01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 6/158
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Бондар О.Ю. (дов. № 04/512 від 15.07.2010р.),
від відповідача - Ахтімірова М.Г. (дов. № 21-122/02-2203 від 18.03.2010р.),
від прокуратури - Греськів І.І. (посв. № 214 від 24.06.2010р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2010
у справі № 6/158 ( )
за позовом Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"
до Антимонопольний комітет України
про визнання частково недійсним рішення
за участю Прокуратури міста Києва
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 року у справі № 6/158 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою від 21.09.2010р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” прийнято до провадження.
Прокуратура міста Києва повідомила, що на виконання доручення Генеральної прокуратури України, вступає у справу для захисту інтересів держави в особі Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 11.10.2010р. № 01-23/3/10 склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 6/158 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник прокуратури просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2009 р. Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України рішенням №6-р/тк (далі - Рішення) за матеріалами справи №1-26.213/12-2008 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, постановила:
1. визнати, що Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” (далі - ВАТ “Миколаївгаз”) з початку здійснення ліцензованої діяльності та по теперішній час займає монопольне становище на ринку послуг з видачі технічних умов на підключення газового обладнання споживачів до газорозподільних мереж, що належать або використовуються відкритим акціонерним товариством “Миколаївгаз” для здійснення ним передачі (транспортування, розподілу) та постачання газу;
2. визнати, що дії ВАТ “Миколаївгаз”, які полягають у включенні до умов на підключення газового обладнання споживачів до розподільних мереж ВАТ “Миколаївгаз” зобов'язань про придбання та передачу на користь матеріальних цінностей, що не є необхідним для виконання робіт з належної експлуатації мереж споживача, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції.
3. за вчинення порушення, вказаного у пункті 2 цього рішення, накласти на ВАТ “Миколаївгаз” штраф у розмірі 100 000 грн.
4. ВАТ “Миколаївгаз” у двомісячний строк з дня одержання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 цього рішення, шляхом перегляду виданих ним технічних умов та скасування вимог щодо придбання для ВАТ “Миколаївгаз” будь-якої техніки, обладнання тощо.
Стаття 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” відносить до основних завдань Антимонопольного комітету України, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України “Про захист економічної конкуренції” державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
В силу ст. 41 Закону України “Про захист економічної конкуренції” доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).
Пунктом 16 Правил розгляду заяв та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 в редакції розпорядження АМК України від 29.06.1998 р. № 169-р, передбачено, що особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) після одержання копії подання з попередніми висновками в справі (витягу з нього відповідно до пункту 26 цих Правил), а також мають право наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, одержувати копії рішень у справі (витяги з них, за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення в порядку, визначеному законодавством.
Позивачу листом від 16.02.2009 р. № 1-292/80-162 було надіслано подання з попередніми висновками про те, що його дії є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а подані ним заперечення були враховані при винесенні Рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи Рішення відповідачем було дотримано вимог п. 16 Правил розгляду заяв та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та ст. 41 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
У Рішенні визначено, що порушення конкурентного законодавства полягає у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем шляхом включенні до умов на підключення газового обладнання споживачів до розподільних мереж ВАТ “Миколаївгаз” зобов'язань про придбання та передачу на користь матеріальних цінностей, що не є необхідним для виконання робіт з належної експлуатації мереж споживача.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Згідно ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається, зокрема, обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору.
Заслуговують на увагу доводи позивача про те, що чинним законодавством не забороняється визначати розмір пайової участі замовників технічних умов на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів конкретною технікою, обладнанням, яке необхідно для виконання робіт з належної експлуатації газових мереж споживача.
Разом з тим, у постановах Кабінету Міністрів України від 20.12.1999 р. № 2328 “Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу” та від 24.01.2007 р. № 40 “Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів”, встановлено, що у технічних умовах зазначаються обґрунтовані розміри пайової участі замовника у розвитку або реконструкції системи відповідних мереж населеного пункту (підпункт “ж” пункту 19 постанови КМУ № 2328), і при цьому граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування) не може перевищувати 5 відсотків вартості будівництва інженерних споруд (пункт 1 постанови КМУ № 40).
Таким чином нормативні акти Уряду визначають можливість залучення коштів на розвиток мереж (інфраструктури) населеного пункту, а не матеріальних цінностей на користь підприємства газового господарства.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, чинними нормативно-правовими актами не передбачено право газорозподільного підприємства обумовлювати підключення газового обладнання, що належать суб'єктам господарювання, до його мереж, будь-якими вимогами, окрім вимог технічного характеру, необхідних для належної експлуатації газових мереж і виконання ним робіт, та обґрунтованої їх оплати.
Таким чином, дії позивача в частині включення до технічних умов на підключення газового обладнання споживачів до розподільних мереж зобов'язань про придбання та передачу на його користь матеріальних цінностей є порушенням ч. 3 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем, згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визнається порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке, зокрема, тягне за собою накладання штрафу в розмірах, передбачених статтею 52 названого Закону.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 6-р/тк від 26.03.2009 р. прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, а позовні вимоги про визнання його недійсним є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано будь-яких беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2010р. у справі № 6/158 - без змін.
Матеріали справи № 6/158 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді