАІ, викладені у довідці Відділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 06.05.2008 року та протоколі про адміністративне правопорушення від 22.02.2008 року щодо вини у скоєнні ДТП саме ОСОБА_3; з урахуванням попереднього питання викласти письмову думку щодо необхідності призначення судової автотехнічної експертизи, переліку питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, та пропозиції щодо оплати експертизи.
Однак, відповідач не надав суду вищезазначених доказів та пояснень, які б спростовували вищевказані висновки суду та Державтоінспекції про винність у ДТП саме водія ОСОБА_3
Як встановлено судом першої інстанції, факт належності автомобіля ДАФ, реєстраційний НОМЕР_2 ТОВ „Київ-Автотранс” та праці ОСОБА_3 водієм ТОВ „Київ-Автотранс” на момент ДТП підтверджується копіями наказу № 6 від 01.02.2008 року про прийняття ОСОБА_3 водієм з 01 лютого 2008 року, подорожнього листа № 207087 від 18.02.2007 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СВС 003593.
Як вбачається із листа від 26.06.2010 року № 8/6-4295 с-вх, наданого на вимогу суду Відділом ДАІ УМВС України в Чернігівській області, станом на 22.02.2008 року автомобіль DAF-95, д.н.з. НОМЕР_2 значився зареєстрованим за ТОВ „Київ-Автотранс”, а напівпричіп Lamberet д.н.з. НОМЕР_3, значився зареєстрованим за гр. ОСОБА_4, що підтверджується копіями облікових карток на зазначені транспортні засоби.
Крім того, факт завдання пошкоджень автомобілю "DAEWOO LANOS TF 69Y", реєстраційний НОМЕР_1 саме внаслідок вищевказаного ДТП підтверджується протоколом огляду місця ДТП з відповідною схемою ДТП та довідкою Відділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів, які б спростовували б викладені обставини, покладені в обґрунтування позову.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів, які б спростовували б викладені обставини, покладені в обґрунтування позову, а саме, не надано протоколу про адміністративне правопорушення внаслідок порушення Правил дорожнього руху України на водія автомобіля "DAEWOO LANOS TF 69Y", реєстраційний НОМЕР_1, ОСОБА_1
При цьому, зазначеного протоколу відповідачем не було надано і до апеляційної інстанції в обґрунтування своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, хоча останній мав можливість отримати його (за наявності такого) протягом двох місяців (з дня винесення ухвали Господарського суду Чернігівської області 27.07.2010 року, якою відповідача було уповноважено на отримання відповіді від відділу ДАІ по обслуговуванню Печерського району щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 до 06.10.2010 року - дня призначення Київським апеляційним господарським судом судового розгляду апеляційної скарги відповідача).
Що стосується апеляційної скарги позивача, то ухвалами господарського суду першої інстанції 17.06.2010 року, 29.06.2010 року, 27.07.2010 року та 12.08.2010 року від останнього витребовувалися: акт виконаних робіт чи інший документ, що підтверджує безпосередньо факт виконання ремонтних робіт на суму, зазначену у позові; акт виконаних робіт чи інший документ, що підтверджує безпосередньо факт виконання ремонтних робіт на суму, зазначену у позові; письмове пояснення по суті позову з урахуванням заперечень, викладених відповідачем у відзиві на позов; наказ про призначення керівника позивача; оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні; викласти письмову думку щодо необхідності призначення судової автотехнічної викласти письмову думку щодо необхідності призначення судової автотехнічної експертизи, переліку питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, та пропозиції щодо оплати експертизи. Однак, позивач витребуваних документів без поважних причин не надав, а також не представив суду докази причин поважності ненадання останніх.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не виконані покладені на нього господарським судом дії, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що на підставі п.5 ст.83 ГПК України необхідно стягнути з позивача штраф в доход Державного бюджету України в розмірі 800 грн.
Отже, апеляційний суд приходить висновку, що доводи позивача та відповідача, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.08.2010 року у справі № 17/96 залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Київ-Автотранс” та Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” в особі Київської філії “Сіті” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 17/96 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
11.10.10 (відправлено)