01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.10.2010 № 11/91
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Аржанова О.О., дов. № 02/02-10 від 01.02.2010 року,
Кобилецький В.В., дов. № 20/03-10 від 23.03.2010 року
від відповідача -Гужвій О.В. - голова правління,
Міщенко А.Т., дов. № 143/09 від 23.09.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ "Норвік Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2010
у справі № 11/91 ( .....)
за позовом ТОВ "Норвік Україна"
до Підприємство "Департамент охорони" МБО "Комітет сприяння правоохоронним органам України"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про зобов"язання не чинити перешкоди та стягнення 206361,60 грн.
В судовому засіданні 04.10.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі № 11/91 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Норвік Україна” (далі-позивач) до Підприємства “Департамент охорони” МБО “Комітет сприяння правоохоронним органам України” (далі-відповідач) про зобов'язання не чинити перешкоди та стягнення 206 361, 60 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі № 11/91 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що при винесенні рішення судом першої інстанції помилково встановлено відсутність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства України щодо захисту права власності. Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що неправомірні дії відповідача спричинили нанесення позивачеві збитків у вигляді упущеної вигоди, тобто доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2010 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2010 року.
21.09.2010 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судове засідання 27.09.2010 року по даній справі не відбулося в зв'язку з перебуванням судді Іваненко Я.Л. 27.09.2010 року на засіданні секції Вищої ради юстиції (лист № 8176/0/9-10 від 22.09.2010 року), про що сторін було повідомлено під розписку.
В судове засідання 04.10.2010 року з'явились представники позивача та відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Підприємства “Департамент охорони” МВО “Комітет сприяння правоохоронним органам України” не чинити перешкоди у доступі співробітників та орендарів Товариства з обмеженою відповідальністю “Норвік Україна”, а також під'їзду автотранспорту співробітників та орендарів Товариства з обмеженою відповідальністю “Норвік Україна” до нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, що знаходиться у володінні, користуванні і розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю “Норвік Україна”, та про стягнення з Підприємства “Департамент охорони” МВО “Комітет сприяння правоохоронним органам України” суми завданих збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 206 361,60 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок незаконних дій відповідача щодо недопуску співробітників позивача та орендарів до приміщень, які належать на праві приватної власності позивачу, відповідачем порушено право власності позивача. Розмір збитків позивачем обґрунтовується відмовою орендаря від договору оренди спірного приміщення.
Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти заявлених вимог та зазначав, що на підставі договору від 23.10.2009 року, укладеного з Відкритим акціонерним товариством “Київський електротехнічний завод “Транссигнал”, відповідач здійснює охорону території заводу. Допуск на територію заводу здійснюється на підставі разових перепусток або за списками, узгодженими з керівництвом заводу. Листом від 26.01.2010 року відповідач повідомив позивача про те, що усі спірні питання щодо допуску співробітників позивача необхідно вирішувати з керівництвом заводу. Оскільки співробітники позивача були відсутні у затвердженому керівництвом списку осіб, яким дозволено прохід на територію заводу, то вони не були допущені на територію заводу.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес центр перехрестя”, як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дімсон Груп”, як покупцем укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав будівлю гаражу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97 (літ. В) загальною площею 759,50 кв.м. Вказаний договір нотаріально посвідчений, про що внесено запис №2402.
Відповідно до реєстраційного посвідчення № 034718 будівля гаражу (літ В) загальною площею 759,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97 зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю “Дімсон Груп” на підставі договору від 30.11.2007 року.
30.11.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнес центр перехрестя”, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дімсон Груп”, як покупцем укладено договір купівлі продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав частину майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, а саме: нежила будівля -деревообробний цех (літ. Г) загальною площею 971,10 кв.м, що складає 125/1000 частин майнового комплексу площею 7780,90 кв.м. Вказаний договір нотаріально посвідчений, про що внесено запис №2395.
Відповідно до реєстраційного посвідчення № 001053 нежила будівля -деревообробний цех (літ Г) загальною площею 971,10 кв.м, що складає 125/1000 частин майнового комплексу площею 7780,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97 зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю “Дімсон Груп” на підставі договору від 30.11.2007 року.
Згідно з статутом Товариства з обмеженою відповідальністю “Норвік Україна”, зареєстрованого 15.05.2009 року, останнє є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю “Дімсон Груп”.
Вищевказані нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97 (літ. В, літ. Г) знаходяться на території заводу Відкритого акціонерного товариства “Київський електротехнічний завод "Транссигнал”.
Відповідно до наявного в матеріалах справи акту від 13.01.2010 року співробітники Товариства з обмеженою відповідальністю “Норвік Україна” Кірій Петро Вікторович та Аржанова Олена Олександрівна були недопущені до приміщень літ. "Г" та літ. "В" за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97 в м. Києві шляхом заборони проходу через КПП співробітниками Підприємства “Департамент охорони” МВО “Комітет сприяння правоохоронним органам України”.
Згідно з актом від 14.01.2010 року співробітник Товариства з обмеженою відповідальністю “Норвік Україна” ОСОБА_3 був недопущений до приміщень літ. "Г" та літ. "В" за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97 в м. Києві, шляхом заборони проходу через КПП співробітниками Підприємства “Департамент охорони” МВО “Комітет сприяння правоохоронним органам України”.
Таким чином, позивач вважає, що такі дії відповідача, як недопуск співробітників позивача до належних позивачу приміщень, порушують його право власності, і тому позивач на підставі ст. ст. 316, 320, 321, 377 Цивільного кодексу України, просив суд першої інстанції зобов'язати відповідача не чинити перешкоди доступу співробітників та орендарів позивача, а також під'їзду автотранспорту до нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача не чинити перешкод, не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
23.10.2009 року між Відкритим акціонерним товариством “Київський електротехнічний завод “Транссигнал”, як замовником, та Підприємством "Департамент охорони" МВО "Комітет сприяння правоохоронним органам України", як виконавцем, укладено договір №23/10/09 на охорону об'єктів. Відповідно до умов цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги з охорони території замовника, а також об'єктів та іншого майна, що належить замовнику (або ж за яке відповідає замовник) і знаходиться на даній території (далі - територія, що охороняється), забезпечення пропускного режиму на об'єкті, а також зобов'язання щодо забезпечення особистої безпеки співробітників, клієнтів і відвідувачів замовника, які знаходяться на території об'єкта.
Територія замовника, що охороняється за даним договором, розташована за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97. План - схема території, що охороняється (додаток № 1), є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).
Відповідно до додатку №3 до договору, сторонам затверджена схема розташування об'єктів на території Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, які підлягають охороні, до складу яких увійшли і об'єкти за літерою В та за літерою Г.
Пунктом 2.1.1 договору про охорону передбачено, що замовник зобов'язаний узгодити розроблену та введену в дію Інструкцію з охорони, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Інструкції, яка є невід'ємною частиною договору, при несенні служби на посту охорона зобов'язана дозволяти пропуск на територію об'єкта в наступному порядку:
1)Голові правління, заступника голови правління, помічнику голові правління - вхід без обмеження по часу і без пред'явлення посвідчення;
2)співробітникам заводу - по постійним перепусткам;
3)керівників і співробітників інших підприємств та фірм - за разовими перепустками та за списками узгодженими з керівництвом заводу;
4)відвідувачам - після одержання дозволу відповідальної за пропуск особи, куди прийшов відвідувач, з отриманням бейджика "відвідувач" і реєстрацію у журналі обліку відповідачів.
При цьому, необхідність укладення такого договору обумовлена тим, що Відкрите акціонерне товариство "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" включене до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року №1734 переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2010 року позивач звернувся до відповідача з листом про припинення створення перешкод щодо пропуску співробітників, орендарів, транспортних засобів позивача до належних йому приміщень. На вказаний лист відповідач надав відповідь листом від 26.01.2010 року, в якому повідомив позивача про те, що відповідач на підставі договору надає послуги, пов'язані з охороною території замовника, а також об'єктів та іншого майна, що належить замовнику і знаходиться на даній території, забезпечення пропускного режиму на об'єкті, а також зобов'язання щодо забезпечення особистої безпеки співробітників, клієнтів і відвідувачів замовника, які знаходяться на території об'єкта. Допуск на територію, що охороняється здійснюється у відповідності зі списками співробітників та інших осіб за погодженням з керівництвом Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал". Усі спірні питання щодо допуску на територію заводу співробітників та автомобільного транспорту позивачу запропоновано вирішувати з керівництвом Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал".
В матеріалах справи наявні копії листів звернення до керівництва Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" від Державного науково - виробничого підприємства "Автотелтранс", від Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.Р. Автотехсервіс", Державного підприємства "Укрсервіс Мінтрансу", Компанії "Ефективні інвестиції", Фірми "Жалсі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік України" стосовно співробітників - ОСОБА_1, ОСОБА_2 про надання дозволу на вільний допуск на територію Відкритого акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал". Також наявний лист - погодження з орендарями заводу питання охорони території заводу. На підставі листів - звернень відповідач забезпечує безперешкодний доступ до території заводу тих осіб та автотранспорту, згоду на пропуск яких надало керівництво заводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частина 2 статті 377 Цивільного кодексу України встановлює, що у випадку, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Зазначений позов є негаторним.
Власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння. Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.
Предметом негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Таким чином, характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Докази визнання недійсним (розірваним), внесення змін до договору про охорону об'єкту № 23/10/09 в частині нежитлових приміщень, які належать позивачу, останнім не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
З урахуванням встановлених вище обставин справи, на думку колегії суддів, вірним є висновок місцевого господарського суду, що дії відповідача не є протиправними, оскільки базуються на підставі чинного договору № 23/10/09, предметом якого є надання послуг з охорони території заводу. За відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном.
При цьому, позивач не позбавлений можливості для задоволення потреби у доступі до свого майна врегулювати спірні питання з Відкритим акціонерним товариством "Київський електротехнічний завод "Транссигнал", на території якого знаходиться майно позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов'язання Підприємства "Департамент охорони" МВО "Комітет сприяння правоохоронним органам України" не чинити перешкоди доступу співробітників та орендарів Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", а також під'їзду автотранспорту співробітників та орендарів Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна" до нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, що знаходиться у володінні, користуванні і розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
До того ж, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом вірно відмовлено в позові в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 206 361,60 грн. з наступних підстав.
Так, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 206 361,60 грн. мотивовані тим, що в результаті неправомірних дій (не допуск до приміщень) відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурабе" відмовилось від договору оренди приміщення по вул. Жилянській, 97, літера "Г", укладеного з позивачем в зв'язку з чим, позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди, а саме орендної плати по договору оренди, який був укладений строком на 1 рік на загальну суму 206 361,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Норвік Україна", як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мурабе", як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна загальною площею 537,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 97, літера "Г". Договір укладено на строк з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року (п. 2.2 Договору).
Пунктом 3.3. договору сторони погодили розмір орендної плати за місяць становить 17 196,80 грн. без ПДВ.
Листом від 13.01.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурабе" звернулось до позивача з проханням вирішити питання щодо допуску співробітників товариства до приміщень, що здані в оренду, оскільки станом на 13.01.2010 року приміщення в оренду не передано і доступ до нього обмежений працівниками підприємства "Департамент охорони" МВО "Комітет сприяння правоохоронним органам України".
Листом від 18.01.2010 року позивач надав відповідь Товариству з обмеженою відповідальністю "Мурабе", відповідно до якої позивач не може виконати умови договору оренди та передати приміщення в оренду, через те, що користування та доступ до нього обмежений працівниками підприємства "Департамент охорони" МВО "Комітет сприяння правоохоронним органам України". Також, позивачем запропоновано товариству з обмеженою відповідальністю "Мурабе" прийняти в оренду приміщення другого поверху будівлі "В", доступ до якого здійснюється в обхід пропускного режиму підприємства "Департамент охорони" МВО "Комітет сприяння правоохоронним органам України".
Листом від 21.01.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурабе" повідомило позивача про неприйняття пропозиції щодо оренди іншого приміщення та про розірвання договору з ініціативи товариства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Згідно з ст. 22 ЦК України збитками визнаються:
1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Обґрунтовуючи право на стягнення завданих збитків, потерпіла особа повинна довести їх наявність та безумовний розмір.
Обов'язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.
Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.
При цьому, позивач при обґрунтуванні підстав для відшкодування збитків, не наводить повного складу правопорушення, внаслідок якого ним понесені збитки, а саме, наявності з боку відповідача протиправної поведінки, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутні підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування шкоди.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач перешкоджав Товариству з обмеженою відповідальністю "Мурабе" у допуску до орендованих приміщень.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Згідно з ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів констатує непідтвердження належними доказами та недоведеність позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому останні є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року у справі № 11/91 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Норвік Україна” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 11/91 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
06.10.10 (відправлено)