01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 7/236
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гах І.П. - директор,
від відповідача - Молчанов Р.Ю. (дов. від 05.10.2010р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.07.2010
у справі № 7/236 ( )
за позовом ТОВ "КЕН"
до ТОВ "Лізингова компанія "Всесвіт"
про стягнення 30182,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. у справі № 7/236 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Всесвіт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КЕН” 28748,80 грн. боргу, 287,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю з порушення норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Всесвіт”.
Позивачем надано відзив, в якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою від 31.08.2010р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 17.09.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 7/236 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Іваненко Ю.Г.
Ухвалою від 21.09.2010р. розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 11.10.2010р. склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 7/236 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом серпня 2009 позивач поставив відповідачу товар (дизельне паливо), що підтверджується видатковими накладними № РН - 00630 від 3 серпня 2009; № РН - 00631 від 3 серпня 2009; № РН - 00634 від 4 серпня 2009; № РН - 00649 від 7 серпня 2009; № РН - 00698 від 21 серпня 2009; №РН - 00730 від 21 серпня 2009.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Разом з тим, згідно частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, що підтверджується поставкою товару позивачем, його прийманням та часткової оплати відповідачем.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712).
Статями 662, 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як було зазначено вище, протягом серпня 2009 позивач поставив відповідачу товар (дизельне паливо), що підтверджується видатковими накладними.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим борг відповідача станом на день звернення позивача з позовом до суду становить 28 748,80 грн., що не заперечується відповідачем.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 18.06.2010 про сплату суми боргу та штрафних санкції у розмірі 30 182,60 грн., яку останній відмовився отримати, що слідує з відмітки поштового відділення.
Оригінал вимоги, конверт, опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек поштового відділення залучено до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції.
В заперечення проти позовних вимог та на підтвердження вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що прострочення виконання зобов'язання з оплати товару не відбулось, оскільки позивач не вимагав сплати боргу.
Колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки матеріалами справи достовірно підтверджено направлення на адресу відповідача вимоги про оплату заборгованості за отриманий товар.
Враховуючи наведене вище, апеляційна колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений позивачем товар, але не оплачений відповідачем у визначений у вимозі строк в сумі 28748,80 грн.
Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про відмову у позові в частині стягнення 1 433, 80 грн. - відсотків за час прострочення платежу, які нараховані позивачем з 11.09.2009 по 15.03.2010, оскільки строк виконання основного зобов'язання наступив зі спливом семиденного строку з дня пред'явлення вимоги, тобто з 25.06.2010р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано будь-яких беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лізингова компанія “Всесвіт” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. у справі № 7/236 - без змін.
Матеріали справи № 7/236 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді