01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 10/200
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Ганевич В.І. - директор,
від відповідача - Ігнатуша М.О. (дов. № 775 від 09.08.2010р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1" ім.М.П.Загороднього
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.07.2010
у справі № 10/200 ( )
за позовом ТОВ "ЕКМ"
до Публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1" ім.М.П.Загороднього
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2010р. у справі № 10/200 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1”ім. М.П. Загороднього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКМ” 135 400,00 грн. основного боргу, 13 549,50 грн. інфляційних збитків, 4 496,02 грн. 3% річних, 1 770,46 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2010р. у справі № 10/200, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 11.10.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 10/200 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, та зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 4 лютого 2004 року між ТОВ “ЕКМ”та ПАТ трест “Київміськбуд-1”ім. М.П. Загороднього укладено договір поставки № 16/2к, за умовами якого постачальник (позивач у справі) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (відповідач у справі) продукцію (далі товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2004 року, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Подальша пролонгація договору відбувається шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди з зазначенням нового строку дії договору.
Строк дії договору за згодою сторін було продовжено шляхом укладання додаткових угод: № 1 від 30.12.2004 року, № 2 від 29.12.2005 року, № 3 від 28.12.2006 року, № 4 від 28.12.2007 року.
Порядок розрахунків за договором сторони погодили у розділі 6 договору, згідно з п. 6.1 оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з дати поставки відповідної партії товару постачальником на склад покупця.
На виконання умов договору у період з 01.12.2007р. по 23.03.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2765124,55 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 01.12.2007 року по 23.03.2009 року та довіреностями на отримання товару (додаток до справи № 1).
Відповідачем обов'язок з оплати поставленого товару виконано частково, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем складає 135 400,00 грн.
Доказів сплати заборгованості відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712).
Статями 662, 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З урахуванням положень п. 6.1 договору № 16/2к від 04.02.2004 року строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних, що підтверджують поставку товару на користь відповідача у період з 01.12.2007 року по 23.03.2009 року є таким що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 10 банківських днів з дати поставки відповідної партії товару постачальником на склад покупця.
В зв'язку з несплатою заборгованості, позивач 02.02.2010 року направив відповідачу претензію разом з актом звірки взаємних розрахунків, з вимогою сплатити суму боргу - 135 403, 72 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 05.02.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу у розмірі 135 400,00 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо вій не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 13549,50 грн. інфляційних та 4496,02 грн. 3% річних, оскільки, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано будь-яких беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1” ім. М.П. Загороднього залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2010р. у справі № 10/200 - без змін.
Матеріали справи № 10/200 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді