01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.10.2010 № 40/559
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Ганношин О.А.,
від відповідача - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РТМ”
на рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2010
у справі № 40/559 ( .....)
за позовом Фонду державного майна України
до Товариства з обмеженою відповідальністю „РТМ”
третя особа Державне підприємство "Українські спеціальні системи"
про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна
Фонд державного майна України (позивач) звернувсь до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „РТМ” (відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 112 391,20 грн. та пені в розмірі 12 214,19 грн. за строкове платне користування державним нерухомим майном, що розташоване за адресою: м Київ, вул. Мельникова, 83-б.
Ухвалою Господарського суду м Києва від 24.12.2009 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство „Українські спеціальні системи”.
В процесі розгляду справи представником позивача неодноразово подавалися уточнення до позовних вимог, відповідно до останніх позивач просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України суму заборгованості з орендної плати в розмірі 141 255,30 грн. та пеню в розмірі 28 657,99 грн. за строкове платне користування державним нерухомим майном, що розташоване за адресою: м Київ, вул. Мельникова, 83-б.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 позов Фонду державного майна України задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ „РТМ” на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в розмірі 141 225,30 грн. та пеню в розмірі 28 657,99 грн., 1 699,13 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ „РТМ” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати. Доводи скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 28.09.2010.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, ухвалою суду від 28.09.2010 розгляд справи було відкладено на 12.10.2010.
Відповідач та третя особа в судове засідання 12.10.2010 повноважних представників не направили вдруге, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвал Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2010 та 28.09.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги ТОВ „РТМ”, неявка представників відповідача та третьої особи не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників відповідача та третьої особи.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду від 06.07.2010 залишити без змін.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2006 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „РТМ” (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 474 (а.с. 12-17), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, яким є нежилі приміщення, що складають 7/100 частин від нежилої будівлі з надбудовою для розміщення спеціального обладнання, адміністративного та технічного персоналу (літ. А), площею 3677,3 кв.м. та розташовані по вул. Мельникова № 83-б в м Києві, а саме, згідно довідки-характеристики № 1195519, виданої Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 05 жовтня 2006 року: приміщення 27 пл. -5,2 кв.м., приміщення 28 пл. -12,9 кв.м., приміщення 29 пл. -7,9 кв.м., приміщення 30 пл. -1.1. кв.м., приміщення 31 пл. -13,1 кв.м., приміщення 32 пл. -1,0 кв.м., приміщення 33 пл. -31 кв.м., приміщення 34 пл. 7,7 кв.м., приміщення 35 пл. -32,5 кв.м., приміщення 36 пл. -26.9 кв.м., приміщення 37 пл. -1,1 кв.м., приміщення 38 пл. 1,2 кв.м., приміщення 39 пл. -0,9 кв.м., приміщення 40 пл. -1,0 кв.м., приміщення 41 пл. -15,5 кв.м., приміщення 42 пл. -1,9 кв.м., приміщення 43 пл. 92,5 кв.м., приміщення 44 пл. - 37,1 кв.м. Загальна площа зазначених приміщень, які здаються в оренду, становить 262,6 кв.м. (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2. договору майно, що передається в оренду, належить державі Україна та знаходиться на балансі Державного підприємства „Українські спеціальні системи” (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення кафе (п. 1.4. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає в строкове платне користування майном в термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору і акта приймання -передачі майна та державної реєстрації цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2006 року) 18025 грн. 47 коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Розмір орендної плати за листопад місяць визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (вересень 2005 року) на індекс інфляції за жовтень, листопад 2006 року. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. договору).
У відповідності до п. 3.3. договору перерахування здійснюються орендарем самостійно до 12 числа, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
Пунктом 10.1 договору сторони погодили строк дії договору з 06 листопада 2006 року по 06 листопада 2011 року (п. 10.1 Договору).
На виконання умов договору, за погодженням балансоутримувача, позивач як орендодавець передав, а відповідач, як орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 06.11.2006 (а.с. 18).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України (ГК України) зазначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Аналогічне закріплене і в ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Оскільки відповідач належним чином не виконав умов договору, а саме своєчасно не сплачував орендну плату, Фондом державного майна України було надіслано на адресу ТОВ „РТМ” претензію від 17.06.2009 № 10-25-8515, в якій було запропоновано відповідачу сплатити заборгованість по орендним платежам за договором оренди № 474 від 06 листопада 2006 року в розмірі 69 010, 00 грн., протягом місячного терміну із дня отримання претензії. Зазначена претензія залишилася без відповідного реагування зі сторони відповідача.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Оскільки відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції доказів на спростування наявної заборгованості по договору оренди від 06.11.2006 № 474 перед позивачем чи доказів її погашення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 141 225,30 грн.
Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату орендної плати за договором оренди від 06.11.2006 № 474.
Пунктом 3.5. договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 9.1. договору в разі невиконання п. 2.5. договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.2 договору).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Оскільки, відповідач порушив умови договору по сплаті платежів в термін, передбачений договором, то є підстави для застосування встановленої законодавством та договором відповідальності.
В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчисляється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Отже, перевіряючи правильність нарахування пені, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 28 657,99 грн.
Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю „РТМ” в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи всі обставини справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно задоволені позовні вимоги Фонду державного майна України, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „РТМ” не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РТМ” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 - без змін.
Матеріали справи № 40/559 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді