01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2010 № 54/329
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Коптєва А.Є. - представник за довіреністю № 28 від 30.07.2010
від відповідача -не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2010
у справі № 54/329 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Диад»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»
про стягнення 220214,76 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача 220 214,76 грн. авансового платежу, перерахованого позивачем за умовами договору фінансового лізингу від 30.05.2008 № 004/08-у.
Вимога пов'язана з тим, що відповідач у встановлений умовами Договору та додаткової угоди до нього строк не передав позивачу об'єкт лізингу.
Доповненнями до позовної заяви від 09.09.2009 № 84 позивач звернувся до суду з додатковими вимогами визнати недійсним п. 2.1 договору про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 від 24.02.2009, яким передбачено, що авансовий платіж Лізингоодержувача підлягає поверненню Лізингодавцем протягом трьох робочих днів від дня отримання в повному обсязі Лізингодавцем (ТОВ „Богдан-Лізинг”) раніше сплаченого ним першого платежу від Постачальника по договору поставки № 013/08-КП від 23.05.2008,.
Позивач вважає цю угоду нікчемною, оскільки вона суттєво порушує права позивача щодо отримання коли-небудь грошей, що були перераховані ним на виконання умов договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008; що відповідач ніколи не отримає коштів від свого постачальника, оскільки він отримав від постачальника товар, про що свідчить акт приймання-передачі товару.
Поясненнями від 25.02.2010 № 5 позивач доповнив позовні вимоги вимогою про визнання договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 недійсним з тих підстав, що підписуючи договір про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008, відповідач ввів позивача в оману, оскільки повернення перерахованої відповідачем постачальнику передоплати, після чого відповідач мав повернути передоплату позивачу, відбутися не могло через те, що саме відповідач не виконав перед постачальником зобов'язання з повної оплати предмету лізингу, через що підстави для повернення суми передоплати не існували, що знайшло своє відображення у рішенні господарського суду міста Києва від 31.07.2009 у справі № 12/194.
Рішенням від 26.05.2010 господарський суд міста Києва повністю задовольнив вимоги позивача, стягнувши з відповідача 220 214,76 грн. авансового платежу та визнавши недійсним п. 2.1 договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008.
Тобто, вимоги про визнання договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 недійсним судом першої інстанції розглянуті не у повному обсязі, а лише в частині заявлених раніше вимог про визнання недійсним п.2.1 зазначеного договору, а тому позов не може вважатися таким, що задоволений у повному обсязі.
Враховуючи, що рішення щодо відмови у прийнятті вимог про визнання договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 недійсним суд першої інстанції не ухвалював, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користуючись правами, наданими суду першої інстанції, колегія суддів розглядає позовні вимоги позивача в обсязі, заявленому ним з урахуванням пояснень від 25.02.2010 № 5.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його повністю та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позову.
Апелянт посилається на те, що суд при винесенні рішення по справі № 54/329 порушив ст. 83 ГПК України, оскільки самостійно змінив підставу визнання договору недійсним, і не обґрунтував, яким імперативним нормам закону суперечить п. 2.1 договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу; що позивач жодного разу не звертався до відповідача в установленому законом порядку про зміну редакції пункту 2.1 договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу; що суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 12/194 встановлений факт належного виконання ТОВ «Італійська Торгівельна Організація» як Постачальником зобов'язань щодо передачі товару (предмету лізингу) відповідачу як Покупцю і відповідачу у справі № 12/194, що не відповідає дійсності, оскільки фактичної поставки товару постачальником - ТОВ „Італійська Торгівельна Організація” здійснено не було.
Ухвалою від 16.08.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Євграфова Є.П., Ропій Л.М. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням від 31.08.2010 № 01-23/1/8 в.о. Голови суду апеляційну скаргу у справі № 54/329 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.
Позивач представників в судове засідання не направив, проте у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечив і просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2010 у справі № 54/329 без змін.
Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
30.05.2008 між позивачем як Лізингоодержувачем та відповідачем як Лізингодавцем укладено договір фінансового лізингу № 004/08-у (далі Договір), предметом якого є надання відповідачем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу позивачу майна, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена у Специфікації (Додаток № 2 до Договору), для підприємницьких цілей позивача на визначений строк, за умови сплати ним періодичних лізингових платежів.
Згідно п. 1.1.1.1 та п. 1.3 Договору на замовлення позивача відповідач купує майно, зазначене у Замовленні на Предмет лізингу (Додаток № 2 до Договору), спеціально для передачі його позивачу у платне користування на умовах фінансового лізингу; Продавця майна вказано у Замовленні на Предмет лізингу.
Згідно Замовлення на Предмет лізингу - Специфікації на Предмет лізингу (Додаток 2 до Договору) відповідач мав передати позивачу майно згідно переліку (далі предмет лізингу), продавцем якого визначено ТОВ «Італійська Торгівельна Організація».
23.05.2008 між відповідачем як Покупцем та ТОВ «Італійська Торгівельна Організація» як Продавцем був укладений договір поставки № 013/08-КП, факт укладення якого підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами, зокрема, копією рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2009 у справі № 12/194, і учасниками судового процесу не заперечується.
Згідно п. 3.1 Договору позивач мав в термін до 10 червня 2008 року сплатити відповідачу авансовий лізинговий платіж в сумі 220214,76 грн.
02.06.2008 платіжним дорученням № 004784 позивач перерахував відповідачу 220214,76 грн.
20.10.2008 позивач та відповідач підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою збільшили строки поставки Предмету лізингу за Договором та змінили п. 8.4 та п. 2.2 Договору.
Згідно п. 2.2 Договору, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою 1, прийняття-передача Предмету лізингу відповідачем позивачу повинна відбутися протягом 30 календарних днів з дати поставки його Поставщиком (ТОВ «Італійська Торгівельна Організація») за Договором поставки № 013/08-КП від 23.05.2008.
05.12.2008 за Актом приймання-передачі Товару згідно з Договором поставки № 013/08-КП від 23.05.2008 ТОВ «Італійська Торгівельна Організація» як Продавець передало, а відповідач як Покупець прийняв Товар згідно переліку, проте, в платне володіння і користування позивачу у відповідності до умов Договору відповідач предмет лізингу не передав.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене, позивач правомірно звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача 220 214,76 грн. сплаченого авансового лізингового платежу.
Вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо вимог про визнання недійсним п. 2.1 договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 слід зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
24.02.2009 позивач та відповідач уклали договір про розірвання Договору фінансового лізингу № 004/08-у від 30.05.2008, пунктом 2.1 якого узгодили, що авансовий платіж позивача підлягає поверненню відповідачем протягом трьох робочих днів від дня отримання в повному обсязі відповідачем раніш сплаченого ним першого платежу від Постачальника по Договору поставки № 013/08-КП від 23.05.2008.
Проте, обумовлення повернення відповідачем позивачу авансового платежу, після сплати якого предмет лізингу у встановлені договором строки не був поставлений, фактом повернення відповідачу раніш перерахованого ним на користь постачальника предмету лізингу платежу, суперечить нормам вищезгаданої ч. 2 ст. 693 ЦК України, згідно якій, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має безумовне право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За таких обставин, вимоги позивача в частині визнання п. 2.1 договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 недійсним підлягають задоволенню як обґрунтовані.
Згідно ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Вимоги позивача про визнання договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 недійсним з тих підстав, що підписуючи договір про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008, відповідач ввів позивача в оману, оскільки повернення перерахованої відповідачем постачальнику передоплати, після чого відповідач мав повернути передоплату позивачу, відбутися не могло через те, що саме відповідач не виконав перед постачальником зобов'язання з повної оплати предмету лізингу, через що підстави для повернення суми передоплати не існували, що знайшло своє відображення у рішенні господарського суду міста Києва від 31.07.2009 у справі № 12/194, задоволенню не підлягають, оскільки факти, на які позивається позивач були встановлені 02.12.2009 у постанові Київського апеляційного господарського суду у справі № 12/194 і станом на 24.02.2009, дату укладення договору про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008, відомі сторонам не були, а відтак, в даному випадку не може йтися про введення при підписанні спірного договору позивача відповідачем в оману щодо зазначених обставин.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Позивачем належним чином доведено порушення відповідачем його законних прав.
Відповідач не надав суду жодного належного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.
З огляду на викладене вище, апеляційна скарга ТОВ «Богдан-Лізинг» задоволенню не підлягає, але рішення суду підлягає зміні: вимоги про стягнення з відповідача 220 214,76 грн. авансового платежу та про визнання недійсним п. 2.1 договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. У вимогах про визнання недійсним договору від 24.02.2009 про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 як такого, що укладений під впливом обману, задоволенню не підлягають як безпідставні.
Решта наявних в матеріалах справи доказів, зокрема щодо правовідносин відповідача з ТОВ «Італійська Торгівельна Організація» як Продавцем за договором поставки № 013/08-КП, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору сторін по суті.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан-Лізинг” на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2010 у справі № 54/329 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2010 у справі № 54/329 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
„1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним п. 2.1. договору від 34.02.2009 р. про розірвання договору фінансового лізингу № 004/08-У від 30.05.2008 р.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан-лізинг” (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, корпус 87, ідентифікаційний код 32960732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад” (83117, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Бахметьева, буд. 46, ідентифікаційний код 30701488) 220 214 (двісті двадцять тисяч двісті чотирнадцять) гривень 76 коп. авансового платежу, 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 15 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позову відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Диад” (83117, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Бахметьева, буд. 46, ідентифікаційний код 30701488) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197 грн., надмірно сплачені платіжним дорученням № 004592 від 14.07.2009 р.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.”
3. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 54/329.
Головуючий суддя
Судді