01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 47/368
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від позивача Жовноватюк О.М.,
від відповідача Семененко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг»
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2010
у справі № 47/368 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія»
про стягнення 12185,74 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» (відповідач) про стягнення 12 185,74 грн. грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита у розмірі 121,86 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 у справі № 47/368 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду з підстав, встановлених ч. 1 ст. 104 ГПК України, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 12.10.2010.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу сталі оцинкованої 1,2х1000х0 рулон сорт 1 на загальну суму 159 240,86 грн.
Так, 2 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» виставило позивачеві - Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» рахунок-фактуру № 322 на оплату сталі оцинкованої 1,2х1000х0 рулон сорт 1 у кількості 19,9300 т. на загальну суму 159 240,86 грн. (а.с. 91).
Згідно банківських виписок по особовому рахунку позивача (а.с. 10, 93), 30 листопада 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» двома платежами (док. № 67, 68) грошові кошти в розмірі 23 000,00 грн. та 49 750,00 грн., а всього на загальну суму 72 750,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за сталь оцинковану згідно р/ф 322 від 02.11.2009».
В матеріалах справи наявний рахунок-фактура № СФ-322 від 02.11.2009 оплату сталі оцинкованої у кількості 20,0 т. на суму 159 800,00 грн. (а.с.45). Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що належним доказом по справі є рахунок-фактура № 322 від 02.11.2009 на оплату сталі оцинкованої у кількості 19,9300 т. на загальну суму 159 240,86 грн., оскільки саме на рахунок № 322 від 02.11.2009 є вказівка в банківських виписках та, зазначеній нижче, довіреності.
4 грудня 2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» виписало довіреність суворої звітності ЯПТ № 009280 (а.с. 48), яким уповноважило Бауля В.В. отримати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» за рахунком-фактурою № 322 від 02.11.2009 сталь оцинковану 1,2х1000х0 рулона у кількості 8т.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000334 від 04.12.2009, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» було передано, а представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» Баулем В.В. на підставі довіреності серії ЯПТ № 009280 від 04.12.2008, отримано товар - сталь оцинковану 1,2х1000х0 рулон сорт 1 у кількості 7,58 т. на суму 60 564,26 грн.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» було виписано Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» податкову накладну № 318 на суму 72 750,00 грн.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» листами № 38/04 від 09.06.2010 (а.с. 13) та № 50/04 від 02.08.2010 (а.с. 68) просив Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» повернути надлишково перераховані кошти в сумі 12 185,74 грн., оскільки отримано товар на суму 60 564,26 грн., а перераховано на суму 72 750,00грн.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» у відповідь на лист позивача № 38/04 від 09.06.2010 надіслав лист № 2206 від 22.06.2010 (а.с. 15), в якому зазначав про те, що на виконання виставленого позивачу рахунку-фактури № 322 від 02.11.2009, відповідачем було замовлено та отримано від ВАТ «Ілліч-Сталь» сталь оцинковану, для подальшої її передачі позивачу. В свою чергу, позивачем було отримано товар лише на суму 60 564,26 грн., а товар на суму 12 185,74 грн. зберігається на складі відповідача.
Крім того, відповідач листом № 2707 від 27.07.2010 (а.с. 64), направленим на адресу позивача, пропонував позивачу отримати замовлену сталь оцинковану згідно рахунку-фактури № 322 від 02.11.2009, яка знаходиться на складі відповідача з листопада 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» часткової оплати рахунку-фактури № 322 від 02.11.2009 на суму 72 750,00грн. свідчить про прийняття пропозиції щодо купівлі у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Проміндустрія» сталі оцинкованої на умовах, викладених в оферті, тобто у кількості 19,9300 т. на загальну суму 159 240,86 грн.
Таким чином, вищенаведеними обставинами підтверджується, що між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір купівлі-продажу сталі оцинкованої у кількості 19,9300 т. на загальну суму 159 240,86 грн.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Частиною 3 статті 642 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порушення статті 33 ГПК України позивач належними та допустимими доказами не довів суду, що він відкликав свою відповідь про прийняття пропозиції у рахунку -фактурі № 322 від 02.11.2009 на спірну суму 12185,74 грн. до моменту або в момент одержання відповідачем відповіді про прийняття пропозиції.
Крім того, позивач не надав доказів, які б підтверджували, що договір купівлі-продажу є розірваним, або виконання договору втратило інтерес для позивача у зв'язку з простроченням відповідача.
Отже, спірні кошти в розмірі 12 185,74 грн., сплачені позивачем відповідачу за оцинковану сталь, отриманні відповідачем та знаходяться у нього на достатній правовій підставі - внаслідок укладення договору купівлі-продажу у спрощеній спосіб.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 12 185,74 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 у справі № 47/368 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Сіті Інжиніринг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 у справі № 47/368 - без змін.
2. Матеріали справи № 47/368 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді