01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.10.2010 № 27/51
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явились
від відповідача: Герус Ю.М. - дов. №06-5/20 від 04.01.2010
від прокуратури: Чипова О.В. - посв. №27 від 10.11.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.07.2010
у справі № 27/51 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
до Комунальне підприємство "Київпастранс" в особі Автобусного парку № 8
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 528500,00 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3.) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства „Київпастранс” в особі Автобусного парку №8 (надалі - КП „Київпастранс”) збитків у розмірі 528500,00 грн., в зв'язку з порушенням умов договору №30 від 01.07.2008.
В свою чергу КП „Київпастранс” звернулося до господарського суду м. Києва з зустрічним позовом про визнання недійсним договору №30 від 01.07.2008, який був прийнятий для сумісного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2010 у справі №27/51 у первісному позові було відмовлено повністю, а зустрічний позов повністю задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №27/51 від 05.07.2010 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовити..
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом не повно були з'ясовані обставини справи, у т.ч. суд не дослідив, що у довіреності, на підставі якої діяв директор Автобусного парку №8 при укладенні спірного договору відсутні будь-які обмеження щодо укладення такого виду договорів.
Позивач в судові засідання двічі не з'являвся, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник КП „Київпастранс” проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Прокуратура Шевченківського району м. Києва також підтримує позицію КП „Київпастранс”.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.07.2008| між позивачем та Автобусним парком №8 КП „Київпастранс” в особі директора Гончарука М.А., що діє на підставі доручення від 02.01.2008 №06/15 був укладений договір №30 про організацію миття транспортних засобів.
Згідно п. 1.1 договору сторони зобов'язалися організувати спільну діяльність, спрямовану на миття транспортних засобів і пов'язану з правом Автобусного парку №8 здійснювати миття транспортних засобів, що знаходяться на його балансі, і з правом ФОП ОСОБА_3 проводити самостійно миття транспортних засобів і отримувати від миття інших транспортних засобів результатів господарської діяльності.
За договором сторони не мають на меті отримання від спільної діяльності прибутку (п. 1.2 договору).
Для виконання умов даного договору сторони погодили, що Автобусний парк №8 надає споруду автомийки, надає площу для автоматичного миття транспортних засобів, забезпечує цілодобовий проїзд транспортних засобів до місця мийки, а ФОП встановлює власне автоматичне миюче обладнання, сплачує комунальні платежі та проводить мийку транспортних засобів Автобусного парку №8 першочергово (п. 3.2 та 3.4 договору).
Для досягнення мети договору, сторони об'єднують лише трудову участь без.] об'єднання майна (вкладів. Автоматичне миюче обладнання, результати господарської діяльності по миттю транспортних засобів, інше майно, належне Автобусному парку №8, у спільну власність сторін не переходить. В разі припинення чи розірвання договору Автобусному парку №8 повертаються належні їй споруди, площі, а ФОП ОСОБА_3 - встановлене власне автоматичне миюче обладнання. Поліпшення споруд, площ, зроблені ФОП ОСОБА_3, залишаються за ним в разі можливого технологічного їх відокремлення, в противному випадку Автобусний парк №8 відшкодовує їхню вартість (п. 4.1, 4.2 договору).
Відповідно до п. 7.1 договір діє до 30.06.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, з листопада 2009 року ФОП ОСОБА_3 припинив свою діяльність, в зв'язку з тим, що директор Автобусного парку №8 (надалі -Автопарк №8) почав чинити перешкоди у здійсненні позивачем господарської діяльності, зокрема, директор Автопарку №8 віддав розпорядження про закриття в'їздних воріт, припинено постачання електроенергії до автомийки, а також заборонив водіям автобусів заїжджати на автомийку (акти протидії господарській діяльності в матеріалах справи).
Яв свідчить наявний в матеріалах справи лист №1480 від 20.11.2009, направлений на адресу ФОП ОСОБА_3 директором Автопарку №8, останній вважає договір №30 від 01.07.2008 недійсним та таким, що суперечить Положенню про Автобусний парк №8 та інтересам підприємства. Також директор Автопарку №8 запропонував позивачу демонтувати та вивезти з їх території належне йому майно за умови належного доведення на нього права 1 власності та приведення будівель та споруд у первісний стан, придатний до використання.
Доказів того, що позивач належне йому майно демонтував та вивіз з території Автопарку №8 до матеріалів справи не надано.
Звертаючись з позовом про відшкодування збитків в сумі 528500,00 грн., позивач посилається на те, що майно й досі знаходиться на території Автопарку №8, а також обґрунтовує дану суму звітом №140-2009 від 09.12.2009 про незалежну оцінку вартості майна - матеріальних (прямих) збитків, завданих ФОП ОСОБА_3 внаслідок примусового припинення господарської діяльності.
Збитками згідно положень ст. 22 ЦК України, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної І поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач зазначає, що в його діях відсутня протиправна поведінка, оскільки договір, укладений між позивачем та позивачем не відповідає Положенню про Автобусний парк№8, підписаний директором Автопарку з перевищенням повноважень, і в результаті укладення вказаного договору, Автопарк №8 був позбавлений частини майна, яке забезпечувало його функціонування та досягнення мети діяльності, визначеної в положенні Автобусного парку № 8, а тому договір є таким, що підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до п. 5.2. Положення Автобусного парку №8 (надалі - Положення) майно Автопарку є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за ним КП „Київпастранс” на праві оперативного управління.
Згідно із п. 1.2 Положення Автобусного парку № 8 автопарк є філією Комунального підприємства „Київпастранс”. Автопарк здійснює свою діяльність в межах прав, наданих йому підприємством відповідно до цього положення.
Відповідно до п. 5.4 Положення Автобусного парку №8 автопарк має право за попереднім погодженням з підприємством: здавати в оренду (в т.ч. погоджувати орендарям проектно-кошторисну документацію на роботи по ремонту, переобладнанню та поліпшенню орендованого майна), надавати іншим організаціям, підприємствам та установам безоплатно у тимчасове користування будинки, споруди, нежилі приміщення, інвентар, устаткування та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу в установленому порядку.
Відповідно до п. 6.1.2 Положення, Автобусний парк № 8 має право укладати договори згідно з метою і предметом своєї діяльності.
Пункт 3.1. Положення визначає, що метою діяльності парку є здійснення заходів щодо реалізації державної політики в діяльності мобільного транспорту та забезпечення потреб населення в автотранспортних послугах. Предмет діяльності Автобусного парку №8 визначений в п. З.2. положення, відповідно до якого ведення спільної діяльності, надання в -оренду приміщень не входять до предмету діяльності Автобусного парку № 8.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Автобусний парк №8 в особі Гончарука М.А. не отримував попереднього погодження на укладання договору №30 від 01.07.2008 року та (або) надання іншим організаціям, підприємствам та установам споруди механічної мийки (лист генерального директора Комунального підприємства "Київпастранс" Хвостика В.П. №06-3/222 від 18.05.2010).
Тобто, ОСОБА_4 було вчинено правочин, який він не мав права укладати на підставі Положення, та на укладення якого не уповноважувала його юридична особа - Комунальне підприємство „Київпастранс”, яка взагалі не знала про укладення такого правочину директором філії.
Частина 1 статті 207 ГК України визначає, що на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
У відповідності з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених частиною першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Абзац 2 частини 2 статті 207 ЦК України передбачає, що правочин, який вчинила юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували, що спірний договір був підписаний з боку Автобусного парку №8 за попереднім погодженням з КП „Київпастранс”, а також допустимі та належні його схвалення КП „Київпастранс”.
Посилання апелянта на те, що договір був схвалений КП „Київпастранс” колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) 31.07.2008 року, 31.08.2008 року та 30.09.2008 року, останні зі сторони замовника підписав директором Автобусного парку №8 Комунального підприємства "Київпастранс" Гончарук М.А., а не директором КП „Київпастранс".
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір № 30 про організацію миття транспортних засобів був підписаний особою, яка не мала для цього обхідний обсяг цивільної дієздатності, а тому підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.
Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача відсутні законні підстави для перебування на території відповідача за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 7/9, а тому Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 підлягає виселенню.
Відповідно до абз. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи той факт, що укладений між сторонами договір №30 є недійсними моменту його укладення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірні відмовив у задоволенні первісних позовних вимогах щодо стягнення збитків завданих внаслідок примусового припинення господарської діяльності за договором №30 від 01.07.2008 року сумі 528 500, 00 грн. у повному обсязі.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва у справі №27/51 від 05.07.2010 має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №27/51 від 05.07.2010 без змін.
2. Матеріали справи №27/51 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді