01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 30/319
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Пантелієнка В.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Стойнев С.П. (дов. № 21 від 25.05.2010р.),
Костенко В.М. (дов. № 37 від 12.08.2010р.),
від відповідача - Кіорчев Д.Є. (дов. від 12.10.2010р.),
від третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Концерн "Фреш АП"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2010
у справі № 30/319 ( )
за позовом ВАТ "Концерн "Фреш АП"
до ТОВ "Гриф Девелопмент Інвестмент"
третя особа ОСОБА_4
про визнання недійсним купівлі продажу майнового комплексу
за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Гриф Девелопмент Інвестмент”
до
Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап”
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі №30/319 в задоволенні первісного позову Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” відмовлено; припинено провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гриф Девелопмент Інвестмент”.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство “Концерн “Фреш Ап” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі № 30/319 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, винести ухвалу про накладення арешту на спірний об'єкт для запобігання відчуження з боку відповідача, відновити становище, яке існувало до порушення шляхом витребування з незаконного володіння відповідача спірний об'єкт та повернути його первісному позивачу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” прийнято до провадження.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги.
Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010р. задоволено заяву про самовідвід колегії суддів у складі: головуюча - Гарник Л.Л., суддів Верховець А.А., Іваненко Я.Л.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 27.09.2010р. № 01-23/3/4 склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 30/319 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010р. призначено розгляд справи № 30/319 на 12.10.2010р.
Представник позивача в судовому засіданні уточнив вимоги апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов.
В судовому засіданні представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа в судовому засіданні просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2009р. між Відкритим акціонерним товариством “Концерн “Фреш Ап” (Продавець) в особі Голови Правління Пишної Юлії Валентинівни та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гриф Девелопмент Інвестмент” (Покупець) в особі директора Бабич Миколи Михайловича укладено Договір купівлі-продажу майнового комплексу (далі -Договір, спірний договір), відповідно до умов якого Продавець передає нерухоме майно у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно і сплатити за нього грошову суму (п. 1).
Згідно до п. 2 Договору відчужуваним за цим Договором нерухомим майном є майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, 14.
У відповідності до п. 3 Договору вказаний комплекс належить Продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс з додатком серії МК № 010005318, виданого 03.10.02. Київською міською державною адміністрацією, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 10.10.02. у реєстрову книгу № 14з-171 за реєстровим № 848-з.
Згідно умов Договору та акту здачі-приймання об'єкта, що орендується від 14.05.2009р. Продавець передав Покупцю майновий комплекс загальною площею 4 447,80 кв.м, за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, 14, що складається з: адмінкорпусу літ. В пл. 195, 00 кв. м, будівля дільниці поліруючих матеріалів літ. Г пл. 622,30 кв.м., склад готової продукції літ. Ж пл. 420,80 кв.м., матеріальний склад літ. Р пл.. 448,30 кв.м., склад ЛЗР літера Т пл. 185,00 кв.м., будівля дільниці гуашевих фарб літ. А пл. 805,00 кв.м., будівля дільниці гуашевих фарб літ. Б пл. 832,40 кв.м., арочна споруда літ. пл. 447.00 кв.м., їдальня “Вітерець” літ. Л пл. 76,50 кв.м., механічна майстерня літ. Д пл. 84,60 кв.м., павільйон “Левада” літ. С пл. 160,80 кв.м., павільйон “Левада” літ. М пл. 170,10 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу № 3 засідання Спостежної ради Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” від 08.04.2009р. вирішено обрати ОСОБА_4 з 08.04.2009р. на посаду Голови правління ВАТ “Концерн “Фреш Ап” з правом першого підпису.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.09. у справі № 30/318 за позовом ТОВ “Канотранс” до ПАТ “Концерн “Фреш Ап” визнано недійсним рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” від 08.04.2009р., затвердженого протоколом № 3 про призначення Головою Правління Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” ОСОБА_4
Зазначене рішення господарського суду набуло законної сили після прийняття Київським апеляційним господарським судом ухвали від 25.01.2010р., якою припинено апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.09. у справі № 30/318.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно на момент продажу його за Договором купівлі-продажу майнового комплексу від 28.04.2009р. належало на праві приватної власності Відкритому акціонерному товариству “Концерн “Фреш Ап”.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірною вольовою дією. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Згідно з нормою закону правочин завжди є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В обґрунтування вимог позовної заяви та апеляційної скарги, позивач зазначає, що на момент укладення спірного договору у Голови Правління ВАТ “Концерн “Фреш Ап” ОСОБА_4 був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення такого правочину, в зв'язку з чим такий Договір підлягає визнанню недійсним.
Статтями 91, 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна дієздатність юридичної особи - це здатність юридичної особи набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до п. 6.2 Статуту ВАТ “Концерн “Фреш Ап”, затвердженого Загальними зборами акціонерів 28.10.2005., протокол № 1, створення і відкликання виконавчого та інших органів товариства належить до компетенції Загальних зборів Товариства.
Відповідно до п. 6.11 Статуту ВАТ “Концерн “Фреш Ап”, затвердженого Загальними зборами акціонерів 28.10.05., протокол № 1, Спостережна рада є органом товариства, який представляє інтереси акціонерів у період між проведенням Загальних зборів.
Відповідно до пп. а) п. 6.13. Статуту ВАТ “Концерн “Фреш Ап”, до компетенції Спостережної ради Товариства належать обрання голови правління, його заступників. Зазначене питання складає виключну компетенцію Спостережної ради та не може бути передано правлінню.
Пунктом 6.18. Статуту ВАТ “Концерн “Фреш Ап” передбачено, що Голова та члени Правління обираються та відкликаються Спостережною радою Товариства.
Рішенням Спостережної ради ВАТ “Концерн “Фреш Ап” від 08.04.2009р., оформлене протоколом № 3, обрано ОСОБА_4 з 08.04.2009р. на посаду голови правління з правом першого підпису.
Як вбачається з рішення господарського суду від у справі № 30/318, зазначене рішення Спостережної ради ВАТ “Концерн “Фреш Ап” від 08.04.2009р. визнано недійсним на підставі п. 2. ст. 159 Цивільного кодексу України, п. “г” ст. 41 Закону України “Про господарські товариства”.
Колегія суддів зазначає, що прийняття іншими органами товариства рішень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів (статті 145, 159 ЦК України, стаття 41 Закону України “Про господарські товариства”, є перевищенням їхньої компетенції, а тому ці рішення можуть бути визнаними в судовому порядку недійсними.
При цьому рішення будь-якого органу юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників. Підставами для визнання акта, в тому числі рішення органу товариства, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів учасників (акціонерів) товариства. Рішення не є одностороннім правочином, оскільки приймаються загальними зборами, іншими органами товариства, які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є рішення і договором, тому що приймається не за домовленістю всіх акціонерів, членів іншого органу товариства, а більшістю голосів чи простою більшістю голосів. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання акту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.
Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Як було зазначено вище, рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2009. у справі № 30/318 про визнання недійсним рішення Спостережної ради набуло законної сили після прийняття Київським апеляційним господарським судом ухвали від 25.01.2010р., якою припинено апеляційне провадження у справі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент укладення спірного Договору купівлі-продажу майнового комплексу від 28.04.2009., у Голови правління Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” ОСОБА_4 був необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення такого Договору, оскільки судове рішення про визнання недійсним рішення Спостережної ради ВАТ “Концерн “Фреш Ап” від 08.04.2009р., затвердженого протоколом № 3, про призначення Головою Правління ВАТ “Концерн “Фреш Ап” ОСОБА_4 набрало законної сили після укладення спірного Договору.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб” встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться , зокрема, такі відомості щодо юридичної особи:
- повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;
- ідентифікаційний код юридичної особи;
- організаційно-правова форма;
- місцезнаходження юридичної особи;
- прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;
- дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.04.09. Серія АВ № 796842, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені позивача за первісним позовом без довіреності, у тому числі підписувати договори, була зазначена ОСОБА_4.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладаючи Договір купівлі-продажу майнового комплексу від 28.04.09., Голова правління Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” ОСОБА_4 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення такого Договору.
Також необхідно зазначити, що відповідно до ст. 237, 239 Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
При цьому статтею 241 Цивільного кодексу України установлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З матеріалів справи вбачається, що протягом дії спірного договору ТОВ “Гриф Девелопмент Інвестмент” виконувало свої зобов'язання перед ВАТ “Концерн “Фреш Ап”, а саме сплачував відповідні суми грошових коштів, які передбачені умовами Договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 8 від 26.06.09. на суму 50 000,00 грн., № 28 від 24.07.09. на суму 50 000,00 грн., № 62 від 31.08.09. на суму 50 000,00 грн., № 96 від 29.09.09. на суму 50 000,00 грн., № 126 від 29.10.09. на суму 50 000,00 грн., в свою чергу позивач здійснював їх прийняття на свій рахунок та розпоряджався ними, тобто прийняв виконання договору з боку відповідача.
Такі дії з погодження спірного договору здійснювались під керівництвом іншого представника позивача - Голови Правління Калояна Ікономова.
Доказами схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання (прийняття позивачем платежів від відповідача), здійснення платежу другій стороні і т. ін.).
Зазначені вище обставини позивачем не спростовані належними та допустимими доказами, що дає підстави зробити висновок про наступне схвалення спірного правочину позивачем.
Щодо посилання апелянта на те, що спірний Договір було вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а саме, ОСОБА_4, як Голова правління ВАТ “Концерн “Фреш Ап” та одночасно засновник ТОВ “Гриф Девелопмент Інвестмент”, та ОСОБА_7, член Спостережної ради ВАТ “Концерн “Фреш Ап” та, одночасно, засновник та директор ТОВ “Гриф Девелопмент Інвестмент”, при укладанні оспорюваного Договору діяли з перевищенням повноважень, та протиправно, не маючи наміру реалізувати дійсну волю ВАТ “Концерн “Фреш Ап” колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Підстава для визнання правочину недійсним, яка передбачена в ст. 232 Цивільного кодексу України, стосується лише тих правочинів, які вчиняються особою (фізичною або юридичною) не самостійно, а через представника (ст. 237 Цивільного кодексу України). При цьому, представник, вчиняючи правочин, не виражає власну волю - його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє, оскільки відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представник зобов'язаний або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку він представляє. Але в силу зловмисної домовленості представника й контрагента воля довірителя не знаходить свого вираження, а підмінюється волею представника, який фактично вступає у змову з контрагентом з метою одержати власну чи обопільну вигоду або створити негативну ситуацію для довірителя, що і є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Як вбачається з матеріалів справи, Голова правління ВАТ “Концерн “Фреш Ап” ОСОБА_4 при укладенні спірного Договору від 28.04.09. діяла від імені та в особі Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” на підставі Статуту товариства, зареєстрованого в новій редакції Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.11.05. за № у ЄДР 1 069 105 000 2002668 та протоколу № 3 засідання Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” від 08.04.09., який на момент укладення Договору був дійним.
“Зловмисна домовленість” явно підкреслює, що тут маються на увазі саме навмисні дії представника, тобто він усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для довірителя наслідків та бажає (або свідомо допускає) їх настання.
Будь-яких беззаперечних доказів на підтвердження того, що Головою правління ВАТ “Концерн “Фреш Ап” ОСОБА_4 було укладено спірний Договір всупереч інтересам ВАТ “Концерн “Фреш Ап” позивачем господарському суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надано господарському суду доказів на підтвердження порушення відповідачем законодавства у момент укладення спірного договору, або невідповідності змісту договору чинному законодавству, або відсутності волі у сторін договору на момент його укладення на досягнення обумовлених ним цілей, також не надано доказів на підтвердження зловмисної домовленості представників сторін при укладенні спірного договору.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи зазначені норми процесуального права, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог про визнання спірного договору недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Гриф Девелопмент Інвестмент” звернувся до Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” із зустрічним позовом про визнання недійсним спірного договору.
28.04.2010р. позивачем за зустрічним позовом подано заяву про відмову від зустрічних позовних вимог.
Зазначена заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_6 Інвестмент” про відмову від зустрічного позову підписана директором ТОВ “Гриф Девелопмент Інвестмент” - Сосковою Л.М., що підтверджується протоколом № 2 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Гриф Девелопмент Інвестмент” від 29.03.10. та Довідкою серії АА № 345833 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Таким чином, суд першої інстанції зазначивши, що відмова ТОВ “Гриф Девелопмент Інвестмент” від зустрічного позову не суперечить чинному законодавству, правомірно у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гриф Девелопмент Інвестмент”.
Щодо доводів апелянта про те, що подача відповідачем зустрічного позову є фактичною згодою з первісними позовними вимогами, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України); підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 ГПК України ).
Таке право особи є суб'єктивним і не пов'язується із здійсненням інших процесуальних прав стороною господарського процесу, як-то визнання позову відповідачем, відмова від позову, тощо.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста від 11.08.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Концерн “Фреш Ап” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2010р. у справі № 30/319 - без змін.
Матеріали справи № 30/319 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді Пантелієнко В.О.