Справа № 953/11522/24
Провадження № 1-кс/953/9176/24
17 грудня 2024 року м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю прокурора - ОСОБА_2 , захисника - ОСОБА_3 , секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові клопотання старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 капітана юстиції ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020020000688 від 31.07.2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дебальцеве Горлівського району Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , стрілка - помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону 204 полку незаконого військового формування «ДНР»,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України,
Старший слідчий слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітан юстиції ОСОБА_5 звернулась до суду із клопотанням, погодженим прокурором управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, щоорганом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, а саме у жорстокому поводженні з цивільним населенням та вчиненні інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24.02.2022 президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Згідно з положеннями ст. 27 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - ЖК(IV)), особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
Жінки потребують особливого захисту, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність.
Норми ст. 31 ЖК (IV) забороняють застосування жодного примусу фізичного чи морального порядку до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Статтею 32 ЖК (IV) визначено, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Статтею 147 ЖК (IV) передбачено, що серйозними порушеннями є дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції, зокрема тортури.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року (далі - ДП І), заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:
a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема:
a.1) вбивство;
a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні;
b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі;
e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
Також ч. 1 ст. 76 ДП І передбачено, що жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань.
Одразу після оголошення 24.02.2022 Президентом РФ про початок «спеціальної воєнної операції», російські війська, у т. ч. учасники незаконних збройних формувань, створених на території так званої «Донецької народної республіки», що контролюється РФ, представлені зокрема 1 стрілецьким відділенням 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону 204 полку так званої «ДНР» у невстановленому місці пішли у наступ на території Харківської області.
Одночасно з веденням бойових дій на території області, військовослужбовці ЗС РФ та учасники так званої «ДНР», що діяли на користь та в підпорядкуванні невстановлених військовослужбовців ЗС РФ, з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією Харківської області здійснювали блокування та тимчасове захоплення населених пунктів.
Наприкінці лютого 2022 року з боку РФ почалось збройне захоплення м. Ізюм Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області.
Внаслідок чого територія вказаного населеного пункту станом на початок квітня 2022 року перейшла під контроль представників російських окупаційних військ.
Таким чином, з початку квітня 2022 року по 10 вересня 2022 року м. Ізюм Ізюмської міської об'єднаної територіальної громади Ізюмського району Харківської області разом із місцевим цивільним населенням, яке не брало участі у збройному конфлікті, перебували у тимчасовій окупації військовослужбовців ЗС РФ та учасників незаконного збройного формування так званої «ДНР», які також були залучені до зазначеного вище широкомасштабного вторгнення на територію України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 обіймав посаду стрільця - помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону НОМЕР_2 полку так званої «Донецької Народної Республіки» (далі - «ДНР»), що контролюється РФ та брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ.
01.07.2022 приблизно об 11 год 00 хв ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 та шістьма невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, що також брали участь у міжнародному збройному конфлікті, усвідомлюючи обставини існування міжнародного збройного конфлікту на території України, діючи в його умовах та у зв'язку з ним, будучи озброєними вогнепальною зброєю, увійшли на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
У вказаному домоволодінні перебували цивільні особи, а саме ОСОБА_9 зі своєю матір'ю ОСОБА_10 та чоловіком ОСОБА_11 , які на момент події у складі Збройних Сил України чи інших збройних формувань України не перебували, зброї при собі не мали, участі у бойових діях не брали та до таких дій не готувалися, були одягнені у цивільний одяг, тобто належали до категорії цивільних осіб в розумінні ст. 50 ДП І.
Після проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_9 затримано, поміщено до багажнику автомобіля та доставлено ОСОБА_8 до спеціально створеного місця незаконного утримання на території Комунального закладу охорони здоров'я «Міська залізнична поліклініка», розташованої за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Заводська, 35, де останню нелегально ув'язнено.
Того самого дня через декілька годин двоє невстановлених військовослужбовців ЗС РФ, які діяли у групі та з єдиним умислом разом з ОСОБА_6 та 5 іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, повели ОСОБА_9 для проведення допиту до адміністративної будівлі КЗОЗ «Міська залізнична поліклініка».
В кабінеті, до якого завели потерпілу, перебували ОСОБА_6 разом із 6 невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ. Один з присутніх невстановлених військовослужбовців ЗС РФ наказав ОСОБА_9 повністю роздягнутись. При цьому на столі, що розташований в кабінеті, лежали плоскогубці, електричні дроти та батіг.
Почувши відмову ОСОБА_9 виковувати наказ, ОСОБА_6 та інші присутні військовослужбовці ЗС РФ почали наносити удари по різним частинам тіла потерпілої.
З метою реалізації свого єдиного злочинного умислу в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV), ст. ст. 75(2)(а)(b), 76(1) ДП І ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими в ході досудового розслідування військовослужбовцями РФ, які перебували в кабінеті, повністю роздягнули ОСОБА_9 , тим самим здійснили її примусове оголення та поклали на стіл.
При цьому двоє військовослужбовців ЗС РФ із застосуванням фізичної сили тримали потерпілу за руки, чим обмежили її можливість рухатись та здійснювати опір, а інші 6 військовослужбовці, серед яких також був ОСОБА_6 почали торкатися її статевих органів.
Через деякий час ОСОБА_9 поставили обличчям до стіни та продовжили торкатися її статевих органів, чим порушили її сексуальну свободу та автономію. Після завершення принизливих дій потерпілій дозволили вдягнутися та відвели її назад до місця утримання.
В цей же день, 01.07.2022, приблизно о 20 год 00 хв, ОСОБА_6 , з метою подальшої реалізації раніше виниклого єдиного умислу, направленого на вчинення насильницьких дій сексуального характеру стосовно ОСОБА_9 та катування останньої, діючи разом з 7 невстановленими в ході досудового розслідування військовими ЗС РФ, зайшли у сарай, де незаконно утримувалась ОСОБА_9 та наказали їй роздягнутись, при цьому погрожуючи зґвалтуванням.
Отримавши відмову потерпілої, військовослужбовці ЗС РФ, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV), ст. ст. 75(2)(а)(b), 76(1) ДП І примусово роздягнули ОСОБА_9 та тримаючи її за руки, почали торкались тіла останньої, проникаючи пальцями рук у статеві органи потерпілої, тобто вчинили дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним, проникненням в тіло потерпілої (зґвалтування), чим порушили її сексуальну свободу та автономію.
Через деякий час 7 військовослужбовців ЗС РФ покинули приміщення сараю, при цьому ОСОБА_6 залишився разом з ОСОБА_9 та продовжив вчинення протиправних дій.
З метою подальшої реалізації свого злочинного умислу, направленого на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 перебуває в примусових обставинах та немає можливості висловити свою волю щодо його дій, висловив вимогу останній вступити з ним в статевий зв'язок. У свою чергу ОСОБА_9 відмовилася виконувати зазначену вимогу.
Розлютившись від отриманої відповіді, ОСОБА_6 в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV), ст. ст. 75(2)(а), (а.1), (a.2), (b), (е), 76(1) ДП І усвідомлюючи, що ОСОБА_9 є цивільною особою, яка захищена нормами міжнародного гуманітарного права, з метою подолання опору потерпілої, почав завдавати удари по тілу ОСОБА_9 . Крім цього, з метою здійснення психологічного тиску на потерпілу ОСОБА_6 почав висловлювати погрози вбивством останній, а також погрожував повністю роздягнути ОСОБА_9 , прив'язати її на площі, сфотографувати та надіслати фото сину, який є працівником правоохоронного органу.
З метою посилення психологічного тиску на потерпілу ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , вийшовши з сараю, де була ув'язнена остання, повідомив її чоловіку - ОСОБА_11 , який утримувався в сусідньому гаражі, розташованому на території КЗОЗ «Міська залізнична поліклініка» та облаштованому представниками ЗС РФ як незаконне місце утримання для чоловіків, про те, що нібито у нього був статевий зв'язокз його дружиною. У свою чергу, потерпіла почула слова ОСОБА_6 , що завдало їй сильних психічних страждань.
02.07.2022 в обідній час (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_9 знову привели на допит до одного з кабінетів адміністративної будівлі лікарні, в якому перебували 8 військовослужбовців ЗС РФ, серед яких також був ОСОБА_6 , де надягнули останній на руки кайданки та підвісили до стелі.
Під час допиту, проведення якого контролював ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ставились питання щодо місцезнаходження її сина та його колег по роботі.
Коли відповіді не влаштовували присутніх ОСОБА_6 та інші невстановлені в ході досудового розслідування військовослужбовці ЗС РФ, діючи спільно та з єдиним умислом нанесли ОСОБА_9 не менше 15 ударів по тулубу та сідницях.
Після завершення допиту ОСОБА_9 повернули до місця утримання.
В цей же день, приблизно о 20 год 00 хв, ОСОБА_6 з метою реалізації раніше виниклого злочинного умислу, направленого на вчинення насильницьких дій сексуального характеру стосовно ОСОБА_9 , разом з 7 невстановленими в ході досудового розслідування військовими ЗС РФ, зайшли у сарай, де незаконно утримувалась ОСОБА_9 та, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV), ст. ст. 75(2) (а), (b), 76(1) ДП І примусово роздягнули потерпілу та утримуючи її за руки почали торкались тіла останньої, проникаючи пальцями рук у статеві органи потерпілої, тобто вчинили дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним, проникненням в тіло потерпілої (зґвалтування),чим порушили її сексуальну свободу та автономію.
Під час вчинення насильницьких дій сексуального характеру ОСОБА_9 намагалась чинити опір, спробувала вирватись та просила військовослужбовців ЗС РФ припинити свої дії, однак останні не реагували.
Через деякий час 7 військовослужбовців ЗС РФ покинули приміщення сараю, при цьому ОСОБА_6 залишився разом з ОСОБА_9 та продовжив вчинення протиправних дій.
З метою подальшої реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, ОСОБА_6 кинув ОСОБА_9 на підлогу та здійснив спробу вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_9 з використанням геніталій (зґвалтування). При цьому ОСОБА_6 не зумів довести свій намір до кінця через фізичний опір потерпілої.
Розлютившись діями ОСОБА_9 ОСОБА_6 в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV), ст. ст. 75(2)(а)(b), 76(1) ДП І, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 є цивільною особою, яка захищена нормами міжнародного гуманітарного права, з метою подолання спротиву потерпілої, почав завдавати ударів по тілу потерпілої, душити її, перекриваючи доступ кисню у дихальні шляхи.
Скориставшись тим, що потерпіла була фізично виснажена, ОСОБА_6 поставив її на коліна, схопив та стиснув рукою щелепи та здійснив оральне проникнення у тіло потерпілої своїми геніталіями (зґвалтування), внаслідок чого порушив сексуальну свободу та автономію потерпілої, а також спричинив їй фізичний біль і моральні страждання, після чого залишив приміщення.
03.07.2022 в обідній час (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_9 знову привели на допит до одного з кабінетів адміністративної будівлі лікарні, в якій перебували 8 військовослужбовців ЗС РФ, серед яких також був ОСОБА_6 .
Під час так званого допиту ОСОБА_6 , діючи спільно та з єдиним умислом з іншими присутніми військовослужбовцями ЗС РФ, знову застосували до потерпілої ОСОБА_9 фізичне насильство, шляхом нанесення ударів шкіряним батагом по сідницям та іншим частинам тіла, одночасно під час нанесення ударів ставили питання щодо її сина, аналогічно попередньому допиту, що проводився 02.07.2022.
Після завершення допиту ОСОБА_9 повернули до місця утримання.
Разом з тим, 03.07.2022 у вечірній час (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 з метою реалізації раніше виниклого єдиного умислу, направленого на вчинення насильницьких дій сексуального характеру стосовно ОСОБА_9 , разом з 7 невстановленими в ході досудового розслідування військовослужбовцями ЗС РФ, зайшли у сарай, де незаконно утримувалась ОСОБА_9 та діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV), ст. ст. 75(2)(а)(b), 76(1) ДП І примусово роздягнули потерпілу та утримуючи її за руки, почали торкались тіла останньої, проникаючи пальцями рук у статеві органи потерпілої, тобто вчинили дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним, проникненням в тіло потерпілої (зґвалтування),чим порушили її сексуальну свободу та автономію.
Під час вчинення насильницьких дій сексуального характеру ОСОБА_9 намагалась чинити опір, спробувала вирватись та просила військовослужбовців ЗС РФ припинити свої дії, однак останні не реагували.
Через деякий час семеро військовослужбовців ЗС РФ покинули приміщення сараю, при цьому ОСОБА_6 залишився разом з ОСОБА_9 та продовжив чинення протиправних дій.
В порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV), ст. ст. 75(2)(а)(b), 76(1) ДП І ОСОБА_6 усвідомлюючи, що ОСОБА_9 є цивільною особою, яка захищена нормами міжнародного гуманітарного права, поставив її на коліна та здійснив оральне проникнення у тіло потерпілої своїми геніталіями (зґвалтування), внаслідок чого порушив сексуальну свободу та автономію потерпілої, а також спричинив їй фізичний біль і моральні страждання, після чого залишив приміщення.
Також, 06.07.2022, приблизно о 15 год 00 хв (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_9 знову доставили для проведення допиту до одного з кабінетів адміністративної будівлі лікарні, що розташована за вищевказаною адресою, де знаходились не більше восьми військовослужбовців ЗС РФ., серед яких також був ОСОБА_6 .
Під час проведення допиту ОСОБА_6 та інші невстановлені військовослужбовці ЗС РФ, які також перебували у приміщенні в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 ЖК (IV), ст. ст. 75(2)(а)(b), 76(1) ДП І, діючи спільно з метою реалізації єдиного умислу, приєднали дроти до ніг ОСОБА_9 та увімкнули струм. Від подачі струму потерпіла отримувала сильні болісні відчуття, декілька разів падала на підлогу, але її змушували вставати та повторно завдавали ОСОБА_9 удари струмом.
Разом з тим, в порушення вищезазначених норм, під час проведення так званого допиту, потерпілій ОСОБА_9 вдягнули наручники на руки, протигаз на обличчя та підвісили за наручники до стелі, у свою чергу один із присутніх військовослужбовців ЗС РФ ременем наніс 10 ударів по сідницям потерпілої.
Крім того, коли ОСОБА_9 виводили з кімнати, в якій відбувався допит, один із присутніх військовослужбовців ЗС РФ ременем наніс їй ще два удари в область спіни, після чого повернули останню до сараю, де вона незаконно утримувалась.
Внаслідок протиправних дій, які у період з 01.07.2022 по 10.07.2022 вчинені ОСОБА_6 та іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ стосовно ОСОБА_9 , останній були спричинені сильні психічні страждання, які обумовили спробу вчинення потерпілою ОСОБА_9 самогубства у період її ув'язнення.
10.07.2022 у денний час доби ОСОБА_9 звільнили та вивезли на автомобілі за межі КЗОЗ «Міська залізнична поліклініка». Серед військових, які вивозили потерпілу за межі зазначеної установи, також був ОСОБА_6 , який, при звільненні останньої висловив їй погрози вбивством, у разі якщо вона комусь розповість про вчинені стосовно неї протиправні дії.
З огляду на викладене, ОСОБА_6 , діючи в умовах збройного конфлікту та у зв'язку з ним, за попередньою змовою з групою осіб, умисно вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням у формі катування (тортур), зґвалтування, погрози вбивством, нелюдського поводження (утримання у приміщенні не пристосованому до утримання осіб), а також інші порушення законів та звичаїв війни, що полягали примусовому оголенні, чим порушив вимоги ст. ст. 27, 31, 32, 147 ЖК (IV), ст. ст. 75(2) (а)(а.1)(а.2),(b),(е),76(1) ДП І.
04.12.2024 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України.
04.12.2024 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України, вручено у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора 04.12.2024 та в газеті «Урядовий кур'єр №245 (7905) від 04.12.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
На даний час, підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Отже, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 умисно переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території Донецької області з метою уникнення кримінальної відповідальності за учинений ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України. Притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, неможливо.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 04.12.2024 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», що є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
На сьогоднішній день виникла необхідність в обранні відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, а обрання підозрюваному запобіжного заходу більш м'якого може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Підставою обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1
ст. 177 КПК України.
На даний час підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду та знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області з метою ухилення від кримінальної відповідальності, за викликом слідчого не прибув, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_6 може прямо або через інших осіб незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження (в т.ч. потерпілих). Оскільки він неодноразово застосовував насильство та катування відносно потерпілої ОСОБА_9 , що свідчить про здійснення ним погроз повторення таких дій в умовах продовжуваного збройного конфлікту.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України, який згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким, тобто підозрюваний перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, при вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий просить врахувати, що: наявні докази про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочину є вагомими; підозрюваному, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, загрожує покарання у виді позбавленням волі на строк до дванадцяти років; вік та стан здоров'я не перешкоджають підозрюваним вчиняти злочини, перешкоджати виконанню завдань кримінального провадження та ухилятися від слідчого, прокурора і суду; ризик продовження злочинної діяльності є високим, так як ОСОБА_6 є військовослужбовцем 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону 204 полку «Донецької народної республіки» та в останнього наявна на озброєнні вогнепальна зброя.
З урахуванням викладених обставин, жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобіганню існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити у повному обсязі.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність прокурором зазначених в клопотанні обставин, а також відсутність підстав для розгляду клоптання у відсутність підозрюваного.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Слідчим надані достатні відомості, які свідчать про перебування на цей час підозрюваного на тимчасово окупованій території Донецької області, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає наявними правові підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 193 КПК України.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.
СВ УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
04.12.2024 у відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 КК України, вручено у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора 04.12.2024 та в газеті «Урядовий кур'єр №245 (7905) від 04.12.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).
Надані стороною обвинувачення докази у їх обсязі свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України. Так, обґрунтованість підозри підтверджується наступними доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_9 (протокол допиту від 16.10.2023, протокол допиту від 26.07.2023, протокол допиту від 14.03.2024); слідчим експериментом за участю потерпілої ОСОБА_9 від 02.08.2023; пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_9 від 14.03.2024); пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_9 від 14.03.2024; відповіддю на доручення № 70/1-22225 від 25.12.2023; висновком судово-психіатричного експерта № 204 від 14.03.2024; відповідю ГУР МО № 222/10Д/1938 від 25.03.2024; показаннями свідка ОСОБА_11 від 16.03.2024; пред?явленням особи для впізнання за участі Варзакова від 14.03.2024; показаннями потерпілої ОСОБА_9 (протокол допиту від 16.03.2024); показаннями свідка ОСОБА_10 (протокол допиту від 27.04.2024, протокол допиту від 14.10.2024); пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_10 від 14.10.2024 ; відповіддю на доручення № 70/1-5615 від 12.06.2024; відповіддю на доручення № 05/548вп від 06.09.2024; відповіддю на доручення № 70/1-8708 від 13.09.2024; відповіддю на доручення № 70/10738 від 05.11.2024; показаннями свідка ОСОБА_12 (протокол допиту від 14.10.2024); пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_12 від 14.10.2024; показаннями свідка ОСОБА_13 (протокол допиту від 14.10.2024); пред?явленням особи для впізнання за участі ОСОБА_13 від 14.10.2024); відповіддю на запит № 70/6-5026 від 12.07.2024; відповіддю на доручення № 70/1-12073 від 12.12.2024.
Зазначені докази на думку слідчого судді не містять ознак очевидної недопустимості та неналежності та є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків чи інших учасників у цьому кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному суд враховує його особистість, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
На даний час підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області, є стрілком - помічником гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону 204 полку незаконного збройного формування «ДНР», за викликом слідчого не прибув, постановою слідчого у даному кримінальному провадженні від 11.12.2024 оголошений в розшук на території України та міжнародний розшук, отже, слідчий суддя вважає доведеними існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи зі змісту формулювання підозри, враховуючи, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню не завершено, слідчим не проведені всі необхідні слідчі дії, направлені на отримання доказів, підозра обґрунтовується показаннями потерпілої та свідків, слідчий суддя також вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні.
Виходячи зі змісту формулювання підозри та обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_6 є стрілком - помічником гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону 204 полку незщаконного збройного формування «ДНР», слідчий суддя також вважає наявність існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, наявність зазначених ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є виключними обставинами та у їх сукупності виправдовує тримання підозрюваного під вартою та свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
При постановленні даної ухвали суд, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави відносно ОСОБА_6 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 капітана юстиції ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022020020000688 від 31.07.2022 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Після затримання ОСОБА_6 не пізніше як через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження забезпечити його доставку до слідчого судді Київського районного суду міста Харкова для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складений 18 грудня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1