01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 26/140
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Сугоняко А.А. - дов. б/н від 29.03.2010
від відповідача: Матієнко А.В. - дов. №48/1 від 11.01.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Інформаційні комп"ютерні системи"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2010
у справі № 26/140 ( .....)
за позовом ТОВ "Альфа-НТ"
до Закрите акціонерне товариство "Інформаційні комп"ютерні системи"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 50732,17 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфа-НТ” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 50732,17 грн. боргу, з яких 47721,60 грн. - основного боргу, 872,64 грн. - 3% річних, 2137,93 грн. - збитків від інфляції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2010 у справі №26/140 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство „Інформаційні комп'ютерні системи” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у справі №26/140 від 17.06.2010 та прийняти нове рішення; визнати спірний правочин неукладеним та недійсним (з урахуванням уточнень апеляційних вимог).
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд прийняв рішення без врахування доводів відповідача у даній справі. Зокрема, відповідач посилається на те, що він не отримував у позивача товар за довіреністю ЯМЮ №980649 на підставі видаткової накладної №СФ-0001909, оскільки в довіреності зазначена невстановлена особа, а також зазначена довіреність заповнена без дотримання вимог Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей ”.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа -НТ” (надалі - ТОВ „Альфа-НТ”, позивач) та Закритим акціонерним товариством “Інформаційні комп'ютерні системи” (надалі - ЗАТ „ІНКОМ”, відповідач) був укладений договір поставки товару, шляхом обміну документами.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції згідно видаткової накладної №СФ-0001909 від 27.10.2006, позивач поставив відповідачу товар, а саме: корпус КМЕ СХ-1359 РМ-350Р в кількості 300 шт. на загальну суму 47721,60 грн.
Зазначений товар був отриманий відповідачем на підставі довіреності серії ЯМЮ №980649 від 23.10.2006 (копія в справі, оригінал оглянутий в судовому засіданні).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В силу положень пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
23.02.2009 з метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу вимогу вих. №18/02/Б від 18.02.2009 щодо погашення заборгованості за поставлений товар в сумі 47721,60 грн., але відповідач відповідь на зазначену вимогу позивачу не направив і борг не сплатив.
Отже, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується самим відповідачем, за поставлений згідно видаткової накладної №СФ-0001909 товар останній з позивачем не розрахувався.
Мотивуючи свою відмову від оплати товару, відповідач і у відзиві на позовну заяву, і в апеляційній скарзі зазначив наступне.
За спірною довіреністю серії ЯМЮ №980649 від 23.10.2006, виданої на ім'я Заремби Андрія Володимировича ЗАТ „ІНКОМ” нібито отримав від ТОВ „Альфа-НТ” товар, а саме: корпуси у кількості 1200 шт. та клавіатури у кількості 50шт. за рахунками №1841, 1880, 1862, 1906, 1910, 1909.
За твердженням відповідача вказана довіреність не відповідає вимогам п. 6, 7 та 12 Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, оскільки в ній не прокреслені вільні рядки та дописані іншим почерком номери рахунків 1906, 1910 та 1909.
Пунктом 15 вказаної Інструкції саме на посадових осіб постачальника покладається відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску цінностей, а тому на думку відповідача, позивач не мав права відпускати товар за довіреністю, яка не відповідає вимогам Інструкції і несе ризик наслідків відвантаження матеріальних цінностей за документами, виданими з порушенням норм діючого законодавства.
Також відповідач зазначає, що за рахунками №1841 та 1862 товар був отриманий на підставі довіреності серії ЯМЮ №980610 від 19.10.2006, а за рахунками №1880, 1906 та 1910 на підставі довіреності серії ЯМЮ №980738 від 30.10.2006.
Відповідно до Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. (п. 3} Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. (п. 4). Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. (п. 5) Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланкудовіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються (п. 6).
Згідно п. 7 Інструкції дійсно забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані. А згідно п.12 забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; г) закінчення строку дії довіреності; д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.
Разом з цим, як вбачається з оригіналу довіреності серії ЯМЮ №980649 від 23.10.2006, дана довіреність була видана саме ЗАТ „ІНКОМ”, якою останнє уповноважило Зарембу А.В. на отримання матеріальних цінностей від ТОВ „Альфа-НТ”, у т.ч. корпус в кількості 1200 шт., з яких 300шт. було видано за видатковою накладною №СФ-0001909. Довіреність не містить виправлень, всі реквізити та рядки заповнені, у т.ч. дані паспорту уповноваженої особи, довіреність також містить засвідчений керівниками підпис уповноваженої особи, підписана керівними особами підприємства та містить печатку ЗАТ „ІНКОМ”, була пред'явлена до закінчення дійсності строку довіреності (01.11.2006).
При цьому, в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що довіреність серії ЯМЮ №980649 від 23.10.2006 видавалась саме ЗАТ „ІНКОМ”, але була видана помилково. Доказів того, що ТОВ „Альфа-НТ” повідомлялося з боку відповідача про те, що довіреність видана помилково, або про анулювання вказаної довіреності до матеріалів справи також не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Відповідач жодним чином не довів суду та не надав належним та допустимих доказів, що довіреність серії ЯМЮ №980649 від 23.10.2006 не видавалася підприємством відповідача Зарембі А.В., не зареєстрована в Журналі реєстрації виданих довіреностей, не надав доказів, які підтверджують, що Заремба А.В. не є працівником ЗАТ „ІНКОМ” та не був уповноважений отримувати матеріальні цінності.
Також відповідач жодним чином не підтвердив той факт, що корпуси в кількості 300 шт. за видатковою накладною №СФ-0001909 ним не отримувались (акти ревізії на підприємстві , тощо до матеріалів справи надані не були).
Разом з цим, відповідач посилаючись на те, що довіреність серії ЯМЮ №980649 не відповідає вимогам Інструкції, оскільки в ній не прокреслені вільні рядки, отримав також за довіреністю серії ЯМЮ №980610, в якій не були прокреслені рядки, товарно-матеріальні цінності від позивача та не заперечує щодо правильності заповнення ним цієї довіреності. (оригінал довіреності надано позивачем та міститься в матеріалах справи).
Посилаючись в апеляційній скарзі та в судовому засіданні на те, що товарно-матеріальні цінності згідно рахунків №№1880, 1906 та 1910 були ним отримані на підставі довіреності серії ЯМЮ №980738 від 30.10.2006, відповідач не надав жодних доказів, що підприємством відповідача така довіреність видавалась та на підставі неї отримувались саме матеріальні цінності, визначені в зазначених видаткових накладних.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно всіх видаткових накладних, оригінали яких містяться в матеріалах справи, а саме: №СФ-0001862 від 23.10.2006, №СФ-0001841 від 20.10.2006, №СФ-0001909 від 27.10.2006, №СФ-0001880 та №СФ-0001910 від 27.10.2006 позивачем було відвантажено відповідачу корпусів в кількості 1698 шт., з них 498 шт. було отримано за довіреністю серії ЯМЮ №980610 від 19.10.2006 та 1200 шт. за довіреністю серії ЯМЮ №980649 від 23.10.2006.
Отже, посилання відповідача на те, що ним начебто двічі було отримано товарно-матеріальні цінності за рахунками №СФ-0001841 та №СФ-0001862 за обома довіреностями, не відповідає дійсності.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором (ст. 525 ЦК України).
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів не знайшла підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва про задоволення позовних вимог в частині стягнення з позивача суми основного боргу в розмірі 47721,60 грн.
Крім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 872,64 грн. - 3% річних та 2137, 93 грн. збитків від інфляції.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи доведену наявність у відповідача суми основного боргу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з ЗАТ „ІНКОМ” 872,64 грн. - 3% річних та 2137, 93 грн. збитків від інфляції.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “Інформаційні комп'ютерні системи” не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва у справі №26/140 від 17.06.2010 має бути залишено без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Інформаційні комп'ютерні системи” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №26/140 від 17.06.2010 залишити без змін.
Матеріали справи №26/140 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді