01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 6/352
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Лупич А.В., довіреність б/н від 28.12.09р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2010
у справі № 6/352 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім»
до Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк»
про визнання договору недійсним
ТОВ «Фактор Ексім» звернувся в господарський суд м. Києва з позовом до ПАТ «Донгорбанк» про визнання недійсним кредитного договору № 2007-38 від 21.08.207 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.07.2010 року в позові відмовлено повністю.
ТОВ «Фактор Ексім» не погодилось з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема ТОВ «Фактор Ексім» стверджує, що умовами договору не визначено строк його дії та відповідальність відповідача, що є підставою для визнання його недійсним.
До початку судового розгляду справи до загального відділу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Фактор Ексім» про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд керувався наступним.
Обґрунтовуючи необхідність відкладення судового розгляду, апелянт посилається на неможливість директора товариства бути присутнім у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів відзначає, що ТОВ «Фактор Ексім» є юридичною особою, а отже не було позбавлене права направити у судове засідання уповноваженого представника, видавши йому відповідну довіреність.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
21.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ПКФ “3 КОМ”, правонаступником якого є позивач, та закритим акціонерним товариством “Донгорбанк”, правонаступником якого є відповідач, укладено кредитний договір № 2007-38.
Предметом Договору є надання відповідачем позивачу мультивальтного кредиту (п. 1.1 Договору зі змінами, внесеними додатковою угодою № 26 від 18.02.2009 року).
Позивач стверджує, що вказаний договір суперечить чинному законодавству, оскільки його умовами не визначено строк його дії та відповідальність відповідача
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з п. 7 ст. 176 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частинами 1-4 ст. 180 ГК України визначено зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що Довір вступає в силу з моменту його підписання та припиняє свою дію після повного виконання позивачем всіх зобов'язань, які слідують із Договору.
Додатковою угодою № 26 від 18.02.2009 року сторонами погоджений графік виконання позивачем свого обов'язку по поверненню кредиту.
Умовою, з якою сторони пов'язали строк дії, Договору є виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, терміни виконання яких встановлені умовами Договору, що не заборонено чинним законодавством.
За таких обставин, посилання позивача на те, що умовами не визначено строк його дії, судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються самими умовами Договору.
Щодо посилань позивача на відсутність в Договорі умов про відповідальність відповідача, як підставу для виконання його недійсним, слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 345 ГК України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
В той же час, чинним законодавством, а саме Цивільним та Господарським кодексам України, встановлені правові наслідки порушення стороною зобов'язань, і, відповідно санкції за такі порушення.
Відсутність в тексті Договору умов про відповідальність відповідача не є підставою для визнання Договору недійсним.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 14.07.2010 року у справі № 6/352 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва від 14.07.2010 року у справі № 6/352.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
Рішення господарського суду м. Києва від 14.07.2010 року у справі № 6/352 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім» - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
14.10.10 (відправлено)