Справа № 953/11522/24
Провадження № 1-кс/953/9173/24
17 грудня 2024 року м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю прокурора - ОСОБА_2 , захисника - ОСОБА_3 , секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові клопотання старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 капітана юстиції ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020020000688 від 31.07.2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина РФ, уродженця м. Саратова Саратовської області РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , командира розвідувальної групи 607 центру спеціального призначення Північно-Кавказького округу Федеральної служби військ національної гвардії РФ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
Старший слідчий слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітан юстиції ОСОБА_5 звернулась до суду із клопотанням, погодженим прокурором управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, щоорганом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням та вчиненні інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24.02.2022 президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Норми ст. 27 Конвенції, крім іншого, вказують на те, що особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
Cторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.
Норми ст. 31 Конвенції забороняють застосування жодного примусу фізичного чи морального порядку до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Також, ст. 32 Конвенції встановлено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Частиною 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) передбачено, що вбивство є забороненим й буде залишатися забороненим в будь-який час і в будь-якому місці, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів.
Військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на посаді командира розвідувальної групи 607 центру спеціального призначення Північно-Кавказького округу Федеральної служби військ національної гвардії РФ, брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ.
Одразу після оголошення 24.02.2022 Президентом РФ про початок «спеціальної воєнної операції», російські війська, зокрема розвідувальна група 607 центру спеціального призначення Північно-Кавказького округу Федеральної служби військ національної гвардії РФ, серед яких перебував військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 , у невстановленому місці перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ на території Харківської області.
Одночасно з веденням бойових дій на території області, військовослужбовці ЗС РФ з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією Харківської області здійснювали блокування та тимчасове захоплення населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах області блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території.
В кінці лютого 2022 року з боку РФ почалось збройне захоплення м. Ізюм Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області.
Внаслідок чого, територія вказаного населеного пункту станом на початок квітня 2022 року перейшла під контроль представників російських окупаційних військ.
Таким чином, з початку квітня 2022 року по 10.09.2022 м. Ізюм Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області разом із місцевим цивільним населенням, яке не брало участі у збройному конфлікті, перебували у тимчасовій окупації військовослужбовців ЗС РФ та учасників незаконного збройного формування так званої «ДНР», які також були залучені до зазначеного вище широкомасштабного вторгнення на територію України.
Військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування військовослужбовцями ЗС РФ, маючи умисел на порушення законів та звичаїв війни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у формі жорстокого поводження з цивільним населенням, незаконно, без складання будь-яких процесуальних документів, із застосуванням фізичної сили, затримували потерпілих, після чого під примусом та погрожуючи позбавленням життя останніх та їх рідних, привозили та нелегально ув'язнювали до спеціально облаштованої на території залізничної лікарні катівні, розташованої по вул.Заводська, 35, м. Ізюм, Харківської області де із застосуванням фізичного та сексуального насильства, погроз позбавлення життя та катування, допитували, примушуючи змінювати проукраїнську позицію, надавати дані про інших проукраїнські налаштованих громадян, військовослужбовців, учасників АТО, правоохоронців тощо.
ОСОБА_6 в порушення вимог ст. 75 Додаткового протоколу І та ст. ст. 3, 27, 31-32 Конвенції, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки, переслідуючи прямий єдиний умисел, спрямований на жорстоке поводження з цивільним населенням, затримав потерпілу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та перемістив останню до спеціально облаштованої катівні, де її нелегально ув'язнили, піддаючи катуванню, психологічному та сексуальному насильству.
Так, 01.07.2022 приблизно об 11:00, ОСОБА_6 , діючи у групі за попередньою змовою з ОСОБА_8 та шістьма невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, беручи участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи озброєними вогнепальною зброєю, увійшли на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де на той час разом зі своїми рідними проживала громадянка України ОСОБА_9 , яка на момент події у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебувала, зброї при собі не мала, участі у бойових діях не брала та до таких дій не готувалася, була одягнена у цивільний одяг, тобто належала до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І та відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції від 12.08.1949 є особою, що перебуває під її захистом, як такий, що в будь-який момент та за будь-яких обставин опинилися, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами якої вони не є.
За результатами проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_9 . ОСОБА_6 наказав останній збирати особисті теплі речі та їхати з ним у невідомому напрямку.
Почувши відмову потерпілої, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що перед ним цивільна особа, яка не виконувала будь-яких бойових задач, одягнена у цивільний одяг та на яку поширюються норми міжнародного гуманітарного права, і його дії порушують ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949, та є такими, які спрямовані на приниження честі, залякування, а також спричинення фізичних та моральних страждань, наніс із значною силою удар рукою в ділянку живота ОСОБА_9 , чим завдав особливих болісних відчуттів.
З метою посилення психологічного ефекту від своїх незаконних дій, ОСОБА_6 , перебуваючи позаду ОСОБА_9 , обхопив її шию борцівським захватом «замок» та із застосуванням значної сили перекрив доступ кисню до дихальних шляхів, утримуючи потерпілу в такому положенні протягом 10-20 секунд.
Після того як ОСОБА_9 почала втрачати свідомість ОСОБА_6 її відпустив та перебував поруч з нею, тим самим позбавивши її можливості вільного пересування.
Подолавши волю потерпілої до супротиву, ОСОБА_6 повторив свій наказ щодо необхідності збирання речей, після чого ОСОБА_9 одягнули шапку на голову, позбавивши можливості бачити навколишнє середовище.
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на затримання цивільної особи, ОСОБА_6 вивів ОСОБА_9 у двір домоволодіння та, із застосуванням значної сили, штовхнув її до багажника авто, на якому приїхали вищезазначені військові, після чого привіз її до спеціально облаштованої на території залізничної лікарні катівні, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 де потерпілу нелегально ув'язнили та утримували протягом 10 діб, піддаючи катуванню, психологічному та сексуальному насильству.
10.07.2022 ОСОБА_9 звільнили.
Згідно висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_9 виявляє ознаки посттравматичного стресового розладу з астено-невротичним, стійким тривожним синдромом. Наявний розлад психіки виник внаслідок протиправних дій військових російської федерації, які полягали у жорстокому поводженні, катуванні та зґвалтуванні.
Події, що відбувалися з ОСОБА_9 та їх наслідки постали для неї інтенсивно та тривало психотравмуючими, обумовили негативні зміни фізичної, психоемоційної та соціальної сфер її особистості, обмежили її соціальне функціонування та погіршили якість життя.
Отже, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 та іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ вчинив жорстоке поводження з цивільною особою ОСОБА_9 , що виражалось у завданні фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень), тобто у вчиненні катування останньої, а також вчинив інші порушення законів та звичаїв війни, які полягали у нелегальному ув'язненні цивільної особи, яка перебуває під захистом, чим грубо порушив ст. ст. 27, 31, 32, 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 75 Додаткового протоколу І протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
04.12.2024 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України, вручено у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора 04.12.2024 та в газеті «Урядовий кур'єр №245 (7905) від 04.12.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
На даний час, підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на території РФ, тобто державі, визнаної Верховною Радою України державою-агресором з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Отже, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 умисно переховується від слідства та суду на території РФ, тобто державі, визнаної Верховною Радою України державою-агресором з метою ухилення від кримінальної відповідальності, з метою уникнення кримінальної відповідальності за учинений ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України. Притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, неможливо.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 04.12.2024 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», що є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якому розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
На сьогоднішній день виникла необхідність в обранні відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а обрання підозрюваному запобіжного заходу більш м'якого може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Підставою обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1
ст. 177 КПК України.
На даний час, підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на території РФ, тобто держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором з метою ухилення від кримінальної відповідальності, за викликом слідчого не прибув, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_6 може прямо або через інших осіб незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження (в т.ч. потерпілих), оскільки він неодноразово застосовував насильство по відношенню до цивільного населення.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким, тобто підозрюваний перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, при вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий просить врахувати, що: наявні докази про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину є вагомими; підозрюваному, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк до дванадцяти років; вік та стан здоров'я не перешкоджають підозрюваним вчиняти злочини, перешкоджати виконанню завдань кримінального провадження та ухилятися від слідчого, прокурора і суду; ризик продовження злочинної діяльності є високим, так як ОСОБА_6 є командиром розвідувальної групи 607 центру спеціального призначення Північно-Кавказького округу Федеральної служби військ національної гвардії РФ, та в останнього наявна на озброєнні вогнепальна зброя.
З урахуванням викладених обставин, жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобіганню існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити у повному обсязі.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Слідчим надані достатні відомості, які свідчать про перебування на цей час підозрюваного на території РФ, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає наявними правові підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 193 КПК України.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.
СВ УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
04.12.2024 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України, вручено у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора 04.12.2024 та в газеті «Урядовий кур'єр №245 (7905) від 04.12.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
Надані стороною обвинувачення докази у їх обсязі свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України. Так, обґрунтованість підозри підтверджується наступними доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_9 (протокол допиту від 16.10.2023, протокол допиту від 26.07.2023, протокол допиту від 14.03.2024); слідчим експериментом за участю потерпілої ОСОБА_9 від 02.08.2023; пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_9 від 14.03.2024); пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_9 від 14.03.2024; відповіддю на доручення № 70/1-22225 від 25.12.2023; висновком судово-психіатричного експерта № 204 від 14.03.2024; відповідю ГУР МО № 222/10Д/1938 від 25.03.2024; показаннями свідка ОСОБА_10 від 16.03.2024; пред?явленням особи для впізнання за участі Варзакова від 14.03.2024; показаннями потерпілої ОСОБА_9 (протокол допиту від 16.03.2024); показаннями свідка ОСОБА_11 (протокол допиту від 27.04.2024, протокол допиту від 14.10.2024); пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_11 від 14.10.2024 ; відповіддю на доручення № 70/1-5615 від 12.06.2024; відповіддю на доручення № 05/548вп від 06.09.2024; відповіддю на доручення № 70/1-8708 від 13.09.2024; відповіддю на доручення № 70/10738 від 05.11.2024; показаннями свідка ОСОБА_12 (протокол допиту від 14.10.2024); пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_12 від 14.10.2024; показаннями свідка ОСОБА_13 (протокол допиту від 14.10.2024); пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_13 від 14.10.2024); відповіддю на запит № 70/6-5026 від 12.07.2024; відповіддю на доручення № 70/1-12073 від 12.12.2024.
Зазначені докази на думку слідчого судді не містять ознак очевидної недопустимості та неналежності та є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п. 3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків чи інших учасників у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному суд враховує його особистість, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Підозрюваний є громадянином РФ, переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на території РФ, є командиром розвідувальної групи 607 центру спеціального призначення Північно-Кавказького округу Федеральної служби військ національної гвардії РФ, за викликом слідчого не прибув, постановою слідчого у даному кримінальному провадженні від 11.12.2024 оголошений в розшук на території України та міжнародний розшук, отже, слідчий суддя вважає доведеними існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи зі змісту формулювання підозри, враховуючи, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню не завершено, слідчим не проведені всі необхідні слідчі дії, направлені на отримання доказів, підозра обґрунтовується показаннями потерпілої та свідків, слідчий суддя також вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні.
Виходячи зі змісту формулювання обвинувачення та обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_6 є командиром розвідувальної групи 607 центру спеціального призначення Північно-Кавказького округу Федеральної служби військ національної гвардії РФ, слідчий суддя також вважає наявність існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, наявність зазначених ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є виключними обставинами та у їх сукупності виправдовує тримання підозрюваного під вартою та свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
При постановленні даної ухвали суд, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави відносно ОСОБА_6 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 капітана юстиції ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020020000688 від 31.07.2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Після затримання ОСОБА_6 не пізніше як через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження забезпечити його доставку до слідчого судді Київського районного суду міста Харкова для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складений 18 грудня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1