01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 17/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Омельченко А.А..
відповідача - Зубенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.04.2010
у справі № 17/13 ( .....)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту
до Житлово-будівельний кооператив "Темп-15"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 104514,12 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулося відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі розрахункового департаменту з позовом до житлово-будівельного кооперативу „Темп-15” про стягнення 104514,12 грн. за договором № 8879/4-02 від 16.01.2001 р., а саме: 89139,83 грн. основного боргу та 15374,28 грн. збитків від інфляції.
Під час розгляду справи позивачем надано уточнений розрахунок заявленої до стягнення суми з якої слідує, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за заявлений до стягнення період становить 72028,69 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року, ВАТ “АК “Київводоканал” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ “АК “Київводоканал” задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, та неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права. Судом апеляційної інстанції грубо порушено вимоги ст. 4 ГПК України, відповідно до якої, «судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи», не дотримано керівних роз'яснень Вищого арбітражного суду України викладених у п. 4 роз'яснення від 10.12.96 р. № 02-5/422 «Про судове рішення» в частині прийняття рішення на підставі оцінки доказів у їх сукупності.
ВАТ «АК «Київводоканал» є виробником та постачальником послуг центрального питного водопостачання, а ЖБК «Темп-15» відповідно до Договору є споживачем таких послуг, а тому зобов'язаний оплачувати отримані послуги, оскільки ним була спожита питна вода, в тому числі і питна вода, для потреб гарячого користування, та скинуто стоки у систему міської каналізації.
Водночас при цьому слід зазначити, що АК «Київенерго» здійснює реалізацію, зокрема, теплової енергії на основі укладених зі споживачами договорів, предметом яких є постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води у будь-якому її вигляді. Тому АЕК «Київенерго» не має правових підстав проводити нарахування за питну воду, що використовується для приготування гарячої води, і здійснює нарахування лише за використані для підігріву води Гігакалорії (Гкал), тобто АЕК «Київенерго» виставляє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання, і лише на підставі укладених договорів.
Таким чином, дії ВАТ «АК «Київводоканал» по виставленню рахунків за постачання питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води та відповідного обсягу стоків безпосереднім споживачам, які перебувають з ВАТ «АК «Київводоканал» у договірних відносинах, цілком відповідає нормам діючого законодавства України. Слід зазначити, що Правила мають вищу юридичну силу, ніж розпорядження КМДА, і є обов'язковими для виконання абонентами на всій території України.
Посилання Відповідача щодо відсутності у нього обов'язку по оплаті обсягів питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання суперечать вимогам п. 12.17 та п. 12.3 Правил користування. Відповідачем не надано доказів звернення до позивача у зв'язку з незгодою щодо кількості та вартості одержаних послуг, тому визначені позивачем обсяги поставленої питної води, у т.ч. для потреб гарячого водопостачання, відповідно до умов п. 3.7 договору є ним прийнятими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 року апеляційну скаргу ВАТ «АК «Київводоканал» прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 06.07.2010 року.
В судовому засіданні 06.07.2010 року оголошено перерву до 13.07.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського від 13.07.2010 року справі № 17/13 призначено судово-бухгалтерську експертизу у зв'язку з чим матеріали даної справи було надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на вирішення якої поставлено такі питання:
Чи підтверджується документально на підставі первинних документів заборгованість ЖБК «Темп-15» перед ВАТ „АК"Київводоканал" за послуги водопостачання та водовідведення відповідно до умов договору № 8879/4-02 від 16.01.2001 року станом на 01.12.2009 року?
Який обсяг спожитої холодної води поставлено за період з 01.12.2006 року по 01.12.2009 року?
Який обсяг питної води, яка використовується для приготування гарячої води поставлено за період з 01.12.2006 року по 01.12.2009 року?
Який обсяг питної холодної води та обсяг питної води, яка використовується для приготування гарячої води було отримано і не оплачено станом на 01.12.2006 року?
На підставі яких лічильників, де вони знаходяться територіально, проводиться вимірювання об'ємів споживання питної води згідно Договору 8879/4-02 від 16.01.2001 року та хто є власником бойлера 25?
Якою методикою вимірювань прийняття стоків гарячої води від ЖБК «Темп-15» користується ВАТ „АК"Київводоканал"?
На підставі яких первинних (зведених облікових) документів, які фіксують факт здійснення господарських операції, проводиться облік та фінансова звітність в ВАТ „АК"Киїнводоканал"?
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз справу № 17/13 повернув без висновку судово-бухгалтерської експертизи, тобто без виконання, у зв'язку з несплатою проведеної експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського від 17.09.2010 року поновлено апеляційне провадження у справі № 17/13. Розгляд апеляційної скарги у справі № 17/13 призначено на 12.10.2010 року.
В судовому засіданні представником відповідача подано пояснення до апеляційної скарги, в якому останній просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Представником позивача подано пояснення по справі, в якому останній просить розглядати справу без судово-бухгалтерської експертизи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ДКО „Київводоканал”, правонаступником якого є позивач, та житлово-будівельним кооперативом „Темп-15” 16.01.2001 року укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8879/4-02 (далі - договір).
Відповідно до умов Договору позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі -Правила-1).
Правила-1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі -Правила-2).
Враховуючи, що у період, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила-1 (до 18.10.2008 р.), так і Правила-2 (з 18.10.2008 року), і, відповідно до ст. 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” (далі - Закон), вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, Правила-1 та Правила-2 підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.
Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.
Правилами 1 (п. 12.1.), Правилами 2 (п. 2.1), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.
Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п.п. 1.10, 12.5 Правил-1.
Як вбачається розрахунку позивача, заявлена до стягнення сума основного боргу складається з: боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 1-340) станом на 01.12.2006 року в сумі 1248,69 грн.; боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-50340) станом на 01.12.2006 року в сумі 9143,55 грн.; боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 1-340) за період з 01.12.2006 року по 01.12.2009 року у сумі 28946,80 грн.; боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-50340) за період з 01.12.2006 року по 01.12.2009 року у сумі 33938,34 грн.
Як зазначає позивач, послуги за кодом 1-50340 складаються з послуг з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води та прийняття стоків, у той час як з доданого ним до вказаних пояснень розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15” станом на 01.12.2009 р. слідує, що за кодом 1-50340 ним обраховуються лише послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої, а послуги з водовідведення гарячої води (стоки) обраховуються за кодом 1-340.
Як було вірно зазначено судом першої інстанції, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 року у справі № 42/690 за позовом відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” до житлово-будівельного кооперативу „Темп-15”, треті особи акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго”, комунальне підприємство „Голосіїво-Житло” та комунальне підприємство „Головний інформаційно-обчислювальний центр” про стягнення 17805,57 грн. встановлено, що умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р. у справі № 42/690 набрала законної сили у встановленому законодавством порядку, а відтак, факти, встановлені даною постановою, зокрема, те, що умови Договору не регулюють правовідносини з постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води не потребує доведення і є обов'язковим для господарського суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.
Частиною 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов огрунтованого та правомірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання води, яка використовується для приготування гарячої води в сумі 43081,89 грн., з яких 9143,55 грн. - заборгованість станом на 01.12.2006 року, а 33938,34 грн. -заборгованість за період з 01.12.2006 року по 01.12.2009 року, задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Як слідує з розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15” станом на 01.12.2009 р., частину заявленої до стягнення суми по коду 1-340 становлять кошти, нараховані за прийняття стоків гарячої води (в розрахунку зазначені як ГВ (СТ)).
Враховуючи, що умови Договору регулюють правовідносини з прийняття позивачем від відповідача каналізаційних стоків, нарахування позивачем відповідачу коштів за прийняття стоків гарячої води є цілком правомірним.
Як вбачається розрахунку позивача, останній обраховує кількість прийнятих стоків гарячої води виходячи з кількості поставленої ним води за кодом 1-50340 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 3.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та ін. джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника.
Пунктом 21.1 Правил-1 визначено, що:
- кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію, у відповідності з п. 21.2 Правил-1;
- Водоканал має право вимагати від абонентів встановлення приладів обліку стічних вод, котрі мають перебувати на балансі абонента. Абонент забезпечує їх ремонт та перевірку у визначені строки.
Правилами-2 визначено, що:
- облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1);
- вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2).
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. У необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, визначення кількість прийнятих стоків, в даному випадку гарячої води повинно бути здійснено виходячи з даних водолічильників, які обліковують воду, яка постачається для приготування гарячої води.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції зобов'язував позивача надати суду первинні документи щодо всієї заявленої до стягнення суми боргу, частину з якої становить і заборгованість за прийняття стоків гарячої води, проте позивачем не було надано останніх.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем кількість стоків гарячої води, визначена на рівні кількості води, яка використовується для приготування гарячої води, а жодних первинних документів, які б фіксували таку кількість, матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення боргу за прийняття стоків гарячої води задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача.
Як слідує з матеріалів справи, у спірний період облік постачання холодної води здійснювався: у період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р. за лічильником № 9779733, встановленим 24.02.2006 р. (плановий наряд № 1412016 від 24.02.2006 р.); у період з 18.08.2009 р. по 01.12.2009 р. за лічильником № 05056565, встановленим 18.08.2009 р. (плановий наряд № 2802002 від 18.08.2009 р.).
Як вбачається з даних, вказаних в плановому наряді № 2802002 від 18.08.2009 р., водолічильник № 9779733 знято з показниками 39944 куб. м.
З наявного в матеріалах справи розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15” станом на 01.12.2009 р. та інших розрахунків, наданих позивачем слідує, що вказана сума виникла в період жовтень -листопад 2006 року.
Всього позивачем відповідачу за жовтень-листопад 2006 року було виставлено суму 1828,37 грн., яка складається з наступних сум: 208,80 грн. - за прийняття стоків гарячої води в жовтні 2006 року; 651,17 грн. - за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води в жовтні 2006 року; 315,60 грн. - за прийняття стоків гарячої води в листопаді 2006 року; 655,80 грн. - за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води в листопаді 2006 року. На вказані суми позивачем було зараховано знижку в сумі 100,56 грн. (5,5%). Позивачем у вказаних розрахунках зазначено, що відповідач сплатив 479,12 грн., з огляду на що заборгованість становить 1248,69 грн. (1828,37 (нараховано) -100,56 (знижка) - 479,12 (сплачено).
З огляду на викладене, не можуть вважатись доведеними суми, що були виставлені позивачем відповідачу за стоки гарячої води, що становить суму 495,56 грн. (524,40-5,5%), з огляду на що доведеними вважаються послуги на суму 1232,25 (651,17+655,80-5,5%).
Відповідачем до матеріалів справи додані платіжні доручення № 86 від 28.12.2006 р. та № 761 від 28.11.2005 р., які свідчать про перерахування позивачем відповідачу 1466,46 грн., а не 479,12 грн., як зазначив позивач.
За таких обставин, суд першої інстанції законно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1248,69 грн. по коду 1-340 за період жовтень -листопад 2006 з підстав їх недоведеності.
Крім цього, як слідує з розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15” станом на 01.12.2009 р., позивач визначає обсяг поставленої ним відповідачу холодної води та, відповідно, прийнятих стоків холодної води за вказаний період на рівні 35480 куб. м.
Відповідачем у контррозрахунку обсяг поставленої позивачем води визначений на рівні 33892 куб. м., відповідач вказує, що з 33892 куб. м. частина (31372 куб. м.) була обрахована за лічильником № 9779733 (період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р.), а решта (2520 куб. м. ) -за лічильником № 0505665 (період з 18.08.2009 р. по 01.12.2009 р.).
Якщо розмежувати розрахунок позивача, то вказані суми будуть відповідно становити: 32711 куб. м. (період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р.); 2769 куб. м. (період з 18.08.2009 р. по 01.12.2009 р.).
Як вбачається з наданих позивачем журналів зняття показань з водолічильників за періоди з листопада 2006 року по серпень 2008 року включно та актів зняття показань з водолічильника № 1-7-60 за періоди з березня 2009 року по грудень 2009 року слідує наступне: станом на 15.11.2006 р. показання водолічильника № 9779733 визначені на рівні 8512 куб. м.; станом на 19.12.2006 р. показання водолічильника № 9779733 визначені на рівні 9386 куб. м. станом на 19.11.2009 р. показання водолічильника № 0505665 визначені на рівні 2769 куб. м.
Враховуючи, що водолічильник № 9779733 було знято 18.08.2009 р. з показаннями 39944 куб. м., а як слідує з розрахунків позивача, він розраховує кількість поставленої в поточному місяці води виходячи з даних, знятих в цьому ж місяці (наприклад, кількість поставленої в грудні 2006 року води обраховується виходячи з різниці показників, зафіксованих в журналі за 15.11.2006 р. та за 19.12.2006 р.), кількість поставленої в період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р. води слід обраховувати виходячи з даних, зафіксованих в журналі за 15.11.2006 р., та даних, вказаних у плановому наряді № 2802002 від 18.08.2009 р., яким замінено водолічильник № 9779733.
З огляду на викладене вище, кількість поставленої позивачем відповідачу в період з 01.12.2006 р. по 18.08.2009 р. холодної води становить 31482 куб. м. (39944 (дані з якими водолічильник знято) -8512 (дані, зафіксовані в журналі за 15.11.2006 р.). Кількість поставленої у період з 18.08.2009 р. по 01.12.2009 р. холодної води становить, згідно з актом зняття показань з приладу обліку № 1-7-60 за листопад 2009 року, 2769 куб. м. Вказаний акт підписаний як представниками позивача, так і представниками відповідача. Отже, загальна кількість поставленої позивачем відповідачу холодної води, і, відповідно забраних стоків у період з 01.12.2006 р. по 01.12.2009 р. становить 34251 куб. м. (31482 + 2769).
Як слідує з розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК „Темп-15”, станом на 01.12.2009 р. позивач розраховує плату за поставлену холодну воду та забрані стоки за тарифами, встановленими наступними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації: № 1680 від 28.08.2002 р. та № 1575 від 30.10.2006 р. (позивачем помилково вказано іншу дату - 01.12.2006 р.) за поставлену в грудні 2006 року воду; № 1786 від 15.12.2006 р. та № 640 від 30.05.2007 р. за поставлену в січні -лютому 2007 року воду; № 640 від 30.05.2007 р. за поставлену в березні - грудні 2007 року воду; № 1127 від 28.08.2007 р. за поставлену в період з січня 2008 року по травень 2009 року холодну воду; № 1127 від 28.08.2007 р. та № 516 від 29.04.2009 р. за поставлену в червні 2009 року холодну воду; № 516 від 29.04.2009 р. за поставлену в липні 2009 року холодну воду; № 516 від 29.04.2009 р. та № 980 від 31.08.2009 р. за поставлену в серпні 2009 року холодну воду; № 980 від 31.08.2009 р. за поставлену в вересні -листопаді 2009 року холодну воду.
Розпорядження № 1576 від 30.10.2006 р. визнано недійсним та скасовано постановою Господарського суду міста Києва у справі № 21/43-А від 13.02.2007 р.;
Враховуючи, що розпорядженням № 1786 від 15.12.2006 р. лише вносились зміни до розпорядження №1576 від 30.10.2006 р., з визнанням останнього недійсним розпорядження № 1786 також не діє; Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 р. № 842-р „Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві” дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 р. зупинено.
Статтею 7 Закону України від 24.06.2004 р. №1875 “Про житлово-комунальні послуги” визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону, а в статті 31 передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.
Статтею 6 цього Закону визначено повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 4 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - Положення).
Цим Положенням Міністерству юстиції та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, надано право перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.
Також, Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.
Відповідно до норм пункту 7 Положення, нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п'ятиденний строк після його прийняття. Відповідно до норм пункту 16 Положення, зміни і доповнення, внесені до правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 р. № 1576 у редакції від 15.12.2006 р. № 1786, № 640 від 30.05.2007 р., №1127 від 28.08.2007 р., № 516 від 29.04.2009 р. та № 980 від 31.08.2009 р. не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.
Отже, з огляду на викладене вище, розрахунок вартості наданих позивачем послуг необхідно здійснювати згідно тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації „Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" від 28.08.2002 р. № 1680, чинним на зазначений період.
Вказаним розпорядженням передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) (0,816 з ПДВ) за 1 куб. м. наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін. Отже, враховуючи, що, як встановлено вище, за спірний період позивачем відповідачу було поставлено 34251 куб. м., оплаті за вказані послуги підлягало із врахуванням знижки в розмірі 5,5% - 26411,63 грн. (34251*0,816-5,5%).
З доданих відповідачем до письмових пояснень до контррозрахунку копій платіжних доручень слідує, що відповідачем позивачу за спірний період було сплачено 42546,26 грн. з яких 9180,76 грн. - сплачено як оплату за водовідведення гарячої води.
Таким чином, за постачання холодної води та її водовідведення за спірний період відповідачем позивачу було сплачено 33365,50 грн., що становить суму більшу, ніж вартість наданих позивачем відповідачу за умовами Договору послуг з постачання та відведення холодної води.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 15374,28 грн. збитків від інфляції також не підлягає задоволенню, оскільки вона не сформульована як самостійна, не містить окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого не може бути задоволена.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Позивач не довів суду, порушення яких саме його прав і охоронюваних законом інтересів мале місце зі сторони відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 104514,12 грн. за договором № 8879/04/02 від 16.01.2001 р., задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.
Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського від 13.07.2010 року справі № 17/13 з метою достовірного встановлення спожитої відповідачем питної води та водовідведення до договору станом на 01.12.2009 року, призначено судово-бухгалтерську експертизу у зв'язку з чим матеріали даної справи було надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз справу № 17/13 повернув без висновку судово-бухгалтерської експертизи, тобто без виконання, у зв'язку з несплатою проведеної експертизи, тобто позивачем не оплачено проведення експертизи.
Тому, суд першої інстанцій обґрунтовано відмовив у задоволенні позову повністю.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року у справі № 17/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 17/13 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
13.10.10 (відправлено)